Питання: Є земля, яка була передана у якості вакфа, але в основі вона була землею хараджу. Чи треба виплачувати з неї у подальшому харадж,як, наприклад, подібне вже відбувалось з землею сподвижника Таміма ад-Дарі в Палестині?
Відповідь:
1) Землі категорії харадж не передаються в вакф, а отож, вона залишається землею харадж і з неї виплачується належний податок.
У 133 статті книги «Проект Конституції. Шаріатські докази», 2 том, говориться: «Земля ушр і земля харадж вправі бути обміненими чи успадкованими від свого власника, бо є справжньою власністю свого володаря, і на них поширюються усі закони про власність. Відносно землі ушр усе зрозуміло. Відносно ж землі харадж треба розуміти, що власність цієї землі цілком аналогічна власності землі ушр з двома лише відмінностями:
По-перше, воно стосується самого об’єкту власності.
По-друге, те, що обов’язково накладається на землю.
Що стосується самої власності, то володар землі ушр володіє як правом власності на саму землю, так і правом на її користь, у той час як володар землі харадж має право власності лише на користь від землі, але не має права власності на саму землю. Звідси слідує, що якщо володар землі ушр бажає передати у вакф свою землю, то він може зробити це у будь-який час, бо є володарем самої землі. Володар же землі харадж не може зробити цього, оскільки не володіє нею. Причина цього полягає у тому, що закон про вакф вимагає, щоб той, хто віддає майном у якості вакфа, був володарем самої речі, чого не скажеш про володаря землі харадж, оскільки він не володіє самою землею, а володіє її користю. Що стосується того, хто володіє правом власності на саму землю харадж, то ним є Байт уль-Маль».
2) Відносно землі Таміма ад-Дарі, то вона не є землею харадж, оскільки цю землю Посланець Аллаха ﷺ виділив іще до її завоювання, а отож, вона відноситься до землі категорії ушр.
Так в книзі «Ісламська особистість», 2 том, в темі «Землі ушр, харадж і набуті шляхом перемир’я (сульх)» говориться: «Також до таких земель відносяться землі, які розподіляє Імам іще до їх завоювання, а отож, людина отримає таку землю після того, як Аллах дасть перемогу віруючим. Подібні землі вважаються подарунком для того, кому вони були виділені. Це подібно тому, як Посланець Аллаха ﷺ наділив Таміма ад-Дарі землями Хібра, Хеврона, аль-Мархуна, аль-Айнуна в Халілі, коли той зі своєю групою прийшов до Посланця Аллаха ﷺ і попросив виділити йому ці землі, якщо Аллах відкриє мусульманам ці землі. Посланець Аллаха ﷺ виділив йому землю, записавши це на папері. Умар був одним із свідків цього запису. А коли Аллах дав можливість мусульманам завоювати ці землі у часи Умара, то Тамім ад-Дарі почав вимагати їх від Умара. Умар віддав їх йому, виконуючи обіцянку Посланця Аллаха ﷺ. Про це також передав Абу Убайд у книзі «Аль-Амваль».
Таким чином, землі Таміма ад-Дарі є землями ушр, яка була передана у якості вакфа. З такої землі немає закяту ушр, оскільки закят виплачується з майна, у якого є хазяїн, але не виплачується з майна, яке належить усім.
20 Рабі ус-сані 1432 р.х.
25.03.2011 р.