Золото і срібло — дві грошові одиниці, на які повинна опиратись держава в Ісламі

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Адресований Мухаммаду Ісхаку із Індонезії

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.

Нехай благословить Аллах і оберігає Вас, наш шановний шейх!

Деякі мислителі в Індонезії не згодні з ідеєю щодо повернення до використання золота і срібла у якості грошових одиниць. Свою позицію вони пояснюють тим, що Шаріат не зобов’язує використання тільки певних грошових одиниць. У якості доказу вони наводять переказ про те, що Умар ібн аль-Хаттаб мав намір запровадити обіг дирхамів, зроблених із верблюжої шкури. Чи є ця думка правильною?

Нехай винагородить Аллах Вас благом!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху!

Ми пояснили шаріатські докази того, що золото і срібло є двома грошовими одиницями, на які повинна опиратись держава в Ісламі. Про це ми детально виклали у книзі «Економічна система», «Майно у державі Халіфат» і у другому томі книги «Проект Конституції. Шаріатські докази». Наведу для вас уривок із книги «Проект Конституції. Шаріатські докази» відносно Вашого питання для ясного розуміння теми:

Стаття 167: грошима держави повинні бути золото і срібло, незалежно від того, чи випускаються вони в монетах чи ні. Усі інші види грошей заборонені. Можуть бути випущені інші грошові знаки в обмін золота і срібла з умовою, що у фінансовій казні держави є золото і срібло, рівне цим грошовим знакам. Так, наприклад, держава може чеканити монети від свого імені із міді, бронзи або випустити грошові банкноти і так далі, якщо монети і банкноти у повній мірі забезпечуються золотом і сріблом.

Коли Іслам утвердив закони торгівлі та оренди, він не визначив для обміну товарі чи обміну праці і користі яку-небудь певну річ, на основі якої проходив би обмін. Він залишив за людиною право здійснювати обмін будь-якою річчю до тих пір, поки в цьому обміні є обопільна згода. Так чоловік може одружитись на жінці за навчання її шитву. Він може купити машину за місяць роботи на заводі. Він може працювати у когось за певну кількість цукру і т.д. Таким чином, Шаріат надав людям право здійснювати обмін тими речами, якими вони хочуть, і доказом цьому служать загальні докази торгівлі і докази оренди.

وَأَحَلَّ ٱللَّهُ ٱلۡبَيۡعَ

«Але Аллах дозволив торгівлю» (2:275), —

а саме — будь-якою річчю і за будь-яку річ. Ібн Маджа наводить хадіс:

أَعْطُوا الْأَجِيرَ أَجْرَهُ قَبْلَ أَنْ يَجِفَّ عَرَقُهُ

«Віддавайте робітнику його плату до того, як на його чолі висохне піт», —

Тобто робітник сповна отримає свою плату, завершивши роботу, яким би не був вид цієї плати. Окрім того, ці речі, якими здійснювався обмін, не відносяться до роду вчинків, щоб у своїй дозволеності згідно шаріатському закону потребувати доказів. Це — речі, а в основі речей лежить дозволеність, за винятком того, про що є забороняючий доказ. Відносно ж цих речей немає забороняючого доказу, і, отож, з ними дозволяється здійснювати шаріатські операції, такі як продаж, купівля, дарування, обмін і т.д. Згідно цьому обміну товару на гроші і гроші на товар також є абсолютно дозволеним, за винятком обміну грошей на гроші, відносно чого маються свої спеціальні закони.

Таким же чином, є абсолютно дозволеним обмін праці на гроші і грошей на працю за винятком тих товарів і тієї праці, відносно яких є забороняючий текст. Виходячи із цього, обмін товару на певну грошову одиницю і обмін праці на цю грошову одиницю теж є абсолютно дозволеним, якою б не була ця грошова одиниця. Це можуть бути зовсім не маючі еквіваленту обов’язкові паперові гроші. Це можуть бути маючі еквівалент у певному відсотку золота надійні паперові гроші. Або це можуть бути замінюючі гроші, які мають повний еквівалент у золоті і сріблі. Усі вони припустимі для обмінних операцій. Тому допускається обмін товару чи праці на будь-яку певну грошову одиницю. Так мусульманин може продавати, купувати, наймати і бути найманим робітником за будь-які гроші.

