Реальність української кризи, її масштаби і мотиви

Відповіді на питання
Друкарня

Питання: 20 грудня 2021 року міжнародний телеканал «Al Jazeera» на своєму веб-сайті опублікував наступне: «Між українською армією і промосковськими сепаратистами трапилось зіткнення, в результаті якого обидві сторони понесли втрати. Ці події відбулись наступного дня після об’явлення секретарем РНБО України Олексієм Даниловим про те, що «уперше в історії країни утверджений план оборони України».

За його словами, «у випадку вторгнення російських військ даний план передбачає детальний алгоритм дій усіх відомств і підрозділів армії».

Раніше Україна звинуватила Росію в зосередженні більше 90 тисяч військовослужбовців біля східного кордону України і підготовці до нападу в кінці січня чи початку лютого 2022 року. Між тим, в Кремлі відкинули усі плани про вторгнення і назвали переміщення російських військ внутрішньою справою Росії» (див. «Al Jazeera» за 20.12.2021). В чому полягає суть української кризи? Які її масштаби і мотиви? Що очікувати від цієї ескалації, як з боку Росії, так і з боку Америки?

Відповідь:

Для повної ясності відповіді розглянемо наступне:

1 — Українські землі опинились під владою царської Росії в XVI сторіччі. Руські активно задіяли українців в колонізації решти регіонів і експлуатації інших народів. Тому поневолені народи рідко проводили відмінність між руськими і українцями, особливо якщо врахувати слов’янське походження обох народностей. З падінням Радянського Союзу у 1991 році і набуттям своєї незалежності Україна стала другою країною в пострадянському просторі з унікальним місцезнаходженням на півночі Чорного моря і великою чисельністю населення в 52 млн. людей. Україна володіла промисловою інфраструктурою, яка нічим не уступала російській промисловості, а також одним із найбільш крупних ядерних арсеналів.

Трохи пізніше Україна позбавилась свого ядерного арсеналу згідно з угодою про шляхи ядерного роззброєння в Україні, підписаної у січні 1994 року президентами України, США і Росії в обмін на американсько-російські зобов’язання зберегти територіальну цілісність і незалежність України. Увесь цей час між Києвом і Москвою проходили складні і затяжні переговори навколо розташованого на території українського Кримського півострову в Севастополі по договору оренди Чорноморського флоту, лев’ячу частку якого успадкувала Росія.

2 — Усі спроби Росії повернути Україну в свої обійми в усіх конфліктах з Києвом закінчувались невдачею, будь то питання розділення Чорноморського флоту на початку 90-х років або питання широкої мережі магістральних газопроводів, які проклав іще Радянський Союз всередині України для транспортування газу з території Росії в Європу. Відсутність консенсусу по останньому питанню викликало у Росії необхідність пошуку альтернативних маршрутів, таких як «Турецький потік» по дну Чорного моря в європейську частину Туреччини або «Північний потік» по дну Балтійського моря в Німеччину.

Окрім цього, суперечливими виявлялись і такі комерційні питання, як потреба російського ринку в цукрі і маслах, виробляємих на родючих землях України, а також такі політичні питання, як членство України в різних структурах, заснованих Росією для країн колишнього Радянського Союзу, або прагнення України укласти угоду про асоціацію з ЄС і вступити в НАТО. Усі ці суперечливі питання між Росією і Україною не дозволили Росії відновити свій контроль над Україною за останні три десятиріччя, незважаючи на військову перевагу Росії.

3 — Україна з точки зору свого місцезнаходження, національного, релігійного і історичного переплетіння, по суті, служить переднім двором, а точніше, палісадником для Росії. На відміну від середньоазіатських держав, які слугують заднім двором, Україна є лицевою стороною Росії та її міжнародного положення. Україна контролює більшу частину Чорноморського узбережжя і знаходиться у безпосередній близькості до ісламських регіонів Кавказу, які Росія анексувала на потязі усієї історії. Завдяки плодючим землям України Росія забезпечувала собі продовольчу безпеку по основним товарам, що дозволяло росіянам бути самодостатніми і вибудовувати сталі відносини з Заходом.

