Питання: У книзі «Ісламська особистість», 1 том, у темі «Хадіс мурсаль» говориться: «Тим не менш, відомо, що він — сподвижник» (кінець цитати).
Звідси виникають питання: як дізнаються, що в мурсаль хадісі пропущений саме сподвижник, адже в існаді пропуск? Як ми можемо говорити про будь-який мурсаль хадіс, що в його існаді пропущений саме сподвижник? Як ми можемо приймати будь-які повідомлення табіінів від сподвижників лише на тому підґрунті, що вони передають від справедливих людей?
Адже має місце переважаюче припущення (галябат уз-занн) у відношенні деяких табіінів, що вони не чули від сподвижників хадісів. Також у книзі говориться, що немає різниці між табіінами у віці, адже їх вважають рівними. Проте такі слова вважають правильними лише ті, хто відкидає будь-який мурсаль хадіс через те, що розглядають його як хадіс мункаті та муаддаль. Так яким чином ми вважаємо, що табііни рівні?
Відповідь:
Коли ми говоримо про прийняття мурсаль хадіса у якості керівництва, ми маємо на увазі хадіс, у якому пропущений сподвижник. Для того, щоб знати, хто пропущений в існаді хадіса, необхідно вивчити ланцюг передавачів і те, що пов’язано з цим. Якщо був пропущений сподвижник, то хадіс приймається у якості керівництва. І тут неважливо, який табіін передає напряму від Посланця Аллаха ﷺ, дорослий чи ні. Адже важливо, щоб пропущений був саме сподвижник Але, якщо у ході вивчення стане відомо, що пропущений табіін, а потім вже тільки сподвижник, то такий хадіс не приймається у якості керівництва.
Адже ми пояснили, по якій причині ми приймаємо хадіс мурсаль: «Хадіс мурсаль — це хадіс, в існаді якого пропущений сподвижник, як якщо табіін говорить, що Посланець Аллаха ﷺ сказав то-то, чи вчинив так-то, або при Посланці ﷺ вчинили таким-то чином. Наприклад, це хадіс табііна, який жив у часи якоїсь групи сподвижників і спілкувався з ними, як Убайдуллах ібн Адій ибн аль-Хвіяр, Саід ібн аль-Мусайіб і їм подібні, якщо сказали: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ». Відомо, що вчені вважають усіх табіінів однаковими.
Мурсаль хадіс — це хадіс, переданий табііном від Пророка ﷺ без згадування про сподвижників. Немає різниці між табіінами у віці, адже їх вважають рівними … У силу того, що цей хадіс цілком відповідає умовам матна, існада і передавача, і пропущеною у його існаді особою є сподвижник, незнання про якого не може негативно впливати на прийняття хадіса, адже сподвижник є надійною і заслуговуючою на довіру особою, то усе це вказує на те, що мурсаль хадіс служить доказом.
Так, можна заперечити і сказати, що іллятом є ймовірність передавання хадіса табііном від такого ж іншого табііна, а потім вже від сподвижника. При цьому те, що сподвижник пропущений, не означає, що пропущений один передавач, а означає наявність розриву, при якому існує ймовірність, що пропущені два передавача, один із яких справедливий, а саме, сподвижник, а у відношенні другого, тобто табііна, є сумнів. Таким чином, у відношенні хадіса є ймовірність джарха чи відсутності точності, а тому він відкидається. Відповідаючи на вищесказані слова, треба знати, що мурсаль хадіс має наступне визначення: це хадіс, який переданий табііном від Пророка ﷺ без згадування про сподвижника. До цього хадіса не відноситься передача хадіса табііном від другого не згаданого табііна» (кінець цитати).
Думаю тут усе повинно бути зрозумілим.
12 Джумада аль-уля 1431 р.х.
26.04.2010 р.