Звернення аміра Хізб ут-Тахрір Ати Абу ар-Рашти з приводу випуску газети «Ар-Райя»

Звернення
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Звернення аміра Хізб ут-Тахрір, вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, хай береже його Аллах, з приводу відновлення випуску газети «Ар-Райя» та видання п’ятнадцятого номеру у середу 13 Джумада аль-уля 1436 р.х./04.03.2015

З ім’ям Аллаха Милостивого, Милосердного

У відновленні «Ар-Райя» - нагадування і добра звістка

Хвала Аллаху! Мир і благословення Посланцю Аллаха, його родині, сподвижникам і тим, хто надав йому допомогу!

Перший випуск газети «Ар-Райя» був виданий Хізб ут-Тахрір 28 числа місяцю Зуль-када 1373р.х., що відповідає 28.07.1954 Останній, 13-й випуск, був виданий 29 числа місяцю Сафар 1374р.х., що відповідає 27.10.1954. У цьому ми спираємося на наявні у нас екземпляри газети «Ар-Райя». Таким чином, ця газета має 13 виданих номерів. Але деякі брати передають, що виданих номерів було 14, ймовірно, 14-й номер був готовий до видання перед тим, як йорданський режим зачинив цю газету, видавши відповідний указ 28.10.1954. Напевно цей номер вже вийшов у тираж одразу після зачинення. Таким чином, загальна кількість виданих номерів складає 14. Хоча ми не бачили цей номер, усе ж ми будемо відштовхуватися від цієї думки за видавництва вже 15-го номеру у відповідності з тим, що ми сказали раніше.  

Раніше газета випускалася в Аммані видавництвом «Сагір» поряд із мечеттю «Аль-Хусейній» щосереди, тобто газета була щотижневою. Головним редактором газети був шейх Абдулькадім Заллюм, хай помилує його Аллах, який згодом став другим аміром Хізб ут-Тахрір. Відповідальним секретарем був Мунір Шакір. Одним з редакторів, як ми дізналися, був устаз Набіх аль-Джазаірій, обов’язком якого був переклад найважливіших новин з газет та журналів на англійську мову.

Ця газета відрізнялась від інших газет. Вона не містила реклами, ілюстрованих або декорованих вирізок. Вона займалась тим, що захищала істину і казала правду. У цій газеті обговорювалася політична ситуація, на яку давалося рішення з Ісламу. Вона складалася з чотирьох сторінок і продавалась за півтора куруша (дрібна монета) у той час. Вона була наповнена потрібним змістом і приносила користь людям, повністю використовувалась для добра та боротьби зі злом і не боялась заради Аллаха докорів.

Зброєю цієї газети були слова правди, які були гірше для тиранів за ракети та снаряди. Режим видав закон, згідно з яким заборонив проводити проповіді та звернення у мечетях, тим самим заважаючи представникам Хізбу та іншим щирим мусульманам вести уроки в мечетях. Цей закон видав міністр внутрішніх справ за запитом Глабба, командувача йорданської армії того часу. Коли Хізб зіштовхнувся з ним, він не витримав боротьби з правдою, а тому почав арештовувати його членів. На такий самий тиск наразилася й газета, так що усі випущені екземпляри підлягали конфіскації та слугували самі собою доказом проти всіх, у кого були знайдені! Газета була заборонена після того, як вийшли у світло 13 її номерів – 29 сафару 1374р.х./27.10.1954, як було сказано раніше.

Після цього Хізб намагався видавати газету в Лівані, але не зміг. Тоді він придбав право друкуватися у деяких газетах по вихідних днях. Ці газети належали Джорджу Саада. Хізб видавав у них статті під заголовком «Культура» на протязі шести місяців. По завершенні терміну договору Хізб попрохав повторити договір, але власник газет відмовився від цього, сказавши, що суми оплати оренди недостатньо для того, щоб пересуватися між органами служб безпеки до свого будинку, оскільки ці служби заборонили йому друкувати подібні матеріали в газеті! Це було в той час, коли Ліван пишався свободою думки і був переповнений найрізноманітнішими газетами, але натиснув на цей щотижневик, примусивши його власника відмовитися від здачі його в оренду. Це відбулося через півроку після початку видавництва.

З кінця 50-х і в наступні роки Хізб став зазнавати кампаній утисків проти себе і своїх прибічників. Хізб залишив спроби видання газет та впритул зайнявся тим, що іще міг зробити, при тому, що засоби зв’язку в суспільстві не були такими доступними, як сьогодні, щоб можна було з легкістю видавати за допомогою них газету без пригноблення з боку служб безпеки, як це було тоді. Таким чином, Хізб продовжив свою партійну роботу в будівництві тіла Хізбу, формування громадської думки та звершення за допомогою (талаб ан-нусра)… У 90-ті та у наступні роки Хізб створив інформаційні офіси, потім організував радіо-віщання, став виступати по телебаченню, відкривати веб-сайти… Хізб скористувався сучасними інтернет-технологіями, які допомогли створити віщання, відео-звернення та різноманітні сайти.

