Як треба розуміти хадіс «Ніщо не може відвести Божественний када (долю), окрім дуа (мольби)»

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: У книзі «Ісламське мислення» (одна із прийнятих наших книг) приводиться, що дуа не може відвести Божественний кадар (предопредеління), не може змінити Божественний када (долю), і не може вплинути на знання Аллаха.

Але у той же час є тексти у Корані і Сунні, які, як мені здається, ідуть врозріз зі згаданим у книзі. Наприклад, є слова Посланця (с.а.с.):

لَا يَرُدُّ الْقَضَاءَ إِلَّا الدُّعَاءُ

«Ніщо не може відвести Божественний када, окрім дуа» (ат-Тірмізі).

Є і інші текти з таким же змістом.

Усі подібні тексти підтверджують, що дуа змінює Божественний кадар (предопредеління). Звідси питання: як вчинити з протиріччям між книгою і шаріатськими текстами?

Нехай Аллах воздасть Вам благом за відповідь!

Відповідь:

Здається, Ви мали на увазі книгу «Ісламська думка», а не «Ісламське мислення». Це одна помилка. Друга помилка полягає у тому, що книга «Ісламська думка» не відноситься до прийнятих книг. В адміністративних правилах Хізб ут-Тахрір вона згадується у списку неприйнятих книг. У правилах говориться: «Неприйняті книги — це книги, випущені Хізбом, які не проходяться на халакатах по деяким міркуванням. І тут неважливо, у якості автора був згаданий амір хіба або хтось із шабабів». Здається, Ви мали на увазі те, що згадано у книзі «Ісламська думка»: «Проте повинен бути ясний той факт, що дуа не змінює те, що відомо Аллаху, не запобігає Божественному када і не відводить Божественний кадар. Не буває, щоб щось трапилось без своєї причини! Знання Аллаха неминуче стають реальністю, а Божественне када неминуче трапляється. Божественний кадар також виходить від Аллаха, тому дуа не може відвести його».

Але Ви говорите, що це суперечить наступному хадісу:

لَا يَرُدُّ الْقَضَاءَ إِلَّا الدُّعَاءُ

«Ніщо не може відвести Божественний када, окрім дуа» (ат-Тірмізі).

І питаєте, як вчинити з цим протиріччям.

Перш ніж відповісти на ваше питання, хочу нагадати Вам низку речей, які пов’язані з цією темою. Це служитиме введенням до відповіді:

1) Положення дуа в Ісламі і відповідь на нього.

Є низка аятів і хадісі на цю тему:

— Всевишній сказав:

وَقَالَ رَبُّكُمُ ٱدۡعُونِيٓ أَسۡتَجِبۡ لَكُمۡۚ إِنَّ ٱلَّذِينَ يَسۡتَكۡبِرُونَ عَنۡ عِبَادَتِي سَيَدۡخُلُونَ جَهَنَّمَ دَاخِرِينَ

«Ваш Господь сказав: «Волайте до Мене, і Я відповім вам. Воістину, ті, які звеличуються над поклонінням Мені, увійдуть у Пекло приниженими» (40:60).

— Передається від Абу Хурайри (р.а.): «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَيْسَ شَيْءٌ أَكْرَمَ عَلَى اللَّهِ مِنَ الدُّعَاءِ

«Немає нічого більш гідного перед Аллахом, аніж дуа» (аль-Хакім).

— Передається від Абу Саіда (р.а.), що Пророк (с.а.с.) сказав:

مَا مِنْ مُسْلِمٍ يَدْعُو بِدَعْوَةٍ لَيْسَ فِيهَا إِثْمٌ وَلَا قَطِيعَةُ رَحِمٍ إِلَّا أَعْطَاهُ اللَّهُ بِهَا إِحْدَى ثَلَاثٍ إِمَّا أَنْ تُعَجَّل لَهُ دَعْوَتُهُ وَإِمَّا أَنْ يَدَّخِرَهَا لَهُ فِي الْآخِرَةِ وَإِمَّا أَنْ يَصْرِفَ عَنْهُ مِنْ السُّوءِ مِثْلَهَا قَالُوا إِذًا نُكْثِرُ قَالَ اللَّهُ أَكْثَرُ

«Якщо мусульманин звернувся до Аллаху через дуа, у якому немає гріху і розриву родинних зв’язків, то Аллах дасть йому одне із трьох:

— або швидку відповідь на його дуа,

— або воздасть за дуа в Наступному житті,

— або ж огородить від нього зло розміром, подібним тому, про що він просив».

