Питання: Ассаляму алейкум, дорогий шейх! Чи вважається самогубця невірним, якого неможна ховати на мусульманському цвинтарі і здійснювати над ним джаназа намаз?
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху. Відповідаючи на питання про те, чи вважається самогубця невірним або він залишається в Ісламі, скажемо наступне:
Перше: є перекази, згідно яким самогубця буде вічно перебувати у Пеклі:
1 — Повідомляється від Абу Хурайри (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:
مَنْ تَرَدَّى مِنْ جَبَلٍ فَقَتَلَ نَفْسَهُ فَهُوَ فِي نَارِ جَهَنَّمَ يَتَرَدَّى فِيهِ خَالِداً مُخَلَّداً فِيهَا أَبَداً، وَمَنْ تَحَسَّى سُمّاً فَقَتَلَ نَفْسَهُ فَسُمُّهُ فِي يَدِهِ يَتَحَسَّاهُ فِي نَارِ جَهَنَّمَ خَالِداً مُخَلَّداً فِيهَا أَبَداً، وَمَنْ قَتَلَ نَفْسَهُ بِحَدِيدَةٍ فَحَدِيدَتُهُ فِي يَدِهِ يَجَأُ بِهَا فِي بَطْنِهِ فِي نَارِ جَهَنَّمَ خَالِداً مُخَلَّداً فِيهَا أَبَداً
«Той, хто навмисно кинеться з гори і погубить себе, буде весь час летіти вниз в полум’ї Пекла, куди він був поміщений навічно; той, хто навмисно вип’є отруту і погубить себе, буде тримати в руці цю отруту і увесь час пити її у полум’ї Пекла, куди він буде поміщений навічно; той, хто вб’є себе залізом, буде тримати це залізо в руці, уражаючи ним себе в живіт у вогні Пекла, куди він буде поміщений навічно» (Бухарі, Муслім).
2 — Повідомляється від Амаша, далі — від Абу Саліха, від Абу Хурайри, що Пророк ﷺ сказав:
مَنْ قَتَلَ نَفْسَهُ بِحَدِيدَةٍ جَاءَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ وَحَدِيدَتُهُ فِي يَدِهِ يَتَوَجَّأُ بِهَا فِي بَطْنِهِ فِي نَارِ جَهَنَّمَ خَالِداً مُخَلَّداً أَبَداً، وَمَنْ قَتَلَ نَفْسَهُ بِسُمٍّ فَسُمُّهُ فِي يَدِهِ يَتَحَسَّاهُ فِي نَارِ جَهَنَّمَ خَالِداً مُخَلَّداً أَبَداً
«Той, хто вб’є самого себе за допомогою шматка заліза, явиться в День воскресіння, тримаючи цей шматок заліза в руках, вічно уражаючи ним себе в живіт у вогні Пекла, де він пребуде навічно . І той, хто вб’є себе , випиши або проковтнувши отруту, буде тримати у руці цю отруту, яку він буде вічно пити у вогні Пекла, де він пребуде навічно» (Тірмізі).
Із цих повідомлень ми розуміємо, що самогубця пребуде у Пеклі навічно. Це вказує на те, що він помирає невірним.
Друге: є інші перекази, згідно яким самогубця помирає, будучи мусульманином, але при цьому коїть великий гріх:
1 — Повідомляється від Абу Зубайра, далі — від Джабіра:
...فَلَمَّا هَاجَرَ النَّبِيُّ ﷺإِلَىالْمَدِينَةِهَاجَرَإِلَيْهِالطُّفَيْلُبْنُعَمْرٍووَهَاجَرَمَعَهُرَجُلٌمِنْقَوْمِهِفَاجْتَوَوْاالْمَدِينَةَفَمَرِضَفَجَزِعَفَأَخَذَمَشَاقِصَلَهُفَقَطَعَبِهَابَرَاجِمَهُفَشَخَبَتْيَدَاهُحَتَّى مَاتَ، فَرَآهُ الطُّفَيْلُ بْنُ عَمْرٍو فِي مَنَامِهِ فَرَآهُ وَهَيْئَتُهُ حَسَنَةٌ وَرَآهُ مُغَطِّياً يَدَيْهِ فَقَالَ لَهُ: مَا صَنَعَ بِكَ رَبُّكَ؟ فَقَالَ: غَفَرَ لِي بِهِجْرَتِي إِلَى نَبِيِّهِ ﷺ،فَقَالَ: مَا لِي أَرَاكَ مُغَطِّياً يَدَيْكَ؟ قَالَ: قِيلَ لِي لَنْ نُصْلِحَ مِنْكَ مَا أَفْسَدْتَ فَقَصَّهَا الطُّفَيْلُ عَلَى رَسُولِ اللَّهِ ﷺ،فَقَالَرَسُولُاللَّهِﷺ: اللَّهُمَّ وَلِيَدَيْهِ فَاغْفِرْ
«Коли Пророк ﷺ переселився в Медину, разом з ним переселився і ат-Туфайль ібн Амр, з якими був один із його одноплемінників. Проте їм не підійшло повітря Медини, через що цей чоловік захворів і почав відчувати тривогу. Через деякий час він взяв свої стріли, відрізав собі фаланги пальців, стік кров’ю і помер, а потім ат-Туфайль ібн Амр побачив його уві сні в хорошому виді і побачив , що його руки чимось прикриті. Ат-Туфайль спитав: «Що зробив з тобою твій Господь?». Той відповів: «Він пробачив мене за те, що я переселився до Його Пророку ﷺ». Ат-Туфайль спитав: «А чому я бачу, що твої руки прикриті?». Той відповів: «Мені було сказано: «Ми ніколи не виправимо те, що ти зіпсував». Ат-Туфайль розповів про це Посланцю Аллаха ﷺ, і він вигукнув: «О, Аллах, пробач і його руки!» (Муслім).
