Промова аміра Хізб ут-Тахрір, вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти з нагоди річниці завоювання Константинополя у 857 р.х./1453 р.

Звернення
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Хвала Аллаху! Мир і благословення Посланцю Аллаха, його родині, сподвижникам та усім тим, хто надав йому допомогу!

Звертаюсь до Ісламської Умми, кращої Умми, виведеної для людей... до чудових і чистих людей — носіії ісламського заклику... до шановних відвідувачів цієї сторінки. Мир вам, милість Аллаха і Його благословення!

В історії кожної нації існують особливі дати, якими пишаються. Що ж тоді говорити, якщо згадуються ті великі дні, коли виконалось пророцтво Посланця Аллаха (с.а.с.)? Такі дні, безперечно, говорять про велике, здатне дати промінь надії на відродження Умми, піднесення її до небес і порятунок нею решти усього іншого світу. До числа таких дат, поза сумнівів, можна віднести дні завоювання Константинополя. Мухаммад аль-Фатіх розпочав осаду і штурму Константинополя 26 дня місяця Рабіуль-авваль і оволодів ним 23 Джумада аль-уля 857 р.х. Осада Константинополя тривала два місяці. Увійшовши у місто завойовником, Мухаммад аль-Фатих зліз з коня і пав ниць у земному поклоні, дякуючи Всевишнього за перемогу та успіх. Після чого він скерувався до Айя-Софії, де вкрились городяни - візантійці разом зі священнослужителями. Мухаммад аль-Фатіх надав їм безпеку і велів із Айя-Софії зробити мечеть. Також він розпорядився побудувати іще одну мечеть біля могили відомого сподвижника Абу Айюба аль-Ансарі (р.а.), який загинув під стінами цього міста у спробах сторіччями раніше здійснити таке досягнення. Завоювавши Константинополь, Мухаммад аль-Фатіх об’явив його столицею, раніше розташованою у м. Едирне. Він перейменував Константинополь в Ісламбул, що означало «місто Ісламу», тобто «Дар уль-Іслям». Пізніше назва зазнала змін, і місто почало йменуватись Стамбулом (İstanbul). Мухаммад аль-Фатіх провів перший намаз в Айя-Софії, так вона стала мечеттю, по милості Аллаха, і продовжила залишатись чистою і вшанованою, де мусульмани робили землі поклони, поки злочинець Мустафа Кемаль не зачинив її, заборонивши мусульманам молитись у ній і перетворивши її у музей, де ходить усякий перехожий!

З завоюванням Константинополя виконалось пророцтво Посланця Аллаха (с.а.с.), про яке було сказано у благородному хадісі, переданому Абдуллахом ібн Амром ібн аль-Асом:

بَيْنَمَا نَحْنُ حَوْلَ رَسُولِ اللَّهِ، صلى الله عليه وسلم، نَكْتُبُ إِذْ سُئِلَ رَسُولُ اللَّهِ، صلى الله عليه وسلم، أَيُّ الْمَدِينَتَيْنِ تُفْتَحُ أَوَّلاً، قُسْطَنْطِينِيَّةُ أَوْ رُومِيَّةُ؟ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ: مَدِينَةُ هِرَقْلَ تُفْتَحُ أَوَّلاً، يَعْنِي قُسْطَنْطِينِيَّةَ

«Коли ми знаходились навколо Посланця Аллаха (с.а.с.) і вели записи, його (с.а.с.) спитали про те, яке із двох міст буде завойоване першим: Константинополь чи Рим? Він відповів: «Город Іраклія буде першим, тобто Константинополь» (хадіс вивели Ахмад у «Муснаді» та Хакім у «Мустадраку», сказавши: «Це достовірний хадіс,який відповідає умовам обох шейхів (Бухарі і Мусліма), які не виключали його»). Коментуючи цей хадіс у «Тахлісі», імам аз-Захабі сказав: «Він відповідає умовам Бухари і Мусліма».

Також передається у благородному хадісі від Абдуллаха ібн Башіра аль-Хасамі, від його батька, що він почув, як Пророк (с.а.с.) сказав:

لَتُفْتَحَنَّ الْقُسْطَنْطِينِيَّةُ فَلَنِعْمَ الْأَمِيرُ أَمِيرُهَا وَلَنِعْمَ الْجَيْشُ ذَلِكَ الْجَيْشُ

«Константинополь неодмінно буде завойований! Яким же чудовим є той амір і яке ж чудове те військо!».

Потім він (передавач) сказав: «Мене покликав Масляма ібн Абдаль-Малік і спитав про цей хадіс. Я повідав йому про нього, і він одразу розгорнув військову кампанію на Константинополь» (про це передає Ахмад. У книзі «Маджмуа аз-Заваід» і у цього повідомлення є коментар, у якому сказано: «Цей хадіс передали Ахмад, аль-Баззар, Табарані, а його передавачі заслуговують на довіру»).