Тим не менш,якщо держава побажає прийняти для себе певну грошову одиницю, згідно з якою будуть виконуватись шаріатські приписи, пов’язані з майном, такі як закят, обмін, лихварство та інші подібні закони, а також з власником майна, такі як віра (викуп за заподіяння збитку), розмір крадіжки і тому подібне, то держава не є вільною у прийнятті будь-яких грошей у якості своєї валюти, навпаки, вона повинна слідувати одній грошовій одиниці і не приймати інші при жодних обставинах. Шаріат встановив певну грошову одиницю, про яку гласять шаріатські тексти — це золото і срібло.

При виданні своїх грошей держава обмежена золотом і сріблом, і нічим більше. Шаріат не дозволяє державі видавати будь-які гроші, які вона захоче, навпаки, приписує певні грошові одиниці, які складаються тільки із золота чи срібла. Доказом цьому служить те, що Іслам прив’язав золото і срібло до постійних і незмінних законів. Так, приписавши викуп за вбитого, Шаріат визначив для нього певний розмір золота. Приписавши відсікання руки за грабіжництво, Шаріат визначив вимагаючу відсікання руки міру вкраденого в золоті. Посланець Аллаха (с.а.с.) у своєму листі до жителів Ємену сказав:

وَأَنَّ فِي النَّفْسِ الْمُؤْمِنَةِ مِائَةٌ مِنَ الْإِبِلِ، وَعَلَى أَهْلِ الْوَرِقِ أَلْفُ دِينَارٍ

«...Викуп за вбитого віруючого складає сто верблюдів... Якщо ж люди побажають виплатити викуп золотом, то вони повинні виплатити тисячу динарів» (хадіс згаданий Ібн Кудамою у книзі «Аль-Мугні» із тексту, який передав Амр ібн Хазм із листа Посланця Аллаха (с.а.с.) жителям Ємену, також цей хадіс із листа наводиться у ан-Насаі).

Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَا تُقْطَعُ يَدُ السَّارِقِ إِلَّا فِي رُبْعِ دِينَارٍ فَصَاعِدًا

«Руку крадія відсікають за чверть динару і більше» (наводить Муслім від Аіші (р.а.)).

Дане співвідношення певних законів до динару, дирхаму і міскалю робить золотий динар і срібний дирхам грошовою одиницею для оцінки вартості товарі і послуг. Отож, ці грошові одиниці вважаються грошима і основою грошей. Прив’язування Ісламом шаріатських законів до золоту і сріблу, а також згадування їх у текстах, які стосуються грошей, служить доказом того, що грошима є виключно золото і срібло.

Окрім того, приписавши закят з грошей, Всевишній Аллах приписав його в золоті і сріблі і визначив для нього нісаб в золоті і в сріблі, а це означає, що грошима є саме золото і срібло. Також закони про обмін валют у сфері грошових операцій гласять лише про золото і срібло, і усі наявні в Ісламі фінансові операції пов’язані з золотом і сріблом. Валютний обмін — це продаж валюти за валюту: або продаж валюти за ту ж саму валюту, або за іншу валюту. Іншими словами, це продаж гроші за гроші. Визначення Шаріатом валютного обміну (це чисто фінансова операція) виключно в золоті і сріблі служить явним доказом того, що грошима в державі повинні виступати тільки золото і срібло. Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

وَبِيعُوا الذَّهَبَ بِالْفِضَّةِ وَالْفِضَّةَ بِالذَّهَبِ كَيْفَ شِئْتُمْ

«Продавайте золото за срібло і срібло за золото як хочете» (Бухарі, Муслім).

Також Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

الذَّهَبُ بِالْوَرِقِ رِبًا إِلَّا هَاءَ وَهَاءَ

«Продаж золота за срібло є лихварством, якщо тільки вони не передаються із рук у руки» (Бухарі, Муслім від Умара).

Більше того, Посланець (с.а.с.) визначив золото і срібло грошима і встановив їх єдиним грошовим мірилом, по якому оцінюються товари і праця. Саме на основі золота і срібла відбувались торгові і інші відносини серед людей. Ці гроші мали міру ваги: окій, дирхам, данник, карат, міскаль, динар. Усі ці міри були відомі у часи Пророка (с.а.с.), і вони використовувались у взаємовідносинах людей. Достовірно відомо, що Пророк (с.а.с.) утвердив їх. На основі золота і срібла укладались усі торгові угоди і подружні шлюби, про це відомо з достовірних хадісів. Усі нижченаведене, а саме: визначення Пророком (с.а.с.) золота і срібла у якості грошей; прив’язаність деяких шаріатських законів лише до золоту і сріблу; обмеження грошового закяту, а також обміну валют і фінансових операцій золотом і сріблом — служить доказом того, що ісламськими грошима є виключно золото і срібло.

2 — Таким чином, ми бачимо велику кількість шаріатських доказів, які вказують на те, що грошима держави в Ісламі повинні бути золото і срібло, що інші речі,окрім цих двох, держава не приймає. Незважаючи на те, що схвалення Пророком Мухаммадом (с.а.с) цих двох грошей є достатнім для підтвердження шаріатської постанови відносно питання грошей в Ісламі, тим не менш, Шаріат не обмежився даним схваленням Пророка Мухаммада (с.а.с.), навпаки, він навів докази у питаннях лихварства, закяту, відкупу і т.п. Усе це свідчить про те, що ці два метали — золото і срібло — служать визнаними Шаріатом грошима. Оскільки шаріатські закони будуть існувати до Судного дня, немає сенсу говорити про прийняття Шаріатом інших речей окрім золота і срібла у якості грошей.

3 — Повідомляється про те, що Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.) замислювався про прийняття дирхамів, зроблених із шкур верблюдів. У ході дослідження даного питання ми помітили, що це повідомлення наводиться двома шляхами передачі.

а) Передав Ахмад аль-Балазурі у третьому томі книги «Футух аль-Бульдан» на 578 сторінці: «Розповів Амр ан-Накид від Ісмаіла ібн Ібрахіма, від Юнуса ібн Убайди, від Хасана, що «люди, які жили у невір’ї, знали цінність цього дирхама у суспільстві, і тому підвищували якість і очищували його. Невже тепер, коли прийшов ваш час, ви будете підробляти дирхам чи псувати його?! Передається, що Умар ібн аль-Хаттаб одного разу сказав: «Я думаю зробити дирхами із верблюжих шкур», — але потім йому сказали (сподвижники): «Тоді не залишиться верблюдів», — і Умар відмовився (від цієї ідеї)».

б) Повідомляє Абдурраззак ас-Сананій, який помер у 221 році по хіджрі, у своїй книзі «ТафсірАбдуль-Раззак», що Маамар і Яхья чули, як Айюб ібн Сірін говорив про те, що «Умар ібн аль-Хаттаб хотів випустити дирхами,зроблені із шкури верблюдів. Проте після того, як сподвижники йому сказали, що це може призвести до зникнення верблюдів, Умар відмовився від цієї ідеї».

Деякі люди намагались скористатись цим у якості доказу і сказати, що державі в Ісламі дозволяється приймати у якості грошей як золото і срібло, так і будь-які види грошей, як, наприклад, шкура верблюда і тому подібне. У своєму питанні Ви теж сказали, що деякі не згоді з ідеєю повернення до використання золота і срібла у якості грошових одиниць … вони схвалюють обов’язкові паперові гроші, посилаючись на повідомлення про Умара ібн аль-Хаттаба. Дана думка спростовується наступними положеннями:

а) Як було сказано раніше, існує величезна кількість шаріатських доказів, які вказують на те, що грошима держави в Ісламі повинні стати золото і срібло. Доказом тому служить схвалення Пророка Мухаммада (с.а.с.) і прив’язаність величезної кількості шаріатських законів до золота і срібла на підґрунті того, що останні є грошима. Як можна відкинути усі ці докази убік і звернутись до одиночного повідомлення про Умара (р.а.) для підтвердження тієї думки, яка знаходиться у протиріччі усім цим однозначним і підтвердженим доказам?! Хіба такий підхід не є дивним і несумісним з правильним застосуванням шаріатських доказів?!