2 — Повідомляється від Абу Зубайра, далі — від Джабіра:
...قَالَ: فَهَاجَرَ الطُّفَيْلُ وَهَاجَرَ مَعَهُ رَجُلٌ مِنْ قَوْمِهِ فَمَرِضَ الرَّجُلُ - قَالَ: فَضَجِرَ أَوْ كَلِمَةً شَبَهَهُ - فَجَاءَ إِلَى قَرْنٍ، فَأَخَذَ مِشْقَصًا، فَقَطَعَ رَوَاجِبَهُ فَمَاتَ، فَرَآهُ الطُّفَيْلُ فِي الْمَنَامِ، فَقَالَ: مَا فَعَلَ اللَّهُ بِكَ؟ قَالَ: غَفَرَ لِي بِهِجْرَتِي إِلَى النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ: مَا شَأْنُ يَدَيْكَ؟ قَالَ: قِيلَ لِي: إِنَّا لَنْ نُصْلِحَ مِنْكَ مَا أَفْسَدْتَ مِنْ نَفْسِكَ، قَالَ: فَقَصَّهَا الطُّفَيْلُ عَلَى النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَقَالَ:اللَّهُمَّ وَلِيَدَيْهِ فَاغْفِرْ وَرَفَعَ يَدَيْهِ
«Переселився і ат-Туфайль, з яким був один із його одноплемінників . Цей чоловік захворів (або був роздратованим). Він взяв стрілу і відрізав собі фаланги пальців, після чого помер. Ат-Туфайль побав його уві сні і сказав йому: «Що зробив з тобою твій Господь?» Той відповів: «він пробачив мене за те, що я переселився до Його Пророку ﷺ». Ат-Туфайль спитав: «А що з твоїми руками?». Той відповів: «Мені було сказано: «Ми ніколи не виправимо те, що ти зіпсував собі». Ат-Туфайль розповів про це Посланцю Аллаха ﷺ, який, піднявши руки, вигукнув: «О, Аллах, пробач і його руки!». Хадіс наводить Хакім в книзі «Мустадрак», додавши: «Хадіс достовірний по умовам двох шейхів, проте вони не вивели його».
Із цих розповідей розуміється, що самогубця помирає в Ісламі. Посланець Аллаха ﷺ просив пробачення за самогубцю. Проте цей чоловік скоїв великий гріх. В хадісі говориться: «Ми ніколи не виправимо те, що ти зіпсував».
Третє: очевидно, що між двома групами хадісів є протиріччя. Перша група говорить про те, що самогубця помирає в невір’ї , а друга група говорить про те, що самогубця помирає мусульманином, але таким, що скоїв великий гріх. Як наслідок, перша група хадісів забороняє здійснювати над ним джаназа намаз і ховати на мусульманському цвинтарі, а друга група говорить про обов’язковість здійснення над ним джаназа намазу і поховання на мусульманському цвинтарі. Тобто ззовні хадіси суперечать один одному. І ми або відкидаємо деякі із них по змісту (діраятан), або намагаємось якось узгодити їх між собою. Оскільки узгодження більш переважне, аніж відкидання одного із хадісів, спочатку ми спробуємо узгодити їх, якщо це можливо.