Пророцтво було виконано молодим султаном Мухаммадом аль-Фатіхом, якому був 21 рік. Для завоювання цього міста він готував себе з раннього дитинства. Його батько Мурад II попіклувався про надання кращої освіти для свого сина, знайшовши найбільш видатних вчителів того часу, серед яких був Ахмад ібн Ісмаіл аль-Курані, про якого імам Суюті повідомив, що він був першим вчителем Мухаммада аль-Фатіха: «Це був вчений фікху, про високу ступінь знань і богобоязливість якого свідчили вчені-сучасники. Вони називали його «Абу Ханіфою свого часу».

Іще одним вчителем Мухаммада аль-Фатіха був Ак Сонкур Шамсуддін, який з малих років заклав у свідомість Мухаммада думку про завоювання Константинополя, постійно розповідаючи йому хадіси про це. Дорослішаючи, майбутній султан розгорався ідеєю завоювання міста усе більше і більше... Шейх Ак Шамсуддін навчав його таким ісламським дисциплінам, як Коран, пророцька Сунна і фікх, а також арабській, перській і турецькій мовам. Окрім того, він же навчав його урокам математики, астрономії та історії. Мухаммад аль-Фатіх відрізнявся хоробрістю і мужністю, був відомий як вправний вершник і майстерний воїн. Аллах Всевишній дарував йому чудові риси характеру, вшанувавши стати тим, хто виконає пророцтво Посланця Аллаха (с.а.с.). Мухаммад аль-Фатіх по праву став чудовим командуючим чудового війська, тому що серця його людей були переповнені іманом і щирим наміром вести джихад. Вони надали допомогу релігії Аллаха, і Аллах надав їм допомогу, дарувавши таку велику перемогу. Хвала Аллаху — Господу світів!

Мухаммад аль-Фатіх був далекоглядним і проникливим чоловіком. Кожного разу, коли виникала перед ним чергова проблема, він вирішував її ґрунтовним чином, з дозволу Аллаха. Кожного разу, коли він стикався з перешкодою, він долав її рішучим чином, з дозволу Аллаха. На його шляху винило три перешкоди, які він вирішив з мудрістю і по-особливому майстерно:

1. Його солдати скаржились на холодну погоду, стоячи на відкритій місцевості у стін Константинополя. Тоді він вирішив побудувати фортецю, де солдати могли б укритися кожного разу, коли цього вимагала ситуація. Він не бажав, щоб у його солдатів виникала думка про повернення назад, як це траплялось з мусульманськими військами раніше, які безрезультатно повертались з осади стін цього міста. Замість цього він прагнув внушити своїм військами, що жоден солдат не побачить рідного дому, поки Константинополь не буде завойований, з дозволу Аллаха.

2. Константинополь мав три шари стін, кожна наступна із яких була вище попередньої. При вигляді такого потужного захисту міста Мухаммад аль-Фатіх мав потребу у відповідних облогових знаряддях, яких у ті часи просто не існувало. Найбільш ефективними облоговими знаряддями у його розпорядженні були требушети, які хоч і метали немале за розмірами каміння, але усе ж таки не мали достатньої потужності, щоб пробити діру у стінах Константинополя. У пошуках рішення цієї проблеми Мухаммад аль-Фатіх почув про одного угорського інженера на ім’я Урбан, який пропонував реалізувати ідею по виготовленню бомбард небаченої міці, здатних пробити будь-які стіни. Спочатку Урбан запропонував свої ідеї імператору Константинополя, але той відкинув його. Потім Урбана найкращим чином запросив і зустрів у себе Мухаммад аль-Фатіх, запропонувавши йому достатню суму грошей, щоб той відлив для нього ці бомбарди. Султан надав йому усі необхідні засоби і османських інженерів у якості помічників, особисто відвідуючи їх і контролюючи процес виготовлення знарядь. Не минуло і трьох місяців, як Урбан виготовив три знаряддя величезних розмірів. Вага одного гарматного ядра складала 1,5 тонни. Мухаммад аль-Фатіх вирішив не випробувати знаряддя безпосередньо на стінах Константинополя, тому що ті могли не дати потрібного результату, та й ще на очах у візантійців, що негативно вплинуло б на армію мусульман. Тому султан вирішив випробувати знаряддя іще в Едірне. Результати виявились захоплюючими. Султан воздав хвалу Аллаху і зайнявся перевезенням бомбард із Едірне до стін Константинополя, щоб зруйнувати їх і примусити візантійців капітулювати.

3. Іще дещо займало розум султана. Він знав, що з боку стіни Константинополя слабше. Візантійці не переживали щодо цього, тому що мали можливість перекривати протоку товстим ланцюгом, що не дозволяв пропливти кораблям мусульман. Проте Аллах показав вихід султану, і той здогадався перекинути кораблі по суші на пагорб Галати і спустити їх униз з пагорба у затоку Золотий Ріг. Для цього султан велів укласти дошки уздовж шляху переправи і змазати їх маслом і жиром. Потім кораблі були завантажені на дошки, і за одну ніч мусульмани переправили у затоку 70 кораблів. Прокинувшись вранці, візантійці були вражені, побачивши у затоці ісламські кораблі, їх серця здолав страх і місто пало у руки мусульман по милості Аллаха, Господа світів.

Дорогі брати! Я вирішив нагадати вам ці уривки із історії завоювання Константинополя по трьом причинам:

1. Хочу показати усім, хто здатен бачити. Наскільки величні Іслам і мусульмани, коли їх релігія виконується на практиці. У такому положенні у невір’я немає шансів встояти перед мусульманами. Істина підноситься разом з закликом азану — Аллах Велик, Аллаху Акбар. Персія і Візантія вже були підкорені Ісламом, а це означає,що незабаром, з волі Аллаха, сестра Константинополя — Рим — буде так само підкорена і збудеться друга частина пророцтва Посланця Аллаха (с.а.с.) про завоювання цього міста.

2. Будьте спокійні, адже пророцтва Посланця Аллаха (с.а.с.) обов’язково здійсняться. Зокрема, здійсняться три інші пророцтва окрім цього. Посланець Аллаха (с.а.с.) обіцяв нам, що буде взятий Константинополь, буде взятий Рим, буде відновлений Халіфат за методом пророцтва і здійсниться битва з євреями, у якій вони будуть жорстоко повержені. Посланець Аллаха (с.а.с.) не розповідав небилиць, а говорив те, що йому внушає Аллах. Пророцтво здійснилось: Константинополь був взятий. Три пророцтва, які залишились, так само збудуться, але їх виконають не янголи, що спустяться з неба. Закономірність цього світу, створена Аллахом, є такою, що допомога від нього приходить до нас, коли ми самі допомагаємо релігії Аллаха, коли ми встановлюємо Шаріат і відкрито проголошуємо про встановлення Ісламської держави, після чого готуємо усі можливі сили і ведемо джихад на шляху Аллаха. Три пророцтва, які залишились, здійсняться лише тоді, коли над землею знов зійде сонце Халіфату.

3. При підтримці зрадників із числа арабів і турок невірний Захід зміг зруйнувати Халіфат у в 1342 р.х./1924 р., і він порахував це розплатою за перемогу над Константинополем. Таким чином невірний Захід зміг повернути у свої руки втрачену силу. Після цього Захід озадачився у щоб то не стало завадити повторному встановленню Халіфату, аби тільки знов не втратити нещодавно набуту силу. Особливо на тлі того, що Захід взявся колонізувати землі мусульман, що лише збільшило необхідність контролювати усі рухи в оточенні мусульман. Коли у 1372р.х./1953р. було об’явлено про створення партії «Хізб ут-Тахрір», Захід звернув на неї увагу і побачив, що метою молодої партії є відновлення Халіфату і що ця партія з усією серйозністю і відповідальністю підійшла до цього питання. Усвідомивши процеси, які відбувались, Захід наказав своїм агентам заборонити діяльність цієї партії, переслідувати її прибічників, кидати їх у в’язниці і катувати її членів до такої міри, що деякі уходили шахідами із цього світу. Йшов час, і усе нові члени партії з’явились у різноманітних країнах. Бачачи це, вороги Хізб ут-Тахрір почали вивертатись у нових способах брехні, наклепу і підтасовки фактів без усілякого сорому і совісті. Заради надання хибним вигадкам правдивості вороги завербували із оточення мусульман жалюгідних особистостей, які носять ісламські імена і одягаються як мусульмани. Потім до них приєднались деякі, у минулому прибічники, колишні члени Хізб ут-Тахрір, хто залишив цю партію самостійно або був виключений, був покараний за порушення уставу. Усі вони об’єднались разом заради поширення наклепу і спотворених фактів, кожен взявся виконувати свої ролі — невірні, лицеміри, наклепники, а за ними — і група колишніх членів партії, які залишили її самі чи були виключені, а за ними — і ті, у кого просто виявились хворі серця; усі вони зібрались проти партії і почали поливати її брудом. Кожен етап їх боротьби виявився просякнутий брехнею, і кожного разу, як вони зазнавали невдачі в одній вигадці, тут же вигадували дещо нове, забуваючи про колишню брехню, як і забуваючи про те, що члени Хізб ут-Тахрір володіють відмітний інтелект, швидку кмітливість і смекалку, що дозволило їм розрізняти погане від правильного і не пропускати брехню всередину свого табору. Незважаючи на те, що ці люди прикрашали свою брехню як могли, незважаючи на усю зовнішню красу, яку вони гадали спотвореним фактам, за якими самі ж послідували, вони не знайшли собі аудиторії серед членів партії, та й у цілому серед свідомих мусульман. Трапилось те, про що сказав Всевишній:

كَسَرَابٍ بِقِيعَةٍ يَحْسَبُهُ الظَّمْآنُ مَاءً حَتَّىٰ إِذَا جَاءَهُ لَمْ يَجِدْهُ شَيْئًا

«...яке той, хто відчуває спрагу, приймає за воду. Коли він підходить до нього, то нічого не знаходить...» (24:39).

За кожними підступами стоїть зло. Вони скоїли усю цю гидоту у відношенні Хізб ут-Тахрір та його лідерів, вважаючи тим самим, що це спричинить вплив на партію та її лідерів. Але як результат, будучи поверженими, вони кожного разу повертались до того, з чого починали, з дозволу Аллаха, не отримавшими ніякого блага, скільки б брехні і підступів не робили.

وَلَا يَحِيقُ الْمَكْرُ السَّيِّئُ إِلَّا بِأَهْلِهِ

«Але злий виверт уражає лише тих, хто коїть т зло» (35:43).

Розрахунок свій і покарання за скоєне вони отримують у Аллаха, і ані брехня, ані підступи їх не врятують.

وَقَدْ مَكَرُوا مَكْرَهُمْ وَعِندَ اللَّهِ مَكْرُهُمْ وَإِن كَانَ مَكْرُهُمْ لِتَزُولَ مِنْهُ الْجِبَالُ

«Вони плели свої підступи, але їх підступи були у Аллаха. Але ж підступи ці могли зсунути гори» (14:46).

На звершення хочу сказати, що ваша стійкість на істині, дорогі брати, яскрава і міцна позиція перед обличчям ворога з його ворожими акціями і кампаніями, які ведуть проти вашого заклику одна за іншою, примушує нас згадати про яскраві приклади стійкості сподвижників, які слідували мудрому і великому прикладу Посланця Аллаха (с.а.с.) у протистоянні труднощам. Така ж позиція і у вас сьогодні: тверда, міцна, що не коливається через різні неприємності і не розпадається через смути. Навпаки, кожне потрясіння лише збільшує вашу рішучість гучно сповіщати правду. Труднощі штовхають нас подивитись на цей світ лише одним поглядом, тоді як усі погляди багато разів звернуті на життя Майбутнє. Хізб ут-Тахрір рад бачити вас у своїх рядах, і ви раді знаходитись поруч з ним.

رِجَالٌ لَّا تُلْهِيهِمْ تِجَارَةٌ وَلَا بَيْعٌ عَن ذِكْرِ اللَّـهِ وَإِقَامِ الصَّلَاةِ وَإِيتَاءِ الزَّكَاةِ ۙ يَخَافُونَ يَوْمًا تَتَقَلَّبُ فِيهِ الْقُلُوبُ وَالْأَبْصَارُ ﴿٣٧﴾لِيَجْزِيَهُمُاللَّهُأَحْسَنَمَاعَمِلُواوَيَزِيدَهُممِّنفَضْلِهِۗوَاللَّهُيَرْزُقُمَنيَشَاءُبِغَيْرِحِسَابٍ

«Чоловіки, яких ані торгівля, ані купівля-продаж не відволікають від поминання Аллаха, здійснення намазу і виплати закяту. Вони бояться дня, коли перевернуться серця і погляди, щоб Аллах воздав їм за найкраще із того, що вони робили, і примножив це по Своїй милості. Аллах наділяє кого побажає без рахунку» (24:37,38).

На останнє хочу сказати, що прошу Аллаха виконати пророцтво Посланця (с.а.с.) і повернути Халіфат знов, після чого буде звільнений Єрусалим і завойований Рим, як до цього був завойований Константинополь — подія, яку підтвердило пророцтво Посланця Аллаха (с.а.с.). Також ми просимо Всевишнього допомогти нам покращити нашу діяльність і справитись з поставленою задачею, щоб бути гідними допомоги Аллаха Великого і Милостивого.

وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ ﴿٤﴾بِنَصْرِاللَّهِۚيَنصُرُمَنيَشَاءُۖوَهُوَالْعَزِيزُالرَّحِيمُ

«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).


Мир вам, милість Аллаха і Його благословення!
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
Амір Хізб ут-Тахрір

Четвер, 7 Джумада аль-уля 1441 р.х.
02.01.2020 р.