Його спитали: «А якщо ми збільшимо (кількість дуа)?», — на що він (с.а.с.) сказав: «(Тоді і) Аллах збільшить (свою нагороду)» (Ахмад, аль-Хакім від Абу Саіда (р.а.)).

Ці докази роз’яснюють, що то Аллах любить, коли Його раби волають до Нього багаторазово. Також у хадісі згадується, що відповідь на дуа буде виражатись у трьох речах. Сама відповідь на дуа вже записана у Хранимій Скрижалі (аль-лявх аль-махфуз). Також треба зазначити, що те або інше трапляється тільки після того, як воно було записано у Хранимих Скрижалях. Про це буде роз’яснено нижче у доказах відносно  Божественного кадара.

2) Коли є категоричний (катий) доказ, який вказує на певний хукм, і є некатегоричний (занній) доказ з достовірним існадом (ланцюжком передавачів), який вказує на інший хукм. Внаслідок цього між категоричним і некатегоричним виникає схожа на протиріччя обставина. У такому випадку необхідно здійснити спробу по узгодженню доказів один з одним, адже використання обох доказів краще, аніж залишення одного із них. Якщо узгодження неможливе, то треба керуватись категоричним доказом, а некатегоричний відкинути з причини його змістового протиріччя (діраятан), незважаючи на те, що його існад — достовірний. Якщо ж некатегоричний доказ має слабкий існад, тоді його відкидають з причини слабкості існаду.

3) Докази Божественного кадара.

Аллах сказав:

وَكَانَ أَمۡرُ ٱللَّهِ قَدَرٗا مَّقۡدُورًا

«Веління Аллаха є рішенням предопределенним» (33:38).

Слово قَدَرٗا означає рішення, яке записано з самого початку. Слово же مَّقۡدُورًا означає те, що неминуче трапиться. Таким чином, вираз قَدَرٗا مَّقۡدُورًا означає «предопределенне рішення».

وَمَا يَعۡزُبُ عَن رَّبِّكَ مِن مِّثۡقَالِ ذَرَّةٖ فِي ٱلۡأَرۡضِ وَلَا فِي ٱلسَّمَآءِ وَلَآ أَصۡغَرَ مِن ذَٰلِكَ وَلَآ أَكۡبَرَ إِلَّا فِي كِتَٰبٖ مُّبِينٍ

«Ніщо на землі і на небі не приховається від твого Господа, будь воно навіть вагою у найдрібнішу частку, або менше того, або більше того. Усе це — у ясному Писанні» (10:61),

مَآ أَصَابَ مِن مُّصِيبَةٖ فِي ٱلۡأَرۡضِ وَلَا فِيٓ أَنفُسِكُمۡ إِلَّا فِي كِتَٰبٖ مِّن قَبۡلِ أَن نَّبۡرَأَهَآۚ إِنَّ ذَٰلِكَ عَلَى ٱللَّهِ يَسِيرٞ

«Будь-яке нещастя, яке трапляється на землі і з вами самими, записано у Писанні іще до того, як Ми створили його. Воістину, це для Аллаха легко» (57:22).

Також є низка хадісів, де згадується Божественний кадар і Хранимі Скрижалі. Приведемо деякі із них:

— Передається від Абу Хурайри (р.а.): «Пророк (с.а.с.) сказав мені:

جَفَّ الْقَلَمُ بِمَا أَنْتَ لَاقٍ

«Висохло перо (яке записало) те, з чим тобі належить стикнутись» (Бухарі).

Мається на увазі, що вже з самого початку записано усе, з чим стикнеться людина.

— Передається від Умара ібн аль-Хаттаба (р.а.) хадіс, у якому розповідається при прихід янгола Джібріля і його питаннях про Іслам та іман:

أَنْ تُؤْمِنَ بِاللَّهِ وَمَلَائِكَتِهِ وَكُتُبِهِ وَرُسُلِهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ وَتُؤْمِنَ بِالْقَدَرِ خَيْرِهِ وَشَرِّهِ

«… (Суть іману полягає у тому), щоб ти увірував в Аллаха, Його янголів, Його Писання, Його посланців, Останній день, а також у Божественний кадар, як хороший,так і поганий…» (Муслім).

