Рішення Тунісу заморозити дію парламенту і звільнити прем’єр-міністра!

Про це призначення в своїй промові заявив президент Тунісу Каіс Саід. Заява президента буда передана урядовим каналом вночі 25.07.2021 після екстреної зустрічі з керівниками озброєних сил і служби безпеки. Повноваження парламенту були заморожені, а прем’єр-міністр Хішам Машіші був відсторонений від займаємої посади згідно 80-й статті конституції Туніса. Депутатський імунітет з членів парламенту був знятий. Про свою відставку заявили міністр оборони і міністр юстиції. Також президент заявив, що приймає на себе виконавчу владу при підтримці прем’єр-міністра, якого сам же обере... Чому президент Тунісу пішов на усе це? Якою є реакція міжнародної спільноти? Чи означає це, що міжнародний конфлікт розгорівся на території Тунісу?».

Для того, щоб дати відповідь з найбільш ймовірним сценарієм подій, спочатку розглянемо наступне:

1. Криза у відносинах між президентом Тунісу Каісом Саідом, з одного боку, і парламентом з урядом — з іншого боку, розгорілась я іще на початку поточного року, у зв’язку з чим прем’єр-міністр Хішам Машіші 16.01.2021 заявляв про перестановки в кабінеті міністрів, які зачепили 11 міністерських портфелів із 25 існуючих. Тоді президент Туніса відмовився утверджувати дані перестановки, у т.ч. — і звільнення низки міністрів, близьких до нього, у зв’язку з чим президент Каіс Саід 25.01.2021 заявив: «Нещодавні міністерські перестановки, ініційовані прем’єр-міністром Хішамом Машіші, не поважають той порядок зміни міністрів, який утверджений в конституції, зокрема — в 92-й статті про необхідність обговорення в раді міністрів питання про внесення поправок в структуру уряду», — а також низку інших порушень, про які президент не згадав.

Також він заявив: «Деякі із пропозицій по конституційним зміненням пов’язані з низкоюм проблем або чиїмось інтересами... Якщо вони пов’язані з деякою проблемою, то присяга нових міністрів не може відбутись (поки проблема не вирішиться). Окрім того, присяга — це не стільки формальна процедура, скільки духовна». Також президент виразив невдоволення тим, що «в списках пропонуємих міністрів відсутні жінки» («AFP», 25.01.2021). Рішення про звільнення прем’єр-міністра і заморозки дій парламенту були прийняті президентом в той час, коли Туніс страждає від економічної кризи, що усугубилась наслідками пандемії коронавірусу, який досі стрясає країну, погрожує їй повною агонією як державі і колапсом її системи охорони здоров’я, що вимагало нещодавно надання термінової гуманітарної допомоги від інших країн.

Інститут статистики Тунісу раніше вже публікував доповідь, згідно якої економіка країни в 2020 р. скоротилась на 8,8%. «Дані (урядового) інституту статистики Тунісу, опубліковані у понеділок, показують, що економіка країни у 2020 р. скоротилась на 8,8%. Економіка Тунісу несе великі збитки, тому що опирається в значній мірі на туризм, який скоротився череп пандемію коронавірусу... Інститут статистики заявив, що в четвертому кварталі 2020 р. рівень безробіття підвищився до 17,4%, порівняно з третім кварталом цього ж року, в якому рівень безробіття складав 16,2%...» (агентство «Анадолу» 15.02.2021).

2. 25.07.2021 кабінет президента Туніса на своїй офіційні сторінці в «Фейсбук» опублікував заяву, в якій говориться: «Після консультацій з прем’єр-міністром і з головою народних представників, опираючись на 80-ту статтю конституції, голова республіки Каіс Саід прийняв сьогодні 25 липня 2021 р. наступні рішення для збереження цілісності батьківщини, безпеки країни і її стабільності:

• Звільнити прем’єр-міністра Хішама Машіші від займаємої ним посади.

• Призупинити діяльність і функції парламенту строком на 30 днів.

• Зняти депутатську недоторканість з усіх членів Зібрання народних представників (з членів парламенту).

• Президент бере на себе функції виконавчої влади за допомогою уряду на чолі з прем’єр-міністром, якого сам же призначить».

