Дистанціювання під час намазу є бідаатом, а отож, це обернеться для правителів гріхом

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Хвала Аллаху! Мир і благословення Посланцю Аллаха, його родині, сподвижникам і усім, хто надав йому підтримку...

До усіх, хто питав мене про дистанцію один від одного у два метри між тими, хто молиться, під час п’ятничного і колективного намазів. Люди говорили, що правителі у деяких мусульманських країнах зачинили мечеті. А коли їх відкривали, то зобов’язали тих, хто молиться, дотримуватись дистанції один від одного на відстані двох метрів. Влада виправдовувала це тим, що якщо людина хвора, то вона має шаріатське виправдання (узр), як, наприклад, хворий може робити намаз, сидячи. Відштовхуючись від цього, вони провели аналогію і сказали, що допустимо тому, хто молиться, знаходитись на відстані двох метрів від іншого молящогося, навіть якщо він не хворий, але побоюється захворіти. Люди питають: чи можуть правителі зобов’язати тих, хто молиться, тримати відстань один від одного під час намазу? Чи є дотримання дистанції бідаатом, за який правителі набувають гріх?

Люди продовжують наполягати на отриманні відповіді.

Відповідь:

Раніше ми вже давали роз’яснення терміну «бідаат», і якщо ті, хто питають, міркували над цим, то їм стало б ясно, що дистанціювання під час намазу є бідаатом, за який правителі отримують гріх, якщо будуть примушувати людей робити це. Пояснення цьому наступне:

По-перше, 07.06.2013 в одній із відповідей на питання про бідаат ми писали: «Бідаат — це протиріччя наказу Законодавця, який має свій порядок (метод) виконання. Слово «бідаат» у лексичному значенні означає наступне: «Нововведенець — це той, хто привносить щось нове, яке не має аналогу … Вираз «أَبْعَدْتُ الشَّيْءَ» означає «я винайшов річ, у якої немає подоби» (тлумачний словник «Лісаналь-Араб»). У термінологічному значенні слово «бідаат» не відрізняється від лексичного значення, тобто існує певний образ виконання тієї чи іншої дії від Посланця Аллаха (с.а.с.), але мусульманин вчиняє по-своєму. Саме подібна дія мусульманина і буде розцінюватись як протиріччя встановленому шаріатському порядку (методу) в виконання наказу Законодавця. На це значення вказує хадіс Посланця Аллаха (с.а.с.):

وَمَنْ عَمِلَ عَمَلًا لَيْسَ عَلَيْهِ أَمْرُنَا فَهُوَ رَدٌّ

«Якщо хтось скоїть діяння, на яке не було нашої вказівки, то воно відкинуто» (Бухарі, Муслім).

Наприклад, якщо людина у своєму намазі замість приписаних двох земних поклонів зробить три, то вона скоїть бідаат; хтось під час кидання камінців у Джамарати замість приписаних семи камінців кине вісім, той скоїть бідаат; той, хто додасть чи убавить із азану які-небудь слова, той скоїть бідаат. Причина цього полягає в тому, що людина вчинила врозріз з діями/приписами Посланця Аллаха (с.а.с.).

Що стосується протиріччя наказу Законодавця, який не має порядку виконання, то подібне має місце у деяких шаріатських законах, тому про таке протиріччя говорять або харам, або макрух … але при умові, що протиріччя пов’язано з розділом хітабут-такліф (звернення Законодавця, яке роз’яснює положення хукмів. Якщо ж протиріччя наказу Законодавця пов’язано з розділом хітабуль-вад (звернення Законодавця, яке пов’язано з вчинками людей у виді положень), тоді будуть використовуватись терміни «батиль» (недійсний в основі), «фасід» (зіпсований) і т.д. тут усе залежить від самої каріни в наказі …

Наприклад,передається від Аіші, яка описала намаз Посланця (с.а.с.) наступним чином:

وَكَانَ إِذَا رَفَعَ رَأْسَهُ مِنَ الرُّكُوعِ لَمْ يَسْجُدْ حَتَّى يَسْتَوِيَ قَائِماً وَكَانَ إِذَا رَفَعَ رَأْسَهُ مِنَ السَّجْدَةِ لَمْ يَسْجُدْ حَتَّى يَسْتَوِيَ جَالِسًا

«… Піднімаючи голову після поясного поклону, він не робив земний поклон, поки не випрямлявся повністю, а піднімаючи голову після першого земного поклону, він не робив другий, поки не усаджувався як належить …» (Муслім).