Тобто треба увірувати у те, що Аллах предопределив хороше і погане до початку сотворіння.

— Передається від Джабіра: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَا يُؤْمِنُ عَبْدٌ حَتَّى يُؤْمِنَ بِالْقَدَرِ خَيْرِهِ وَشَرِّهِ حَتَّى يَعْلَمَ أَنَّ مَا أَصَابَهُ لَمْ يَكُنْ لِيُخْطِئَهُ وَأَنَّ مَا أَخْطَأَهُ لَمْ يَكُنْ لِيُصِيبَهُ

«Іман раба не буде правильним доти, поки він не увірує у Божественний кадар, як хороший, так і поганий, поки не буде знати, що те, що спіткало його, не могло обминути його, а що обминуло його, не могло спіткати його» (ат-Тірмізі).

— Передається від Абу аль-Аббаса Абдуллаха ібн Аббаса: «Одного разу, коли ми їхали верхи, а я сидів позаду Пророка (с.а.с.), він сказав мені:

يَا غُلاَمُ إِنِّي أُعَلِّمُكَ كَلِمَاتٍ احْفَظِ اللَّهَ يَحْفَظْكَ احْفَظِ اللَّهَ تَجِدْهُ تُجَاهَكَ إِذَا سَأَلْتَ فَاسْأَلِ اللَّهَ وَإِذَا اسْتَعَنْتَ فَاسْتَعِنْ بِاللَّهِ وَاعْلَمْ أَنَّ الْأُمَّةَ لَوِ اجْتَمَعَتْ عَلَى أَنْ يَنْفَعُوكَ بِشَيْءٍ لَمْ يَنْفَعُوكَ إِلَّا بِشَيْءٍ قَدْ كَتَبَهُ اللَّهُ لَكَ وَلَوِ اجْتَمَعُوا عَلَى أَنْ يَضُرُّوكَ بِشَيْءٍ لَمْ يَضُرُّوكَ إِلَّا بِشَيْءٍ قَدْ كَتَبَهُ اللَّهُ عَلَيْكَ رُفِعَتِ الْأَقْلَامُ وَجَفَّتِ الصُّحُفُ

«О, хлопчик! Я роз’ясню тобі деякі речі: дотримуйся (наказів) Аллаха, і Аллах попіклується про тебе; дотримуйся (наказів) Аллаха, і ти знайдеш Його перед собою; якщо просити, то проси у Аллаха; якщо шукаєш допомоги, то шукай її у Аллаха; знай, що якщо народ збереться, щоб зробити для тебе що-небудь корисне, він зможе дати тобі лише те, що приписано Аллахом, а якщо народ збереться, щоб завдати тобі шкоди, вони нашкодять лише настільки, наскільки приписав Аллах. Адже перо вже піднято, а чорнила висохли» (ат-Тірмізі).

4) Зараз ми торкнемось двох хадісів, де говориться, що дуа може відвести Божественне када, а в іншій версії — Божественний кадар.

Передається від Ібн Аббаса, а він — від Савбана, що Пророк (с.а.с.) сказав:

إِنَّ الدُّعَاءَ يَرُدُّ الْقَضَاءَ

«Дуа відводить Божественний када» (аль-Хакім).

В іншій версії аль-Хакіма від Абдуллаха ібн Абу аль-Джаада, а він — від Савбана: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَا يَرُدُّ الْقَضَاءَ إِلَّا الدُّعَاءُ

«Ніщо не може відвести Божественний када, окрім дуа».

Аль-Хакім сказав, що цей хадіс — з достовірним існадом і що він відповідає умовам Бухарі і Мусліма.

5) При вивченні текстів, де згадується Божественний кадар, зокрема —аяти, які категоричні по своїй вказівці (катият уд-діляля), стає зрозумілим: усе, що існує і відбувається на небесах і на Землі, було приписано і записано у Всевишнього Аллаха. Тому усе відбувається лише у рамках того, що було раніше предопределено і записано. Отож, усе приписане і записане повинно відбутись, іншого кінця бути не може. Іншими словами, немає нічого, що могло б відвести Божественний кадар і перешкоджати його здійсненню.

Із двох згаданих вище хадісі розуміється, що дуа може відвести Божественні кадар і када. У даному випадку обидва слова мають одне значення. На перший погляд тут присутнє деяке протиріччя з категоричними  доказами, де згадується кадар. Раніше ми говорили, що спочатку треба спробувати узгодити між доказами, якщо ж цього неможливо зробити, то некатегоричні докази відкидаються з причини їх змістового протиріччя (діраятан).

