Ідда засватаної вдови

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Від Маліка Саліма і Абу Бакра аль-Фукаха

Перше питання: Дорогий шейх! Якщо дозволите, я б хотів Вас спитати: чи є ідда у вдови, яку хочуть засватати? Чи отримує той, хто засватав вдову, частку від спадку її покійного чоловіка? Нехай Аллах воздасть Вам благом!

Друге питання:

Нехай Аллах воздасть Вам благом, дорогий шейх! Ідда повинна триматись через те, що була близькість, чи через те, що був укладений договір про шлюб? Причина цього питання полягає у тому, що при розлученні (таляк) є низка положень, де враховується, була близькість між подружжям чи ні.

Відповідь:

Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух.

Обидві питання схожі між собою, тому, з дозволу Аллаха, ми об’єднаємо їх у своїй відповіді.

1) Якщо під засватаною жінкою мається на увазі та, до якої посватався чоловік, і з її сторони була дана згода на шлюб, але сам договір по шлюб іще не був укладений, то така жінка по Шаріату не вважається його дружиною. Інакше кажучи,, засватана жінка залишається йому чужою, тому вони не можуть усамітнюватись (робити хальву) і вона не може відкривати перед ним свій аурат. Також заручини ніяк не пов’язані з питаннями про ідду, махр, спадок і т.д.

2) Якщо від засватаною мається на увазі жінка, з якою був укладений законний шаріатський шлюб, то вона буде вважатись дружиною того, хто посватався до неї. А отож, звідси витікають усі подальші положення. Деякі із них ми роз’яснимо нижче.

3) Жінка, чоловік якої помер до того, як у них відбулась близькість, буде вважатись вдовою, а отож, повинна тримати ідду, строк якої складає чотири місяці і десять днів. Всевишній сказав:

وَالَّذِينَ يُتَوَفَّوْنَ مِنكُمْ وَيَذَرُونَ أَزْوَاجًا يَتَرَبَّصْنَ بِأَنفُسِهِنَّ أَرْبَعَةَ أَشْهُرٍ وَعَشْرًا

«Якщо хто-небудь із вас помре і залишить після себе дружин, то вони повинні вичікувати чотири місяці і десять днів» (2:234).

Наводить ат-Тірмізі та інші:

عَنِ ابْنِ مَسْعُودٍ أَنَّهُ سُئِلَ عَنْ رَجُلٍ تَزَوَّجَ امْرَأَةً وَلَمْ يَفْرِضْ لَهَا صَدَاقًا وَلَمْ يَدْخُلْ بِهَا حَتَّى مَاتَ فَقَالَ ابْنُ مَسْعُودٍ لَهَا مِثْلُ صَدَاقِ نِسَائِهَا لَا وَكْسَ وَلَا شَطَطَ وَعَلَيْهَا الْعِدَّةُ وَلَهَا الْمِيرَاثُ فَقَامَ مَعْقِلُ بْنُ سِنَانٍ الْأَشْجَعِيُّ فَقَالَ قَضَى رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي بِرْوَعَ بِنْتِ وَاشِقٍ امْرَأَةٍ مِنَّا مِثْلَ الَّذِي قَضَيْتَ فَفَرِحَ بِهَا ابْنُ مَسْعُودٍ

«Якось Ібн Масуда спитали про жінку, яка вийшла заміж за чоловіка, який помер до того, як вони визначили махр і усамітнились для близькості,на що він сказав: «Їй належить махр таких же жінок, як вона, виключаючи недооцінку і переоцінку. Вона ж повинна тримати ідду і вона має право на його спадок». Тоді Маакіль ібн Сінан аль-Ашджаі піднявся на ноги і сказав: «Те ж саме сказав Посланець Аллаха (с.а.с.) у відношенні жінки із нашого роду під іменем Бірва бінт Вашік». Ібн Масуд (с.а.с.) дуже зрадів цьому». Ат-Тірмізі сказав: «Хадіс Ібн Масуда є хасан, сахіх хадісом».

Дружина, яка овдовіла, отримає спадок, навіть якщо між нею і чоловіком не було близькості. На це вказують слова Всевишнього:

وَلَكُمْ نِصْفُ مَا تَرَكَ أَزْوَاجُكُمْ إِن لَّمْ يَكُن لَّهُنَّ وَلَدٌ ۚ فَإِن كَانَ لَهُنَّ وَلَدٌ فَلَكُمُ الرُّبُعُ مِمَّا تَرَكْنَ ۚ مِن بَعْدِ وَصِيَّةٍ يُوصِينَ بِهَا أَوْ دَيْنٍ ۚ وَلَهُنَّ الرُّبُعُ مِمَّا تَرَكْتُمْ إِن لَّمْ يَكُن لَّكُمْ وَلَدٌ ۚ فَإِن كَانَ لَكُمْ وَلَدٌ فَلَهُنَّ الثُّمُنُ مِمَّا تَرَكْتُم ۚ مِّن بَعْدِ وَصِيَّةٍ تُوصُونَ بِهَا أَوْ دَيْنٍ

«Вам належить половина того, що залишили ваші дружини, якщо у них немає дитини. Але якщо у них є дитина, то вам належить чверть того, що вони залишили. [Такий розрахунок] після вирахування по заповіту, який вони заповідали, чи виплати боргу. Їм належить чверть того, що ви залишили, якщо у вас немає дитини. Але якщо у вас є дитина, то їм належить одна восьма того, що ви залишили. [Такий розрахунок] після вирахування по заповіту, який ви заповідали, чи виплати боргу» (4:12).

