Максимальна сума з закяту, яку може отримати той, кому це належить

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Від ShaniAyaz

Питання: Ассаляму алейкум, дорогий шейх! Хотілось би, щоб Ви відповіли на моє питання, якщо, звичайно, Ви маєте час.

Яку максимальну суму з закяту може отримати один чоловік? Наприклад, чи може чоловік отримати таку суму, якої вистачить на будівництво дому, якщо у нього його немає? Або ж є межа цього?

Нехай Аллах воздасть Вам благом!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

У Шаріаті немає тексту, який прямо вказує на максимальну суму, яку може отримати один чоловік із засобів закяту. Проте із аяту про тих, хто має право на закят:

إِنَّمَا الصَّدَقَاتُ لِلْفُقَرَاءِ وَالْمَسَاكِينِ وَالْعَامِلِينَ عَلَيْهَا وَالْمُؤَلَّفَةِ قُلُوبُهُمْ وَفِي الرِّقَابِ وَالْغَارِمِينَ وَفِي سَبِيلِ اللَّهِ وَابْنِ السَّبِيلِ فَرِيضَةً مِنَ اللَّهِ وَاللَّهُ عَلِيمٌ حَكِيمٌ

«Пожертвування призначені для бідних і жебраків, для тих, хто займається їх збором і розподілом, і для тих, чи серця хочуть завоювати, для викупу рабів, для боржників, для витрат на шляху Аллаха і для подорожніх. Таким є припис Аллаха. Воістину, Аллах — Знаючий, Мудрий» (9:60), —

можна вивести таке положення, про яку максимальну суму грошей може йти мова. Причина цього полягає у тому, що в аяті про одержувачів закяту говориться з використанням роз’яснювального опису (васфмуфхім). Роз’яснювальний опис, у свою чергу, вказує на причину, по якій закят виплачується саме цим категоріям людей. Це означає, що надання закяту таким людям пов’язано з наявними у них якостями, які дають їм право на отримання виплат із закяту. До тих пір, поки люди відносяться до категорії, якій виплачується закят, тобто володіють вимагаємими якостями, вони можуть отримувати засоби із закяту. У випадку, коли люди втрачають ці якості, то закят їм не виплачується. Наприклад:

— Бідні і жебраки заслуговують закят через свої якості: бідність, зубожіння. Тому максимальною сумою, яку може отримати бідняк чи жебрак, буде та сума, яка дозволить їм перестати потребувати закяту, тобто виведе їх із категорії потребуючих. Іншими словами, якщо за рахунок виплати із закяту вони позбавляться якостей бідності і зубожіння. Давати понад цього — неприпустимо. Якщо говорити про конкретні цифри, то вони будуть відрізнятись від людини до людини, від випадку до випадку.

— збирачі закяту отримують засоби із закяту з причини своєї діяльності, тобто в обмін на свої зусилля. У зв’язку з цим держава визначає їм виплату з урахуванням їх витрачених зусиль. Якщо ж держава не визначить для них виплату, тоді їм буде виплачена та сума, яка зазвичай дається за подібну діяльність. Але виплата не повинна перевищувати виплату за подібну діяльність, оскільки засоби закяту — це не добровільні пожертвування збирачам закяту, а виплата за докладені зусилля.

— Боржники отримують засоби із закяту у такій кількості, яка покриє їх борг повністю. Давати понад цього заборонено, оскільки вони вважаються потребуючими через борг. Якщо вони позбавляються якості боржника, тоді перестануть бути тими, хто заслуговує із засобів закяту.

Подібний підхід також використовується у відношенні решти категорій: їм виплачується закят, поки вони вважаються людьми певної категорії, але як тільки вони перестають відноситись до тієї чи іншої категорії, їм перестають виплачувати засоби із закяту.

Згадані нами значення є у книзі «Майно у Державі Халіфат» в темі «Статті витрат закяту»:

«1. Бідні (факіри) — це ті, хто не володіє достатнім майном, щоб вдовольнити свої основні потреби, такі як харчування, одяг і житло. Хто має достаток менше того, чого він потребує для вдоволення своїх основних потреб, вважається бідним, і йому дозволяється отримувати милостиню. Він може брати із цього, і йому можна давати стільки милостині, скільки треба, щоб вдовольнити його потреби і усунути його бідність, але не більше.