Розглядаючи і вивчаючи хадіси обох груп, ми з’ясували,що узгодження можливе. Припустимо, що в першій групі хадісів мова йде про того, хто вбив себе, будучи невіруючим і таким, що заперечував ясні закони Аллаха, наприклад, про мушріка чи того, хто заперечує обов’язковість намазу, посту і так далі. Такий самогубця помер в невір’ї — над ним не здійснюється джаназа намаз і його не ховають на мусульманському цвинтарі. У другій групі і мова йде про того, хто помер, будучи мусульманином, але скоїв великий гріх. Такий вбив себе не з причини невір’я, а з причини психологічного стану або при важких життєвих обставинах і тому подібного. Тобто він помер , скоївши великий гріх. І в такому випадку узгодження двох груп хадісів можливе наступним чином:
Хто вбив себе, об’явивши при людях про своє невір’я або не визнавши відкрито будь-який відомий закон Ісламу, той помер в невір’ї. Але той, хто приховав свій духовний стан, не об’являв відкрито про своє невір’я і знаходився в Ісламі на мить самогубства, залишився в Ісламі, а тому над ним здійснюється джаназа намаз і його ховають на мусульманському цвинтарі.
Четверте:ми дійшли до такому висновку, який виклали у третьому пункті. Якщо самогубця не об’явив про своє невір’я відкрито, то він буде вважатись тим, хто скоїв великий гріх, але померлим на Ісламі. Над ним здійснюється намаз і його ховають на мусульманському цвинтарі.
П’яте: багато факіхів вважали, що самогубця, який помер в невідомому духовному стані і не об’явив про своє невір’я відкрито до самогубства або під час його, є мусульманином, над яким здійснюють джаназа намаз і ховають на мусульманському цвинтарі. Наприклад:
1 — Ібн Кудама в книзі «Аль-Мугні» пише: «Імам не здійснює джаназа намаз над тим, хто приховав трофеї, щоб привласнити їх, і над тим, хто вбив себе. Проте намаз над цими двома здійснюють решта інших людей. Про це писав Імам Ахмад <…> Повідомляється від Джабіра ібн Самури:
أَنَّ النَّبِيَّ ﷺجَاءُوهُبِرَجُلٍقَتَلَنَفْسَهُبِمَشَاقِصَ،فَلَمْيُصَلِّعَلَيْهِ
«До Пророку ﷺ принесли тіло чоловіка, який вбив себе стрілами , але не здійснив над ним джаназа намаз» (Муслім). Наводить Абу Дауд:
أَنَّ رَجُلاً انْطَلَقَ إلَى النَّبِيِّ ﷺفَأَخْبَرَهُعَنْرَجُلٍأَنَّهُقَدْمَاتَ،قَالَ: وَمَا يُدْرِيك؟ قَالَ: رَأَيْته يَنْحَرُ نَفْسَهُ بِمَشَاقِصَ، قَالَ: أَنْتَ رَأَيْته؟ قَالَ: نَعَمْ، قَالَ: إذاً لَا أُصَلِّي عَلَيْهِ
«Тоді він прийшов до Пророку ﷺ і сказав: «Він помер». Посланець Аллаха ﷺ спитав: «Звідки ти знаєш?». Він відповів: «Я бачив, як він заколов себе стрілами , які були при ньому!». Пророк ﷺ спитав: «Ти бачив його?». Той відповів: «Так». І тоді Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Якщо так, я не стану здійснювати над ним погребальну молитву».
Повідомляє Зайд ібн Халід аль-Джухані:
تُوُفِّيَ رَجُلٌ مِنْ جُهَيْنَةَ يَوْمَ خَيْبَرَ، فَذُكِرَ ذَلِكَ لِرَسُولِ اللَّهِ ﷺفَقَالَ: صَلُّوا عَلَى صَاحِبِكُمْ. فَتَغَيَّرَتْ وُجُوهُ الْقَوْمِ، فَلَمَّا رَأَى مَا بِهِمْ قَالَ: إنَّ صَاحِبَكُمْ غَلَّ مِنْ الْغَنِيمَةِ
«Помер один чоловік із племені Джухайна в день походу на Хайбар. Про це повідомили Посланцю Аллаха ﷺ, і він сказав: «Здійсніть джаназа намаз над своїм другом». Почувши це, люди змінились в обличчях». Побачивши це, Пророк ﷺ сказав: «Ваш друг привласнив трофеї». Цей хадіс наводив Ахмад.