Далі було: «В найближчі години буде прийнятий наказ про те, як саме будуть систематизовані ці виняткові заходи, викликані обставинами. Заходи ці будуть скасовані, як тільки зникнуть причини, які їх викликали. Президент Тунісу закликав свій народ не слідувати за тими, хто веде ситуацію до хаосу» («CNN Дубай» 26.07.2021). Президент підкреслив, що його наказ «не зупиняє дію конституції і не виходить за межі конституційної легітимності» («Al Jazeera Net» 26.07.2021). В п’ятницю президент Туніса Каіс Саід заявив, що не є диктатором, сказав, що він «дуже добре знає тексти конституції, поважає і вивчає їх». Раніше офіційне інформаційне агентство повідомило про те, що судові органи розпочали розслідування у відношенні чотирьох членів партії «Ан-Нахда», серед яких — особистий тілохоронець Ганнуші, по звинуваченню у прийнятті насильницьких дій перед будівлею парламенту» («France 24», «AFP», «Reuters» 30.07.2021).

3. Голова туніського парламенту Рашід Ганнуші на своїй сторінці в «Фейсбук» 26.07.2021 заявив про те, що ніяких консультацій з президентом у нього не було, сказавши: «Голова Зібрання народних представників заперечує, що мав консультації з президентом для активації 80-ї статті конституції Тунісу. Він не мав зовсім ніяких консультацій з президентом Каісом Саідом відносно активації 80-ї статті конституції. Решта усього іншого — брехливі заяви». У понеділок вранці військові завадили голові і членам парламенту увійти в будівлю Зібрання, повідомивши, що у них є вказівка закрити парламент. Щодо цього Ганнуші заявив: «Я — голова Ради — стою перед будівлею державного органу, який очолюю, але армія заважає мені в нього увійти». Він звинуватив Каіса Саіда в «перевороті проти революції і конституції»... («Аль-Джазіра» 27.07.2021).

На це Каіс Саід відповів так: «Моя нещодавня заява не є спробою перевороту проти конституції. Я не маю наміру здійснювати переворот проти конституції закону в країні. Мої останні рішення цілком законні, і вони будуть одразу ж скасовані, як тільки зникне загроза, що нависла над країною» (сторінка кабінету президента в «Фейсбук» 27.07.2021). Потім 30.07.2021 Ріда Гарсаллауі прийняв конституційну присягу перед президентом Каісом Саідом і міністерством внутрішніх справ, займаючи до цього посаду радника, як повідомляє канал «Аль-Джазіра» 30.07.2021.

4. Тепер поговоримо про реакції найбільших держав на події, які трапились в Тунісі, в такому порядку:

а) Америка. У Америки немає дієвого політичного впливу в Тунісі. Політичний клас в цій країні в основі слідує вказівкам Британії. Проте Франція теж змогла утвердити там свій вплив. Врешті решт туніські політики діють в межах європейської політики, а саме — політики Британії і Франції. Америка намагалась до певної міри влізти у внутрішні справи Тунісу за допомогою військової і гуманітарної допомоги.

Надаючи військову допомогу, США намагались використовувати її як засіб набуття впливу в країні. Десятки років під приводом боротьби з тероризмом США озброювали і навчали армію Тунісу, а також усіляко взаємодіяли з нею. США фінансували і навчали туніську армію у межах міжнародних навчань IMET, використовуючи для цього програму по боротьбі з тероризмом. За час більш тісної співпраці з 2012 по 2016 рр. США витратили на туніську армію 2,7 млрд. доларів. Потім, в 2015 р., Туніс був об’явлений союзником НАТО, що не входить в склад організації. 1 жовтня 2020 р. міністр оборони США Марк Еспер підписав угоду про військову співпрацю з Тунісом строком на 10 років. Після зустрічі з президентом Каісом Саідом Еспер заявив: «Ми сподіваємось на розширення відносин для надання допомоги Тунісу по захисту його морських портів, сухопутних кордонів, протидії тероризму і утриманню деструктивних зусиль авторитарних режимів подалі від ваших кордонів» («Africanews» 01.10.2020).