По території України проходить друга в Європі газотранспортна система, яка постачає газ та інші енергоносії в Східну Європу. І найголовніше, Україна служить у справжній час останньою буферною зоною, яка створює відчуття безпеки для страждаючої хронічною фобією Росії, а саме — страх перед європейцями, які двічі в лиці Наполеона і Гітлера робили замах на Росію. Якщо слабкість Радянського Союзу примусила тоді Кремль покинути країни Східної Європи і зробити останніх буферною зоною, то сьогодні Кремль бажає зробити країни свого ближнього зарубіжжя, Україну і Білорусь, тією буферною зоною, яка захистить Росію від загроз НАТО і просунення її інфраструктури на Схід. Усіма своїми силами Росія перешкоджає Україні вступити в НАТО і вступає проти будь-якої натовської підтримки Україні. Заступник міністра закордонних РФ Сергій Рябков заявив, що «активна військова підтримка Києва Вашингтоном є серйозним викликом для безпеки Росії» (див. «Al-Ain News» за 13.04.2021).

4 — Захід, зокрема — США, зрозумів цю проблему російської політики, а також те, що Україна стала «ахіллесовою п’ятою» для Росії, особливо після активізації українських націонал-радикальних рухів і росту ворожого ставлення до Росії серед громадян України. У зв’язку з цим останні два десятиріччя Україна стала центром геополітичної схватки між Америкою, Європою і Росією. В 2014 році, після чергової кольорової революції, яка увінчалась скиненням проросійського президента Януковича, Москва пішла на радикальні заходи і анексувала розташований на півдні України Кримський півострів, де в Севастополі розташовані величезні військові бази РФ стратегічного значення.

Але події не зупинились біля цієї межі, Москва задіяла проросійських сепаратистів у східних областях України і налаштувала останніх на проголошення ДНР і ЛНР в межах проекту та «Малоросія», щоб росіяни могли надавати їм військову підтримку. Усе це відкинуло Україну від Росії в обійми Заходу. Київ почав вимагати і наполягати на вступі України в Північноатлантичний альянс в надії на натовський захист українців від російської агресії. Захід, у свою чергу, вирішив наблизити до себе Україну і почав представляти себе в образі заступника. Україну почали запрошувати на європейські зустрічі і засідання держав-членів НАТО, особливо в моменти загострення криз з Росією, незважаючи на те, що Україна не є ані суб’єктом Європейського Союзу, ані членом НАТО. США почали озброювати українську армію і надавати військову допомогу на мільярди доларів, а також проводити військові навчання з українськими озброєними силами.

5 — Після анексії Кримського півострову Росія наразилась на жорсткі західні санкції (європейські і американські). Росія ж намагалась компенсувати це за рахунок розширення економічних відносин з Китаєм. Протягнула новий експортний трубопровід для поставки газу і нафти в Китай. Москва запропонувала Пекіну почати будівництво залізничних гілок до портів північного морського шляху, щоб по цьому маршруту китайські товари могли відправлятись напряму в Європу, тобто Росія вступила у співпрацю з Китаєм у межах крупномасштабного китайського проекту «Шовковий шлях». Окрім цього, Росія почала позбавлятись від своїх запасів американських фінансових облігацій і змогла у значній мірі звільнити свою торгівлю від американських доларів.

Незважаючи на те, що Росія не є таким торговим велетнем, як Європа чи Китай, тим не менш, Америка угледіла в діях Росії виклик американській економічній гегемонії і зухвале підбурювання інших держав на аналогічні дії. Подібний відхід від американської валюти почав помітно простежуватись у більшості торгових угод Росії, особливо з Китаєм, шляхом переходу розрахунку на місцеву валюту замість американського долара,що є прямою загрозою для Америки. І, нарешті, Америка звинуватила Росію у завищенні цін на газ, що викликало нову економічну проблему для Європи.

