Визначення родовіду дитини на основі ДНК-тестування

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

від NajmeddineKhcharem

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.

Шановний шейх, у мене до Вас наступне питання: чи може чоловік заперечувати своє батьківство на основі ДНК-тестування?

Нехай Аллах воздасть Вам благом!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

1) У випадку розбіжностей відносно якого-небудь питання припустимо використовувати усі засоби, які дають достовірні висновки. До таких засобів відносяться методи ДНК-аналізу, методи наукового дослідження і будь-який інший метод, який дає правильний результат. Проте, якщо є шаріатський текст, який стосується того чи іншого питання, то буде ваджибом дотримуватись того, що згадано в тексті, без яких-небудь відхилень.

Варто нагадати, що ДНК людини і більшості інших живих істот має однакову структуру. У переважної більшості живих організмів ДНК складається із двох полінуклеотидних ланцюгів, пов’язаних між собою. Вид цих двох ланцюгів більше схожий на спіральну, аварійну драбину. ДНК складається із нуклеотидів, а кожен нуклеотид складається із азотистої основи, цукру (дезоксирибози) і фосфатної групи.

Дві упорядковані полоси нуклеотидів діляться на одиниці під назвою «гени». Кожне ген несе в собі генетичну «інструкцію» для створення певного типу білків, які є сировиною для формування тканин організму.

Гени, чи, по-іншому, «генетичний відбиток», несуть в собі генетичну особливість батьків та їх дітей. Аллах створив схожість генетичних особливостей між батьками і дітьми, щоб зв’язати їх родовід. Якщо теоретично ми припустимо, що результати аналізів, результати «генетичного відбитка», проведені між батьком і дитиною, будуть достовірними, тоді ми отримаємо факти на основі генетичного відбитка, створеного Аллахом, що якийсь чоловік є батьком такого-то. Проте самі експерти і спеціалісти говорять про те, що існує ймовірність помилки у результатах дослідження через людський фактор, нечистих зразків, істинності зразків, чесності співробітника, його компетентності і т.п. Усе це позначається на достовірності отриманих результатів.

Таким чином, результати на основі ДНК-тестів не можуть бути остаточним вердиктом через ймовірність помилки. Якщо ж згадані вище причини помилки будуть усунуті, то результати генетичного аналізу можуть бути використані у якості доказу у будь-якому питанні при умові, що в текстах Шаріату немає вказівок на те, як вчинити у тому чи іншому випадку. Якщо ж в тексті Шаріату маються вказівки на те, як вчинити у тому чи іншому питанні, то буде ваджибом дотримуватись того, що згадано в тексті, без яких-небудь відхилень.

Наприклад, якщо треба ідентифікувати тіло, або підтвердити, у якій із жінок були пологи, або коли у лікарні виникли якісь розбіжності,то у таких випадках можна використовувати будь-які засоби і методи, яка нададуть правильний результат, наприклад, можна використовувати ДНК-тести. Повторюсь, допускається використовувати будь-які засоби і методи, які нададуть достовірні результати, тим самим внушивши заспокоєння в серці. Подібне припустимо, якщо немає шаріатського тексту, який вказує на те, як необхідно вчиняти у тому чи іншому питанні, а отож, використання засобів і методів підпадає під загальні тексти. Якщо ж є шаріатський текст, тоді необхідно керуватись тільки ним.

2) Тепер ми підійшли до важливого питання відносно заперечення батьківства. Відносно цього процесу є шаріатські тексти, а отож, необхідно куруватись ними. Причина цього полягає у тому, що:

а) Результати на основі ДНК-тестів не можуть бути доказом у цьому питанні, оскільки в Шаріаті згадуються свої докази на те, як підтверджується чи заперечується батьківство. Тому фетви, видані з урахуванням ДНК-тестів, не можуть впливати на визначення батьківства по Шаріату. Мова, зокрема, йде про фетви Єгипту і Кувейту. Зазначимо, що одні фетви говорять про допустимість використовувати ДНК-тести при запереченні чи підтвердженні батьківства, інші ж дозволили їх використання у запереченні, але не у підтвердженні, треті дозволили використовувати у підтвердженні батьківства, якщо є дружина, але заборонили у випадку, якщо трапилось перелюбство. Низка людей, яка перейнялись любов’ю до культури Заходу, дозволила використовувати ДНК-тести у підтвердження батьківства, навіть, якщо трапилось перелюбство.

б)Правильним хукмом у цьому питанні буде той, який постановив Шаріат. Цей аспект роз’яснений нами у книзі «Соціальна система» в темах «Насаб (Родовід» і «Прокляття (клятва в особливій формі)»: «Дитина, яку народила заміжня жінка, є дитиною її чоловіка мужа при умові, що вона народила її по спливанню шести місяців і більше від того часу, як він одружився на ній, і це згідно хадісу, переданому від Аіші, що Пророк (с.а.с.) сказав:

الوَلَدُ لِلْفِرَاشِ

«Приналежність дитини визначається по подружньому ложу»(Бухарі, Муслім).

Отож, поки жінка, будучи дружиною когось, народжує дитину через шість місяців після укладання шлюбу, то це певно дитина її чоловіка.

Якщо ж пологи відбулись через шість місяців після укладання шлюбу, і чоловіку стає очевидним, що це не його дитина, тоді він може заперечувати її згідно деяким умовам, які повинні бути виконані. Якщо ці умови не виконанні, то його заперечення не має сенсу, і ця дитина залишається його дитиною, бажає він цього чи ні. Ці умови — наступні:

1. Дитина, походження якої заперечує від себе батько, повинна народитись живою. Не заперечується походження дитини, яка народилась мертвою, бо це його заперечення не обговорюється шаріатським хукмом.

2. Він не повинен прямо чи косвенно признаватись в тому, що ця дитина є його дитиною. А якщо він признався у цьому прямо чи косвенно, то після цього він не може відмовлятись від дитини.

3. Відмова від дитини може відбуватись тільки у певний час і у певних положеннях: під час пологів, під час придбання речей, необхідних для пологів, у період, коли він дізнався, що його дружина народила у його відсутність. В інших періодах і положеннях походження дитини не може заперечуватись. Якщо чоловік, маючи можливість, не заперечував походження дитини при її народженні, то він визнається батьком дитини і у подальшому не має права відмовлятись від неї. Вибір визначається місцем його знання і його можливістю заперечення. Якщо він дізнався про дитину і не заперечував її, маючи таку можливість, то він визнається батьком дитини, бо Посланець Аллаха (с.а.с.) говорить:

الوَلَدُ لِلْفِرَاشِ

«Приналежність дитини визначається по подружньому ложу»(Бухарі, Муслім) …

4. За відмовою від дитини повинне послідувати формулювання повного прокляття (клятвене запевнення по особливій формулі).

Якщо ці чотири умови дотримані, то приналежність дитини до чоловіка заперечується, і вона залишається у матері. Ібн Умар передав:

أَنَّ رَجُلاً لاَعَنَ امْرَأَتَهُ فِي زَمَنِ رَسُولِ اللهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، وَانْتَفَى مِنْ وَلَدِهَا فَفَرَّقَ رَسُولُ اللهِ بَيْنَهُمَا، وَأَلْحَقَ الْوَلَدَ بِالمَرْأَةِ

«Один чоловік у часи Посланця Аллаха (с.а.с.) промовив прокляття перед своєю дружиною і зрікся від її дитини. Посланець Аллаха (с.а.с.) розлучив їх і залишив дитину матері»(Бухарі).

У випадку, коли умови невизнання дитини не здійснюються, то дитина не може бути невизнаною, а чоловік визнається батьком дитини, і до нього застосовуються усі закони батьківства …» (кінець цитати).

Такими є хукми Шаріату відносно визнання чи невизнання родовіду, тому доказом будуть вважатись тільки ті речі, які ми згадали у книзі «Соціальна система».

Отож, походження дитини неможна заперечувати на основі ДНК-тесту, а необхідно виконати передбачені Шаріатом умови.

в) Варто згадати,що Іслам приділяє велику увагу походженню людини. У якості підтвердження сказаному наведемо низку шаріатських доказів:

— Передається від Саада: «Я чув, як Пророк (с.а.с.) говорив:

مَنِ ادَّعَى إِلَى غَيْرِ أَبِيهِ وَهُوَ يَعْلَمُ أَنَّهُ غَيْرُ أَبِيهِ فَالْجَنَّةُ عَلَيْهِ حَرَامٌ

«Той, хто приписує свій родовід до кого-небудь (окрім свого батька), знаючи, що він — не його (справжній) батько, тому Рай буде заборонним» (Бухарі).

— Передається від Абдуллаха ібн Амра: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

مَنِ ادَّعَى إِلَى غَيْرِ أَبِيهِ لَمْ يَرَحْ رِيحَ الْجَنَّةِ، وَإِنَّ رِيحَهَا لَيُوجَدُ مِنْ مَسِيرَةِ خَمْسِمِائَةِ عَامٍ

«Той, хто приписує свій родовід до кого-небудь (окрім свого батька), той не відчує аромату Раю, хоча йог аромат поширюється на відстань в п’ятсот років»(Ібн Маджа).

— Передається від Абу Хурайри, що коли був ниспосланий аят про взаємне прокляття між чоловіком і дружиною, він чув, як Посланець Аллаха (с.а.с.) говорив:

حِينَ نَزَلَتْ آيَةُ الْمُلَاعَنَةِ أَيُّمَا امْرَأَةٍ أَدْخَلَتْ عَلَى قَوْمٍ مَنْ لَيْسَ مِنْهُمْ فَلَيْسَتْ مِنَ اللَّهِ فِي شَيْءٍ وَلَنْ يُدْخِلَهَا اللَّهُ جَنَّتَهُ وَأَيُّمَا رَجُلٍ جَحَدَ وَلَدَهُ وَهُوَ يَنْظُرُ إِلَيْهِ احْتَجَبَ اللَّهُ مِنْهُ وَفَضَحَهُ عَلَى رُءُوسِ الْأَوَّلِينَ وَالْآخِرِينَ

«Та жінка яка принесла дитину від іншого роду, а не від того, з яким живе, не має ніякого відношення до Аллаху, і Він не введе її в Рай. Будь-який чоловік, який відмовляється від своєї дитини, глядячи на неї, буде віддалений від Аллаха завісою і зганьблений перед усіма поколіннями людей» (ан-Насаі).

 

7 Рабіуль-авваль 1439 р.х.
25.12.2017 р.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»