У цьому хадісі ми бачимо, як Посланець (с.а.с.) пояснив своїми діями, що мусульманину після поясного поклону треба спочатку повністю випрямитись, і тільки потім іти на перший земний поклон, після якого не робити другий земний поклон, поки не сяде як належить. Такий є приписаний порядок здійснення намазу, і хто буде суперечити йому, той скоїть бідаат. Отож, якщо той, хто молиться, піднімаючись з поясного поклону, не випрямиться повністю, а одразу піде у земний поклон, то скоїть бідаат. Причина цього полягає у тому, що він зробив дії, які суперечать тому, що продемонстрував Посланець (с.а.с.).

Інший приклад — хадіс Убади ібн ас-Саміта:

إِنِّي سَمِعْتُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهِ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَنْهَى عَنْ بَيْعِ الذَّهَبِ بِالذَّهَبِ وَالْفِضَّةِ بِالْفِضَّةِ وَالْبُرِّ بِالْبُرِّ وَالشَّعِيرِ بِالشَّعِيرِ وَالتَّمْرِ بِالتَّمْرِ وَالْمِلْحِ بِالْمِلْحِ إِلَّا سَوَاءً بِسَوَاءٍ عَيْنًا بِعَيْنٍ فَمَنْ زَادَ أَوِ ازْدَادَ فَقَدْ أَرْبَى

«Я чув, як Посланець Аллаха (с.а.с.) заборонив обмінювати золото на золото, срібло на срібло, пшеницю на пшеницю, ячмінь на ячмінь, фініки на фініки і сіль на сіль, якщо тільки їх обмін не буде відбуватись у рівній кількості, з розрахунком на місці. Ну а хто додасть чи візьме понад цього, той скоїть лихварство (ріба)» (Муслім).

Якщо мусульманин у своїх діях буде суперечити цьому хадісу, тобто буде обмінювати золото на золото з надбавкою, а не у рівній кількості, то не говориться, що він скоїв бідаат. У подібному випадку треба сказати, що він скоїв харам, тобто скоїв лихварство (ріба).

Підбиваючи підсумки: протиріччя порядку (методу), який роз’яснив Посланець Аллаха (с.а.с.), буде розцінюватись як бідаат. Протиріччя наказу Посланця (с.а.с.), який прийшов у абсолютній формі (мутлак) і без роз’яснення порядку виконання, буде розцінюватись або харамом, або макрухом … або батилем, або фасідом и т.д. Усе буде залежати від самого доказу …» (кінець цитати).

Більше детально про це ми роз’яснили у відповіді на питання від 22.09.2015 р., але також є і інші відповіді на цю тему. Думаю, усього цього буде досить для цільного розуміння терміну «бідаат».

По-друге, якщо влада мусульманських країн примушує мусульман дотримуватись дистанції під час п’ятничного і колективного намазів через страх зараження, навіть тоді, коли немає симптомів хвороби то вони отримують за це великий гріх, адже дистанція в намазі є бідаатом. Причина цього полягає у тому, що таке дистанціювання суперечить тому, як повинні виглядати ряди тих, хто молиться, по Шаріату. Як повинні виглядати ряди тих, хто молиться, було роз’яснено Посланцем (с.а.с.) у наступних хадісах:

— Передав Абу Суляйман Малік ібн аль-Хувайрісі:

أَتَيْنَا النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَنَحْنُ شَبَبَةٌ مُتَقَارِبُون فَأَقَمْنَا عِنْدَهُ عِشْرِينَ لَيْلَةً وَكَانَ رَسُولُ اللَّهُ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ رَحِيمًا رَفِيقًا فَظَنَّ أَنَّا قَدِ اشْتَقْنَا أَهْلَنَا فَسَأَلَنَا عَمَّنْ تَرَكْنَا مِنْ أَهْلِنَا فَأَخْبَرْنَاهُ فَقَالَ ارْجِعُوا إِلَى أَهْلِيكُمْ فَعَلِّمُوهُمْ وَمُرُوهُمْ وَصَلُّوا كَمَا رَأَيْتُمُونِي أُصَلِّي وَإِذَا حَضَرَتِ الصَّلَاةُ فَلْيُؤَذِّنْ لَكُمْ أَحَدُكُمْ ثُمَّ لِيَؤُمَّكُمْ أَكْبَرُكُمْ

