Останні події на політичній арені Лівії

Відповіді на питання
Друкарня

Питання:

Прикметно рухаються події у Лівії: у той час як військові дії у країні відбуваються усе частіше, одночасно з цим ведуться переговори у Франції, Алжирі, Марокко та у самій Лівії – як це пояснити? Чи можемо ми сказати, що те, що відбувається з боку протилежних сторін з військових дій та переговорів, є наслідком європейсько-американського конфлікту у Лівії? І чи очікується, наприклад, військова інтервенція за рішенням з боку Ради Безпеки ООН? Або ж цього не буде, і переговори між сторонами у пошуках рішення триватимуть? І чи можливо, що переговори приведуть до рішення, яке задовольнило б конфліктуючі сторони? Хай винагородить Вас Аллах благом!

Відповідь:

По-Перше: Лівія після Другої світової війни цілком контролювалася англійцями, особливо – у часи правління Каддафі. За роки його правління (40 років), Англія створила величезну кількість політичних агентів, що навіть у політичному центрі Лівії у цей час американські агенти практично були відсутні. Таким чином, у американців не було можливості розповсюдити свій вплив у Лівії та вдарити по європейському впливу, зокрема – англійському, провідному у правлінні з часів Другої світової війни і до цього часу. І, як наслідок, Америка не могла контролювати ситуацію та захопити владу у Лівії. Вона не мала можливості навіть утворити силу, працюючу у її інтересах, окрім як направити туди свого агента Халіфа Хафтара, сподіваючись що він стане лідером революції або одним з її керівників. Вони задіяли його для початку підйому повстання 14.02.2014р. проти нового режиму, контроль над яким належав англійцям від ім’я Всезагального Національного Конгресу та уряду, над усуненням якого і працює Хафтар. Однак він не зміг домогтися цього, хоча і заволодів контролем над деякими територіями. Після цього американці за допомогою своєї маріонетки Хафтара спробували зірвати загальні вибори, які були намічені на 25.06.2014р. Але вибори пішли за наміченою датою…А 06.11.2014р. Конституційна палата Верховного суду у Лівії винесла резолюцію, заявивши про «незаконність пункту 11 статті 30 правок до Конституційної декларації згідно з сьомою конституційною правкою від 11.03.2014р. і усіх наслідків, що виходять з неї», що означало розпуск Палати представників та усіх установ, які виходять з неї. Проте, лівійські партії (регіональні та державні) відмовилися мати справу з вирішенням цього суду. Таким чином, у Лівії утворилося два уряди та два парламенти – у Тобруку та у Тріполі. А на міжнародному та регіональному рівнях визнаний уряд та парламент у Табруку.

Хафтар домінує над парламентом та урядом Тобруку, і не рахується з ним, аж до того, що навіть його люди протестували проти прем’єр-міністра Абдуллаха ат-Тані, оскільки він відвідав Бенгазі без дозволу Хафтара! Військо, що належить Хафтару, перехопило літак з прем’єр-міністром Абдуллахом ат-Тані, не давши йому зробити посадку у Бенгазі 05.02.2015 р.! Розбіжності між Хафтаром та ат-Тані відомі. Так, газета «Ворота новин Африки» (http://www.afrigatenews.net) від 05.02.2015 р. повідомила зі слів лівійських посадовців: «Розбіжності між лівійським прем’єром Абдуллахом ат-Тані – який також є військовою людиною, яка займала у минулому посаду міністра оборони – і між командувачем операцією «Гідність Лівії» генералом Хафтаром майже досягли глухого куту, не дивлячись на нещодавні спроби посередництва, які відбулися між двома сторонами зі стримування напруженості, яка вибухнула у їх відносинах у минулому році. І це відбувається після того, як Абдуллах ат-Тані розцінив дії, які проводилися Хафтаром, як військовий переворот». Це відбулося у той час, коли Хафтар лише почав і військові операції 14.02.2014р., і хоча ат-Тані переглянув свій погляд та підтримав другу військову операцію Хафтара, яку він почав 16.05.2014р., назвавши її операцією «Гідність Лівії», але Хафтар не був щирий у відношенні ат-Тані! Це сталося тому, що Хафтар рухається за настановами Америки по стопах Сісі у надії стати президентом! Він зміг нав’язати парламенту утвердження себе головнокомандувачем лівійською армією у званні лейтенанта, а потім офіційно дав присягу 09.03.2015р. Також відбулося призначення генерал-майора Абдур-Раззака Назурі начальником штабу, а він – людина Хафтара. Таким чином, над урядом Тобруку стала домінувати Америка.

Кажучи ж про Всезагальний Національний Конгрес та уряд Тріполі на чолі з Абусамейні та його групою, то вони рухаються разом з Європою, і зокрема – з Англією. Разом з цією групою у Конгресі присутні мусульмани, далекі від англійців, однак їм не вистачає достатньої політичної поінформованості, що дозволяє проєвропейським людям перетягувати їх туди, куди вони того побажають! Тобто над Всезагальним Національним конгресом та урядом Тріполі панує Європа – тобто англійці, трохи французи і ще менше – італійці.

Таким чином, існує конфлікт між Європою та Америкою у Лівії, але вони, у більшості випадків, борються за допомогою місцевих інструментів! Ми вже пояснювали цей конфлікт і те, як він утворився, у нашій публікації на сторінці Facebook від 03.06.2014 р. І хто бажає дізнатися більше, нехай звернеться до тієї відповіді.

По-друге: що стосується військового втручання, то Сполучені Штати відчувають нестачу у політичному центрі Лівії, оскільки майже всі лівійські політики – це англійські маріонетки, а також усі ті, хто оточує їх або рухається у їх затінку з числа деяких ісламських рухів, які не усвідомлюють політичних хитрощів та серйозності їх наслідків. А потому Америка вимушена покладатися на військову силу, через що і з’явився Хаіфтар, а потім – і його підтримка з Єгипту. Більше за те, Обама звернувся до Конгресу США з проханням вповноважити його у проведенні деяких військових дій, і не виключено, що одним з предметів цієї вимоги є Лівія, оскільки ситуація у Лівії є критичною. Агентство «Рейтер» повідомило про те, що Обама 23.02.2015р. надіслав листа до Конгресу, у якому писав: «Ситуація у Лівії як і раніше становить серйозну загрозу національній безпеці, національним інтересам та зовнішній політиці Сполучених Штатів». Зі звернення президента США до Конгресу розуміється, що положення США у Лівії – критичне або наражається на ризик, тобто Америка знаходиться не у сильній позиції у Лівії, а її агенти в ній – так само не сильні, адже вони подані лише у русі Хафтара і не більше за те. До того ж Хафтар і його люди були витіснені зі столиці Тріполі і опинилися не у змозі повернутися туди, не дивлячись на багато місяців, які пройшли, як і виявилися не у змозі контролювати Бенгазі. Таким чином, військове втручання слугує інтересам Америки та зберігає її агентів, щоб вони продовжували служити їй. А тому, коли сталося вбивство коптів за цих обставин, Єгипет вирішив використати цей випадок та спробував взяти міжнародний мандат на втручання у Лівію під приводом боротьби з тероризмом та бажанням помститися за вбивство своїх громадян. Єгипетські військові інтервенції 16.02.2015р. надали новий дух Хафтару та його послідовникам, їх запал став міцнішати, а перспективи політичного рішення почали відступати. Однак Європа рішуче виступила проти військового втручання у цю кризу, коли Англія поквапилася виступити проти єгипетської військової інтервенції у Лівію. Передає «Росія сьогодні» від 19.02.2015р.,: «Алжир та Великобританія у спільній заяві міністрів закордонних справ двох країн в Алжирі підтвердили у четвер 19 лютого, що вони виступають за політичне, а не військове рішення у Лівії. Британський міністр закордонних справ Філіп Хеммонд сказав на прес-конференції зі своїм алжирським колегою, Рамтаном Ламамрою: «Ми не вважаємо, що військові дії можуть привести до урегулювання проблеми у Лівії». Зі свого боку, міністр закордонних справ Алжиру пояснив: «Ми, як сусіди Лівії, зацікавлені бути частиною рішення, а не частиною проблеми»».

Великобританія була на чолі опозиції у Раді Безпеки ООН відносно питання військового втручання або озброєння уряду Тобрука та армії Хафтара. Ібрагім Даббаші, представник Лівії в ООН, розповів газеті «Близький Схід» про те, що «деякі члени Ради Безпеки ООН на чолі з Великобританією прохали групу експертів відправити послання для виправдання своєї незгоди схвалити рішення зі зняття заборони на постачання зброї для лівійської армії, пояснюючи це як свою спробу уникнути складного положення». Він також додав: «Великобританія не хоче, щоб лівійська армія урегулювала це питання з терористами та ополченцями, що контролюють столицю Тріполі. І це – очевидна гра», - передає газета «Близький Схід» від 07.03.2015р. Також з’явилася згода Європи з позицією Великобританії у питанні відхилення єгипетської військової інтервенції. І навіть Італія, де міністр внутрішніх справ Анджеліно Альфано з метою потішити Америку закликав до «термінового втручання у межах операції під керівництвом ООН» (газета «Аль-Хаят», вівторок, 17.02.2015 р.), але потім повернувся та відступив від своєї заяви у результаті європейської кампанії проти військового втручання.  Сайт France24.com 25.02.2015 р. передав, що «міністр закордонних справ Тунісу Тайєб Баккуш та його італійський колега Паоло Джентілоні заявили, що завершення кризи у Лівії відбудеться через «примирення» між ополченцями, які суперничають одне з одним». І вони підкреслили, що «кращим рішенням є не військове, а політичне рішення». У закріплення цього голова МЗС Тунісу Тайєб Баккуш на прес-конференції зі своїм італійським колегою Паоло Джентілоні, який знаходиться з візитом у Тунісі, заявив: «Ми домовилися, що кращим рішенням є не військове, а політичне рішення», – передає France24.com.

На додаток до цієї запеклої атаки з боку Європи проти військового втручання, вона також дала сигнал, що Лівія є важливим центром безпеки для Європи. Це означає, що Європа швидше втрутиться у лівійське протистояння військовою силою, якщо на це піде Америка. Канал «Росія сьогодні» передав 06.03.3015р. слова Федеріки Могеріні, які вона сказала після прибуття на засідання міністрів закордонних справ ЄС у Ризі, столиці Латвії, що «головною темою на цій зустрічі є ситуація у Лівії», підкресливши, що «безпека Лівії є питанням, яке цікавить Європейський Союз загалом, а не лише його південні держави». І звичайно ж, це може зіпсувати плоди американської інтервенції, якщо така відбудеться. З цих двох причин Америка змінила свою позицію у питанні підтримки військового рішення, а потім Єгипет відступив від свого проекту резолюції (як і Лівія) у Раду Безпеки ООН, який вже був поданий 18.02.2015р. і включав у себе і міжнародну військову інтервенцію. Таким чином, консультації тривали у Раді Безпеки ООН між прийняттям та відхиленням ідеї інтервенції до 27.03.2015р., коли було видано резолюцію Ради №2214, яка не включала пропозицій про військову інтервенцію, а була зосереджена на боротьбі з тероризмом, задовольнивши цим самим Америку. У той самий час резолюція утвердила переговори за політичним урегулюванням, чим задовольнила Європу. І серед пунктів резолюції було наступне:

«1 – Засуджуються усі акти тероризму…і підкреслюється у зв’язку з цим комплексний підхід у боротьбі з такими актами.

3 – Наполегливо закликані держави-члени Ради усіма засобами та відповідно до Уставу Організації Об’єднаних Націй і міжнародним правом втрутитися для протистояння загрозам міжнародному миру та безпеці, які створюються терористичними актами.

11 – Визнається важлива роль, яка покладається на себе кожним з членів Африканського Союзу, Ліги Арабських Держав та сусідніх країн у відношенні пошуку мирного вирішення кризи, яка триває у Лівії.

12 – Висловлюється підтримка до політичного діалогу під егідою Організації Об’єднаних Націй між урядом Лівії та усіма лівійськими сторонами, які відмовилися від насилля…».

Таким чином, з вищевикладених міркувань розгляд військового втручання був відсунутий, і центр уваги зосередився на політичних переговорах.

По-третє: Після відводу розгляду військового втручання у резолюції Ради Безпеки ООН, Сполучені Штати і Європа схвалили рішення працювати на основі переговорів для пошуку політичного урегулювання кризи, однак кожен – на свій лад! Європа бажає, щоб переговори виробили політичне рішення якомога скоріше, тому що політичний центр Лівії, здебільшого, знаходиться під її контролем, а тому будь-яке рішення, що відповідає бажанням політичного центру Лівії, буде на її користь. Що стосується Америки, то вона погодилася на переговори, тому що не змогла утворити підґрунтя для військового втручання ані зі свого боку, ані з боку Єгипту, оскільки їй не вистачає свого політичного центру у Лівії. А тому Америка працюватиме над винайденням способів для припинення переговорів і, як наслідок, для надання Хафтару часу для утворення своєї влади, нехай навіть у частині Лівії, щоб сформувати новий політичний центр, який допоможе йому у будь-яких наступних переговорах, якщо він не зможе вирішити це питання військовим шляхом. Усе це відбувається тому, що Хафтар не має гарних відносин з багатьма членами Палати представників у Тобруку, оскільки дехто з них пройшов туди зі старого політичного центру. Таким чином, Америка хоче перешкодити будь-яким підсумкам переговорів, щоб мати можливість сформувати діючий політичний центр зі своїх прибічників. Тобто важливим для неї є відтягування переговорів якомога довше – так, що до моменту досягнення політичного рішення вона зіпсувала його військовими діями (на кшталт рейдів авіації) або вимогою делегації з Тобруку відтермінувати або відкласти їх проведення. Або Америка застосує економічні санкції, як це сталося нещодавно, коли уряд Тобруку попрохав Національну нафтову компанію не спрямовувати прибутки від продажу нафти у Центральний банк Лівії (газета «Арабський Єгипет» http://www.masralarabia.com/ з посиланням на «NewYorkTimes» від 06.04.2015 р.). Дана газета згадала у доповіді, оприлюдненій на своєму сайті, що це рішення передвіщає важкі наслідки…і усі ці речі негативно впливають на продовження плідних переговорів.

Європа усвідомлює, що Америка прагне зірвати переговори, тому вона обрала надійного посланця Бернардіно Леона, європейця за походженням, який відрізняється від посланців ООН у інших питаннях, оскільки зазвичай вони бувають послідовниками Америки, як посланці Генсека ООН або як Джамаль ібн Умар у Ємені.

Бернардіно Леон почав прискорювати кроки, щоб досягнути політичного рішення, і його головною турботою було виконати свою місію у перший період свого мандату, який спливає у кінці березня 2015р., і до його продовження відповідно до резолюції №2213 Ради Безпеки ООН, тобто до 15 вересня 2015 р. Леон курував інтенсивні переговори між лівійськими сторонами у Марокко, Алжирі, а перед цим – у Лівії та Женеві, які відбувалися у пошуках рішення, яке покладе кінець кризі керівництва у Лівії. Він поспішав завершити їх у першому періоді, однак переговори почалися у Женеві, переїхали до Лівії, потім – до Марокко та Алжиру, а потім повернулися, щоб знову відбутися у Марокко. І у ході переговорів у Марокко у четвер 12.03.2015р. члени парламенту Тобруку зажадали відкласти відновлення політичних консультацій між лівійськими сторонами ще на тиждень, тобто на четвер 19.03.2015р., заради проведення подальших консультацій. Мухаммад Шаріф, член парламенту Тобруку, сказав: «Ми хочемо відкласти переговори, принаймні – на тиждень, а після цього сторони повернуться, коли вивчення документів вже буде завершено». І він додав, що «переговори навколо Національного уряду, механізмів гарантування безпеки та Конституційного Комітету не були завершені». Голова представництва ООН Бернардіно Леон зустрівся з членами Національного Конгресу у Тріполі і деякими членами парламенту Тобруку, і останні наполягали на згаданому проханні про перенесення цих переговорів. Леон погодився відкласти переговори, які проводитимуться між зацікавленими лівійськими сторонами у Марокко у четвер 19.03.2015р. у ролі вирішального періоду для формування уряду національної єдності та виводу Лівії з кризи. Леон звернув увагу на важливість того, щоб якомога скоріше знайти вихід виключно на основі політичного рішення, «підкресливши, що ООН вважає єдиним рішенням лише політичне рішення, і не може бути жодного військового рішення», «оскільки Лівія не має багато часу, і ситуація в країні стає все більш напруженою». Американське радіо «RadioSawa» (www.radiosawa.com) від 13.03.2015 р., а також видана спільна заява Європейського Союзу від 16.03.2015р. застерігають від провалу переговорів, заявляючи:  «Нездатність досягти політичної домовленості наразить єдність Лівії на небезпеку. Щойно домовленість про формування уряду національної єдності і заходу із гарантування безпеки будуть досягнуті, Європейський Союз буде готовий збільшити свою підтримку Лівії» («Німецьке інформаційне агентство» http://www.dpa.de/ от 16.03.2015 г.). Це виявляє усю зацікавленість Європи у продовженні переговорів, у той час як Америка та Хафтар не були зацікавлені у переговорах настільки, наскільки вони дбають про здійснення свого успіху, щоб зміцніти та нав’язати себе насильно у ролі учасників у цих переговорах.

Таким чином, у той час коли відбуваються переговори, Хафтар продовжує військові операції. Він чітко заявив «Франс-Пресс» («AgenceFrance-Presse», AFP) 17.03.2015 г., тобто за два дні до ймовірної дати відновлення переговорів, наступне: «До середини наступного місяцю операції у місті Бенгазі завершаться». Іншими словами, він не зацікавлений у сьогоднішніх переговорах і у пошуку рішення, як і не зацікавлений у формуванні уряду, а навпаки, він продовжує свої військові операції. З цього зрозуміло, як ми вже казали раніше, що Європа зацікавлена в успіху перемовин і застерігає від їх невдачі, а Америка вустами Хафтара не зацікавлена у них, неначе справа її взагалі не стосується! Це позначилося на ході переговорів: запланована дата переговорів у Марокко на 19.03.2015р. була перенесена на 20.03.2015р., потім так і продовжилося – призначення дати переговорів та її відтермінування! А у четвер 26.03.2015 г. сайт «SkyNews» арабською мовою (www.skynewsarabia.com) розповсюдив наступне повідомлення: «Лівійські сторони діалогу у четвер увечері підсумують третій раунд марокканських переговорів, щоб знову відновити їх через десять днів, згідно з утвердженням посадової особи міжнародно-визнаного парламенту у Тобруку», – з усього цього стає очевидно відкладання та стримування цих переговорів! І, разом з цим, переговори не відбудуться і через десять днів! Зрештою, Європейський Союз висловив занепокоєність усім цим, а лівійський сайт www.alwasat.ly оприлюднив 10.04.2015 г. у статті під заголовком «Європа рятує Леона» наступне: «Як показник ясного прагнення вдихнути життя у неспокійне завдання Леона, Верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ Федеріка Могеріні сказала у заяві, розповсюдженій її офісом у Брюселі у п’ятницю, що вона очікує на відновлення лівійського діалогу у найближчі дні, але без вказівки конкретної дати. У своїй очевидній підтримці Леона Могеріні застерегла тих, кого вона назвала «саботажниками лівійських переговорів». І при цьому ЄС боїться, що просування лівійської армії на захід країни може створити нове зрівняння сил, яке зробить європейську роль у подоланні кризи марною». З усього цього зрозуміло, що Могеріні вказує на Америку, Хафтара та його послідовників.

Таким чином, поточні політичні переговори Європа та Америка тягнуть у різні боки згідно зі своїми інтересами та цілями

По-четверте: як і очікувалося від цих переговорів, вони є не більше ніж грою у неспокійний час – то починаються, то стихають, поки держави, які пересувають м’яч на полі, рано чи пізно не домовляться. І для цих країн не має значення, що прірва усе більше і більше…допоки кров, яка проливається, - це кров тільки мусульман, а усі лиха падають лише на їх голови. Невірні колонізатори не бачать для мусульман ані честі, ані гідності. І яке б питання мусульман не опинялося у їх руках, вони гублять його, адже вони, як сказав про них Могутній, Великий Господь:

هُمُ الْعَدُوُّ فَاحْذَرْهُمْ قَاتَلَهُمُ اللَّهُ أَنَّى يُؤْفَكُونَ

«Вони є ворогами, стережися ж їх. Хай згубить їх Аллах! До чого ж вони відвернені від істини!» (63:4).