Надання гуманітарної допомоги взяло на себе американське посольство в Тунісі, розробивши для цього програму допомоги уряду і боротьбі з корупцією в Тунісі. Допомога оцінюється в 5,6 млрд. доларів. «Національний центр при уряді США NCSC прийшов до взаємодопомоги з міністерством по зв’язкам, конституційним комітетом і громадянським суспільством Туніса для розвитку цифрової платформи з метою підсилення громадянських організацій у суспільстві. Ця платформа буде сприяти зміцненню громадянських організацій, які будуть мати здатність працювати віддалено. На додаток до підвищення ефективності роботи і підзвітності її механізмів будуть підготовлені фінансові звіти» (американське посольство в Тунісі 20.12.2020).

Проблема полягає в тому, що такі способи допомагають при втручанні у внутрішні справи деякої країні для поширення в ній свого впливу при умові, що в цій країні утворилась політична порожнеча і що в ній немає політичного впливу іншої держави, такої як Британія, не говорячи вже про ЄС, який вліз туди руками Франції, яка має в помічниках Німеччину, які разом намагаються наздогнати Британію. Таким чином, подібні дії Америки не зможуть похитнути вплив Британії і ЄС в Тунісі. Армія Тунісу занадто мала, через що має другорядну роль в політиці країни.

Тому Америка потребує великого запасу часу для того, щоб знайти агентів в Тунісі, щиро готових їй служити, як і більше запасу часу для того, щоб підсилити армію Тунісу до такої міри, щоб та стала впливовою і щоб за допомогою неї можна було щось робити. Можливо, в майбутньому усе це вийде у Америки. Але сьогодні вплив Америки в Тунісі не має вирішальної ваги. Сьогодні Америка може спричиняти лише зверхній вплив на Туніс, закликаючи до демократії і дотриманню прав людини, але навіть так вона не залишає спроб роздобути вплив в цій країні.

b) Британія. До того, як в Тунісі розгорілась революція, Британія повністю контролювала ситуацію в цій країні. Свій контроль вона здійснювала з-за лаштунків руками свого агента Хабіба Бургіби, а потім — Зін аль-Абідіна Бен Алі. В ті роки у Британії не було конкурентів по контролю Тунісу на міжнародній арені до такої міри, що Британія контролювала і підтримувала навіть опозиційні партії Тунісу, такі як «ісламістська» партія «Нахда» Рашіда Ганнуші, яка по задуму Британії повинна була поглинути в собі і повести потрібним Британії курсом усю ісламську опозицію у ту мить, коли це буде треба. Люди Британії спокійно розгулювали по Тунісу як у себе вдома вздовж і впоперек.

Так, наприклад, британське посольство в Тунісі в 2015 р. запросило консалтингову компанію «Adam Smith International» для надання рекомендацій уряду Тунісу (!), проведення тренінгів для старших офіцерів туніської армії (!), формулювання політики (!) і введення нових законів (!!!). Аналогічним чином в Туніс була запрошена підрядна компанія «Aktis Strategy Ltd», що управляє контрактами на десятки мільйонів фунтів стерлінгів в інтересах МЗС Британії і пробританської міжнародної організації «Співдружність націй».

Британія управляла політичним класом країни руками Хабіба Бургіби, потім — руками Бен Алі, потім — руками Беджі ес-Себсі, який заснував партію «Ніда ат-Туніс» в 2012 р. останній до цього був соратником Бургіби і союзником Бен Алі. Він об’єднав усі старі світські сили, які потім застосувала Британія для утримання свого впливу в Тунісі, що їй і вдалось, бо вона утримала в своїх руках контроль над політичним класом країни. Проте коли Бен Алі був скинутий і покинув Туніс, Британія усе ж таки втратила сильного агента в правлінні Тунісу, а отож, хоча вона і не втратила режим, тому що в Тунісі і за його межами по сей день діє багато її агентів, усе ж таки її вплив в Тунісі ослаб.