6) Таким чином, при осмисленні даного питання, за допомогою Аллаха, я хочу сказати наступне:

а) Хадіс:

لَا يَرُدُّ الْقَدَرَ إِلَّا الدُّعَاءُ

«Ніщо не може відвести Божественний кадар, окрім дуа».

Вираз «відвести Божественний кадар» означає стерти його із Хранимих Скрижалей. Таке значення суперечить категоричним доказам, тобто несе в собі змістове протиріччя (діраятан). Причина цього полягає у тому, що приписане і записане у Хранимих Скрижалях повинно трапитись однозначно, іншого кінця бути не може. Іншими словами, Божественний кадар не може бути стертий із Хранимих Скрижалей. Таким чином, цей хадіс відкидається з причини змістового протиріччя (діраятан), але це при умові, коли неможливо узгодити між доказами.

Враховуючи це, необхідно керуватись категоричними доказами, де згадується Божественний кадар, тобто, де говориться, що кадар неминучий, що він трапиться, а також говориться, що Божественний кадар не може бути змінений. Але перш ніж відкинути хадіс з причини його змістового протиріччя (діраятан), необхідно докласти усіх зусиль для узгодження між категоричними і некатегоричними доказами. Причина цього полягає у тому, що використання обох доказів краще, аніж залишення одного із них.

б) У науці усуль аль-фікх згадується, що у випадку неможливості використовувати прямий зміст (хакика) слів з причини наявності каріни (посилу), яка перешкоджає цьому, необхідно вдатися до алегоричного значення (маджаз). Таким чином, якщо з точки зору арабської мови є можливість зрозуміти хадіс алегорично, то це треба зробити, тобто необхідно застосувати маджаз. У даному випадку це можливо! Адже слова кадар чи када у маджазі приймаються у значення «наслідок». Іншими словами, це те, що витікає із Божественного кадара і када на основі причинно-наслідкового зв’язку. Адже в одній із форм маджаза може згадуватись причина (сабаб), але мається на увазі наслідок (мусаббаб).

Наприклад, говориться أَنْبَتَتِ الْأَرْضُ مَطَرًا (земля проростила дощ). Тут згадується сама причина (дощ), але мається на увазі наслідок (рослини). Те ж саме обстоїть з кадаром, згадується кадар, але мається на увазі наслідок, результат. Тому скасування чи відведення стосується не самих кадара чи када, а їх наслідків. Наприклад, мусульманина спіткали кадар чи када у вигляді хвороби чи смерті дитини, втрати грошей, втрат у торгівлі і т.п., то дуа здатне відвернути негативні наслідки усього цього. Передається від  Хасана ібн Алі: «Посланець Аллаха (с.а.с.) навчив мене словам, які я говорю у кунуті під час вітр намазу:

اللَّهُمَّ اهْدِنِي فِيمَنْ هَدَيْتَ... وَقِنِي شَرَّ مَا قَضَيْتَ...

«О Аллах, виведи мене на правильний шлях серед тих, кому Ти вказав його …і захисти мене від зла того, що Ти предрешив …» (Ахмад, Абу Давуд, ат-Тірмізі та інші).

Коли мусульманин закликає до Аллаху, коли збільшує своє дуа, щоб позубитися від зла Божественного када, тоді Аллах полегшує для нього наслідки када, допомагає перенести його і проявити терпіння. Після чого життя мусульманина налагодиться, незважаючи на када, яке трапилось, тобто для нього када стане легше, а наслідки ослабнуть, нібито дуа мусульманина вплинуло на сам Божественний када. Вираз «вплинуло на сам Божественний када» несе в собі алегоричний зміст (маджаз), під яким мається на увазі, що Аллах допоміг мусульманину перенести важкість того, що трапилось, проявити терпіння і т.д.

Адже скільки разів було, що людину ранила маленька колючка, і вона слабшала тілом і була вражена. А скільки разів люди терпіли лиха, але при цьому їх язик не перестає бути вологим від поминання Аллаха, вони просили Аллаха захистити їх від зла лиха, що спіткало, від його впливу, але при цьому вони проявляли терпіння. Потім їх положення виправлялось. Ніби дуа вплинуло на Божественний када. Але це треба розуміти в алегоричному значенні (маджазе).