Що ж стосується відновлення самої газети, Хізб хотів почати її видавництво одразу після проголошення Халіфату за фактом, особливо через те, що були неодноразові спроби її видання раніше, але, як сказав Всевишній:

لِكُلِّ أَجَلٍ كِتَابٌ

«Для кожного терміну є припис» (13:38).

Навіть якщо поки що Хізб і не досяг успіху у встановленні Халіфату на справі, проте, він досяг успіху, з милості Аллаха, у формуванні громадської думки про Халіфат, який став затребуваним серед усіх мусульман (або серед більшої їх частини). Ідея Халіфату стала виглядати так, наче він вже встановився у правлінні, тому, покладаючись на Аллаха, Хізб порахував, що час відновити видання цієї газети, щоб вона стала свіжим нагадуванням та доброю звісткою, яка буде проникати в серця і тим самим наближатиме встановлення Халіфату на справі після того, як сама ідея Халіфату стала провідною.

У завершенні ми хочемо привести деякі уривки з минулих номерів цієї газети, які вижили після того, як несправедлива влада конфіскувала їх ще 60 років тому. Частина з них читається зі складністю, а частина – фрагментарно. Один з братів, який був зайнятий придбанням екземплярів цієї газети, розповів, що зберіг їх копії, оскільки уряд переслідував членів Хізб ут-Тахрір. Він був вимушений зберегти їх квапливо у надійному місці без належних заходів з їх консервації, у результаті чого екземпляри піддалися механічному зруйнуванню. Як би там не було, ми хочемо надати вашій увазі частину тих статей, які ми змогли прочитати зі вцілілих екземплярів. Я обмежуся чотирма:

1. Приводиться на першій шпальті восьмого номеру, виданого 24 Мухарраму 1374 р.х./23.09.1954, стаття під назвою: «Найстрашніший злочин, який скоять арабські політики…Мир з «Ізраїлем» є ударом кинджалу у спину Ісламській Уммі… Умма розцінює урегулювання питання щодо Палестини як найбільшу зраду».

Сама стаття – довга, і ми приведемо її наступного разу, іншаАллах.

2. У тому самому номері на другій сторінці приводиться стаття під назвою: «Єгипет – військова допомога: єгипетська військова комісія на чолі з бригадним генералом Мухаммадом Ібрагімом, головою генерального штабу єгипетської армії, зустрілася з паном Стівенсоном, представником міністерства оборони США. Розмова стосувалася питання щодо постачання американського озброєння Єгипту. Були проведені попередні консультації між послом США в Каїрі, паном Джефферсоном Кеффрі та єгипетськими посадовцями».

3. У дванадцятому номері на першій шпальті за 22 Сафару 1374р.х./20.10.1954р. приводиться наступне: «Щоб не знали люди: спроби приховати злочин…Ллойд вимагає провести перемир’я приховано».

Лондон – агентство новин – Ллойд, голова делегації Британії в ООН, у відповідь на питання, яке стосується палестинської проблеми, заявив на прес-конференції, що прогрес у відносинах між іудеями та арабами не буде досягнутий, поки обидва боки не домовляться про кроки на шляху до переговорів. Він заявив: «Одним з труднощів, які існують на цьому шляху, є розповсюдження інформації в суспільстві, яке приводить до того, що той або інший бік відкидає цю пропозицію. Я вважаю, що кращим виходом буде провести цю роботу приховано, оскільки, можливо, ми зможемо знайти шляхи для укладення договорів, які зможуть вирішити ці суперечності».

4. На четвертій сторінці дванадцятого випуску, датованого  22 Сафару 1374 р.х./20.12.1954, приводиться висловлювання під назвою: «У променях нової дипломатії…Росія підписує військовий договір з комуністичним Китаєм у відповідь на прозахідний альянс у Південно-Східній Азії, метою якого є ізоляція Америки від Далекого Сходу».

Ця стаття – довга, і ми приведемо її у наступних випусках газети, іншаАллах.

У завершення цієї статті я хочу сказати, що бажаю миру газеті «Ар-Райя». Нагадую собі і вам заповіт Посланця Аллаха (с.а.с.) для Абу Зарра (р.а.), який сказав: «Мій друг (с.а.с.) заповідав мені якості доброти. Він заповідав мені не боятися заради Аллаха осуду, заповідав мені казати правду, навіть якщо вона була гіркою, заповідав мені часто казати, що немає сили і могутності ні в кого, окрім Аллаха, оскільки ці слова є однією зі скарбниць Раю». Ці слова вивів Ібн Хіббан у своєму «Сахіху», імам Ахмад у своєму «Муснаді», Ібн Абу Шайба у своєму «Муснафі», а тут приводиться передача від Ібн Хіббана.

Мир вам, милість Аллаха і Його благословення.


Ваш брат, Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта, амір Хізб ут-Тахрір
13 Джумада аль-уля 1436 р.х.
04.03.2015 р.