Повернення проанглійського Рашіда Ганнуші із Британії в Туніс було зроблено з метою відновити колишній вплив Британії у цій країні, але цього добитись не вийшло, тому що члени і керівники партії «Ан-Нахда» не єдині під керівництвом Ганнуші, особливо якщо врахувати, що Ганнуші публічно об’явив свою партію світською у той час, як в ній іще залишились щирі мусульмани, а також ті, хто довіряє ердоганівській Туреччині. Через усі ці причини Британія не може згуртувати ряди своїх агентів в Тунісі. Більше того, ці ж причини відкрили дорогу Туреччині, яка слідує політиці Америки, для надання впливу на партію «Ан-Нахда» зсередини, а отож, склали загрозу Ганнуші як лідеру його руху.

Для згуртування з рештою британських агентів і недопущення впливу Туреччини всередині своєї партії Ганнуші об’явив, що віднині партія «Ан-Нахда» — не ісламська, а світська, тим самим відокремивши усіх, хто хоче закликати до Ісламу в одну категорію, а усіх, хто хоче займатись політикою, в іншу. Після цього у 2014 р. він увійшов в союз з партією «Ніда ат-Туніс», сформувавши широкий парламентський фронт для підтримки британського агента Беджі ес-Себсі. Але партія Ганнуші не зберегла свої сили і почала розпадатись.

Вивчаючи позицію, яку зайняла Британія, можна зробити висновок, що останні події в Тунісі шокували її. Так британська газета «The Guardian», згідно сайту «Al Jazeera Net», 27.07.2021 опублікувала статтю під назвою «Погляд «The Guardian» на події в Тунісі: весна переросте в зиму». В статті говориться, що Туніс переживає контрреволюцію: «Захват телеканалів — зовсім недобра ознака». В статті також говориться, що «громадяни діють байдуже і погоджуються з неліберальними ідеями по тій причині, що свобода і демократія не призвели до політичної стабільності і процвітаючої економіки» в Тунісі. Замість цього корупція, інфляція і безробіття продовжились.

Третина родин Туніса в тому році побоювались, що у них не вистачить продуктів харчування через спалах епідемії коронавірусу. Згідно документам, які просочились, уряд Тунісу був готовий скасувати субсидію на хліб у випадку, якщо це буде необхідно для отримання ссуди в 4 млрд. доларів від МВФ строком на 10 років. Гнів народу щодо поширення коронавірусу росте тільки тому, що уряд усе далі занурюється в національний борг. Виплати по ссудам в Тунісі сьогодні перевищують статті бюджету на охорону здоров’я в 6 разів!». Отож, туніський режим перебуває під тиском Америки за допомогою МВФ. «Америка, за допомогою таких актів тиску, намагається підсилити свій вплив в Тунісі».

Усе це говорить про те, що по факту вплив Британії в Тунісі ослаб, і Франція, побачивши, як Британія втрачає хватку в Тунісі, не втратила шанс цим скористатись, різко прямо-таки увірвавшись на арену Туніса. До цього Британія вважала, що французький вплив в Тунісі настільки малий, що не становить небезпеки. Окрім того, раніше Франція завжди координувала свої дії з Британією, особливо проти впливу США. Британія і Франція завжди були у цьому солідарні одна з другою.

Але ось стався «Брексіт», який викликав серйозний розкол між ними, і жодна сторона не здійснювала яких-небудь значущих спроб, щоб його подолати. Більше того, низка держав ЄС, особливо Німеччина, зайняли сторону Франції. Франція ж, у свою чергу, те, що трапилось в Тунісі, переворотом не назвала, що було виражено британськими ЗМІ: «Представниця міністерства закордонних справ Німеччини Марія Адебахер в понеділок заявила, що Берлін занепокоєний ескалацією конфліктів в Тунісі і закликає країну до конституційному порядку. Разом з тим, Берлін не вважає, що в Тунісі трапився переворот» («Sputnik» 26.07.2021).

c) Франція. Позиції Франції в Тунісі куди більші, аніж здається на перший погляд.

