У книзі «Ісламська особистість», 2 том, у темі «Оплата» говориться:
«Наприклад,не дозволяється продати тварину за проживання у домі на протязі року. При цьому дозволяється орендувати сад за проживання у домі, оскільки торгівля — це обмін майна на майно, а обмін майна на користь вже не вважається торгівлею. Аль-Іджара (оренда, найм) також відрізняється від торгівлі, або аль-іджара (оренда, найм) — це угода про надання користі в обмін на відшкодування. Причому не обов’язково, щоб дане відшкодування було лише майном, навпаки, воно може бути і користю».
У книзі «Економічна система» у темі «Гроші» говориться: «При ствердженні законів торгівлі і аль-іджари (оренда, найм), Іслам не визначив що-небудь основою, від якої треба відштовхуватись в обміні товарів, труда і користі. Іслам залишив людині право вибору вирішувати, за допомогою чого вона може здійснювати обмін, якщо на це існує обопільна згода. Отож, дозволяється одружуватись на жінці за навчання її Корану, чи купити товар шляхом відробляння у володаря строком в один день, чи відробити на роботодавця за певну кількість фініків в день».
Звідси у мене виникають два питання:
Перше питання:
У книзі «Ісламська особистість», 2 том, говориться про заборону продажу тварини за право проживання в домі. Аргументується це тим, що торгівля — це обмін майна на майно. Але у даному випадку відбувається обмін майна на користь — проживання у домі! Далі говориться про дозволеність орендувати користь, як, наприклад, орендувати сад за проживання в домі. Але у книзі «Економічна система» у темі «Гроші» вже говориться про дозволеність такого роду торгівлі: «чи купити товар за допомогою відробляння у володаря товару строком в один день». У даному випадку відбувається продаж товару за користь праці, тобто покупець набуває товар за користь від свого труда.
Мені здається, між двома книгами спостерігається деяке протиріччя. Який із текстів достовірний? Чи дозволяється здійснювати торгівлю шляхом обміну майна на користь, чи це заборонено?
Друге питання:
Якщо робити торгівлю шляхом обміну майна на користь не дозволяється, то яким чином відбувається продаж землі харадж, враховуючи, що відбувається продаж користі, а не площі такої землі? Адже фактично площа земель харадж належить усім мусульманам, а її володар має право лише на використання її користі. Чи можна назвати торгівлею обмін користі землі харадж на майно? Чи можна у відношенні такої угоди застосовувати хукми торгівлі?
Відповідь на перше питання:
1. Варто відзначити, що, розбираючи дане питання, ми стикаємось з трьома термінами: «обмін», «торгівля», «аль-іджара» (оренда, найм).
2. У Шаріаті термін «обмін» охоплює товари, труд і користь при умові, що вони не будуть із категорії заборонених. Отож, буде дозволеним обмін одного чи двох автомобілів на дім, а також обмін автомобіля на проживання в домі на певний строк.
Можливий також обмін Вашого труда одного дня — чи місяця — на гроші, або обмін Вашого труда одного дня, одного місяця, одного року на дім чи автомобіль.
Іншими словами, дозволено робити обмін труда на майно, чи товар, чи користь при умові, що товар, користь і труд не будуть із категорії заборонених, і при цьому буде обопільна згода сторін.
3. Торгівля — це один із видів обміну, під час якої відбувається обмін майна на майно. Наприклад, обмін грошей на гроші чи обмін грошей на товар. Усе це відноситься до торгівлі, а отож, на них поширюються хукми торгівлі.
4. Аль-Іджара (оренда, найм) — це іще один вид обміну. Мова йде про надання користі в обмін на відшкодування. У якості відшкодування може виступати або майно, або користь. Таким чином, дозволяється працювати один день чи місяць за певну суму грошей чи за товар у виді пшениці чи фініків. Також дозволено працювати один день чи місяць за проживання у домі, наприклад, строком на один місяць.
Підбиваючи підсумки, варто відзначити, що у випадку обміну між користю, товаром і майном ми маємо справу з аль-іджарой (орендою, наймом), а отож, до цього застосовуються шаріатські хукми, пов’язані з аль-іджарою.
5. Якщо ми засвоїли ці аспекти, то нам вже буде легше зрозуміти те, про що говориться у книгах «Економічна система» та «Ісламська особистість», 2 том:
а) У книзі «Економічна система» у розділі «Гроші» обмін розкритий у загальних рисах, там говориться про дозволеність обміну між товарами, трудом і користю. Далі говориться, що в Ісламі грошовими одиницями при обміні є лише золото і срібло.
Іншими словами, у розділі «Гроші» мова йде про обмін товарів, труда і користі.