6 — Росія дивиться на Україну під кутом своєї історії, панування, економіки і безпеки, а також бачить в ній буферну зону між собою і НАТО. У зв’язку з цим Москва вважає розташування Північноатлантичних сил в Україні «червоною лінією», як про це заявив російський лідер:

«Ви спитали про Україну, де ці червоні лінії? Вони, перш за усе, у створенні загроз для нас, які можуть виходити з цієї території, якщо і далі буде розширюватись ця інфраструктура (НАТО)».

Також Путін сказав: «Росія буде вимушена створювати дещо подібне у відповідь на тау загрозу». У відповідь на це американський президент сказав, що не приймає нічиїх «червоних ліній» у відношенні України (див. «NoonPost» за 04.12.2021).

Загострююча сьогодні українську кризу Росія,здається, не має наміру прощатись з Україною і залишати її легкою здобиччю для Америки і НАТО, особливо після того, як Кремлю довелось відчути і зазнати західні санкції. Росія думає, що головною задачею сьогоднішнього порядку денного США є протидія Китаю, а це означає, що Америка не буде обтяжувати себе включенням України в НАТО через надмірні витрати для захисту України. Адже це може позначитись на американській силі в протидії Китаю на Дальньому Сході. Росія так само не надає великого значення Європі, яка уступає їй у військовому плані і вельми залежить від російських енергоносіїв.

По усій видимості, в Кремлі вважають, що сьогоднішня міжнародна обстановка сприятлива для досягнення Росією успіху в українському питанні. Саме тому голова МЗС РФ Сергій Лавров наважився сказати своєму американському колезі Ентоні Блінкену, що Москві потрібні «довгострокові гарантії безпеки на західних рубежах Росії», які зупинять розширення НАТО на схід, і додав, що це «варто розглядати як імперативну вимогу» (див. «Al-Wasat» за 02.12.2021).

7 — Такою є реальність вимог російської сторони, яка стоїть за сьогоднішнім загостренням кризи в Україні. Росія бачить як Захід усе більше і більше озброює Україну, і думає, що після зміцнення української армії Захід штовхне Україну до придушенню і повної ліквідації проросійських сепаратистів на сході України, а услід за цим — до військовому нападу на Кримський півострів. Усе це, на думку Кремля, є прямою загрозою для Росії.

«Поставки Україні вертольотів, безпілотних літальних апаратів і літаків підштовхують українську владу до різких і небезпечних кроків … Проте будь-які провокації української влади по силовому врегулюванню проблем Донбасу будуть присікатись», — заявив начальник Генерального штаба озброєних сил РФ Валерій Герасимов 9 грудня 2021 року на брифінгу перед військовими аташе іноземних держав (див. «RT» за 09.12.2021).

Отож, нинішнє загострення кризи показує, що Росія прагне, у першу чергу, виключити усі сумніви щодо того, що Кримський півострів став частиною Росії, і закріпити це як факт, що відбувся, по міжнародному визнанню з боку Америки і Європи. По-друге, Москва хоче незалежності східних областей України від київської влади, вважаючи ці території споконвічними землями Росії. По-третє, Росія більше за усе виступає проти вступу України в НАТО і вимагає писемних гарантій того, що цього не трапиться. Особливу занепокоєність Росії викликали спільні навчання між НАТО і озброєними силами України в Чорному морі.

