Ісламські банки і мурабаха — закони Шаріату

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: Ассаляму алейкум. Ми знаємо, що мурабаха як поняття припустима по Шаріату, але у той же час я знаю, що нинішня реальність цієї угоди в ісламських банках суперечить Шаріату, особливо в Палестині, де клієнт позначає товар з продавцем і обговорює з ним ціну, а потім укладає угоду з банком, який купує позначений товар і доставляє його клієнту.

Банк утримує товарі у якості застави, будь то квартира, машина або щось інше, потім передає право власності після виплати клієнтом суми, рівної ціні товару плюс суми, визначеної згідно з періодом сплати. Додаткові суми стягуються банком на покриття транзакційних витрат. Прошу Вас роз’яснити рішення Шаріату по таким видам угод.

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

У вашому питанні варто відзначити три пункти:

1) Мурабаха. Яке рішення Шаріату?

2) Ісламські банки працюють за принципом мурабаха.

3) Утримання купленого товару у якості застави.

Почнемо з першого пункту. Ми роз’яснили, що таке мурабаха і рішення Шаріату у відповіді на питання від 29.05.2013:«Мурабаха в арабській мові означає «вигода, прибуток». Наприклад, говорять: «Продав товар вигідно (мурабаха) або купив вигідно».

В термінології ж мурабаха — це торгова угода, при якій продавець прямо вказує витрати,понесені ним на продаваємі товари, і продає їх іншій особі (покупцю) з націнкою до початкової вартості, яка заздалегідь відома покупцю. Тобто це торгівля по довірі, бо в цій угоді покупець довіряє продавцю, який оповіщає суму витрат.

Такий вид торгівлі дозволений по Шаріату, оскільки це покупка з надбавкою до ціни, по якій купив продавець. І якщо продавець скаже: «Я продав тобі цей тебе товар з такою-то надбавкою до ціни, по якій купив», — а потім освідомить покупця про цю ціну, і покупець погодиться, то це дозволено по Шаріату, бо в угоді усунута неясність».

Що стосується другого пункту про торгівлю по принципу мурабаха в ісламських банках, то на це питання ми відповідали 03.06.2013:«1 — Операція ісламського банку, яка називається «Мурабаха», суперечить Шаріату по ряду причин:

По-перше, договір купівлі-продажу укладається з покупцем до того, як банк купив товар, наприклад, автомобіль чи холодильник. Посланець Аллаха (с.а.с.) заборонив продавати те, чого не маєш у власності. Від Хакіма ібн Хізама повідомляється, що він спитав: «О, Посланець Аллаха (с.а.с.)! До мене приходить чоловік і просить продати йому те, чого у мене немає. Я ж продаю йому те, що є на ринку». У відповідь на це Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لاَ تَبِعْ مَا لَيْسَ عِنْدَكَ

«Не продавай те, чого у тебе немає» (Ахмад).

Продавець спитав у Посланця Аллаха (с.а.с.) про покупця, який бажає купити товар, якого немає в наявності у продавця. Продавець же іде на ринок, купує цей товар, потім подає своєму клієнту. Посланець Аллаха (с.а.с.) дозволив йому продавати тільки той товар, який є в наявності, щоб він міг показати покупцю, а покупець міг оглянути його і при бажанні купити.

Для повної ясності скажемо: чоловік іде у банк для отримання грошового кредиту. Банк питає його про те, навіщо йому потрібен кредит чи гроші. Чоловік пояснює, що хоче купити автомобіль, чи холодильник, чи пральну машину. Банк укладає з цим чоловіком договір про те, що купить холодильник і продасть йому в розстрочку за певну ціну. Таким чином, зобов’язуючий договір був укладений до того, як банк купив холодильник. Потім банк купує цей товар для цього чоловіка, а він вже не може відмовитись від купівлі холодильника у банка, оскільки договір з банком був укладений до того, як товар з’явився у власності банку. Важливо підкреслити, що договір купівлі-продажу був укладений з банком до того, як товар з’явився у власності банку.

Неможна сказати, що банк продав товар покупцю після того, як купив його, оскільки зобов’язуючий договір між банком і покупцем був укладений до того, як банк купив товар. Підтвердженням тому служить те, що покупець не має права відмовитись від покупки після того,як банк купить для нього товар. Підкреслюю,що договір був укладений у зобов’язуючій формі іще до того, як банк купив цей товар.

Якщо б банк мав склад холодильників, які він може запропонувати покупцю, а він, у свою чергу, при бажанні може купити чи відмовитись, як і у будь-якого іншого продавця, то у такому випадку купівля-продаж буде дійсною, як готівкою, так і в розстрочку.

По-друге, у випадку затримки сплати платежу з боку покупця забороняється збільшувати суму боргу, оскільки це вважається ріба і входить у категорію ріба ан-насіа. Подібне практикувалось у часи невігластва (джахілії): коли приходив строк погашення боргу, а боржник виявлявся не в силах погасити, йому надавалась відстрочка в обмін на збільшення суми заборгованості. З приходом Ісламу подібні угоди були остаточно заборонені. По Шаріату боржнику, який не в силах погасити свій борг у строк, надається відстрочка без усілякого збільшення суми заборгованості. Всевишній Аллах говорить:

وَإِنْ كَانَ ذُو عُسْرَةٍ فَنَظِرَةٌ إِلَى مَيْسَرَةٍ وَأَنْ تَصَدَّقُوا خَيْرٌ لَكُمْ إِنْ كُنْتُمْ تَعْلَمُونَ

«Якщо боржник перебуває у скрутному становищі, то дайте йому відстрочку, поки його положення не покращиться. Але дати милостиню буде краще для вас, якщо б ви тільки знали!» (2:280).

Тому неможна взаємодіяти з банком, якщо він працює по вищевказаному принципу».

Відносно утримання купленого товару у якості застави до погашення повної суми заборгованості ми відповідали 24.05.2015:«Дане питання відоме під назвою «Утримання товару у якості застави, поки не буде виплачена його вартість». Під цим мається на увазі, що куплений товар залишиться у якості застави у продавця до тих пір, поки покупець не сплатить повну вартість товару.. Дане питання не виникло б, якщо продавець і покупець вчиняли так, як наводиться у хадісі від Джабіра ібн Абдуллаха, де Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

رَحِمَ اللهُ رَجُلًا سَمْحًا إِذَا بَاعَ وَإِذَا اشْتَرَى وَإِذَا اقْتَضَى

«Нехай помилує нехай Аллах того чоловіка, який проявляє великодушність, поки продає, купує і судиться!» (Бухарі).

Проте часто продавець і покупець суперечать відносно отримання товару і оплати за товар. Враховуючи такі проблеми, продавець після укладання договору купівлі-продажу може вдатися до утримання товару у якості застави до тих пір, поки не буде виплачена уся вартість товару. Саме через це і виникає дане питання. Відносно цього питання серед факіхів є різні думки. Одні дозволяють утримувати товар у якості застави при певних умовах, інші забороняють робити подібне, треті в одному випадку дозволяють, а в іншому забороняють, і т.д.

Після дослідження цього питання мене більше переконало наступне:

1) Вид товару:

а) Товар може бути із категорії макіль (відмірюваних), маузун (зважуваних) чи мазру (сипучих) і т.д., наприклад, рис, хлопок, тканина та інші види.

б) Товар може бути із категорії макіль (відмірюваних), маузун (зважуваних) і т.д., наприклад, автомобіль, дім, тварини та інше.

2) Ціна товару:

а) Оплата може відбуватись на місці, за готівку, наприклад, коли за 10000 грошових одиниць, сплачених на місці, купується товар.

б) Оплата за товар може бути з відстрочкою на певний строк, наприклад, купив товар за 10000 з відстрочкою в один рік.

в) Частина ціни може бути оплачена одразу, а частина — через певний строк. Наприклад, при купівлі товару у якості оплати дається 5000, а решта 5000 через рік або по частинам у виді щомісячних платежів.

3) Постанова Шаріату буде відрізнятись в залежності від вищевказаних положень:

Перше положення, коли товар не відноситься до категорій макіль (відмірювані речі), маузун (зважувані речі), наприклад, продаж дому, автомобіля, тварин:

1) Ціна за готівковий розрахунок, тобто купівля автомобілю за готівку у розмірі 10000, і це повинно бути обговорено в договорі купівлі-продажу.

У цьому випадку продавець може утримати товар, тобто залишити його у якості застави до тих пір, поки уся вартість товару не буде виплачена. Доказом цьому служить хадіс Абу Умами: «Я чув, як Пророк (с.а.с.) у своїй проповіді під час Прощального паломництва говорив:

اَلْعَارِيَةُ مُؤَدَّاةٌ وَالزَّعِيمُ غَارِمٌ وَالدَّيْنُ مَقْضِيٌّ

«Взяте у користування треба повертати; поручитель відповідає за того, за кого поручився; борг треба сплачувати» (ат-Тірмізи сказав, що це — хасан хадіс).

Вираз «борг треба сплачувати» вказує на те, що якщо покупець отримає товар до того, як заплатить ціну, то він вважається тим, хто купив його в борг, а отож, він повинен сплатити свій борг. Іншими словами, першочерговою задачею стоїть сплата боргу, поки покупка відбувається за готівковий розрахунок, тобто спочатку треба оплатити вартість товару, якщо в договорі обговорений саме готівковий розрахунок. Проте у книзі «Бадаі ас-санаі фі тартібаш-шараі» Абу Бакра аль-Касані (помер в 587 р.х.) говориться: «Словами «الدَّيْنُ مَقْضِيٌّ» (борг треба сплачувати) Посланець Аллаха (с.а.с.) описав борг як те, що необхідно виплатити. І цей опис прийшов в загальній (амм) чи абсолютній (мутляк) формі. Якщо ж оплата вартості товару відбуватиметься після передачі товару, тобто з затримкою, то це не буде вважатись сплаченим боргом, про що говориться у хадісі, звідки і виникає протиріччя».

Отож, дозволяється утримувати товар у якості застави, поки уся сума не буде виплачена, а отож, тут немає боргу, адже у договорі купівлі-продажу мова йшла про оплату готівкою, а не про продаж в борг.

2) Купівля з оплатою через певний строк. Наприклад, купівля автомобілю за 10000 з виплатою через рік. У даному випадку не дозволяється утримувати товар у якості застави до тих пір, поки сума не буде виплачена, бо виплата через певний строк була оговорена у межах договору зі згоди продавця. У зв’язку з цим продавець не може утримувати товар у якості гаранту для виплати вартості товару, якщо він продав його з відстрочкою на певний час. Отож, він втратив своє право на утримання товару, а отож, йому заборонено це робити, тому він повинен передати його у руки покупця.

3) Частина суми на місці, друга частина — з відстрочкою. Наприклад, при купівлі автомобілю частина суми 5000 сплачується на місці, а решта 5000 через рік або ж виплата відбуватиметься по частинам на протязі певного часу.

У цьому випадку продавцю дозволяється утримувати товар у якості застави, поки не будуть виплачені перші 5000, але після виплати заборонено утримувати товар з метою отримати решту суми, яка повинна бути сплачена у майбутньому. Про це ми згадували вище у пунктах 1 і 2.

Підбиваючи підсумки: дозволено продавцю утримувати у якості застави товар з метою отримати ту суму, яка повинна бути оплачена одразу, якщо договір купівлі-продажу передбачає цю умову. У такому випадку дозволено продавцю утримувати товар, поки покупець не виплатить ту частину грошей, яка повинна бути оплачена одразу у межах договору.

І тут помилково ставити питання: як покупець може залишити у якості застави куплений товар до того, як отримає його на руки, тобто до того, як товар перейде в його майно, адже куплений товар можна залишити в заставу тільки тоді, коли він отриманий на руки? — наводячи доказом цьому хадіс від Ібн Аббаса про те, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав Аттабу ібн Асіду:

إِنِّي قَدْ بَعَثْتُكَ إِلَى أَهْلِ اللَّهِ وَأَهْلِ مَكَّةَ فَانْهَهُمْ عَنْ بَيْعِ مَا لَمْ يَقْبِضُوا

«Я відправив тебе до жителів Мекки. Заборони їм продавати те, чого немає у них на руках» (Байхакий). —

Або наводячи інший хадіс від Хакіма ібн Хізама:

يَا رَسُولَ اللهِ إِنِّي أَبِيعُ بُيُوعًا كَثِيرَةً فَمَا يَحِلُّ لِي مِنْهَا مِمَّا يَحْرُمُ عَلَيَّ فَقَالَ لَا تَبِيعَنَّ مَا لَمْ تَقْبِضْ

«О, Посланець Аллаха, я роблю багато продажів, тому хотів спитати, що із них дозволено для мене, а що заборонено?», — на що він (с.а.с.) сказав: «Не продавай те, чого немає у тебе на руках» (ат-Табарані), — при цьому роблячи висновок, що ці хадіси недвозначно забороняють продавати те, чого немає на руках. Звідси і виникло питання.

Ставити питання таким чином буде неправильно, адже обидва хадіси стосуються товару, який продається як макіль (відмірювані речі) і маузун (зважувані речі). Що стосується товару, який не відноситься до цих категорій, наприклад, дім, автомобіль, тварини, то припустимо продавати їх до того, як вони були отримані на руки. Доказом цьому служить хадіс від Ібн Умара:

كُنَّا مَعَ النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي سَفَرٍ فَكُنْتُ عَلَى بَكْرٍ صَعْبٍ لِعُمَرَ فَكَانَ يَغْلِبُنِي فَيَتَقَدَّمُ أَمَامَ الْقَوْمِ فَيَزْجُرُهُ عُمَرُ وَيَرُدُّهُ ثُمَّ يَتَقَدَّمُ فَيَزْجُرُهُ عُمَرُ وَيَرُدُّهُ فَقَالَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ لِعُمَرَ بِعْنِيهِ قَالَ هُوَ لَكَ يَا رَسُولَ اللَّهِ قَالَ بِعْنِيهِ فَبَاعَهُ مِنْ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ هُوَ لَكَ يَا عَبْدَ اللَّهِ بْنَ عُمَرَ تَصْنَعُ بِهِ مَا شِئْتَ

«Одного разу, коли ми були в дорозі разом з Пророком (с.а.с.), я їхав на молодому ненавченому верблюді, який належав Умару. Я ніяк не міг з ним справитись, він постійно випереджав інших, (і, коли це траплялось) Умар прикрикував на нього і примушував повертатись. Але потім він знов вибігав уперед, і Умар знов кричав на нього і повертав назад. (Через деякий час) Пророк (с.а.с.) сказав Умару: «Продай його мені!», — на що Умар сказав: «Він твій, о, Посланець Аллаха!». Проте він (с.а.с.) знов сказав: «Продай його мені!». І тоді Умар продав його Посланцю Аллаха (с.а.с.), після чого Пророк (с.а.с.) сказав (звернувшись до мене):«Він твій, о, Абдуллах ібн Умар, роби з ним, що побажаєш» (Бухарі).

Тут мова йде про розпорядження товаром до його отримання на руки, а це однозначно вказує на повноцінне володіння ним до отримання на руки. Отож, дозволено продавати чи дарувати такий товар, оскільки продавець вже не вважається володарем даного товару.

Ґрунтуючись на вищесказаному, виходить, що зробити товар заставою до його отримання на руки дозволено тоді, коли такий товар можна продати до отримання його на руки. Проте це стосується тільки тих товарів, які не відносяться до речей категорії макіль (відмірюваних) і маузун (зважуваних): дім, автомобіль, тварини і т.п. У випадку, коли договір купівлі-продажу був укладений на оплату одразу чи на умовах, що частина оплати буде одразу, то дозволяється залишити товар у якості застави до отримання товару на руки, поки покупець не виплатить вартість повністю або ту частину, про оплату якої було оговорено.

Друге положення, коли товар відноситься до категорій макіль (відмірюваних), маузун (зважуваних) і т.д. Наприклад, купівля рису, хлопку, тканини. У цьому випадку неприпустимо утримувати товар у якості застави, і тут не враховується, чи буде оплата одразу або у відстрочку (по частинам чи одним разом).

Якщо оплата за товар була обговорена з відстрочкою, то заборонено робити його у якості застави. Про це ми роз’яснили вище.

Якщо було обговорено, що оплата за товар відбудеться одразу, то і тут заборонено утримувати товар у якості застави. Причина цього полягає у тому, що утримання речей категорії макіль (відмірюваних) і маузун (зважуваних) до отримання їх на руки у якості застави заборонено, і про це говориться у хадісі Посланця Аллаха (с.а.с.), який ми наводили раніше. У випадку, коли було обговорено, що оплата за товар відбудеться одразу, продавець стоїть перед вибором:

— або він продає товар на умовах, що оплата буде одразу, а після передачі товару у руки покупця проявляє терпіння,незалежно від того, чи віддав покупець гроші одразу або віддасть трохи пізніше,при цьому не повинно бути утримання товару у якості застави;

— або він утримується від продажу товару, поки у якості застави не буде залишена яка-небудь річ.

Таким чином, у випадку, якщо у договорі купівлі-продажу товару із категорії макіль (відмірюваних) і маузун (зважуваних) було обговорено, що оплата за товар відбудеться одразу або через деякий час (відстрочка), то заборонено продавцю утримувати товару у якості застави, поки не буде виплачена уся вартість за товар».

 

Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
12 Мухаррама 1442р.х.
31.08.2020 р.