Новий президент Туніса Каіс Саід був широко відомим супротивником колонізаторської політики. Відповідно, його кандидатура на виборах з революційними гаслами була прийнятна для тунісців, які обрали його в надії на те, що він позбавить їх від «старої гвардії», яка так чи інакше правила державою навіть після революції 2011 р. Після того, як Каід Саід став президентом в листопаді 2019 р., він отримав певну незалежність в правлінні. Але менталітет таких як він штовхає їх до обов’язковому пошуку більш сильної держави, на яку можна опертись, і він виявив, що Франція готова надати йому таку підтримку. У свою чергу, Франція мала намір повернути Туніс в орбіту свого впливу і зробити його активним членом франкомовної групи держав під назвою «Франкофонія». Докази, що вказують на те, що Франція досягла успіху в Тунісі і зробила Каіса Саіда своїм агентом, наступні:

• Туніський парламент розколовся на два табори: один підтримує президента, другий — ні. Табір, який не підтримує президента, т.з. «Коаліція гідності» з партією «Ан-Нахда» у складі табору, опозиційного президенту Каісу Саіду і вкрай ворожого Франції, вирішив порушити відносини між Тунісом і Францією, запропонувавши на парламентське голосування ідею вимоги «вибаченні від Франції» за те, що вона в минулому колонізувала Туніс. Раніше у часи ес-Себсі чи Марзукі ця ідея не подавалась, а це вказує на те, що супротивники президента в парламенті захотіли саме зараз поставити його і Францію у незручний стан і внести незручність у відносини Тунісу з Францією,нагадавши про її колонізаторську ворожнечу.

Але президент Тунісу почав захищати Францію, тим самим повністю суперечачи своїй колишній позиції, яку він займав під час виборчої кампанії. Каіс Саід заявив: «Хто приносить вибачення — сам себе робить боржником». Потім він додав: «Давайте краще подивимось в майбутнє. Франція скоювала злочини в Тунісі, але в межах режиму оборони, а не прямої колонізації, як в Алжирі. Тунісці заплатили високу ціну за свою незалежність і заслуговують вибачень, але одних вибачень недосить». Далі він сказав: «Може, вибачення разом з деякими проектами або, може, з новою співпрацею» — тим самим намагаючись виразити, що список пунктів, по яким Франції доведеться вибачатись, не стане приводом для порушення відносин. В кінці він спитав: «Чому зараз, по спливанню 60 років, ми раптом вимагаємо вибачень?» («Ultratunisia» 23.06.2020).

• «У червні 2020 р. Саід обрав Францію у якості першого європейського орієнтиру для себе після того, як зайняв свою посаду, щоб таким чином з самого початку стабілізувати відносини з Парижем» (агентство «Анадолу» 04.06.2021). Перш ніж туніський президент наніс візит в Париж, крупні офіційні особи Франції прибували в Туніс, що вказує на розгортання особливих відносин Каіса Саіда з Францією одразу після того, як він прийшов до влади. «З цієї точки зору запрошення у Францію, що надійшло до президенту Каісу Саіду, стало підготовчим жестом до початку військової співпраці між двома країнами, особливо у зв’язку з тим, що цьому візиту передував інший візит міністра оборони Франції в Туніс іще у травні 2020 р., а іще раніше — візит командуючого Штаба французької сухопутної армії. Про зміст цих двох візитів не просочилось ніякої інформації, окрім звичайних пропозицій з питань, що становлять спільний інтерес» («Аль-Джазіра» 18.06.2020).

• Франція продовжувала відправляти своїх високопосадовців в Туніс кожного разу, як Тунісі розгоралась криза, і кожного разу, коли розгоралась потреба у підтримці Франції. «Прем’єр-міністр Франції Жан Костекс прибув в Туніс у середу вночі з візитом у супроводі шести міністрів і пробув у Тунісі аж до четверга. Мета візиту полягала у зміцненні відносин з цією африканською країною, що переживає низку криз під тягарем коронавірусу. В процесі переговорів будуть обговорені такі теми як «економічне партнерство», «допомога» і «криза охорони здоров’я». Також візит буде включати в себе підписання угод, відвідування семінару по створенню мережі високошвидкісних залізничних шляхів в Тунісі і зустріч з питань цифрової сфери, організованої бізнесменами Тунісу і Франції» («France 24» 02.06.2021).

