Звернення з таляб ан-нуcра до володарів сили

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

від Зіяда Вальвіля, kamel A.j.Saleh, Fozi Ibrahem Alshouha

Перше питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху, дорогий шейх! Моє питання стосується таляб ан-нусра (звернення по допомогу): в декількох місцях Хізб згадував, що коли мекканське суспільство застигло перед закликом Пророка (с.а.с.), то він (с.а.с.) звернувся з таляб ан-нусра до інших племен.

Ось тут у мене виникають складнощі у розумінні. Я багато читав видань, як Хізба, так і інших, відносно того, що Пророк (с.а.с.) пропонував многобожникам прийняти Іслам. Звідси виникла низка питань: він (с.а.с.) спочатку закликав їх надати йому допомогу, або ж спочатку закликав прийняти Іслам? Або спочатку закликав до Ісламу, а потів вже до надання допомоги релігії Іслам? Також, якщо припустити, що лідери племен прийняли Іслам, чи означає це, що вони готові жертвувати? Чи можливо, що Пророк (с.а.с.) міг відкинути їх Іслам?

Друге питання:

Дозвольте спитати: чи звертався Посланець Аллаха (с.а.с.) з таляб ан-нусра до невірних? Або ж від них спочатку вимагалось прийняття Ісламу? Чи можна звертатись з таляб ан-нусра до невірних?

Можливо, моє питання буде для Вас незрозумілим, тому перефразую його: чи звертався Посланець (с.а.с.) з таляб ан-нусра до невірних, коли вони продовжували залишатись на своєму невір’ї, або ж їм ставилась умова прийняти Іслам до того, як вони почнуть надавати допомогу? Або ж метою є надання допомоги, і неважливо, прийняв володар сили Іслам чи ні?

Третє питання:

Чи наказав Аллах Своєму Посланцю (с.а.с.) вирушити у Таіф і до інших арабських племен, щоб звернутись до них з таляб ан-нусра? Чи наказ стосувався лише таляб ан-нусра, а племена вибирав сам Посланець (с.а.с.)? Чи були ті, до кого Посланець (с.а.с.) звертався з таляб ан-нусра, політичними лідерами, за якими стояла певна сила? Або ж вони були воєначальниками? Іншими словами, він (с.а.с.) звертався з таляб ан-нусра через те, що вони були політичним колом, або через те, що вони були воєначальниками?

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

Ваші питання схожі, тому ми об’єднали їх в одній відповіді.

1) Посланець Аллаха (с.а.с.) робив ті чи інші дії, ґрунтуючись на Одкровенні. Про це було роз’яснено у книзі «Ісламська особистість», 3 том, глава «Дії Посланця (с.а.с.)»: «Дії Посланця (с.а.с.) поділяються на три категорії: …

2) Дії, які не відносяться до природи Посланця(с.а.с.) як людини і не відносяться до його індивідуальних особливостей як Посланця. Але сюди відноситься решта його (с.а.с.) дій. Немає сумнівів у тому, що нам велено подражати Посланцю (с.а.с.) в цій решті. Немає сумніву у тому, що такі його дії відносяться до шаріатських доказів так само, як і слова і мовчазна згода (такрір). Отож, для нас є ваджибом виконувати його дії, бо це — дії Посланця (с.а.с.), адже Аллах сказав:

لَقَدْ كَانَ لَكُمْ فِي رَسُولِ اللَّهِ أُسْوَةٌ حَسَنَةٌ

«В Посланці Аллаха був чудовий приклад для вас» (33:21),

إِنْ أَتَّبِعُ إِلَّا مَا يُوحَىٰ إِلَيَّ

«Я слідую тільки тому, що внушається мені в одкровенні» (46:9),

قُلْ إِنَّمَا أَتَّبِعُ مَا يُوحَىٰ إِلَيَّ مِن رَّبِّي ۚ

«Скажи: «Я слідую тільки за тим, що внушається мені від мого Господа» (7:203).

Дані тексти охоплюють усі дії, слова і мовчазну згоду Мухаммада (с.а.с.) як Посланця. Таким чином, слідувати за Посланцем (с.а.с.) в тих діях, які не відносяться до вроджених і його індивідуальних особливостей як в Пророка,є ваджибом для кожного мусульманина. Причина цього полягає у тому, що скоєні ним дії в якості Посланця виходять із Божественного одкровення. Проте обов’язковість слідування Посланцю (с.а.с) не означає, що усі його дії відносяться до категорії ваджиб. Слідування повинно бути згідно з хукмом кожної дії. Якщо та чи інша дія відноситься до хукму ваджиб, то її виконання також буде ваджибом. Якщо дія відноситься до хукму мандуб, то її виконання — мандуб. Якщо дія мубах, то її виконання — мубах. Тому є ваджибом слідувати згідно з хукмом кожної дії. У якості прикладу можна привести слідування наказам Посланця (с.а.с). Всевишній сказав:

فَلْيَحْذَرِ الَّذِينَ يُخَالِفُونَ عَنْ أَمْرِهِ أَن تُصِيبَهُمْ فِتْنَةٌ أَوْ يُصِيبَهُمْ عَذَابٌ أَلِيمٌ

«Нехай же стережуться ті, хто чинить опір його волі, як би їх не спіткала спокуса чи не спіткали їх тяжкі страждання» (24:63).

Даний аят вказує на обов’язковість підкорятись Посланцю (с.а.с.) в тому, що він (с.а.с.) наказав, але при цьому аят не вказує на те, що усі його накази відносяться до категорії ваджиб. Виконання того чи іншого наказу повинно бути з урахуванням його хукму. Якщо його (с.а.с.) наказ вказує на хукм ваджиб, то виконувати його буде ваджибом. Якщо його наказ вказує на хукм мандуб, то і виконання буде мандубом. Якщо його наказ вказує на хукм мубах, то і виконання буде мубахом.

Таким чином, само слідування Посланцю (с.а.с.), його діям є ваджибом, проте здійснення їх повинно відбуватись з урахуванням їх хукмів …» (кінець цитати).

3) На десятому році пророцтва, тобто у кінці етапу взаємодії з мекканським суспільством, Посланець Аллаха (с.а.с.) починає звертатись з талябун-нусра до різних арабських племен, і це при тому, що на ту мить ворожнеча до нього (с.а.с.) іще більше підсилилась. У книзі «Ую́наль-аса́р фі фуну́наль-мага́зи́ вааш-шама́іліва ас-сіяр», автор Ібн Саййід ан-Нас, говориться:

عَنْ قَتَادَةَ قَالَ تُوُفِّيَتْ خَدِيجَةُ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهَا بِمَكَّةَ قَبْلَ الْهِجْرَةِ بِثَلَاثِ سِنِينَ وَهِيَ أَوَّلُ مَنْ آمَنَ بِالنَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَ... ثُمَّ إِنَّ خَدِيجَةَ بِنْتَ خُوَيْلِدٍ وَأَبَا طَالِبٍ مَاتَا فِي عَامٍ وَاحِدٍ فَتَتَابَعَتْ عَلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مُصِيبَتَانِ وَفَاةُ خَدِيجَةَ وَأَبِي طَالِبٍ وَكَانَتْ خَدِيجَةُ وَزِيرَةَ صِدْقٍ عَلَى الْإِسْلَامِ وَكَانَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَسْكُنُ إِلَيْهَا قَالَ وَقَالَ زِيَادٌ الْبَكَّائِيُّ عَنِ ابْنِ إِسْحَاقَ إِنَّ خَدِيجَةَ وَأَبَا طَالِبٍ تُوُفِّيَا فِي عَامٍ وَاحِدٍ وَكَانَ ذَلِكَ بَعْدَ عَشْرِ سِنِينَ مَضَيْنَ مِنْ مَبْعَثِ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَبْلَ مُهَاجِرِهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ إِلَى الْمَدِينَةِ بِثَلَاثِ سِنِينَ وَذَكَرَ ابْنُ قُتَيْبَةَ أَنَّ خَدِيجَةَ تُوُفِّيَتْ بَعْدَ أَبِي طَالِبٍ بِثَلَاثَةِ أَيَّامٍ وَذَكَرَ الْبَيْهَقِيُّ نَحْوَهُ

«... Передається від Катади: «Хадіджа померла у Мецці за три роки до Хіджри. Вона була першою, хто увірував в Пророка (с.а.с.) … Хадіджа бінт Хувайлід і Абу Таліб померли в один рік, Іншими словами, (в одному році) Посланця Аллаха (с.а.с.) спіткали дві утрати: смерть Хадіджи і смерть Абу Таліба. Хадіджа була вірним помічником в Ісламі і втіхою для Пророка (с.а.с.). (Катада продовжив): «Передав Зіяд аль-Баккаій від Ібн Ісхака: «Хадіджа і Абу Таліб померли в один рік. Тобто, це трапилось після десятого року пророцтва і за три роки до Хіджри в Медіну». Також Ібн Кутайба передав, що Хадіджа померла через три дні після смерті Абу Таліба. Аль-Байхаки згадав те ж саме».

Передається від аль-Ва́кіди:

تُوُفِّيَتْ خَدِيجَةُ قَبْلَ أَبِي طَالِبٍ بِخَمْسٍ وَثَلَاثِينَ لَيْلَةً وَقِيلَ غَيْرُ ذَلِكَ فَلَمَّا هَلَكَ أَبُو طَالِبٍ نَالَتْ قُرَيْشٌ مِنْ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مِنَ الْأَذَى مَا لَمْ تَكُنْ تَطْمَعُ فِيهِ فِي حَيَاةِ أَبِي طَالِبٍ حَتَّى اعْتَرَضَهُ سَفِيهٌ مِنْ سُفَهَاءِ قُرَيْشٍ فَنَثَرَ عَلَى رَأْسِهِ تُرَابًا فَدَخَلَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بَيْتَهُ وَالتُّرَابُ عَلَى رَأْسِهِ فَقَامَتْ إِلَيْهِ إِحْدَى بَنَاتِهِ فَجَعَلَتْ تَغْسِلُ عَنْهُ التُّرَابَ وَهِيَ تَبْكِي وَرَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَقُولُ لَا تَبْكِ يَا بُنَيَّةُ فَإِنَّ اللَّهَ مَانِعٌ أَبَاكِ وَيَقُولُ بَيْنَ ذَلِكَ مَا نَالَتْ مِنِّي قُرَيْشٌ شَيْئاً أَكْرَهُهُ حَتَّى مَاتَ أَبُو طَالِبٍ

«Хадіджа померла перед Абу Талібом за тридцять п’ять днів, хоча є і інша версія. Коли помер Абу Таліб, курайшити з іще більшою жорстокістю почали завдавати страждань Пророку (с.а.с.), чого вони не могли собі дозволити при житті Абу Таліба. Одного разу один із дурнів курайшитів насипав землю на голову Посланця Аллаха (с.а.с.). Після цього Посланець Аллаха (с.а.с.) прийшов у дім Абу Таліба, і уся його голова була в землі. Тоді одна із його доньок підійшла і зі сльозами почала змивати землю, на що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав їй: «Не плач, дочка, Аллах неодмінно захистить твого батька!». Також він (с.а.с.) сказав: «Курайшити не могли заподіяти мені нічого поганого, поки не помер Абу Таліб» (кінець цитати).

4) У ці важкі моменти Аллах благословляє Свого Посланця (с.а.с.) двома речами: здійсненням Ісра і Мірадж і зверненням з таляб ан-нусра до володарів сили, щоб ті надали захист заклику і встановили Державу Ісламу.

Теми Ісра і Мірадж ми не будемо торкатись, а зупинимось на таляб ан-нусра. Уперше звертання з таляб ан-нусра відбулось у Таіфі, проте лідери цієї місцевості не тільки відмовили Посланцю (с.а.с.), але й нацькували на нього своїх божевільних. Незважаючи на це, Посланець (с.а.с.) продовжив звертатись з таляб ан-нусра.

З таляб ан-нусра Посланець Аллаха (с.а.с.)звертався до володарів сили, тобто до голів великих і сильних племен. Перш ніж просити у них допомогу, він (с.а.с.) закликав їх прийняти Іслам, і якщо ті погоджувались, то він звертався до них з проханням по допомогу у встановленні держави, яка буде правити законами Шаріату і вести джихад на шляху Аллаха. Проте деякі голови племен висували свої умови: правління повинно перейти у їх руки після смерті Посланця (с.а.с.). Інші говорили, що будуть битись лише з арабами, але не з персами. У якості прикладу наведу низку повідомлень про те, що відбувалось у ті часи:

— У своїй книзі «Ас-Сірату ан-набавійя» Ібн Касір пише: «Наводить Абу Нуайм аль-Ісфахані від Абдуллаха ібн аль-Аджляха і Яхьі ібн Саіда аль-Умаві, а вони — від Мухаммада ібн ас-Саіба аль-Кяльбі, а він — він Абу Саліха, а він — від Ібн Аббаса: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав мені наступне:

لَا أَرَى لِي عِنْدَكَ وَلَا عِنْدَ أَخِيكَ مَنَعَةً فَهَلْ أَنْتَ مُخْرِجِي إِلَى السُّوقِ غَداً حَتَّى نَقِرَّ فِي مَنَازِلَ قَبَائِلِ النَّاسِ

«Я не бачу в тобі і в твоєму браті можливості захищати мене. Чи виведеш ти мене завтра на ярмарок? Там ми підемо в оселі людей».

Цими оселями були місця, де збираються араби». (Ібн Аббас продовжив): «Я сказав: «Це плем’я Кінда і його стоянка. Плем’я Кінда — найкраще серед тих, хто приїхав із Ємену для паломництва. Ось це — житло Бакра ібн Ваіля, а це — житло Бану Аміра ібн Саса. Вибирай!». (Аббас продовжив): «Посланець Аллаха (с.а.с.) почав з племені Кінда. (Підійшовши до них, він (с.а.с.)) спитав:

مِمَّنِ الْقَوْمِ

«Із якого народу ви будете?».

На що вони сказали: «(Ми) із числа жителів Ємену»,— на що він (с.а.с.) знов спитав:

مِنْ أَيِّ الْيَمَنِ

«Із якого народу Ємену?».

Вони сказали: «Із Кінда!». Тоді він (с.а.с.)знов спитав:

مِنْ أَيِّ كِنْدَةَ

«Із якого саме роду Кінда?».

На що вони сказали: «Із племені Бану Амр ібн Муавія», — що він (с.а.с.) спитав:

فَهَلْ لَكُمْ إِلَى خَيْرٍ

«Чи не вказати вам шлях добра?».

Вони спитали: «І що ж це?», — на що він (с.а.с.) сказав:

تَشْهَدُونَ أَنْ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ وَتُقِيمُونَ الصَّلَاةَ وَتُؤْمِنُونَ بِمَا جَاءَ مِنْ عِنْدِ اللَّهِ

«Засвідчіть, що немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллаха, вистоюйте намаз і увіруйте в усе, що прийшло від Аллаха».

Абдуллах ібн аль-Аджлях додав: «Мені розповідав мій батько від старців свого племені, що плем’я Кінда сказало Посланцю (с.а.с.): «Якщо ти отримаєш перемогу, то чи залишиш нам владу після себе?», — на що він (с.а.с.) сказав:

إِنَّ الْمُلْكَ لِلَّهِ يَجْعَلُهُ حَيْثُ يَشَاءُ

«Влада належить Аллаху, і Він дає її тому, кому побажає!».

Нащо вони сказали: «У нас немає потреби в тому, з чим ти прийшов».

В другому хадісі Алі ібн Абу Таліба говориться: «... Потім ми підійшли до іншого зібрання, на якому панував спокій і серйозність. Абу Бакр вийшов уперед і привітав їх. Абу Бакр завжди проявляв ініціативу у скоєнні благого. Він спитав: «Із якого народу ви будете?», — на що вони сказали: «Із Бану Шайбан ібн Саалябі». Абу Бакр обернувся до Посланця Аллаха (с.а.с.) і сказав: «Нехай мій батько і мати стануть викупом за тебе! Це найблагородніші люди свого роду». В іншій версії говориться: «Після їх рішення у їх народу не буде виправдань. Це кращі представники свого народу, це кращі із людей». Серед цих людей були Мафрук ібн Амр, Хані ібн Кабіса, Мусанна ібн Харіса, Нуман ібн Шарік».

Алі продовжив: «Ближче усіх до Абу Бакру сидів Мафрук ібн Амр, він був найбільш майстерним і красномовним оратором серед решти інших, на його грудях звисали дві коси, тому Абу Бакру його спитав: «Яка ваша чисельність?» … Мафрук відповів: «Ми — найбільш суворі, коли в гніві зустрічаємо (ворога), і найбільш суворі у зустрічі, коли гніваємось … Здається, що саме ти — брат курайшитів?». Абу Бакр відповів л: «Якщо до вас дійшла звістка про Посланця Аллаха (с.а.с.), то ось він сам». Мафрук спитав Посланця (с.а.с.): «До чого ти нас закликаєш,, о, брат курайшитів?», — на що він (с.а.с.) відповів:

أَدْعُوكُمْ إِلَى شَهَادَةِ أَنَّ لا إِلَهَ إِلا اللَّهُ وَحْدَهُ لا شَرِيكَ لَهُ وأَنِّي عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ وَإِلَى أَنْ تُؤْوُونِي وَتَنْصُرُونِي فَإِنَّ قُرَيْشًا قَدْ تَظَاهَرَتْ عَلَى اللَّهِ وَكَذَّبْتَ رُسُلَهُ وَاسْتَغْنَتْ بِالْبَاطِلِ عَنِ الْحَقِّ وَاللَّهُ هُوَ الْغَنِيُّ الْحَمِيدُ

«Я закликаю вас засвідчити, що немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллаха, і немає у Нього співтоваришів, а я — Його раб і Посланець. Закликаю вас надати мені притулок, надати мені допомогу; курайшити чинять опір Аллаху, вони порахували брехуном Його Посланця, порахували достатнім вдовольнятись брехнею, аніж істиною. Проте Аллах — Самодостатній і Достохвальний».

Мафрук продовжив: «До чого іще закликаєш, о, брат курайшитів?». Алі сказав: «Клянусь Аллахом, потім я почув мову не мешканців землі, адже якщо це була їх мова, то ми неодмінно упізнали би її. Посланець Аллаха (с.а.с.) процитував наступне:

إِنَّ اللَّهَ يَأْمُرُ بِالْعَدْلِ وَالْإِحْسَانِ وَإِيتَاءِ ذِي الْقُرْبَىٰ وَيَنْهَىٰ عَنِ الْفَحْشَاءِ وَالْمُنكَرِ وَالْبَغْيِ ۚ يَعِظُكُمْ لَعَلَّكُمْ تَذَكَّرُونَ

«Аллах велить дотримуватись справедливості, робити добро і обдаровувати родичів. Він забороняє гидоту, засуджувані діяння і безчинства. Він увещеває вас, — можливо, ви згадаєте назидання» (16:90).

Мафрук сказав: «Клянусь Аллахом, ти закликаєш до благородного нраву, благим справам, а народ, який порахував тебе брехуном і вийшов проти тебе, самі брехуни».

Потім Мафрук вирішив підключити до розмови Хані ібн Кабіса, сказавши: «Це Хані, наш шейх і релігійний ватажок». Далі продовжив вже Хані: «… За нами є люди, тому ми не вважаємо правильним укладання договорів, не узгодивши їх з тими, хто за нами. Ми повернемось, і ти повертайся». Потім Хані, як би бажаючи, щоб Мусанна ібн Харіса приєднався до його слів, сказав наступне: «Це, о, Мусанна, наш шейх і військовий ватажок.». Далі продовжив вже Мусанна (згодом він прийме Іслам): «Я послухав твою промову, о, брат курайшитів. Твоя промова мені сподобалась, і я був здивований тим, про що говорив. Проте моя відповідь така ж сама, як сказав Хані. Адже перш, ніж ми залишимо свою релігію і послідуємо за тобою тільки через одну зустріч, треба пам’ятати, що ми живемо між водоймами, одна із них — в аль-Ямамі, друга — в ас-Саммаві». Посланець спитав:

مَا هَذَانِ الصُّرَيَّانِ؟

«Що це за дві водойми?».

Мусанна відповів: «Біля одного із них берег і землі арабів, біля другого — землі персів і річки Хосроя. Ми поселились там по договору з Хосроєм, в якому сказано, що ми не повинні бути зачинщиками подій і не давати притулку зачинщикам. По-видимому, справа, до якої ти нас закликаєш, о, брат курайшитів, ненависна царям. В землях арабів прощають проступки і приймають виправдання. Що стосується земель персів, то там не прощають проступків і не приймають виправдань. Тому, якщо ти побажаєш, щоб ми надали тобі притулок і надали допомогу, то ми це зробимо тільки проти арабів».

На це Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

مَا أَسَأْتُمْ فِي الرَّدِّ إِذْ أَفْصَحْتُمْ بِالصِّدْقِ، وَإِنَّ دِينَ اللَّهِ لَنْ يَنْصُرَهُ إِلا مَنْ حَاطَهُ مِنْ جَمِيعِ جَوَانِبِهِ

«Ваша відповідь не була плохою, якщо ви говорили правду! Надати допомогу релігії Аллаха зможе лише той, хто буде захищати її з усіх боків» (кінець цитати).

—У своїй книзі «Ас-Сірату ан-набавійя» Ібн Хішам говорить: «Мені розповів аз-Зухрі, що Пророк (с.а.с.) прийшов до Бану Амір ібн Саса, закликав їх до Аллаха і запропонував їм себе (тобто запропонував свою справу). Один із них,на ім’я Байхара ібн Фірас, сказав:«Клянусь Аллахом, якщо б я взяв цього юнака, то за його допомогою поглинув би усіх арабів». Потім він сказав: «Що ти скажеш, якщо ми присягнемо твоїй справі, а потім Аллах допоможе тобі перемогти ворогів? Чи буде нам після тебе влада?», — на що він (с.а.с.) сказав:

اَلْأَمْرُ لِلَّهِ يَضَعُهُ حَيْثُ يَشَاءُ

«Влада належить Аллаху, і Він дає її, кому побажає».

На що Бахайра ібн Фирас сказав: «Ми будемо підставляти свої шиї (під мечі) арабів через тебе, а коли Аллах дасть тобі перемогу, влади нам не дістанеться?! Тоді нам немає потреби в твоїй справі!».

У кінці усіх цих подій ансари із Медини дали другу присягу при Акабі, із якої ясно простежувалось, що її дали ті, хто довгий час провели з Мусабом, навчаючись у нього Ісламу. Після другої присяги при Акабі відбулась Хіджра і встановлення держави. Для більшої ясності наведу наступне:

— В «Ас-Сірату ан-набавійя», автор Ібн Хішам, «Хадаікуль-анвар» та інших книгах по життєпису Посланця (с.а.с.) наводиться: «На тринадцятий рік пророцтва Мусаб ібн Умайр разом з групою ансарів, які прийняли Іслам, і паломниками із їх народу, які перебували в язичництві, вирушив в паломництво в Мекку. Прибувши Мекку, вони домовились з Посланцем (с.а.с.), що їх зустріч відбудеться при Акабі в середині днів ташріка. Аллах побажав надати їм Свою пошану, надати допомогу Своєму Пророку (с.а.с.), підсилити Іслам і його послідовників, принизити ширк і його послідовників …

Кааб ібн Малік сказав: «Потів ми вирушили у паломництво, бо домовились зустрітись з Пророком (с.а.с.) в Акабі в середині днів ташріка. Коли ми закінчили своє паломництво, прийшла ніч, в яку ми домовились зустрітись з Посланцем Аллаха (с.а.с.)».

Далі Кааб ібн Малік говорить: «Цю ніч ми лягли разом зі своїми родичами в нашій стоянці. Коли минула третина ночі, ми вирушили на зустріч з Посланцем Аллаха (с.а.с.). Ми пробирались таємно як куріпки, поки не зібрались в ущелині у Акаби. Нас було 73 чоловіка. Разом з нами були 2 жінки … Ми зібрались в ущелині і почали чекати Посланця Аллаха (с.а.с.) … Після цього розмову почав Посланець Аллаха (с.а.с.); для початку він (с.а.с.) зачитав Коран, закликав до Аллаха і до Ісламу, а потім сказав:

أُبَايِعُكُمْ عَلَى أَنْ تَمْنَعُونِي مِمَّا تَمْنَعُونَ مِنْهُ نِسَاءَكُمْ وَأَبْنَاءَكُمْ

«Я укладаю з вами договір про те що ви будете захищати мене так само, як ви захищаєте своїх жінок і дітей!».

Тоді аль-Бара ібн Маарур взяв Пророка (с.а.с.) за руку і сказав: «Так! Клянусь Тим, Хто послав тебе з істиною, ми будемо захищати тебе від того, від чого захищаємо найдорожче для нас. Прийми ж від нас клятву, о, Посланець Аллаха (с.а.с.). Клянусь Аллахом, ми — природжені воїни, і це передається від покоління до покоління». Тут Абу Хайсям ібн ат-Тіхан перебив аль-Бару, сказав: «О,Посланець Аллаха (с.а.с.), у нас є з євреями певні договори, які нам доведеться розірвати. Чи не трапиться так, що коли ми зробимо це, а Аллах дарує тобі перемогу, ти повернешся до свого племені, а нас покинеш?», — на що Пророк (с.а.с.) посміхнувся іи сказав:

بَلْ الدَّمَ الدَّمَ وَالْهَدْمَ الْهَدْمَ أَنَا مِنْكُمْ وَأَنْتُمْ مِنِّي أُحَارِبُ مَنْ حَارَبْتُمْ وَأُسَالِمُ مَنْ سَآلَمْتُمْ

«(Ваша) кров — (це є моя) кров, вбивство (когось із вас)— (це усе одно, що) вбивство (мене самого), я— з вами, а ви — зі мною, і я буду битися з тими, з ким будете битися ви, і жити у мирі з тими, з ким укладете мир ви».

Ібн Ісхак сказав: «Мені розповів Убада ібн аль-Валід ібн Убада ібн ас-Саміт від свого батька аль-Валіда, а він від свого батька Убади ібн ас-Саміта, який був одним із старійшин:

بَايَعْنَا رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بَيْعَةَ الْحَرْبِ عَلَى السَّمْعِ وَالطَّاعَةِ فِي عُسْرِنَا وَيُسْرِنَا وَمَنْشَطِنَا وَمَكْرَهِنَا وَأَثَرَةