Політичні події на лівійській арені

30.10.2017 у Каїрі під девізом «Структуризація лівійської армії» відбулась зустріч лівійських військових чиновників, і це сталося при тому, що з 21.09.2015 спецпредставник ООН по Лівії Гассан Саляма веде переговори з урядом національної єдності Фаіза Сараджа та Палатою представників у Тобруку навколо «дорожньої карти». Проте переговори навколо «дорожньої карти» були призупинені до завершення поточного місяця через виниклі труднощі з восьмою статтею Схіратської угоди, підписаної 17.12.2015. У зв’язку з цим у мене виникає питання: чи не є початок військових зустрічей показником невдач у політичній площині? Іншими словами, чи є військові переговори пошуком рішення восьмої статті та військовим шляхом після того, як сталась поразка у політичній площині? А також що сталося на протязі цих двох років після підписання сторонами Схіратської угоди, і чи є у них які-небудь розбіжності тепер?! Спасибі.

Відповідь:

Особливо глобальних змінень за останні два роки не відбулось, адже підписання Схіратської угоди не означало відсутність протиріч сторін; причиною підписання були інші мотиви. Для повної ясності треба розглянути наступне:

1) У часи правління Каддафі політична еліта країни була лояльна до Англії, у той час як американський вплив не був ефективним. Після епохи Каддафи стара політична еліта залишилась, вона нікуди не зникла, тому у лівійській політиці домінувала Англія, чого не скажеш про Америку. Ось чому Європа зацікавлена у проведенні швидких виборів у Лівії, щоб утворити підвладний собі уряд та Палату представників, тому що є передумови до того, що чаша важелів схилиться на її бік... У той же час Америка зацікавлена у блокуванні будь-яких виборів, доки не створить свою нову політичну еліту, здатну протистояти проанглійській. Іншими словами, Європі було важливо прискорити політичне врегулювання, а Америці — якомога довше відкладати запропоновані політичні рішення, доки не з’явиться нова політична еліта. І у цьому зв’язку Америка заради утворення лояльних до себе людей у лівійській політиці однозначно піде військовим шляхом, як це відбувалось раніше.

2) Америка відправила лівійського генерала Халіфу Хафтара для здійснення своїх планів у Лівії, адже його біографія говорить про лояльність до Америки... Варто згадати, що у березні 1987 р. військові Чаду захопили Хафтара та 300 лівійських солдатів у полон. Потім Америка зіграла роль посередника з Чадом, а ЦРУ США у 1990 р. вела переговори про його звільнення. Далі за допомогою американських літаків Хафтар та його загін були доставлені у Заїр, а після — в Америку, де він отримав політичний притулок та приєднався до лівійського опозиційного руху за кордоном. Таким чином, Хафтар наступні 20 років провів у штаті Вірджинія, де навчався веденню партизанської війни під інструктажем ЦРУ. У Лівію він повернувся лише після революції 17 лютого 2011 р., де зіграв важливу роль.

Його основними задачами у Лівії були: формування військової сили, здатної підкорити територію країни, і формування нової політичної еліти, використовуючи для цього військовий тріумф. Америка постачала Хафтару зброю та засоби або напряму, або через свого єгипетського агента Абдуль-Фаттаха ас-Сісі, тому Америка припиняла будь-яке політичне рішення у Лівії, очікуючи, коли ж Хафтар набуде впливу всередині країни. Хафтар зосередився на сході країни, тому що Тріполі був наповнений проєвропейською політичною елітою, особливо проанглійською. На сході йому у певній мірі вдалось зміцнити свою силу і домінувати над Палатою представників у Тобруку.

3) У 2015 р. Європа була зацікавлена у тому, щоб не чекати довше поточного року, а встигнути знайти політичне рішення до того, як зміниться реальність політичної еліти у країні. Для цього Європа зосередилась на відправці проєвропейського спецпосланця у Лівію, щоб прискорити процес, і ним став Бернардіно Леон... Європа, просуваючи політичне рішення у Раді Безпеки ООН, змогла створити атмосферу тиску. Тим самим створивши труднощі для Америки, що не дозволило їй відкинути запропоноване політичне рішення. Америка розглядала це питання під іншим кутом, тому вона помітила, що заперечення політичному рішенню Європи зіграє проти неї. У той же час Америка розробила свій план у повній відповідності зі Схіратською угодою, щоб домінувати над нею або ж скасувати її повністю.