б) У книзі «Ісламська особистість», 2 том, у розділі «Аль-Іджара» при розгляді її відмінності від торгівлі мова йде про два види із видів загального обміну (ат-табадуль аль-амм). У першому випадку в обміні у обох сторін виступає майно. А це вже торгівля, у неї — свої хукми. У другому випадку в обміні у однієї сторони може бути користь і труд, а у другої — майно; або ж у однієї сторони може бути користь і труд, так і у другої — користь і труд. Це те, що ми називаємо аль-іджарой (орендою, наймом).
Тобто, у книзі мова йде про види обміну, деякі із них класифікуються як торгівля, а деякі — як аль-іджара. Усе це згадується у розділі «Аль-Іджара».
в) Враховуючи вищесказане, те, що приводиться у книгах «Економічна система» і «Ісламська особистість», 2 том, є правильним і доречним у своїх розділах.
г) Можливо, деяка неясність виникає у реченнях книги «Економічна система», де мова йде про обмін,а зокрема — про згадування слова «покупка» (аш-шіра): «… чи купити товар шляхом відробляння у володаря товару строком в один день …». В даному випадку це речення повинно розумітись наступним чином: чи обміняти товар шляхом відробляння у володаря строком в один день. Адже тут мова йде про обмін. Тому,якщо виразитись подібним чином, то неясність зникне. Оскільки такий вид обміну у нас відноситься до розділу «аль-Іджара», а отож, до нього застосовуються хукми аль-іджари, а не хукми торгівлі. Отож, у якості оплати людині,яка проробила один день, буде товар, а отож, хукми торгівлі тут застосовуватись не будуть.
І хоча мовному значенні торгівля є обміном, як це згадано в «Ісламській особистості», 2 том, на початку розділу «Торгівля»: «Торгівля — «اَلْبَيْعُ» — у лексичному значенні означає обмін, і що воно протилежне слову купувати …», — але у термінології Шаріату це лише один із видів обміну, зокрема — обмін майна на майно. Далі у цій же книзі говориться: «…Що стосується торгівлі у шаріатському значенні, то це обмін майна на майно з правом на володіння і наданням цього права шляхом обопільної згоди …». Щоб не залишалось неясностей, треба скоректувати цей вираз так, як ми вже згадали, тому замість «… чи купити товар шляхом відроблення у володаря товару строком в один день» треба говорити: «Дозволено обмінювати товар шляхом відробки у володаря товару строком в один день».
Таким чином, правильним у нас вважається те, що у шаріатському значенні термін «торгівля» означає обмін майна на майно. Про це згадується у книзі «Ісламська особистість», 2 том, на самому початку розділу «Торгівля».
Варто відзначити, що серед факіхів є ті, хто вважає, що торгівля також вбирає в себе обмін користю, трудом і товарами, але при певних умовах. Вони не обмежуються лише визначенням «обмін майна на майно». Але ми більше схиляємось до думки, згаданої у книзі «Ісламська особистість», 2 том.
Відповідь на друге питання:
«Аль-Іджара» означає надання користі в обмін на відшкодування. При цьому під користю мається на увазі тимчасова користь (аль-манфаа аль-муакката). Тобто отримання користі у межах обмеженого проміжку часу і при дотриманні певних умов. Наприклад, оренда житла на рік означає, що орендатор користується тимчасовою користю на протязі певного часу.
Що стосується користі землі харадж, хоча в основі її площа і належить мусульманам, проте її користь належить хазяїну даної землі. Отож, дозволений її продаж, а, відповідно, до неї застосовувані хукми торгівлі. Доказом цьому служить Іджма ус-сахаба у відношенні того, як вчинив Умар ібн аль-Хаттаб з землею харадж.
У книзі «Ісламська особистість», 2 том, у розділі «Землі ушрій, хараджій і набуті шляхом перемир’я (сульх)» говориться: «Проте те, що передається по спадку у хараджій землі — це постійна користь, а не площа. Тому що площа є власністю мусульман. А що стосується користі, то Умар ібн аль-Хаттаб дозволив володарям земель володіти її користю назавжди. Цією користю можна володіти і передавати по спадку. Володар користі може вчиняти на свій розсуд. Наприклад, продавати, віддавати у заставу, дарувати, заповідати і т.д.». Далі трохи нижче у книзі говориться: «Той, хто володіє користю землі, може продати цю користь і взяти за неї ціну, тому що користь може продаватись і за неї можна брати ціну». Тут у книзі мова йде про постійну користь (аль-манфаа ад-даіма), тому що предметом обговорення є користь землі харадж.
Підбиваючи підсумки:
Обмін дозволений у майні, труді і користі при умові, що вони будуть із числа мубахів і що буде взаємна згода сторін.
Термін «обмін» більш обширний ніж терміни «торгівля» і «аль-іджара» (оренда, найм). Обмін майна на майно — це торгівля. Обмін майна на користь чи труд — це аль-іджара.
До обміну постійною користю застосовуються закони торгівлі, як, наприклад, земля харадж.
2 Мухаррама 1432 р.х.
08.12.2010 р.