Відповідь: Серед народу зміцнилась така норма, як брати заставу у якості погашення боргу. А у випадку несплати в оговорені строки свого боргу застава переходить у майно позикодавця (того, кому винні).
Іншими словами, заставна річ переходить у майно того, кому були повинні погасити борг. У більшості випадків застава по своїй вартості перевищує суму наданого боргу, іноді багаторазово. Яким є хукм Шаріату з цього приводу? Чи дозволяється по Шаріату закрити борг заставою?
Відповідь: Шаріат дозволяє позикодавцю брати заставу у позичальника, щоб гарантувати оплату свого боргу. Приводить Муслім від Аіши (р.а.):
اِشْتَرَى رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مِنْ يَهُودِيٍّ طَعَامًا بِنَسِيئَةٍ فَأَعْطَاهُ دِرْعًا لَهُ رَهْنًا
«Посланець Аллаха ﷺ купив у єврея їжу, але з відстрочкою, при цьому віддавши йому у якості застави свою кольчугу».
Але варто знати, що позикодавець не стає володарем застави у випадку нездатності позичальника сплатити свій борг. По Шаріату застава залишається майном позичальника, про це повідомляється у хадісі:
لَا يَغْلَقُ الرَّهْنُ مِنْ صَاحِبِهِ الَّذِي رَهَنَهُ
«Застава не закривається від свого володаря, який вніс його» (приводить Шафії від Саіда ібн Мусайяба).
Вираз «застава не закривається від свого володаря» означає, що застава не стає майном позикодавця у випадку нездатності позичальника сплатити борг. У даній ситуації необхідно продати заставу, потім із отриманих засобів погасити борг, а решта засобів повинні бути повернуті позичальнику, тобто своєму володарю.
Більш детально це виглядає наступним чином:
Коли наступає строк сплати боргу, то позикодавець вимагає від позичальника погасити його. Якщо у позичальника є засоби, то борг сплачується із них, після чого застава у повному обсязі повертається позичальнику, тобто своєму володарю. Проте у випадку відсутності засобів для погашення боргу, повністю або частково, стає ваджибом позикодавцю продати заставу, але з дозволу позичальника. Після продажу застави у першу чергу погашається сам борг, а решта засобів повертаються позичальнику.
Із усього вищесказаного стає очевидним, що забороняється позикодавцю оволодівати заставою у випадку необхідності позичальника сплатити свій борг. Також забороняється позикодавцю самовільно продавати заставу; до продажу застави позичальника зобов’язує суддя. Причина цього полягає у тому, що володарем застави як і раніше залишається позичальник, що відповідає сказаному у хадісі:
لَا يَغْلَقُ الرَّهْنُ مِنْ صَاحِبِهِ الَّذِي رَهَنَهُ
«Застава не закривається від свого володаря, який вніс її».
Саме позичальник продає заставу і оплачує із отриманих засобів свій борг. У випадку відмови з боку позичальника продати заставу правитель зобов’язує його до цього . Далі відбувається сплата боргу, а решта засобів повертаються своєму володарю (позичальнику).
5 Шавваля 1428 р.х.
16.10.2017 р.