Тоді Президент РФ Володимир Путін заявив:

«Останнє взагалі виходить за усі припустимі межі … на відстані 20 кілометрів від нашого державного кордону літають стратегічні бомбардувальники … Наша занепокоєність і застереження щодо розширення НАТО на схід були абсолютно проігноровані … Наші західні партнери загострюють ситуацію поставками Києву літального сучасного озброєння, проведенням провокаційних військових маневрів в Чорному морі, та й не тільки, але і в інших регіонах, близьких до інших кордонів» див. «Al Jazeera» за 18.11.2021

8 — Америка відповіла на прохання Росії провести двобічну зустріч в онлайн-форматі між президентами Росії і США. Переговори в онлайн-форматі двох президентів відбулись 7 грудня 2021 року. Головною темою переговорів стала, перш за усе, українська криза, а потім же інші питання. В ході переговорів Росія настирливо просила Америку визнати прокреслені Кремлем «червоні лінії по Україні, а Америка обмежилась лише попередженням про додаткові санкції у відношенні Росії, якщо остання наважиться напасти на Україну. Коментуючи свою розмову в онлайн-форматі з Володимиром Путіним, Джо Байден заявив про те, що США не розглядають можливість розташування військ в Україні через ескалацію напруженості у відносинах між Москвою і Києвом.

При цьому він зазначив, що Росія зіткнеться з безпрецедентними економічними наслідками у випадку військового вторгнення в Україну. Іще до саміту офіційні особи Америки пригрозили Росії найгіршими економічними санкціями, які коли-небудь застосовувались до країн, як про це повідомляло видання «Reuters». По інформації видання, у них є домовленість з Німеччиною про зачинення газопроводу «Північний потік-2» у випадку російського вторгнення в Україну. Ці особи також заявили про припустимість введення проти Москви таких санкцій, які «повністю ізолюють Росію від світової фінансової системи», зокрема, мова йде про відключення її від системи SWIFT. Проте варто зазначити, що більша частина російського товарообігу вже не здійснюється в американських доларах.

9 — При уважному розгляді ми знаходимо, що Росія втягує себе у кризу, яке може обернутися проти неї. Для того, щоб вплутати росіян в неприємності зі своїми ближніми сусідами, українцями, і дальніми — європейцями, Америка може підштовхнути українського президента до провокаційних дій у відношенні Росії і поставити останню в таке положення, коли перед нею не залишиться іншого вибору, окрім як вторгнутись в Україну, яка не є державною-членом НАТО, а отож, у Америки немає зобов’язання захищати її.

Якщо Росія припуститься помилки і вторгнеться в Україну, вона надасть Америці усі підґрунтя для підкорення собі усіх європейських держав і повернення їх під американську парасольку безпеки під приводом захисту від російської агресії. Наслідки цього, однозначно, не будуть сходитись з ідеєю многополярності у світі, яку так активно пропагує Росія. Більше того,є інший горизонт, якого Росія не бачить, а саме — те, що в рамках тиску на Росію через військове вторгнення в Україну Америка отримає новий інструмент, здатний зруйнувати альянс, який з’являється між Росією і Китаєм. Америка почне спричиняти тиск на Пекін і погрожувати припиненням торгівлі з Китаєм, щоб віддалити китайців від «скаженої» Росії, яка скоїла агресію проти України.

Якщо Китай підкориться американським вимогам і віддалиться від Росії, то Америці дістанеться добрячий куш — розкол між двома потенційними союзниками. Якщо же Росія підкориться різноманітним видам санкцій і піде із України після свого вторгнення, то претензії США будуть переслідувати її на сході України і навіть на Кримському півострові. Це позбавить Росію усіх позитивних наслідків свого військового вторгнення в Україну і обернеться великим лихом для неї. Не говорячи вже про те,Америка налаштує країни Східної Європи проти Росії і надасть їм ефективну військову підтримку для того, щоб нанести відчутний удар по Росії в Україні.

Не варто збувати гіркий досвід виснаження Росії в лиці Радянського Союзу в Афганістані. Усе це вказує на те, що Росія веде небезпечну гру навколо України, яка може стати для неї великою пасткою і обернутись проти неї, інакше кажучи, Росія поводить себе ніби божевільний, який не усвідомлює наслідків своїх вчинків.

10 — Що стосується направленості поточних подій, то ситуація уявляється наступним чином:

а) Європейські держави прагнуть зняти напруженість і не дозволити Росії вторгнутись в Україну. Вони хочуть налагодити відносини з Росією, щоб знизити загрози, які від неї ідуть, і гарантувати безперервний потік російських енергоресурсів в Європу по прийнятним цінам. Франція, Німеччина і Італія пропонують долучити Росію до переговорів з Україною по врегулюванню кризи. Міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас заявив, що його країна хоче покращити відносини з Росією, але, за його словами, для цього треба у першу чергу досягти прогресу у врегулюванні конфлікту на Донбасі (див. «RT» за 23.11.2021).

Між тим, Британія прагне загострити обстановку і вчинити політичну пакість на адресу Європейського Союзу, який вона нещодавно покинула. Голова штабу оборони Британії генерал Ник Картер заявив про досить високий ризик виникнення «випадкової» війни з Росією. За його словами, ймовірність конфлікту сьогодні вище, аніж в роки «Холодної війни» (див. «Al Jazeera Net» за 13.11.2021).

«Нам варто бути застереженими відносно ймовірності спалаху конфлікту в регіоні. Я сподіваюсь, що війни з Росією не буде, проте Північноатлантичному альянсу варто бути наготові до будь-якому розвороту подій», — заявив Картер (див. «BBC» за 05.12.2021).

Подібні заяви британської сторони скеровані більше на те, щоб збити з пантелику, аніж на попередження фактичної війни.

б) Найбільш вирішальним чинником є позиція Америки, оскільки вона контролює багато важелів влади в українському уряді. Саме тому Росія відправила письмове звернення з вимогою гарантій безпеки до Америки, а не до якої-небудь іншої країни на тому підґрунті, що решта держав-членів альянсу слідують за Америкою. Навіть запізнення відповіді з боку Америки на це письмове звернення відносно гарантій безпеки, зокрема — по питанню включення України в НАТО, більше усього бентежить Росію. Заступник голови МЗС Росії Сергій Рябков заявив, що Москві терміново вимагає відповідь від Вашингтона, пов’язану з пропозиціями по гарантіям безпеки. За словами дипломата, в дану мить ситуація є складною.

«Я думаю, вони спробують перевести усе це у млявий процес, а нам це треба терміново, тому що ситуація дуже важка, вона гостра, має тенденцію до подальшому ускладненню», — підкреслив (див. «Al Jazeera Net» за 20.11.2021).

— Якщо Америка вирішить надати Росії гарантії безпеки в Україні, не узгодивши з нею питання по Китаю, то чаша терезів у цій кризі переважить на користь Росії, бо надання цих гарантій виставить американську позицію в іще більш слабкому виді. Те, що трапиться, буде виглядати так, нібито Америка підкорилась вимогам Росії і прислухалась до проханню Європи про зняття напруження. Навряд чи таке може трапитись, якщо тільки Росія не піде на поступки і не розірве свої зв’язки з Китаєм в інтересах Америки.

— Якщо Америка вирішить втягнути Росію в протистояння і підштовхне її до війни в Україні, то Росія опиниться у пастці американського плану і ув’язне у трясовині нездоланих проблем.

— При уважному розгляді нинішньої ситуації малоймовірним здається запалення непримиримої війни між Росією і Україною, якщо тільки не трапляться нові події, якими обманеться Росія, в результаті чого вона опиниться втягнутою у військовий конфлікт. Проте ситуація не виключає періодичні зіткнення на сході України.

Одночасно з цим не варто чекати того, що Америка досягне повного розриву між Росією і Китаєм, а також того, що Росія досягне заявлених нею трьох цілей. Швидше усього, сторони вдадуться до капіталістичному методу вирішення суперечок — компромісу, а саме — Америка пом’якшить позиції по відношенню до трьох цілей Росії в обмін на те, що Росія послабить зв’язки з Китаєм і відведе свої війська з сьогоднішнього місця дислокації на кордоні з Україною.

 

18 Джумада аль-уля 1443 р.х.
22.11.2021 р.