«(Був час, коли ми, іще будучи) молодими, одного віку і з одного племені, прийшли до Пророку (с.а.с.) і прожили у нього двадцять днів. Посланець Аллаха (с.а.с.) був добрий і м’який з нами, вирішив же, що ми почали сумувати по своїм родинам, він (с.а.с.) спитав нас про те, хто залишився у нас вдома, і ми розповіли йому про це. Після чого він (с.а.с.) сказав: «Повертайтесь до свої родин, живіть з ними, навчайте їх релігії і веліть їм робити благе. Робіть намаз так само, як ви бачили мене при його здійсненні, а коли прийде час намазу, нехай один із вас проголосить азан, а старший серед вас встане імамом» (Бухарі).

— Передав Анас ібн Малік:

أُقِيمَتِ الصَّلَاةُ فَأَقْبَلَ عَلَيْنَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بِوَجْهِهِ فَقَالَ أَقِيمُوا صُفُوفَكُمْ وَتَرَاصُّوا فَإِنِّي أَرَاكُمْ مِنْ وَرَاءِ ظَهْرِي

«(Якось, вже) після проголошення іками, Посланець Аллаха (с.а.с.) повернувся до нас і сказав: «Вирівнюйте ваші ряди і стійте упритул один до одного, адже я бачу (що робите ) ви у мене за спиною!» (Бухарі).

— Передав Нуман ібн Башір:

كَانَ رَسُولُ اللَّهُ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يُسَوِّي صُفُوفَنَا حَتَّى كَأَنَّمَا يُسَوِّي بِهَا الْقِدَاحَ حَتَّى رَأَى أَنَّا قَدْ عَقَلْنَا عَنْهُ ثُمَّ خَرَجَ يَوْمًا فَقَامَ حَتَّى كَادَ يُكَبِّرُ فَرَأَى رَجُلًا بَادِيًا صَدْرُهُ مِنَ الصَّفِّ فَقَالَ عِبَادَ اللَّهُ لَتُسَوُّنَّ صُفُوفَكُمْ أَوْ لَيُخَالِفَنَّ اللَّهُ بَيْنَ وُجُوهِكُمْ

«Посланець Аллаха (с.а.с.) завжди вишукував наші ряди так ретельно, ніби збирався перевіряти по ним прямоту стріл, і він робив це доти, поки не переконувався, що ми зрозуміли, чого він (від нас добивається). В один із днів він вийшов до людей, встав (на своє місце) і вже готовий сказати такбір, але, побачивши, що груди одного із присутніх виступають уперед, сказав:«Раби Аллаха, ви неодмінно повинні вирівнювати свої ряди, а інакше Аллах обов’язково змінить ваші обличчя» (Муслім).

— Передав Джабір ібн Самура: «Одного разу Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

أَلَا تَصُفُّونَ كَمَا تَصُفُّ الْمَلَائِكَةُ عِنْدَ رَبِّهَا فَقُلْنَا يَا رَسُولَ اللَّهِ وَكَيْفَ تَصُفُّ الْمَلَائِكَةُ عِنْدَ رَبِّهَا قَالَ يُتِمُّونَ الصُّفُوفَ الْأُوَلَ وَيَتَرَاصُّونَ فِي الصَّفِّ

«Чому ви не шикуєтесь у ряди так, як роблять це янголи перед своїм Господом?».Ми спитали: «О, Посланець Аллаха, а як янголи шикуються перед своїм Господом?». На що він (с.а.с.) сказав: «Вони заповнюють перші ряди і стоять впритул один до одного» (Муслім).

— Передав Абдуллах ібн Амр, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

مَنْ وَصَلَ صَفًّا وَصَلَهُ اللَّهُ وَمَنْ قَطَعَ صَفًّا قَطَعَهُ اللَّهُ

«Того, хто з’єднає ряд, Аллах винагородить, а з тим, хто розірве ряд, Аллах розірве» (аль-Хакім, сказав, що хадіс відповідає умовам Мусліма).

— Передав Абдуллах ібн Умар, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

أَقِيمُوا الصُّفُوفَ فَإِنَّمَا تَصُفُّونَ بِصُفُوفِ الْمَلَائِكَةِ وَحَاذُوا بَيْنَ الْمَنَاكِبِ وَسُدُّوا الْخَلَلَ وَلِينُوا فِي أَيْدِي إِخْوَانِكُمْ وَلَا تَذَرُوا فُرُجَاتٍ لِلشَّيْطَانِ وَمَنْ وَصَلَ صَفًّا وَصَلَهُ اللَّهُ تَبَارَكَ وَتَعَالَى وَمَنْ قَطَعَ صَفًّا قَطَعَهُ اللَّهُ

«Вирівнюйте ряди так, як це роблять янголи, стійте пліч-о-пліч і заповнюйте порожні місця. Будьте м’якими до ваших братів і не залишайте проміжків для шайтана! Того, хто з’єднає ряд, Аллах винагородить, а хто розірве ряд, Аллах розірве» (Ахмад).

Так виглядає повне пояснення Посланця Аллаха (с.а.с.) про порядок здійснення колективного намазу. І його (с.а.с.) сподвижники дотримувались цього. Вивів Імам Малік у своїй книзі «Муватта» і аль-Байхакий в «Ас-Сунан аль-Кубра», що Умар ібн аль-Хаттаб «наказував вирівнювати ряди, а після того, як до нього приходили і повідомляли, що ряди вирівняні, він промовляв такбір».

По-третє, не говориться, що інфекційне захворювання є шаріатським виправданням (узром), яке дозволяє дистанціюватись в намазі. Причина цього полягає в тому, що інфекційне захворювання є шаріатським виправданням (узром) для того, щоб не ходити в мечеть, а не виправданням, щоб дистанціюватись в намазі. Адже у часи Посланця Аллаха (с.а.с.) також були інфекційні захворювання (чума), і немає від нього (с.а.с.) повідомлень про те, що хворий на чуму ходив у мечеть і дистанціювався від іншого молящогося в намазі на два метри.

Навпаки, хвора людина має шаріатський узр (виправдання) для того, щоб робити намаз вдома. Що стосується лікування людей в тому регіоні, де поширилась хвороба, то воно повинно відбуватись на безкоштовній основі і під опікою держави, при цьому не повинно бути змішування хворих людей зі здоровими. Передав Усама ібн Зайд: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

اَلطَّاعُونُ آيَةُ الرِّجْزِ ابْتَلَى اللَّهُ عَزَّ وَجَلَّ بِهِ نَاسًا مِنْ عِبَادِهِ فَإِذَا سَمِعْتُمْ بِهِ فَلَا تَدْخُلُوا عَلَيْهِ وَإِذَا وَقَعَ بِأَرْضٍ وَأَنْتُمْ بِهَا فَلَا تَفِرُّوا مِنْهُ

«Чума — це одна із ознак покарання, за допомогою якої Аллах уражає людей із числа Своїх рабів. Якщо ви почули, що чума поширилась в якій-небудь землі, то не входьте туди, а якщо вона спалахнула там, де ви знаходитесь, то не покидайте цю землю, намагаючись втекти від неї» (Муслім).

Тобто, люди, хворі інфекційним захворюванням, не змішуються зі здоровими і отримують повноцінне лікування. Що стосується здорової людини, то вона, як і раніше, продовжує ходити у мечеть, робити п’ятничні і колективні намази, як у звичайний час, без якого-небудь дистанціювання.

По-четверте, не говориться, що дистанціювання в намазі під час епідемії можна порівняти з рухсой (дозволом) здійснювати намаз, сидячи під час хвороби. Причина цього полягає у тому, що тут немає шаріатського іллята, адже можливість робити намаз, сидячи під час хвороби, є рухсой від Аллаха через хворобу, а хвороба — це шаріатський узр. Узр вважається сабабом (причиною), але ніяк не іллятом. Шаріат не заклав в узрі іллята, а зробив для кожного хукма свій узр. Узр не є чимось загальним (амм), щоб сказати, що він відноситься до кожного дому хукму. Оскільки узр — не роз’яснювальний опис (васфмуфхім) для причинності (ваджху аль-іллиййя), то на його (узра) основі кияс не робиться.