б) У ланцюжку передачі вищезгаданого переказу про Умара у двох його версіях існують дефекти, а точніше — пробіл в іменах передавачів. Першим передавачем цього переказу про Умара ібн аль-Хаттаба є Хасан аль-Басрі, який не міг бачити і чути Умара, оскільки Хасан аль-Басрі народився у кінці правління Умара і незадовго до його смерті. В іншій версії цього переказу першим передавачем є Ібн Сірін,який також не застав Умара ібн аль-Хаттаба і не міг передати від нього повідомлення. Одні мусульманські історики стверджують, що Ібн Сірін народився у кінці правління Умара, а інші — на початку правління Усмана ібн Аффана. Як після усього цього можна віддавати перевагу цим обірваним у своєму ланцюжку переказам над достовірними і підтвердженими хадісами Пророка Мухаммада (с.а.с.)?!

в) В переказі Хасана аль-Басрі говориться: «Умар ібн аль-Хаттаб одного разу сказав: «Я думаю зробити дирхами із верблюжих шкур», — тобто, Умар говорив уголос про свої міркування, а не про фактичні свої справи. Як можна із цих слів вивести дозволеність прийняття у якості грошей чого-небудь, окрім золота і срібла? Як можна опиратись на міркування Умара, які не здійснилось, замість того, щоб прийняти шаріатські докази із Священного Корану і підтверджені підґрунтя із життя Посланця Аллаха (с.а.с.), які з крайньою ясністю визначають сутність грошей в Ісламі?! Хіба усе це не дивно?!

г) Загальновідомим є той факт, що праведні халіфи подібно Пророку Мухаммаду (с.а.с.) застосовували золото і срібло у якості грошей. Іншими словами, у часи правління Умара ібн аль-Хаттаба грошима, які використовувались в обігу серед людей, були золотий динар і срібний дирхам. Хіба можна відкидати це підтверджене явище, що існувало у часи Пророка Мухаммада (с.а.с.) праведних халіфів (р.а.), у т.ч. — у роки правління Умара, і прийняти одиночний переказ, який гласить про те, що Умар (р.а.) думав про те, щоб зробити дирхами із шкури верблюдів?! Як ми можемо приймати переказ про «його міркування» і нехтувати тим, що він практикував у своєму житті, а саме — застосовував золото і срібло у якості грошей, займаючи пост халіфа, нехай буде задоволений Аллах усіма сподвижниками?!

Отож, аргументація передаваємими словами Умара ібн аль-Хаттаба (р.а.) не є доречною і не досягає того рівня, щоб вважатись доказом тому ствердженню, що Іслам не визначив для держави певну грошову одиницю. Як і не може бути це спростуванням найбільш сильних і підтверджених доказів.

4 — На додаток до вищесказаного, відмова від золотосрібного грошового стандарту у світі і прийняття обов’язкових грошових паперів обертається великими збитками, такими як коливання обмінних курсів, гегемонія американського долара над ринками, падіння валют слабких країн і зниження їх купівельної спроможності та інші проблеми, відомі кожному, хто стежить за грошовими, фінансовими та економічними сторонами життєдіяльності людини Позбутися від цих збитків і гегемонії капіталістичних наддержав, зокрема — США, можна тільки через повернення до золотосрібного стандарту і через прийняття світом золота і срібла у якості міжнародної валюти заради уникнення збитків, які з’являються від панування паперових грошей безбожних колоніальних держав та їх гегемонії над світовою економікою. Ми віримо, що тільки держава Халіфат зможе покласти край цьому нещастю з дозволу Всевишнього Аллаха.

Усе вищенаведене вказує з крайньою ясністю на обов’язковість прийняття тільки золота і срібла у якості грошей Ісламської держави Халіфат. Аллах знає краще! Він — Наймудріший!

 

Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
24 Мухаррама 1442 р.х.
19.02.2020 р.

Низка відповідей аміра Хізб ут-Тахрір, шейха Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, на фікхій питання відвідувачів сторінки у Фейсбук