Аллах заборонив маючим достаток (багатим) отримувати милостиню. Передали Ахмад і автори книг «Ас-Сунан» від Абдуллаха ібн Амра, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لاَ تَحِلُّ الصَّدَقَةُ لِغَنِيٍّ، وَلاَ لِذِي مِرَّةٍ سَوِيٍّ

«Милостиня не дозволяється багатому і «зумірра».

«Зумірра» — це чоловік, який має можливість і здатність заробляти. Якщо чоловік не здатен заробляти, то його вважають бідним (факір). Забезпечений, багатий чоловік — це той, хто не потребує сторонньої допомоги у такій мірі, що отримує більше необхідного для вдоволення своїх основних потреб. Передаються хадіси, які роз’яснюють, який чоловік вважається забезпеченим. Абдуллах ібн Масуд сказав: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

مَا مِنْ أَحَدٍ يَسْأَلُ مَسْأَلَةً، وَهُوَ عَنْهَا غَنِيٌّ، إِلاَّ جَاءَتْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ كُدُوحًا، أَوْ خُدُوشًا، أَوْ خُمُوشًا فِي وَجْهِهِ. قِيلَ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، وَمَا غِنَاهُ، أَوْ مَا يُغْنِيهِ؟ قَالَ: خَمْسُونَ دِرْهَمًا ، أَوْ حِسَابُهَا مِنَ الذَّهَبِ

«Немає такого чоловіка, який просить про що-небудь, не потребуючи цього, а інакше він прийде у Судний день, і його обличчя буде укушеним, подряпаним чи пораненим».

Хтось спитав: «О, Посланець Аллаха, що є його багатством?». Він відповів: «50 дирхамів чи еквівалент цього в золоті» (переданий п’ятьма шейхами).

Хто має 50 срібних дирхамів, які дорівнюють 148,75 гр. срібла або їх еквіваленту в золоті, понад його витрат на харчування, одяг і житло, витрат на родину, дітей і слуг — вважається багатим, і йому не дозволяється отримувати милостиню.

2. Жебраки (міскіни) — це ті, хто взагалі нічого не мають із майна, але вони не займаються жебрацтвом. Передається від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَيْسَ الْمِسْكِينُ الَّذِي يَطُوفُ عَلَى النَّاسِ، تَرُدُّهُ اللُّقْمَةُ وَاللُّقْمَتَانِ، وَالتَّمْرَةُ وَالتَّمْرَتَانِ، وَلَكِنِ الْمِسْكِينُ الَّذِي لَا يَجِدُ غِنًى يُغْنِيهِ، وَلَا يُفْطَنُ بِهِ فَيُتَصَدَّقُ عَلَيْهِ، وَلَا يَقُومُ فَيَسْأَلُ النَّاسَ

«Жебрак — не той, хто ходить серед людей, які дають йому шматочок чи два, фінік чи два фініка. Жебрак — це той, хто не знаходить засобів для того, щоб вдовольнити свої потреби, і при цьому люди не помічають цього, щоб дати йому милостиню. І при цьому він не стоїть і не просить людей» (муттафакуналейхі).

Жебрак (міскін) вважається нижче рівня бідного (факір) чоловіка згідно словам Аллаха:

أَوۡ مِسۡكِينٗا ذَا مَتۡرَبَةٖ

«або припалого до землі бідняка» (90:16), —

Тобто який сидить на землі через голод і відсутність одягу. Засоби закяту є дозволеними для жебрака, і він може взяти із них. Йому можна дати таку кількість милостині, яка усуне його зубожіння і покриє його основні потреби.

3. Збирачі закяту — це люди, призначені халіфом для збору закяту з тих, хто повинен його виплачувати, а також ті, хто розподіляє закят серед тих, хто має на нього право. Їх труд оплачується із засобів закяту за роботу по його збору чи розподілу,навіть якщо вони — забезпечені люди. Передав Абу Убайд, що Ата ібн Ясар сказав: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لاَ تَحِلُّ الصَّدَقَةُ لِغَنِيٍّ إِلاَّ لِخَمْسَةٍ: عَامِلٍ عَلَيْهَا، أَوْ رَجُلٍ اشْتَرَاهَا بِمَالِهِ، أَوْ رَجُلٍ لَهُ جَارٌ فَقِيرٌ تَصَدَّقَ عَلَيْهِ بِصَدَقَةٍ فَأَهْدَاهَا إِلَيْهِ، أَوْ غَازٍ، أَوْ مُغْرَمٍ

«Милостиня не дозволена багатим, за винятком п’яти видів людей: її збирача; чоловіка, який купує це майно за свої гроші; чоловіка, у якого є бідний сусід, і він поділився з ним із майна милостині; воїна; подорожнього».

Передається від Басра ібн Саіда, що Ібн ас-Саадій аль-Малікі сказав: «Умар призначив мене збирачем закяту. Коли я закінчив роботу і передав йому зібраний закят, він розпорядився видати мені заробітну плату». Я сказав: «Я робив це заради Аллаха». Він сказав: «Візьми те, що я даю тобі. Я був найнятий у часи Посланця Аллаха (с.а.с.). Він наймав мене, і я говорив йому те, що ти говориш мені. Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

إِذَا أُعْطِيتَ شَيْئًا مِنْ غَيْرِ أَنْ تَسْأَلَ فَكُلْ وَتَصَدَّقْ

«Якщо тобі дають що-небудь без твого прохання, бери, їж із цього і сам давай милостиню» (муттафакуналейхі).

4. Ті, серця яких треба завоювати — це категорія людей із числа лідерів, ватажків, впливових і відомих особистостей, віра яких іще не зміцнилась, і халіф або його валії вбачають, що видача їм майна із засобів закяту зміцнить віру у їх серцях, або вони тим самим послужать інтересам Ісламу і мусульман, або це стане чинником, який вплине на їх оточення. Це подібно тому, як Посланець (с.а.с.) давав Абу Суфьяну, Уяйне ібн Хісну, аль-Акрау ібн Хабису, Аббасу ібн Мірдасу та іншим.Амр ібнТагліб сказав:

أَنَّ رَسُولَ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، أُتِيَ بِمَالٍ، أَوْ سَبْيٍ فَقَسَمَهُ، فَأَعْطَى رِجَالًا، وَتَرَكَ رِجَالًا، فَبَلَغَهُ أَنَّ الَّذِينَ تَرَكَ عَتَبُوا، فَحَمِدَ اللَّهَ، ثُمَّ أَثْنَى عَلَيْهِ، ثُمَّ قَالَ: أَمَّا بَعْدُ، فَوَاللَّهِ إِنِّي لَأُعْطِي الرَّجُلَ، وَأَدَعُ الرَّجُلَ، وَالَّذِي أَدَعُ أَحَبُّ إِلَيَّ مِنَ الَّذِي أُعْطِي، وَلَكِنِّي أُعْطِي أَقْوَامًا، لِمَا أَرَى فِي قُلُوبِهِمْ مِنَ الجَزَعِ وَالهَلَعِ، وَأَكِلُ أَقْوَامًا إِلَى مَا جَعَلَ اللَّهُ فِي قُلُوبِهِمْ مِنَ الغِنَى وَالخَيْرِ

«Одного разу, коли Посланцю Аллаха (с.а.с.) доставили гроші чи полонених, він розділив це, давши щось одним людям і нічого не давши іншим. Потім до нього дійшло, що ті, кому він нічого не дав, докоряють йому, і тоді він воздав хвалу Аллаху, подякував Йому, а потім сказав: «Клянусь Аллахом, я дійсно даю щось одній людині і обділяє іншу, проте обділеного мною я люблю більше того, кому даю! Даю ж я людям, у серцях яких я бачу нестачу терпіння і занепокоєння, інших же я ввіряє багатству і благу, вкладеному Аллахом у їх серця».

Тим, чиї серця треба завоювати, не дається закят, якщо вони не є мусульманами. Якщо вони — невірні (кяфіри), їм не дають милостиню через те, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав Муазу, коли він відправляв його в Ємен:

فَأَعْلِمْهُمْ أَنَّ اللَّهَ افْتَرَضَ عَلَيْهِمْ صَدَقَةً فِي أَمْوَالِهِمْ، تُؤْخَذُ مِنْ أَغْنِيَائِهِمْ، وَتُرَدُّ عَلَى فُقَرَائِهِمْ

«Повідом їм, що Аллах зобов’язав милостиню за їх майно,яке стягується з багатих із них і розподіляється серед їх бідних» (Бухарі від Ібн Аббаса).

Також цій категорії людей виділяються засоби закяту тільки при наявності у цій діяльності мотиву (іллята), через який їм це дається. Якщо мотив (іллят) не присутній, то їм не надаються засоби закяту, оскільки Абу Бакр і Умар припинили витрачати милостиню на цю категорію людей після того, як Іслам зміцнився і широко розповсюдився.

5. Раби — це невільники, яким виділяються засоби із закяту, якщо їх хазяїн надає їм можливість викупити себе, а також ті невільники, які спеціально викупаються у їх хазяїв на засоби закяту і після цього звільняються. Сьогодні рабства не існує.

6. Боржники — це ті, хто має борги, і їм виділяється майно із засобів закяту, щоб вони розплатились з тими, кому вони винні. До цієї категорії людей відносяться ті, хто потрапив у борги, вирішуючи між людьми фінансові суперечки (віддав гроші за когось), хто повинен виплатити дію (спокутування за вбивство), а також ті, хто взяв борг для особистих справ.

Що стосується тих, хто потрапив у борги, вирішуючи між людьми фінансові суперечки або будучи зобов’язаним виплатити дію, то їм видають засоби закяту поза залежністю від того, бідні вони чи багаті. Їм видають рівно ту кількість, яка необхідна для покриття боргу, і не більше того. Передається від Анаса, що Пророк (с.а.с.) сказав:

إِنَّ الْمَسْأَلَةَ لَا تَحِلُّ إِلَّا لِثَلَاثَةٍ، لِذِي فَقْرٍ مُدْقِعٍ، أَوْ لِذِي غُرْمٍ مُفْظِعٍ، أَوْ لِذِي دَمٍ مُوجِعٍ

«Просити дозволяється тільки трьом особам: чоловіку крайньої бідності; тому, хто,має крупний борг або ж боржнику діі».

Передають Муслім, Абу Дауд, ан-Нісаі від Кабіса ібн Махарік аль-Хілялій:«У мене був борг, і я пішов до Посланця Аллаха (с.а.с.) просити по допомогу. Він (с.а.с.)сказав:

تَحَمَّلْتُ حَمَالَةً، فَأَتَيْتُ رَسُولَ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، أَسْأَلُهُ فِيهَا، فَقَالَ: أَقِمْ حَتَّى تَأتِيَنَا الصَّدَقَةُ، فَنَأمُرَ لَكَ بِهَا، ثُمَّ قَالَ: يَا قَبِيصَةُ، إنَّ المَسْأَلَةَ لاَ تَحِلُّ إِلاَّ لِأَحَدِ ثَلَاثَةٍ: رَجُلٌ تَحَمَّلَ حَمَالَةً، فَحَلَّتْ لَهُ المَسْأَلَةُ حَتَّى يُصِيبَهَا، ثُمَّ يُمْسِكُ، وَرَجُلٌ أَصَابَتْهُ جَائِحَةٌ اجْتَاحَتْ مَالَهُ، فَحَلَّتْ لَهُ الْمَسْأَلَةُ حَتَّى يُصِيبَ قِوَامًا مِنْ عَيْشٍ، أَوْ قَالَ: سِدَاداً مِنْ عَيْشٍ، وَرَجُلٌ أصَابَتْهُ فَاقَةٌ، حَتَّى يَقُولَ ثَلاَثَةٌ مِنْ ذَوِي الحِجَى مِنْ قَوْمِهِ: لَقَدْ أصَابَتْ فُلَاناً فَاقَةٌ. فَحلَّتْ لَهُ الْمَسْأَلَةُ حَتَّى يُصِيبَ قِوَاماً مِنْ عِيْشٍ، أَوْ قَالَ: سِدَاداً مِنْ عَيْشٍ، فَمَا سِوَاهُنَّ مِنَ المَسْأَلَةِ يَا قَبِيصَةُ فَسُحْتٌ، يَأكُلُهَا صَاحِبُهَا سُحْتاً

«Зачекай тут, поки нам не принесуть закят, і я дам тобі із нього». Потім він сказав «О, Кабіса! Дозволяється просити одному із трьох: боржнику, поки не розплатиться з боргом, і потім він повинен утриматись від взяття більшого; чоловіку, з яким трапилось лихо і він втратив своє майно, і йому дозволяється просити, поки він не отримає те, що є достатнім для життя (або він сказав: «що забезпечує його засобами до існування»); і чоловіку, який став бідним, і три мудрих чоловіка із його роду підтверджують це; йому дозволяється просити милостиню, поки він не отримає те, чого буде достатньо йому для життя (або він сказав:«що забезпечить засобами до існування»). Хто б не прохав, окрім цих трьох, Кабіса, він поїдає незаконні гроші».