Іншими словами, сабан — це приватний випадок, який не зачіпає інші речі, а отож, на його основі кияс неприпустимий. Це у корні відрізняється від іллята, оскільки іллят не буває приватним (хасс) для певного хукму, навпаки, він зачіпає і інші речі, а отож, на його основі можна робити кияс. Звідси стає ясним, що те, що прийшло в обрядах поклоніння у якості сабаба, а не ілляту, робить їх порядок здійснення встановленим (таукіфій), а отож, вони не містять в собі іллята і на їх основі не робиться кияс. Причина цього полягає в тому, що приватний сабаб обмежується тільки тим хукмом, для якого він прийшов.

По-п’яте, рухса — це один із хукмів хітабуль-вад, який — ніщо інше, як звернення Законодавця, пов’язане з вчинками людей у виді положень. Отож, поки рухса є зверненням Законодавця, то повинен бути і шаріатський доказ, вказуючий на неї (рухсу). Наприклад, дозволеність хворому робити намаз, сидячи. Передав Імран ібн Хусайн:

كَانَتْ بِي بَوَاسِيرُ فَسَأَلْتُ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَنِ الصَّلَاةِ فَقَالَ صَلِّ قَائِمًا فَإِنْ لَمْ تَسْتَطِعْ فَقَاعِدًا فَإِنْ لَمْ تَسْتَطِعْ فَعَلَى جَنْبٍ

«У мене був геморой, і я спитав Пророка (с.а.с.) про те, як робити намаз (у такому положенні). На що він (с.а.с.) сказав: «Роби намаз стоячи, але якщо ти не у змозі зробити це, то роби сидячи. Якщо ти не у змозі зробити навіть це, то роби його, лежачи на боці» (Бухарі).

Саме це і є рухсой, тобто узром, на який вказав шаріатський доказ. Таким чином, усе, на що вказано у доказах як узр для певного хукма, буде вважатись узром по Шаріату. А те, на що немає доказу, не має ніякої цінності і не буд вважатись узром. Виходячи із викладеного: оскільки немає ніяких шаріатських доказів на те, що хворий повинен дистанціюватись в намазі від іншої людини на метр чи два, отож, у такого ствердження немає шаріатської цінності, а отож, воно буде неправильним. А як бути, якщо людина здорова, а лише очікується, що вона може захворіти?

По-шосте, підбиваючи підсумки по усьому сказаному:

1) Внесення змінень у порядок (метод) здійснення намазу, який був роз’яснений Посланцем (с.а.с.), буде вважатись бідаатом. Шаріатський хукм полягає у тому, що здорові люди, як зазвичай, ходять у мечеть і встають у щільні ряди без якого-небудь дистанціювання, а хворі на інфекційне захворювання не ходять в мечеть і не заражають інших.

2) Якщо держава зачиняє мечеть, забороняє здоровим відвідувати мечеть для здійснення п’ятничного і колективного намазів, то великий гріх лягає на державу, оскільки саме вона призупинила проведення п’ятничного і колективного намазів. Мечеті повинні продовжувати залишатись відчиненими для людей, як про це роз’яснив Посланець (с.а.с.).

3) Аналогічним чином, якщо держава забороняє робити намаз згідно з порядком, встановленим Посланцем (с.а.с.), зобов’язує дистанціюватись один від одного на метр чи два через страх перед інфекцією, особливо, коли немає ніяких проявів хвороби, то на неї також лягає великий гріх.

Ось таким є шаріатський хукм у цьому питанні, і до нього я більше схиляюсь. Але Аллах знає краще! Я прошу Аллаха, щоб Він направив усіх мусульман до більш правильного, щоб ми поклонялись Йому так, як Він наказав, щоб ми дотримувались наказів і заборон Посланця (с.а.с.), щоб правили Шаріатом без яких-небудь відхилень через встановлення Другого Праведного Халіфату. Адже в усьому цьому є благо і перемога з дозволу Всевишнього. Ніщо на небесах і на землі не здатне послабити Аллаха, адже Він — Знаючий, Всемогутній.

 

17 Шавваля 1441 р.
08.06.2020 р.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»