Таким чином, поки проблема Лівії знаходиться в руках невірних колонізаторів та їх прибічників, криза триватиме, поки один з міжнародних гравців не подолає іншого, тобто поки не візьме гору Америка або Європа, або поки не переважить вплив одного з них, і тоді цей гравець зобов’яже своїм поглядом іншого, або ж вони домовляться про рішення, у якому Америка матиме долю, рівну, принаймні, долі Європи. Й ані Лівія, ані її мешканці не побачать від невірних гнобителів нічого – нічого з добра!

Проблеми мусульман можуть бути вирішені лише руками самих мусульман, а не руками їх ворогів. І це рішення легке і здійсненне для того, кому його полегшив Аллах: його зброєю є щирість до Аллаха приховано і явно, а також правдивість у відношенні Посланця Аллаха ﷺ у словах та вчинках. Саме тоді учасники переговорів побачать, що вони знаходяться перед країною, просякнутою Ісламом ще з часів ісламських завоювань в епоху праведного халіфа Умара ібн аль-Хаттаба (р.а.). Населення цієї країни – мусульмани. А вирішення їх проблем – у Книзі Аллаха та Сунні Його Посланця ﷺ, яка не має жодного зв’язку з невірним колонізатором.

وَلَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلا

«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).

Умма рясніє свідомими, благочестивими, богобоязливими мислителями, так зверніться ж до них і не звертайтеся до ворогів Аллаха:

وَلا تَرْكَنُوا إِلَى الَّذِينَ ظَلَمُوا فَتَمَسَّكُمُ النَّارُ وَمَا لَكُمْ مِنْ دُونِ اللَّهِ مِنْ أَوْلِيَاءَ ثُمَّ لا تُنْصَرُونَ

«Не схиляйтеся на бік беззаконників, щоб вас не торкнувся Вогонь. Немає у вас покровителів та помічників, окрім Аллаха, і тоді жоден вам не надасть підтримки» (11:113).

Підсумовуючи, як ми вже казали у минулій нашій відповіді: болячи бачити, що ісламські землі, які були відправними пунктами у завоюваннях та розповсюдженні Ісламу, який несе справедливість та доброту всьому світові, сьогодні стали полем бою, де змагаються невірні колонізатори, щоб вбити нас і розграбувати наші багатства. Вони на повний голос регочують над кожною краплею крові, що витікає з нас не лише дякуючи їх рукам, але й рукам їх маріонеток з числа наших синів і нашого народу!

Невірні колонізатори є нашими ворогами, а тому зовсім недивно, що вони докладають багато зусиль, щоб вбити нас. Однак коли група лівійців вилаштовує з ними стосунки – хтось дружній до Америки, а хтось до Європи, а потім вони ворогують та б’ються між собою не заради Ісламу та піднесення слова Аллаха, а в інтересах невірних колонізаторів, то це – одне з найдивовижніших явищ, оскільки боротьба мусульман між собою є великим злочином в Ісламі. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «кожному мусульманину заборонена кров, майно та честь іншого мусульманина», – вивів Муслім від Абу Хурайри. Також Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Загибель усього цього світу легше перед Аллахом, ніж убивство мусульманина», – вивів ан-Насаї від Абдуллаха ібн Амра.

І нарешті, у Лівії присутня третя група – правдива та щира, турботою якої є повернути благо і справедливість у Лівію через виконання ісламського правління у житті, державі і суспільстві. І ми сподіваємося, що ця група очистить Лівію від усілякого невірного колонізатора і від усілякого агента-зрадника. І тоді Лівія повернеться до своїх виток та призначення: бути відправним пунктом завойовників, країною охоронців (хафізів) Благородного Корану, ісламською фортецею та стражем Ісламу:

وَاللَّهُ غَالِبٌ عَلَى أَمْرِهِ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لا يَعْلَمُونَ

«Аллах владний вершити Свої справи, однак більшість людей не знає про це» (12:21).


22 Джумада ас-сані 1436 х.
11.04.2015 р.