Що стосується тих, хто потрапив у борги через особисті справи, то їм видають засоби із закяту,щоб вони розплатились за свої борги, якщо вони бідні, або якщо вони не бідні, але усе ж таки нездатні розрахуватись по боргам. Якщо вони забезпечені і платоспроможні, але не погашають свої борги, то їм нічого не дається, оскільки майно закяту не дозволено для них.

7. «На шляху Аллаха» — це джихад і те, що необхідно для нього і від чого він залежить, подібно спорядженню армії, будівництву заводів і виробництву озброєння. Якщо формулювання «на шляху Аллаха» згадується у Корані, це означає тільки джихад. Закят витрачається на джихад і предмети його першої необхідності без обмежень. Таким чином допускається, щоб усі засоби закяту або їх частина були витрачені на джихад згідно баченню халіфа в інтересах тих категорій людей, яким видається закят. Передав Абу Дауд від Абу Саіда, що «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

اَتَحِلُّ الصَّدَقَةُ لِغَنِيٍّ إِلاَّ فِي سَبِيلِ اللَّهِ...

«Милостиня не дозволяється багатій людині, за винятком того, хто знаходиться на шляху Аллаха...», — і в іншому ріваяті:

أَوْ لِغَازٍ فِي سَبِيلِ اللَّهِ...

«...або тому, хто б’ється на шляху Аллаха».

8. Подорожній — це той, подорож якого була перервана через те, що у нього закінчились гроші, і йому не на що повернутись додому. Йому дають із засобів закяту ту кількість, які дозволить йому повернутись додому, скільки б не знадобилось. Також йому надають засоби на необхідні витрати в дорозі додому, навіть якщо він — небідний чоловік у себе вдома, згідно словам Посланця (с.а.с.):

لاَ تَحِلُّ الصَّدَقَةُ لِغَنِيٍّ إِلاَّ فِي سَبِيلِ اللَّهِ أَوِ ابْنِ السَّبِيلِ، أَوْ...

«Милостиня не дозволяється багатій людині, за винятком того, хто знаходиться на шляху Аллаха, або є подорожнім, чи...» (Абу Дауд).

Заборонено виділяти засоби закяту кому-небудь іще окрім цих восьми вищезгаданих категорій людей. Це майно не може бути витрачено на побудову мечетей, лікарень, на благодійність або і будь-які інші інтереси держави чи Умми. Це так тому, що закят належить цимм восьми категоріям людей, і неможна замахуватись на їх право.

Халіф відповідає за розподіл засобів закяту в інтересах кожної із цих категорій людей, Оскільки Посланець Аллаха (с.а.с.) і халіфи після нього брали цю відповідальність на себе. Халіф може прийняти рішення про розподіл засобів закяту серед усіх категорій людей, як і може обмежитись лише певними категоріями, залишивши решту інших без засобів закяту згідно його баченню користі для них.

Якщо не знаходяться люди із тих категорій, які заслуговують засоби закяту, тоді майно закяту зберігається у Байт уль-Маль в Дівані милостині і витрачається, коли знов з’явиться потреба у цьому майні з боку тих, хто має право на нього. Передає Абу Убайд, що Ібн Аббас сказав з приводу закяту: «Якщо ти витратиш його на яку-небудь із цих восьми категорій, цього буде досить». Ата іаль-Хасан сказали те ж саме. Малік сказав: «Питання розподілу закяту, згідно з нашим уявленням, залишається на іджтіхад валія. Таким чином, люди із якої-небудь восьми категорій, які мають потребу, отримують засоби закяту згідно тому, що бачить кращим валій» (кінець цитати).

Я сподіваюсь, що цієї відповіді буде досить, і, усе ж таки, Аллах знає краще!

 

17 Шабана 1441 р.х.
10.04.2020 р.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»