Відносно виходу Трампа із ядерної угоди

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: Америка — це держава інститутів, її основний напрям у міжнародній політиці регулюється американськими інститутами, а не президентом.

Як же пояснити те, що Америка спочатку уклала ядерну угоду з Іраном, вважаючи це перемогою, а тепер Трамп виходить із цієї угоди і також вважає це перемогою? Прошу роз’яснити це і заздалегідь вдячний за Вашу відповідь.

Відповідь:

Так, основний напрям Америки у міжнародній політиці регулюється інститутами, а не президентом, тим не менш, проводимі ним способи грають роль у прийнятті рішення. Проте у Вашому питанні не був згаданий принцип, на основі якого будується прийняття рішення в основних напрямах Америки в міжнародній політиці і який є центром відповіді. Цим принципом у такій інстутиційній державі як Америка є інтереси. Якщо у певних обставинах вимагається укладання угоди, то інститути та президент схвалюють цю угоду. Якщо інтереси Америки вимагають скасування цієї угоди, то інститути та президент схвалюють його скасування.

Розглянемо детальніше:

1 — Іран був зацікавлений у підтримці тиранічного режиму Асада, лояльного Америці, доти, док не знайде йому заміну. Америка побоювалась народних рухів у Сирії, оскільки там піднімались ісламські гасла, що закликали до правління Шаріатом. Вона побоювалась того, що режим Асада паде і у Сирії встановиться влада Ісламу, а потім американський вплив зникне із регіону, особливо враховуючи те, що народні рухи у 2015 році загострились, перекидаючись на усе нові місця. І тому Америка побажала, щоб Іран зіграв у цьому свою роль. Вона зняла з Ірану санкції, щоб той зміг виконати поставлені нею задачі. В інтересах Америки була підписана ця принизлива для Ірану угода. Немає нічого найбільш показового, аніж заяви американського президента на той час. Після підписання угоди 14 липня 2015 року президент США Барак Обама виступив з промовою через телебачення, сказавши: «Угода позбавляє Іран будь-якої можливості отримати ядерну зброю... Іран зобов’язався на дві третини знизити число центрифуг, встановлених у країні, і передати їх під міжнародний нагляд, також позбутися від 98% запасів низькозбагаченого урану. Угода передбачає швидке відновлення санкцій, якщо трапиться яке-небудь порушення домовленостей. Окрім того, Іран погодився надати Міжнародному агентству по атомній енергії (МАГАТЕ) постійний доступ до усіх об’єктів, де і коли це буде необхідно» («BBC», 14.07.2015).

У відповіді на питання від 22.07.2015 ми говорили про цілі США, що переслідувались у ядерній угоді з Іраном: «Усе це означає, що мета Америки, яка лежить за цією угодою, полягає у тому, щоб полегшити Ірану його положення, анулювавши санкції та створивши офіційні відносини з ним, щоб той продовжував грати таку роль, яка іще більше полегшить роботу Америки, полегшить її тягар та приховає її інтриги та виверти з країнами та народами у регіоні. Таким чином, Іран насправді реалізовує американську політику, як це відбувається в Іраку, Сирії та Ємені, і замість того, щоб діяти приховано, вводячи громадську думку в оману, як це відбувалось раніше, тепер дії Ірану ведуться на виду в усіх, без усілякого утискання!». Насправді так і  відбувається — у Сирії, Іраку та Ємені Іран зіграв брудну та злочинну роль на користь Америки, відкрито діючи під прикриттям «опору» і під сектантськими гаслами.

Таким чином, в інтересах Америки тоді була укладена ядерна угода, щоб полегшити економічне положення Ірану та дати йому можливість активно реалізувати американські плани у регіоні. Америка вдалась до скасування санкцій, оскільки Сирія була на грані того, щоб вийти з-під впливу Америки через слабкість тирана Асада. Вимагаєма роль полягала у тому, щоб Іран активно брав участь у захисті режиму Асада. У 2015 році режим Башара Асада був ламким та стояв на грані зникнення. Тому 14.07.2015 Америка провела ядерну угоду з Іраном, щоб активізувати його роль у Сирії. Вона не обмежилась цим і навіть притягла військову силу Росії після зустрічі Обами з Путіним 30.09.2015, дозволивши Росії втрутитись у ситуацію, щоб запобігти падінню режиму Башара, доки не з’явиться альтернатива американському агенту.

2 — Але тепер бачення Америки змінилось, оскільки положення Асада закріпилось. Це створило інший погляд у адміністрації Трампа, особливо після прямих та опосередкованих досягнень Америки в Іраку та Сирії проти народів цих двох країн, що прагнуть до звільнення. Більше немає необхідності відводити Ірану головну роль. Це почалось наприкінці часу правління Обами після того, як він віддав основну роль двом режимам у Туреччині та Саудівській Аравії, змова яких проти сирійської революції була більш небезпечною, аніж зброя Росії, Ірану, його партії та сирійського режиму, який не зміг ослабити революціонерів. Проте турецький та саудівський режими різноманітними способами дали можливість режиму Асада досягти успіхів. Це змінило роль Ірану, який одноосібно управляв ситуацією, рухаючись попереду Туреччини та Саудівської Аравії.

Таким чином, Америка вирішила дати Ірану другорядну роль, а не передову, і це видно в астанинських угодах, за допомогою яких вона змогла зупинити сирійську революцію під приводом «деескалації». Це — одна із причин виходу Америки із ядерної угоди з Іраном. Інтереси Америки вимагали відмовити від угоди у межах підготовки нової угоди, яка зменшить роль Ірану у регіоні. Це вимагало від Трампа створити видимість корисності ядерної угоди для Ірану, щоб створити причину для виходу із неї, тому що ця угода, за його словами, допомагає Ірану отримати ядерну зброю. І, відповідно, 08.05.2018, об’являючи про вихід із ядерної угоди з Іраном, Трамп у телезверненні сказав, що «продовження угоди у найближчий час призведе до гонки ядерних озброєнь на Близькому Сході» і що «Іран не зробив нічого більш небезпечного, аніж отримання ядерної зброї».

Потім він продовжив: «Угода повинна була захищати Америку та її союзників, проте вона дозволила Ірану продовжувати збагачувати уран». Далі Трамп сказав, що він «готовий і здатен укласти з Іраном нову угоду, коли вона буде готова», і додав: «Після консультацій з лідерами регіону та усього світу я дійшов висновку, що у межах цієї угоди ми не можемо завадити Ірану отримати ядерну бомбу. Я заявляю про свій вихід із ядерної угоди... Шляхом даної угоди не виходить запобігти підривній діяльності Ірану у регіоні. Через декілька хвилин я підпишу меморандум про відновлення санкцій у відношенні Ірану». Потім він підписав цей документ і сказав: «Угода про ядерну зброю Ірану була погано обговорена і там багато недоліків. Ми повинні щось здійснити. Умови угоди неприйнятні. Вийшовши із цієї угоди, ми будемо шукати довгострокове, стале та всеохоплююче рішення». Потім він додав: «Ця катастрофічна угода дала іранському терористичному режиму мільярди доларів» («Sputnik» и «Al-Jazeera», 08.05.2018).

Звідси ясно, що Трамп перебільшує та драматизує положення Ірану, щоб виправдати свій вихід із ядерної угоди, не пояснюючи реальну причину, а саме — те, що інтерес Америки тепер вимагає обмеження та зменшення ролі Ірану у регіоні, але залишивши його як і раніше готовим виконувати те, що вимагається Америкою. Подібні зміни на тлі змінення інтересів — нерідке явище в американські політиці. Подібне вже відбувалось з Росією, коли Обама зустрівся з Путіним 30.09.2015 та запропонував увійти у Сирію, щоб допомогти Ірану зберегти режим Башара Асада після того, як її підготували до цієї ролі. США дозволили Росії вдертися у Сирію, але коли Росія спробувала використати свою роль, щоб показати, як нібито вона діє на свій розсуд, інтерес Америки став полягати у тому, щоб поставити Росію на місце, після чого відбулись американські військові удари.

Ми вже писали про це у відповіді на питання від 14.04.2018: «Американська атака — це, швидше, виховання Росії, аніж удари по сирійській хімічній зброї. Сьогодні вранці біля десяти об’єктів потрапили під удари. Проте коментарі військових експертів у ЗМІ вказують на те, що небагато із цих об’єктів є хімічними заводами або дослідницькими центрами, у той час як більшість із них було військовими об’єктами». Отож, усім відомо про змінення американської політики згідно з її інтересами.

3 — Є іще одне питання, яке обертається навколо інтересів Америки. Полягає воно у тому, що Америка хоче відволікти увагу від єврейської агресії в окупованій Палестині та аль-Кудсі. Америка вже давно планує перенести своє посольство в аль-Кудс. Проте очікуючи «рішення двох держав» та розділення аль-Кудса, вона відкладала цю справу. Тепер Америка бачить необхідність в іншому політичному рішенні, відмінному від «рішення двох держав», створеному шляхом внесення змінень у початковий проект і так званої «угоди сторіччя». Реалізація цього плану вимагає того, що було зроблено Америкою — перенесення свого посольства в аль-Кудс. Рішенням вийти із ядерної угоди Америка хоче погасить гнів мусульман, зосередивши усю увагу на Ірані, перебільшивши його небезпеку.

21.05.2017 була проведена конференція за участю продажних правителів, коли Трамп звернувся до голів та представників п’ятдесяти мусульманських країн, щоб виправдати укладання мирних угод між єврейським утворенням, саудівським режимом та іншими другими сторонами, і почати здійснення рішення палестинської проблеми, про яку Америка не об’являла раніше. Саудівський режим почав просувати це рішення та спричиняти тиск на палестинську владу, щоб та погодилась з цим. Іншими словами, Трамп спробував скерувати гнів мусульман на Іран замість іудейського утворення, яке окупувало Палестину. Саудівська Аравія слідує по п’ятам Трампа, підтримуючи та просуваючи те, що він сказав... Ось чому інтерес Америки полягає у роздуванні ядерної угоди, як нібито ця угода є не приниженням Ірану, а його підсиленням. При цьому те, що проходить в угоді, ускладнює для Трампа та інших знайти більш принизливу угоду для Ірану.

Було зазначено, що Америка зосереджує увагу на Ірані як на ворогу регіону замість єврейського утворення. Наприклад, коли сталися нещодавні демонстрації в Ірані, Америка зосередилась на них та осідлала цю хвилю, знаючи про те, що роль Ірану у регіоні представляє собою ретельно вивчену американську політику. Осідлання Америкою хвилі протестів в Ірані не було здійснено з метою зміни режиму, але відбулось в інших цілях, і ми пояснили це у відповіді на питання від 11.01.2018: «Чому Америка осідлала хвилю протестів в Ірані та знайшла там свій предмет пошуків? Тому є дві причини:

1) Відволікти увагу від Палестини та заяв Трампа по аль-Кудсу і зайняти мусульман Іраном. Америка стала першим ворогом у регіоні, і тому вона почала зосереджувати увагу регіону на Ірані, відволікаючи його від агресії єврейського утворення проти Палестини...

2) Знайти виправдання тому, що американські агенти у регіоні залишаються лояльними до Америки під приводом боротьби проти Ірану та під приводом американського захисту від небезпеки Ірану. Заява Трампа у відношенні аль-Кудса як столиці єврейського утворення — найлютішого ворога віруючих — це заява … є ударом в спину своїх маріонеток. Аль-Кудс займає особливе місце у серцях мусульман. Мовчання з приводу рішення Трампа та продовження служіння Америці — це велика ганьба для цих маріонеток. Ескалаційні заяви Трампа проти Ірану — це усього лише соломинка, за яку хапаються продажні правителі мусульман, щоб виправдати свою лояльність Америці,закривши очі на рішення Трампа у відношенні аль-Кудса... Вони повторюють, що Трамп протистоїть нашому ворогу — Ірану. Це виправдання більш потворне, аніж гріх:

قَاتَلَهُمُ اللَّهُ أَنَّى يُؤْفَكُونَ

«Нехай погубить їх Аллах! До чого ж вони відвернуті від істини!» (63:4)».

4 — Більше усього чаша важелів у ядерній угоді знаходилась на боці Америки. Європа прийняла американське формулювання угоди та обмежилась лише підписанням у якості однієї із сторін. Ми пояснили статус Європи у переговорах по ядерній угоді у відповіді на питання від 22.07.2015: «Таким чином, у Європи не залишилось вибору. Європейці зрозуміли, що вони не можуть запобігти ірансько-американській ядерній угоді і не зможуть вплинути на американців. Так, у Європи не залишилось нічого, окрім як погодитись з США та скеруватись в Іран, щоб отримати здобич, заробляти, інвестувати у проекти, тим більше, що Європа страждає від фінансових труднощів, а Іран може бути для неї довгостроковою перспективою для відновлення європейського впливу поруч з американським».

Таким чином, Європа використала угоду та відкрилась Ірану комерційно, і між Європою та Іраном почав зростати торговий товарообіг, а з Америкою торгівля почала вестись менше відносно того, що було до угоди та під час санкцій. Це була третя причина, по якій Трамп кинувся скасовувати угоду, наносячи удар по Європі з торгової сторони. 7 травня 2018 року Трамп написав у «Twitter», що він проголосить своє рішення по іранській ядерній угоді не дванадцятого травня, як очікувалось, а восьмого. Примітно, що цей поспіх був викликаний європейською активністю у спробі відмовити його від цього рішення.

Сайт «Al-ArabyAl-Jadeed» передає від сайту «Axios», що держсекретар США Майк Помпео у п’ятницю 05.05.2018 сказав своїм європейським — французьким, британським та німецьким — колегам, що президент Трамп має намір об’явити про вихід своєї країни із ядерної угоди і що він відкинув домовленості, сформульовані в останні місяці з американськими переговорщиками з точки зору можливої поправки до угоди. Америка не захотіла прийти до взаєморозуміння та співпрацювати з європейцями, і навіть не хвилювалась за них. Це показує, що вона має інші розрахунки і хоче дистанцію вати європейців від Ірану, а не співпрацювати з ними з цього питання.

5 — Європа усвідомила, що скасування угоди завдасть їй значного торгового збитку, що напряму переросте у політичний збиток. Тому Європа зробила усе можливе, щоб зустрітись з Трампом та відмовити його від розірвання угоди. Макрон вирушив в Америку і намагався відмовити американського президента від його наміру вийти із цієї угоди, але зазнав поразки. За ним послідувала канцлер Німеччини Меркель, ідучи на поступки Америці, але він не прийняв і це. Так виявилась слабка позиція Європи. Потім Британія зв’язалась з Макроном та Меркель, і вони разом заявили, що наполягають на іранській ядерній угоді. Потім міністр закордонних справ Британії Джонсон відвідав Америку та об’явив, що світ у більшій небезпеці з угодою, аніж без неї. Трамп вирішив перенести проголошення своєї позиції по угоді з 12 травня на 8 травня, щоб закрити дорогу перед рухами Європи. Потім він так і зробив, не надавши європейцям ніякого значення, тому що американські інститути побачили ці три причини для скасування угоди.

6 — Реакції  у відповідь були наступними:

а) Європа сумує, повна жалю та занепокоєння. Канцлер Німеччини заявила: «Рішення Трампа по ядерній угоді є помилкою та викликає жалкування та занепокоєння». Далі вона сказала: «Ми залишимось прихильними цій угоді і ми зробимо усе необхідне для забезпечення того, щоб Іран відповідай їй. Німеччина прийняла це рішення у співробітництві з Британією та Францією». Потім додала, що «рішення повинно бути загальним діалогом» і що «Європа повинна взяти на себе велику відповідальність за зовнішню політику та політику безпеки». Вона підкреслила, щ  «Німеччина зробить усе можливе для забезпечення прихильності Тегерана своїм обов’язкам згідно з ядерною угодою», і зазначила що «Тегеран досі виконує те, що належить» і що «варто не викликати сумніву в угоді, а домовитись про більш широку угоду на її підґрунті» («DPA» та «Reuters», 09.05.2018).

Вона заявляє про розчарування Європи у зв’язку з її невдачею перед Америкою та виражає стурбованість з приводу наслідків виходу із угоди. Європейці, як вже зазначалось вище, почали на найвищому рівні вирушати в Америку, щоб відмовити Трампа від рішення розірвати угоду. Вони спробували умовити Трампа переглянути своє рішення, запропонувавши знов вести переговори з Іраном. Але він не відповів їм і навіть здивував їх, наблизивши дату об’явлення своєї позиції по угоді. Таким чином, європейці проявили слабкість перед обличчям Америки.

Потім на другому тижні травня 2018 року появились суперечливі європейські заяви, що відображають їх розлад і замішання через вихід Америки із угоди. З одного боку, деякі заяви оскаржують це рішення. Верховний представник Європейського Союз по закордонним справам та політиці безпеки Федеріка Могеріні заявила: «Мене особливо бентежить проголошення про нові санкції», і додала: «Європейський Союз має намір зберегти угоду. Ми будемо підтримувати цю угоду про ядерну співпрацю з іншими членами міжнародної спільноти» («Reuters», 08.05.2018). Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан сказав у відповідь на рішення Трампа: «Угода не мертва, і міністри закордонних справ Британії, Франції, Німеччини та Ірану зберуться у наступний понеділок (14.05.2018), щоб обговорити останні події... Необхідно обговорити іранську програму балістичних ракет та інші питання. Але у той же час необхідно зберегти ядерну угоду, підкресливши, що Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ) свідчить про увагу Іраном угоди» («Al-Jazeera», 09.05.2018).

У спільній заяві Британії, Франції та Німеччині говориться: «Ми прагнемо до забезпечення виконання угоди та будемо працювати з усіма іншими зацікавленими сторонами, щоб це забезпечувало збереження економічних вигід для іранського народу» («Al-Jazeera», 09.05.2018). Виступаючи перед парламентом своєї країни, Джонсон сказав: «Рішення Вашингтона відмовитись від ядерної угоди не змінить нашу позицію. У нас немає наміру вийти із угоди». Потім він додав: «Я настирливо закликаю Сполучені Штати уникати будь-яких дій, які могли б завадити іншим сторонам продовжувати здійснення угоди в інтересах нашої колективної безпеки» («Guardian», 09.05.2018). Усе це показує, що Європа лише оскаржує рішення США і щось доказує.

З іншого боку, деякі європейські заяви показали відступлення, гнучкість та страх за свої компанії. Голова комітету бундестагу по зовнішній політиці у партії  Меркель сказав: «Було б важко дотримуватись ядерної угоди без Америки, оскілки європейські компанії, які з іранською стороною, можуть піддатись санкціям з боку США, і неможливо буде усе це компенсувати». Потім він попередив: «Тому зачеплені компанії, ймовірно, швидко втратять свої інвестиції або взагалі підуть із країни» («DerSpiegel», 09.05.2018). Міністр закордонних справ Франції Ле Дріан 09.05.2018 сказав по каналу «RTL»: «Іран погодився накласти обмеження на свою ядерну діяльність в обмін на економічні вигоди, які європейці будуть намагатись зберегти … Влада зустрінеться з французькими компаніями, працюючими в Ірані, на протязі декількох днів, щоб обговорити, як ми можемо допомогти їх діяльності в Ірані, щоб спробувати максимально захистити їх від дій США». Так європейці виразили заклопотаність долею своїх економічних вигід.

б) Позиція Ірану відносно спокійна. Він не став схилятись до Європи. Президент Ірану Хасан Рухані, виступаючи на офіційному телебаченні країни 09.05.2018, назвав рішення Трампа «психологічною війною та економічним тиском» і сказав: «Ми не дозволимо набути успіху Трампу у психологічній війні або в економічному тиску на іранську націю». Потім він додав: «Прихильність країни ядерній угоді без Америки обумовлена тим, що Іран на протязі декількох тижнів повинен отримати усі привілеї при наявності гарантій від решти сторін. Ми будемо чекати декілька тижнів до прийняття рішення. Ми поговоримо з нашими друзями та союзниками,іншими членами ядерної угоди, з якими ведуться переговори. Усе залежить від забезпечення наших інтересів. Якщо ми отримаємо гарантії, то продовжимо угоду, але якщо угода виявиться лише папером, що не забезпечує інтереси іранського народу, тоді у нас буде чіткий вибір».

Спікер парламенту Ірану Алі Ларіджані сказав: «Раніше Європа піддалась американському тиску, що призвело до виведення багатьох її компаній із Ірану під приводом міжнародних санкцій у період з 2012 по 2015 рік … Ми не можемо сильно довіряти їх заявам про підтримання угоди, але це варто перевірити на протязі декількох тижнів, щоб дати зрозуміти світу, що Іран усіляко намагається досягти політичного рішення» («DeutscheWelle», 09.05.2018). Іран не упевнений в європейських позиціях та стійкості. Він боїться за свої інтереси, і якщо санкції застосуються, то це нашкодить йому у майбутньому.

в) Росія не встала в один ряд з Європою проти Трампа і заявила про свою позицію в одиночку. Міністр закордонних справ  РФ Лавров заявив, що «Росія дуже розчарована рішенням Трампа… немає і не може бути ніяких підстав для скасування угоди, яка повністю показала свою ефективність» і що «Москва готова продовжувати співпрацювати з іншими сторонами у ядерній угоді та буде продовжувати розвивати відносини з Іраном» («Al-Jazeera», 09.05.2018). Росія говорить про співпрацю з іншими сторонами, тобто з Європейським  Союзом, але не зв’язується з ними, тому європейці вирішили зустрітись та домовитись з Іраном без неї. Росія опинилась у скрутному стані. Вона не може іти разом з Європою, яка бажає загострити її відносини з Америкою, щоб Вашингтон не використав Москву проти них.

г) Позиція Китаю по цьому питанню полягає у тому, що «усі сторони, які беруть участь у ядерній угоді з Іраном, повинні дотримуватись угоди та використовувати діалог та переговори для вирішення суперечки, і Китай готовий зміцнювати співробітництво між усіма країнами, які підписали цю угоду», — як сказав спеціальний посланець Китаю по близькосхідним проблемам Гонг Чаошенг (GongXiaosheng) («XinhuaNewsAgency», 09.05.2018). Ця заява — загальна та розмита. Таким чином, Китай не примкнув до європейських країн, які виступають проти виходу із угоди. Він навіть урівняв позиції США та Європи у цій заяві. Китай має слабку міжнародну позицію у відношенні Америки, думаючи лише про торгові відносини з нею.

Висновок: Трамп об’явив про свій вихід із угоди не тому, що ядерна угода є перемогою для Ірану та для його інтересів і підвищенням його статусу. Насправді, угода, як і у часи Обами, є приниженням для Ірану та ганебною поступкою у ядерному проекті. Проте Трамп об’явив про вихід із угоди, тому що цього вимагав інтерес Америки по трьом вищевказаним причинам:

а) Тепер немає потреби в іранській ролі, як у 2015 році.

б) Щоб розпалити американську ворожість по відношенню до Ірану, особливо в очах Саудівської Аравії і тому подібних, щоб ця ворожість до Ірану зайняла місце ворожості до єврейського утворення.

в) Поставити на місце Європу, особливо з торгової точки зору, оскільки вона використала угоду для відкриття торгівлі з Іраном та послаблення  американсько-іранських торгових відносин.

Сполучені Штати та Захід, так само, як і їх пращури із числа невірних та многобожників, не дотримуються угод та обіцянок і навіть кожного разу розривають їх, не боячись наслідків. Як же людство потребує цінностей Ісламу та його законів, які вимагають виконання угод та обіцянок! Всевишній Аллах говорить:

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَوْفُوا بِالْعُقُودِ

«О ті, які увірували! Будьте вірні зобов’язанням» (5:1).

Дійсно, після того, як невіруючі почали поширювати нечестя на землі, знищувати посіви та губити потомство, світ відчув потребу в Ісламській державі — Праведному Халіфаті, який дотримується угод та обіцянок, поширюючи серед людей справедливість, безпеку та спокій. Так нехай же квапляться мусульмани до встановлення Халіфату, у якому буде їх велич, панування та слава. Посланець Аллаха (с.а.с.) назвав халіфа захисником Умми від зла, безсилля та приниження. Вивів Муслім від Абу Хурайри (р.а.), що Пророк (с.а.с.) сказав:

إِنَّمَا الْإِمَامُ جُنَّةٌ يُقَاتَلُ مِنْ وَرَائِهِ وَيُتَّقَى بِهِ

«Імам — це щит, за яким б’ються і яким захищаються».


17 Шабана 1439 р.х.
13.05.2018 р.