І хадіс Ібн Масуда, наведений вище.

4) Закони, пов’язані з жінкою, яку розлучив чоловік до їх близькості, відрізняються від законів жінки, у якої помер чоловік. Розлучена жінка, у якої до розлучення не було близькості з чоловіком, не повинна тримати ідду. На це вказують наступні слова Всевишнього:

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِذَا نَكَحْتُمُ الْمُؤْمِنَاتِ ثُمَّ طَلَّقْتُمُوهُنَّ مِن قَبْلِ أَن تَمَسُّوهُنَّ فَمَا لَكُمْ عَلَيْهِنَّ مِنْ عِدَّةٍ تَعْتَدُّونَهَا ۖ فَمَتِّعُوهُنَّ وَسَرِّحُوهُنَّ سَرَاحًا جَمِيلًا

«О ті, які увірували ! Якщо ви вступаєте у шлюб з віруючими жінками, а потім об’являєте їм розлучення до того, як ви торкнулись їх, то вони не повинні перед вами вичікувати ідду. Одаріть їх і відпустіть їх красиво» (33:49).

Але є інша ситуація, коли до розлучення чоловік і дружина усамітнились, але при цьому у них не було близькості. Відносно такого положення факіхи сказали, що вона повинна тримати ідду:

— У книзі «Аль-Мугні» Ібн Кудамыи аль-Макдісі говориться: «Абдуль-Касім Амр аль-Харакі сказав: «Якщо чоловік розлучить свою дружину, але до розлучення вони залишались наодинці, то вона повинна тримати ідду, строк якої буде складати три періоди менструації, при цьому не враховується той період менструації, в якому вона отримала розлучення».

У цьому питанні є три аспекти:

1) Ідда буде обов’язкова кожній жінці, яка усамітнювалась з чоловіком, навіть якщо між ними не було близькості. Що стосується розлучення після того, як була близькість між подружжям, то серед факіхів немає розбіжностей у тому, що жінка повинна тримати ідду. В мазхабі Ахмада ідда є обов’язковою для тієї жінки, яка усамітнювалась з чоловіком, навіть якщо між ними не було близькості. Це наводиться від праведних халіфів, Зайда, Ібн Умара, Урви, Алі ібн аль-Хусайна, Ати, аз-Зухрі, ас-Саурі, аль-Аузаі, Ісхака, Асхаб ар-рай (прибічників незалежного судження), Шафії (в його старому мазхабі є дві думки).

У новому мазхабі Шафії вважає, що у такої жінки немає ідди, оскільки Аллах сказав:

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِذَا نَكَحْتُمُ الْمُؤْمِنَاتِ ثُمَّ طَلَّقْتُمُوهُنَّ مِنْ قَبْلِ أَنْ تَمَسُّوهُنَّ فَمَا لَكُمْ عَلَيْهِنَّ مِنْ عِدَّةٍ تَعْتَدُّونَهَا

«О ті, які увірували! Якщо ви вступаєте у шлюб з віруючими жінками, а потім об’являєте їм розлучення до того, як ви торкнулись їх, то вони не повинні перед вами вичікувати ідду» (33:49).

У тексті говориться про ту жінку, яка була розлучена, і у неї не було близькості з чоловіком; така жінка схожа на ту, з якою розлучились, але у неї не було усамітнення з чоловіком.

Наша думка опирається на іджма ус-сахаба, яке приводить Імам Ахмад і аль-Асрам від Зувара ібн Ауфа: «Праведні халіфи наказували виплачувати махр і тримати ідду, коли опускалась штора чи зачинялись двері. Аль-Асрам також передає це від аль-Ахнафа, від Умара і Алі, від Саіда ібн аль-Мусайіба, від Умара і Зайда ібн Сабіта» (кінець цитати).

Підбиваючи підсумки: якщо жінка була розлучена до того, як у неї з чоловіком була близькість, то вона не повинна тримати ідду, якщо тільки вони не усамітнювались з чоловіком. Мається на увазі, що вони не знаходились в одній кімнаті за зачиненими дверима. Якщо ж вони були в одній кімнаті, і двері при цьому були зачинені, то розлучена жінка повинна тримати ідду — такою є думка Імама Ахмада.

Я сподіваюсь, що цієї відповіді буде досить. Усе ж так, Аллах знає краще!

 

16 Зуль-када 1441 р.х.
07.07.2020 р.

 

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»