• «Президент Туніса брав участь в Африканському економічному саміті, організованому Францією в Парижі» («Sputnik» 22.05.2021), після якого не було об’явлено ані про які зовнішні підсумки саміту для Туніса, окрім поставки низки вакцин проти коронавірусу. Така секретність вказує на те що мета візиту полягала в обговоренні внутрішньої ситуації в Тунісі особисто з президентом Макроном, оскільки Каіс Саід потім багато говорив у французьких ЗМІ про внутрішні справи Туніса. Можливо, його візит був відповіддю на візити Ганнуші в Катар, які той проводив у межах т.з. ним «парламентської дипломатії». Отож, вони обидва старались заручитись підтримкою своїх хазяїв і колег-агентів.

• Франція пообіцяла виділити суму в 1,7 млрд. євро в виді траншей допомоги і займів до 2022 р. з метою стимулювання проектів у сфері охорони здоров’я і створення робочих місць. Президент Франції Макрон об’явив про передачу першого транша сумою в 350 млн. євро під час візиту туніського президента Каіса Саіда в Париж в середині 2020 р. («Al-Araby Al-Jadeed» 02.11.2020).

• Канал «Аль-Джазіра» передав 28.07.2021 заяву, зроблену міністром закордонних справ Франції Ле Дріаном про те, що «Франція спостерігає за подіями в Тунісі з дуже великим інтересом». Цитуючи йогоо, канал «RT» 28.07.2021 написав: «Міністерство закордонних справ Франції у середу заявило про те, що Ле Дріан спілкувався сьогодні по телефону зі своїм туніським колегою Османом Джеранді. Ле Дріан підкреслив «важливість найшвидшого призначення нового прем’єр-міністра і формування нового уряду, який зможе вдовольняти сподівання туніського народу на тлі кризи, в якій опинилась країна».

Заключення: усі ознаки бушуючого міжнародного конфлікту, який спалахнув на території Тунісу, говорять про те, що конфлікт врешті решт ведеться між Британією, яка з самого початку є володаркою максимального впливу в Тунісі, і Францією, вплив якої в Тунісі тільки почав встановлюватись і іще не зміцнів. Америка далека від центра тяжіння у цьому конфлікті, нехай навіть Франція з її агентами хоче підсилитись за рахунок Америки та її агентів в регіоні проти агентів Британії в Тунісі, адже видно, як Франція штовхає своїх агентів в Тунісі до того, щоб заручитись підтримкою американського агента в Єгипті.

Проте вплив Єгипту на Туніс зовсім невеликий порівняно з впливом англійських агентів в Алжирі, з яким у Тунісу є спільні кордони. Президент Алжиру Абдельмаджід Теббун заявив, що Франція читає тисячу звітів про Алжир. Відповідаючи на питання журналіста про те, що Франція досі дивиться на Алжир як на свою провінцію, Теббун відповів: «Ні-ні». Потім він додав: «Ви говорите про іншу державу, якій Франція дає розпорядження, а та мовчки їх виконує». Під цими словами він мав на увазі Туніс.

Деякі теж порахували, що слова президента Алжира вказують на Туніс, особливо після заяв туніського президента Каіса Саіда під час його візиту у Францію, коли він сказав, що Туніс ніколи не був під колонізацією Франції, а перебував під її захистом («El-hosary» 08.07.2021).

Тепер, дивлячись на ситуацію з усіх сторін, нам стає ясно, що Франція конкурує з Британією за владу і вплив в Тунісі. Але конкуренція ця відбувається між європейськими країнами, без дієвого втручання Америки, а тому міжнародний конфлікт за Туніс не такий агресивний, тому що Америка в ньому дієвим чином не бере участь. Конфлікт, як ми сказали, проходить між європейцями. З одного боку — Франція і Німеччина, з іншого боку — Британія. Отож, конфлікт не буде затяжним, а повернеться до форми консенсусів і договорів. Швидше усього, вплив Британії не покине Туніс, оскільки Британія має таку політичну кмітливість, якої немає у Франції. Разом з тим ми просимо Аллаха Сильного і Великого розпалити між ними люту ворожнечу, а нам допомогти з встановленням Халіфату, який звеличить Іслам і мусульман і принизить невір’я і невірних!

وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ ‎﴿٤﴾‏ بِنَصْرِ اللَّهِ ۚ يَنصُرُ مَن يَشَاءُ ۖ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ

«В той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).

22 Зульхіджа 1442 р.х.
01.08.2021 р.