Але цей закон стосується тільки імама, тому що, відмовившись здійснювати джаназа намаз над ним, Пророк ﷺ сказав: «Здійсніть джаназа намаз над своїм другом». Також повідомляється, що Пророк ﷺ наказав здійснити намаз над чоловіком, який вбив себе. Пророк ﷺ був імамом, тому закон лягає на кожного, хто виконує роль імама. Але відмова Пророка ﷺ від здійснення джаназа намазу не говорить про те, що його не повинні здійснювати люди. Так само на початку Ісламу Пророк ﷺ не здійснював джаназа намаз над тим, у кого є борг, поки він не буде сплачений. Абу Хурайра повідомив:
أَنَّ النَّبِيَّ ﷺكَانَيُؤْتَىبِالرَّجُلِالْمُتَوَفَّىعَلَيْهِالدَّيْنُ،فَيَقُولُ: هَلْ تَرَكَ لِدَيْنِهِ مِنْ وَفَاءٍ؟ فَإِنْ حُدِّثَ أَنَّهُ تَرَكَ وَفَاءً صَلَّى عَلَيْهِ، وَإِلَّا قَالَ لِلْمُسْلِمِينَ: صَلُّوا عَلَى صَاحِبِكُمْ فَلَمَّا فَتَحَ اللَّهُ الْفُتُوحَ قَامَ فَقَالَ: أَنَا أَوْلَى بِالْمُؤْمِنِينَ مِنْ أَنْفُسِهِمْ، فَمَنْ تُوُفِّيَ مِنْ الْمُؤْمِنِينَ، وَتَرَكَ دَيْناً، عَلَيَّ قَضَاؤُهُ، وَمَنْ تَرَكَ مَالاً فَلِلْوَرَثَةِ
«Якщо Посланцю Аллаха ﷺ приносили тіло покійного, який мав боргові зобов’язання, то він питав: «Чи залишив він спадок для виплати своїх боргів?». Якщо йому повідомляли, що він залишив спадок, якого досить , щоб розплатитись з позикодавцем , він здійснював по ньому заупокійну молитву. Якщо ні, то він говорив: «Здійсніть молитву над своїм товаришем». А коли Аллах допоміг йому здійснити декілька завоювань, він сказав: «Я ближче до віруючих, аніж вони самі, і якщо у покійного залишаться невиплачені борги, то я зобов’язуюсь виплатити їх за нього , а хто залишить спадок, то він належить спадкоємцям». Тірмізі сказав, що цей хадіс — достовірний».
2 — В книзі «Мудаввана лі імам Малік» пишеться: «Малік сказав: «Над самогубцею здійснюється джаназа намаз, і з ним вчиняють так, як із іншими загиблими мусульманами, а його гріх залишається на ньому». Імама Маліка спитали про жінку, яка задушила сама себе,і він відповів: «Здійсніть над нею джаназа намаз, а її гріх залишиться на ній». Ібн Вахб сказав, що такої ж думки дотримувався Ата ібн Абу Рабах. Алі ібн Зіяд повідомив від Суфьяна, далі — від Абдуллаха ібн Ауна, далі — від Ібрахіма ан-Нахаі: «По Сунні над самогубцею здійснюється джаназа намаз».
3 — В книзі «Аль-Мінхадж фі шарх Сахіх Муслім» імам Нававі пише: «Повідомляється:
أُتِيَ النَّبِيُّ ﷺبِرَجُلٍقَتَلَنَفْسَهُبِمَشَاقِصَفَلَمْيُصَلِّعَلَيْهِ
«Одного разу до Пророку ﷺ принесли тіло чоловіка, який вбив себе стрілами, але він не здійснив над ним джаназа намаз». Цей хадіс використовується у якості доводу тими, хто говорить, що джаназа намаз не здійснюється над самогубцем. І це мазхаб Умара ібн Абдульазіза і Авзаі. Хасан, Нахаі, Катада, Малік, Абу Ханіфа, Шафії і більшість інших вчених сказали, що над ним здійснюється джаназа намаз. А те, що Пророк ﷺ не здійснив намаз, вони пояснили тим, що він хотів утримати людей від подібного гріха. Пророк ﷺ наказав здійснювати джаназа намаз своїм сподвижникам. Так само ж Пророк ﷺ спочатку не здійснював джаназа намаз над тими, у кого був борг, щоб люди не ставились до боргів легковажно і старались якомога швидше повернути їх. Проте Пророк ﷺ наказував здійснювати цей намаз своїм сподвижникам».
Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
7 Зуль-када 1442 р.х.
18.06.2021 р.