Саме таким чином треба розуміти хадіс. Треба розуміти, що Божественний кадар неминуче трапиться, проте дуа мусульманина, зроблене щиро і добросовісно, може послабити наслідки кадара, поможе перенести його, проявити терпіння, полегшити важкість того, що трапилось. Після чого життя мусульманина налагодиться, нібито нещастя не було і взагалі. Усе це вже записано у Хранимих Скрижалях, адже саме Аллах предопределив це і знав про те, що трапиться з самого початку. Іншими словами, усе, що записано у Хранимих Скрижалях, предопределено у відношенні раба, і воно неодмінно трапиться. Проте раб за допомогою дуа просить Аллаха захистити його від зла того, що спіткає. І Аллах відповідає йому, полегшує тягар, дає терпіння, нібито того, що трапилось, і не було.

Саме до цього розуміння я схиляюсь, проте Аллах знає краще!

7) У якості додаткової інформації я хочу сказати:

а) У моїй книзі «Ат-Тайсір фі усульат-тафсір» («Полегшення в основах тафсіра») згадається: «Відповідь на дуа не означає змінення Божественного кадара у Хранимих Скрижалях чи змінення знань Аллаха. Тобто, це не означає, що Аллах не знав, що Його раб буде волати до Нього, і Він відповість, і нібито це не записано в Хранимих Скрижалях. Навпаки, Аллах знав і наказав записати це у Хранимих Скрижалях з самого початку. Кадар — це знання Аллаха, тобто це усе те, що записано у Хранимих Скрижалях з самого початку. І Аллах з самого початку знав, що такий-то буде волати до Нього,і тому Він предопределив для нього Сіою відповідь. Він наказав записати, що такий-то буде волати про те-то і те-те. А також він наказав записати, що за допомогою дуа буде те-то і те-то.

Дуа не чимось новим, невідомим для знань Аллаха, щоб його не було у Хранимих Скрижалях. Те ж саме відноситься і до відповіді на дуа, воно теж не є чимось новим. Усе це (дуа і відповідь на дуа) було записано у Хранимих Скрижалях, адже Аллах знає про сокровенне, знає, що будуть говорити і робити Його раби. Іншими словами, абсолютно усе записано в Хранимих Скрижалях з самого початку. Дуа, з якими звертається раб, також записано в Хранимих Скрижалях з самого початку, і відповідь на дуа також записана у Хранимих Скрижалях. Дуа і відповідь на нього не знаходяться за межами знань Аллаха, вони записані у Хранимих Скрижалях, адже Аллах знає про невидиме і видиме:

لَا يَعۡزُبُ عَنۡهُ مِثۡقَالُ ذَرَّةٖ فِي ٱلسَّمَٰوَٰتِ وَلَا فِي ٱلۡأَرۡضِ

«Ані на небесах, ані на землі не вислизне від Нього навіть те, що вагою з найдрібнішу частку»(34:3)».

б) У книзі «Шарх ус-Сунна», автор якої — Абу Мухаммад аль-Багаві (помер у 516 р.х.), приводиться: «Нам повідомив Абдуль-Вахід ібн Ахмад аль-Маліхі … від Абдуллаха ібн Абу аль-Джаада, а він — від Савбана: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَا يَرُدُّ الْقَدَرَ إِلَّا الدُّعَاءُ

«Ніщо не може вплинути на Божественний кадар, окрім дуа».

… Я сказав: «Абу Хатім ас-Сиджістані згадав, що постійність в дуа благополучно позначається на Божественному када, нібито воно було попереджено …».

в) У книзі «Міркат аль-мафатіхшархмішкат аль-масабіх», автором якої є Шейх Мулла Алі аль-Карі (1014 р.х.), згадується:

لَا يَرُدُّ الْقَضَاءَ إِلَّا الدُّعَاءُ

«Ніщо не може відвести Божественний када, окрім дуа».

Када — це вирішена справа … Або під виразом «відвести Божественний» малось на увазі полегшення положення, нібито того, що відбулось, і не було».

Я сподіваюсь, що у цьому Ви знайдете вичерпну відповідь. І наприкінці хочу воздати хвалу Аллаху — Господу світів.

 

16 Рабі уль-авваль 1441 р.х.
13.11.2019 р.


Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбуке» «Фікх»