Європейська група розуміла, що, що Хафтар — агент Америки і що та спробує зробити його командуючим лівійською армією, у зв’язку з чим Європа була вимушена ввести у Схіратську угоду восьму статтю, в якій говориться про підпорядкування армії прем’єр-міністру країни, тобто Сіраджу, оскільки він вірний Європі... Таким чином, восьма стаття угоди стосується домінування над військовою силою у Лівії. Ця стаття стала нездоланною трудністю для Америки, проте вона побачила у цьому слушну можливість порушити угоду, щоб Хафтар набув успіху у набутті впливу в армії і на території Лівії, а потім набув успіху у формуванні нової політичної еліти.

4) Ось такою є реальність Лівії на сьогоднішній день, і вона не дужє змінилась з того часу, як у 2015 р. була підписана Схіратська угода. Нових цілей, військових та політичних мотивів в обох сторін не з’явилось. У колишніх наших відповідях по ситуації у Лівії з часів Схіратської угоди ми детально роз’яснювали про це:

— У відповіді від 03.06.2014 говорилось наступне: «Америка чудово розуміє, що політична еліта у Лівії є надбанням Британії (з деякими елементами французького впливу), яка лише зміцнює англійський вплив у Лівії. Це означає, що будь-які майбутні вибори приведуть до влади проєвропейських політиків з невеликою купкою «незалежних» висуванців. Після виборів ситуація стабілізується і підуть амбіції Америки, яка своїм фактичним військовим впливом прагне покінчити з правлінням Каддафі, щоб за допомогою цього роздобути найбільшу та достатню для її інтересів долю впливу. Вона розуміє, що цього не вдасться добитися шляхом проведення виборів в існуючій нині атмосфері, яка досі насичена проєвропейським духом. І тому Америка вирішила підтасувати карти у військовому плані та переналаштувати атмосферу у Лівії, щоб утворити нову політичну еліту, яка буде більш проамериканською, аніж проєвропейською, і лише після цього провести вибори. Насамперед вона доручила представнику армії влаштувати щось на кшталт перевороту проти існуючого положення, яке знаходиться під контролем «ВНК» («Всезагального Національного Конгресу»), який складається у більшій частині із проєвропейських персон. Це було для того, щоб перетасувати карти та перенести вибори на більш сприятливий для Америки час, навіть якщо внаслідок цього вона буде впливати на Лівію шляхом співучасті з Європою, щоб не залишати усю арену політичної боротьбі за нею. Таким чином, відомий своєю проамериканською лояльністю Хафтар почав діяти у межах американського плану…».

— У відповіді від 11.04.2015 говорилось: «Європа усвідомлює, що Америка прагне зірвати переговори, тому вона обрала надійного посланця Бернардіно Леона — європейця по походженню. Бернардіно Леон почав прискорювати кроки, щоб досягти політичного рішення, і його головною турботою було виконати свою місію у перший період свого мандату, кий закінчується наприкінці березня 2015 р., і до його продовження згідно з резолюцією №2213 Ради Безпеки ООН, тобто до 15 вересня 2015 р. Леон курирував інтенсивні переговори між лівійськими сторонами у Марокко, Алжирі, а перед цим — у Лівії та Женеві, які відбувались у пошуках рішення, яке покладе край кризі керівництва у Лівії. Він квапиться завершити їх у першому періоді, проте переговори почались у Женеві, переїхали у Лівію потім — у Марокко та Алжир, а потім повернулись, щоб знов відбутися у Марокко. І у ході переговорів у Марокко у четвер 12.03.2015 члени парламенту Тобрука почали вимагати відкласти відновлення політичних консультацій між лівійськими сторонами іще на тиждень, тобто на четвер 19.03.2015, заради проведення подальших консультацій. Леон звернув увагу на важливість того, щоб якомога скоріше знайти вихід виключно на основі політичного рішення, а також була видана спільна заява Європейського Союзу від 16.03.2015, у якій мітилось застереження від провалу переговорів:

«Нездатність досягти політичної угоди піддасть єдність Лівії небезпеки. Тільки-но угода про формування уряду національної єдності та заходи по забезпеченню безпеки будуть досягнуті, Європейський Союз буде готовий збільшити свою підтримку Лівії» «Німецьке інформаційне агентство» від 16.03.2015

— У відповіді від 19.01.2016 говорилось: «Британія розуміла, що поличне коло Лівії (або його більша частина) знаходиться на її стороні. І тому вона була спокійна з приводу того, що будь-який тимчасовий уряд, яки буде сформований згідно з пропозиціями Леона, буде на її боці. У зв’язку з цим вона була зацікавлена у прискоренні та утвердженні угоди у Схіраті у часи Леона. Але коли прийшов Коблер і з’явились його поправки до цієї угоди, Британія зрозуміла, що ці поправки є відображенням американського тиску на Коблера як одного із американських кроків, скерованих на повний зрив угоди. Британія усвідомила, що Америка хоче переробити угоду згідно з її інтересами після формування нового політичного кола у результаті військових дій під командуванням Хафтара у сполученні з політичними змовами, що проводяться Америкою у регіоні. Розуміючи усе це, Британія вирішила прискорити укладання угоди, доки не сталися непідконтрольні їй явища. Навіть з наявністю поправок Коблера угода є прийнятною для неї. І тому Британія прискорила події і постаралась укласти остаточну угоду у Схіраті 17 грудня 2015 р. І для того, щоб зробити її легітимною та визнаною на міжнародному рівні, вона вдалася до Ради Безпеки ООН і надала проект резолюції №2259, щоб рішення остаточної угоди отримали міжнародну підтримку. Основним чинником, який штовхнув Британію до прискорення підписання угоди у Схіраті, стало те, що Америка перешкоджає цій угоді … На це натякнув колишній радник голови Палати представників Лівії Іса Абдулкайюм 13.12.2015 у своєму інтерв’ю на телеканалі «Аль-Гад аль-Арабій»: «Заяви держсекретаря США Керрі дали зрозуміти, що американці не горять бажанням вирішити кризу, на відміну від англійців та французів, які виразили своє бажання якомога скоріше вирішити цю кризу».

— У відповіді від 12.03.2016 говорилось: «Причина цього перешкоджання полягає у тому, що більшість представників політичного центру у Лівії є рештками режиму Каддафі, тобто проєвропейськими, і будь-який міністерський склад буде таким, як це сталося у новому міністерстві. Америка опирається на Хафтара та групи військових осіб навколо нього. І тому Америка максимально затрудняє політичне рішення і наполягає на своєму військовому втручанні, втручанні Хафтара та своїх послідовників, щоб бути у змозі забезпечити собі львину долю у правлінні. Це відбувається на відміну від політики Європи, тому що вона працює заради успіху угоди (у Схіраті), формування уряду та його визнання, тому що вона усе іще домінує у політичному центрі Лівії, і ознак цього — багато. Міністр закордонних справ Великобританії Філіп Хеммонд відвідав Алжир, щоб зустрітись з міністром закордонних справ Рамтаном Ламамрою 19.02.2016, де він сказав, що «військове втручання у Лівію не є найбільш підходящим рішенням по вирішенню кризи у країні», і закликав до політичного рішення (алжирська газета «Хабар» від 19.02.2016)».

5) Тому для кожного розумного було видно (навіть до підписання Схіратської угоди у грудні 2015 р.), що Європа квапиться втілити політичне рішення, тому що існуюча політична еліта лояльна до неї. Америка ж, у свою чергу, буде блокувати запропоновані рішення доти, доки не зможе використовувати військову міць через Хафтара, а потім — і нову сформовану політичну владу,лояльну США. Саме тому переговори то топчуться на одному місці, то іноді видно кінець, а іноді вони знов заходіть у глухий кут … Менш аніж через місяць після переговорів делегація із Тобрука вийшла із них, і через це переговори були заморожені, а Саламі довелось зустрічатись і з тим, із цим, пропонуючи різного роду пропозиції то там, то тут, виправдовуючи їх вихід із переговорів у Тунісі нібито для консультації зі своїми авторитетними джерелами. Можливо, він знає, що згода сторін залежить тільки від схвалення міжнародних сил, які стоять за ними:

— Кореспондент «Аль-Джазіри» сказав, що після двох раундів діалогу у Тунісі про поправки Схіратької угоди делегація Палати представників Лівії відмовилась від переговорів з Вищою державною радою Лівії, не розкриваючи причин цього. Але репортер повідомив, що причини можуть бути зв’язані з формулюванням восьмої статті, яка сьогодні активно обговорювалась під шумні голоси обох сторін, де також було порушено питання про Президентську раду та уряд («Аль-Джазіра» від 16.10.2017). Джерело «Аль-Джазіри» повідомило, що у штаб-квартирі місії ООН у Тунісі відбудеться зустріч між посланцем ООН у Лівії Гассаном Саламой та керівниками делегацій Мусой Фараджем та Абдул Саламом Насіхом для оцінки причин призупинення переговорного процесу між двома делегаціями, яка повинна відбутись у понеділок. («Аль-Джазіра» від 17.10.2017).

Кореспондент «Аль-Джазіри» у Тунісі повідомив, що місія ООН у Лівії передала обом сторонам лівійського діалогу документ, який включав формулювання пунктів з урахуванням згоди та незгоди сторін, щоб вони розглянули його на засіданні на протязі дня, а також зробили по ньому коментарі, кожен окремо («Аль-Джазіра» від 18.10.2017). 21.10.2017 на прес-конференції, проведеної Саламой у Тунісі, він зазначив, що є області взаєморозуміння та згоди між делегаціями Президентської ради Лівії та Палати представників Лівії у Тунісі. Тому у неділю вони повертаються у Лівію для обговорення зі своїми політичними лідерами решти моментів. А це непрямо вказує на існування розбіжностей, куди також відноситься восьма стаття Схіратської угоди, тому місія ООН, у свою чергу, буде прагнути до їх усуненню («Аль-Джазіра» від 24.10.2017).

6) У ході переговорів Президентської ради та Палати представників Тобрука під егідою Гассана Салами, які почались 21.09.2017, Хафтар зосередився на військовій діяльності, зробивши декілька заяв, що поставило під сумнів ефективність самих переговорів. 14.10.2017 «Аль-Джазіра» опублікувала наступне повідомлення:

«Халіфа Хафтар поставив під сумнів можливість вирішення лівійської кризи шляхом переговорів, контрольованих під егідою ООН. Хафтар у своєму виступі на першій конференції по безпеці у Бенгазі заявив, що немає ніяких показників, щоб запевнити людей у тому, що триваючий діалог — це єдине вирішення нинішньої політичної кризи. Він вказав на інші альтернативи політичному діалогу, куди відніс армію та служби безпеки, згадавши, що «вони будуть відповідати волі народу».

Газета «AsharqAl-Awsat» приводить слова Хафтара, сказані у середині серпня 2017 р.:

«Ми повні рішучості продовжувати боротьбу доки армія не буде контролювати усю лівійську територію».

Тому Америка зосереджена на військових діях, щоб очолити політичне рішення, і це лежить в основі її діяльності у Лівії. Вона перешкоджає політичному рішенню, доки Хафтар не зможе збільшити масштаби свого військового впливу, а потім послідує рішення, в якому Америка буде мати великий вплив, аніж Європа. Іншими словами, Америка зосереджена на вирішенні політичної кризи у Лівії військовим шляхом, щоб потім домінувати над політичним рішенням, і для досягнення цього нею використовуються усі можливості.

Тому, коли з’явилась можливість провести військову нараду у Каїрі для забезпечення ефективного впливу Хафтара на армію, йому було наказано зробити це. Внаслідок цього 30.10.2017 у Каїрі почалось засідання лівійських військових угрупувань, де були присутні ті, хто підтримує Хафтара, і ті хто нейтральний до нього. 02.11.2017 було об’явлено про завершення даного засідання. Газета «AsharqAl-Awsat» змогла дізнатись, що третій раунд переговорів про об’єднання лівійської армії та про її взаємовідносини з громадянською владою Лівії досяг точки напівфінальної угоди. При цьому видання зазначило, що Лівія страждає від хаосу у військовій сфері та у сфері безпеки з 2011 р. («AsharqAl-Awsat» 4.11.2017).

Це свідчить про те, що Америка та її агенти в обличчі Єгипту та Хафтару добились певного прогресу, оскільки Хафтар стає складною фігурою, яка контролює більшу частину території, особливо схід та «нафтовий півмісяць» Лівії, через деяке зволікання з боку Європи (Англії, Франції та Італії). Проте це не означає, що протистояння завершилось, тому що Європа доки іще має сили у Лівії, які хитріші та витонченіші у політичній боротьбі, аніж Америка... Таким чином, очікується міжнародний конфлікт у Лівії між Америкою та її агентами, з одного оку, та Європою та її агентами — з іншого. А від вогню цього конфлікту постраждають тільки лише лівійці!

7) Варто нагадати, що проблеми мусульман повинні вирішуватись руками мусульман, а не їх ворогів. Саме рішення проблем — справа легка, але тільки для тих, кому це полегшив Аллах, чия зброя — це щирість перед Аллахом (приховано та явно) і чесність с Посланцем ﷺ у словах та справах. Тільки після цього учасники переговорів побачать, що вони знаходяться в ісламській країні, яку завоював Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.), і знайдуть рішення своїм проблемам у книзі Аллаха та Сунні Його Посланця ﷺ, без якого-небудь зв’язку з колонізаторами:

وَلَا تَرۡكَنُوٓاْ إِلَى ٱلَّذِينَ ظَلَمُواْ فَتَمَسَّكُمُ ٱلنَّارُ وَمَا لَكُم مِّن دُونِ ٱللَّهِ مِنۡ أَوۡلِيَآءَ ثُمَّ لَا تُنصَرُونَ

«Не схиляйтесь на бік беззаконників, щоб вас не торкнувся Вогонь. Немає у вас покровителів та помічників, окрім Аллаха, і тоді ніхто вам не надасть підтримки» (11:113).

І на завершення, як ми вже говорили в одній із попередніх наших відповідей: боляче бачити, що ісламські землі, які були відправними пунктами у завоюваннях та поширенні Ісламу, який несе справедливість і доброту усьому світу, сьогодні стали полем бою, де змагаються невірні колонізатори, щоб вбити нас та розграбувати наш багатства … Вони в увесь рот насміхаються над кожною краплею крові, які витікає із нас не тільки завдяки їх рукам, але й рукам їх маріонеток із числа наших синів і нашого народу!

Колоніалісти — наші вороги. І немає нічого дивного у тому, що вони докладають усіх зусиль для нашого знищення. Що стосується лівійських генералів, то деякі із них слідують за Америкою, деякі — за Європою; внаслідок чого вони б’ються між собою, борючись не за Іслам або за піднесення слова Аллаха на землі, а за інтереси колонізаторів, проте адже одним із смертельних гріхів є вбивство мусульманина. Сказав Пророк ﷺ:

كُلُّ الْمُسْلِمِ عَلَى الْمُسْلِمِ حَرَامٌ، دَمُهُ، وَمَالُهُ، وَعِرْضُهُ

«Для кожного мусульманина повинні бути недоторканими життя, майно та честь іншого мусульманина!»(Муслім від Абу Хурайри),

لَزَوَالُ الدُّنْيَا أَهْوَنُ عِنْدَ اللَّهِ مِنْ قَتْلِ رَجُلٍ مُسْلِمٍ

«Загибель усього світу легше для Аллаха, аніж вбивство мусульманина» (ан-Насаі від Абдуллаха ібн Амра).

إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَذِكۡرَىٰ لِمَن كَانَ لَهُۥ قَلۡبٌ أَوۡ أَلۡقَى ٱلسَّمۡعَ وَهُوَ شَهِيدٞ

«Воістину, у цьому міститься нагадування для тих,, у кого є серце, хто прислухається та присутній при цьому» (50:37).

17 Сафара 1439 р.х.
06.11.2017 р.