Питання: У книзі «Партійне згуртування» говориться: «Ті, хто знаходився в ісламських рухах, закликали до Ісламу у відкритій і загальній формі». Звідси виникають два питання:
1) Що означає закликати до Ісламу у відкритій і загальній формі? Якщо можна, наведіть низку прикладів.
2) Якими є докази на заборону вести заклик до Ісламу у відкритій і загальній формі?
Відповідь:
Заклик до Ісламу у відкритій і загальній формі означає відсутність кристалізації, що дозволяло би перешкоджати проникненню чуждих Ісламу ідей. Заклик до Ісламу у такій формі відкрив перед чужими ідеями двері під приводом їх несуперечливості Ісламу, наявності в них користі для мусульман і т.д.
Тому той, чий заклик не має кристалізації ідей, ясних поглядів (мафхумів), чітких цілей … не зрозуміє належним чином усієї порочності демократії. Він не зрозуміє, що демократія — це система невір’я, що соціалізм не із Ісламу, не побачить злочину у виданні законів парламентом, не побачить, що прийнятно переймати від інших націй із досягнень науки і промисловості, а коли цього неможна робити, як то переймати чужу культуру (хадара), погляди на життя.
У той же час ця людина може вистоювати намаз, тримати пост. Причиною такого положення речей став його заклик до Ісламу у відкритій і загальній формі. Саме це лихо спіткало Умму в останні роки Ісламської Держави. У той період ясно простежувалось, як мусульманський вчений світ знаходиться у замішанні, як не міг розрізняти між тим, що дозволено запозичувати у Заходу, як науки, технології і відкриття, і тим, що неможна, як культура та уявлення про життя.
Найбільш прогресивним рухом на той період виявились поборники ідеї щодо примирення Ісламу і Заходу у культурному та науковому плані. Цей прошарок назвали «вчені відродження», «вчені-реформатори», «вчені сучасності». Саме від таких вчених зародилась ідея про відкритість Ісламу, тим самим вони розчинили двері Ісламу навстіж перед чужими ідеями. І замість того, щоб використовувати шаріатські правила як критерій для розуміння, як перешкоду для відхилення від норм Шаріату, їх почали використовувати як ключі, які відкрили перед чуждими ідеями двері Ісламу.
У результаті такі вчені почали тлумачити Іслам таким чином, який зовсім був відсутнім у текстах Шаріату. Адже вони бажали узгоджувати його з нормами сучасного західного суспільства і домінуючими у ньому ідеями. Заради цього були вигадані універсальні правила (каваідкуллія), які не мають нічого спільного з Ісламом та його текстами. До таких правил відносяться:
لَا يُنْكَرُ تَغَيُّرُ الْأَحْكَامِ بِتَغَيُّرِ الزَّمَانِ وَالْمَكَانِ
«Зі зміненням часу і місця допускається змінення законів»,
اَلْعَادَةُ مُحَكَّمَةٌ
«Звичай має законодавчу силу»,
مَا رَآهُ الْمُسْلِمُونَ حَسَنًا فَهُوَ عِنْدَ اللهِ حَسَنٌ
«Те, що вважають мусульмани хорошим, то і у Аллаха воно хороше».
Таким чином, багато текстів Шаріату були розтлумачені лише з однією метою: викривити їх правильне розуміння. Наприклад, джихад у таких вчених став лише оборонним, багатоженство повинно мати свої причини і т.д.
Це що стосується заклику до Ісламу у відкритій формі.
А відносно заклику у загальній формі, то це означає, що заклик ведеться до общності Ісламу, без подробиць про рішення и проблем. Наприклад, гасла «Іслам — це рішення», «Іслам гарантує успіх в обох світах», «Іслам — це найкраща система для життя» і т.п. Коли ж ти спитаєш у такого чоловіка про шаріатські рішення для систем життя, то почуєш у відповідь мовчання. Якщо спитаєш його про Ісламську Державу, то знов у відповідь тиша. Якщо спитаєш його про те, як змінити існуючі системи на систему Ісламу, то побачиш, як він починає хвилюватись, запинатись, оглядатись, бурмотіти неясне у відповідь — і це у тому випадку, якщо він не втече від тебе, випереджаючи вітер, бо не захоче опинитись у положенні дискомфорту.
Що стосується доказу на заборонність заклику до Ісламу у відкритій і загальній формі, то він є у Корані і Сунні. Ось деякі із цих текстів:
إِنَّ ٱلدِّينَ عِندَ ٱللَّهِ ٱلۡإِسۡلَٰمُۗ
«Воістину, релігією у Аллаха є Іслам» (3:19),
وَمَن يَبۡتَغِ غَيۡرَ ٱلۡإِسۡلَٰمِ دِينٗا فَلَن يُقۡبَلَ مِنۡهُ
«Від того, хто шукає іншу релігію, окрім Ісламу, це ніколи не буде прийнято» (3:19).
Також є аяти, які стосуються правління, економіки, подружніх відносин, недозволенності дружити з невірними, побиття камінням перелюбців, відсіканням руки крадію. У шаріатських текстах роз’яснюється, що система Ісламу у корні відрізняється від інших систем:
حَتَّىٰ يَمِيزَ ٱلۡخَبِيثَ مِنَ ٱلطَّيِّبِ
«поки не відрізнить поганого від благого» (3:179),
ثُمَّ جَعَلۡنَٰكَ عَلَىٰ شَرِيعَةٖ مِّنَ ٱلۡأَمۡرِ فَٱتَّبِعۡهَا وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَ ٱلَّذِينَ لَا يَعۡلَمُونَ
«Потім ми наставили тебе на путь із повеління. Слідуй їм і не потурай бажанням тих, які не володіють знанням» (45:18),
لِكُلّٖ جَعَلۡنَا مِنكُمۡ شِرۡعَةٗ وَمِنۡهَاجٗا
«Кожному із вас Ми встановили закон і шлях» (5:48).
І багато інших аятів і хадісів Посланця Аллаха ﷺ.
20 Джумада аль-уля 1430 р.х.
16.05.2009р.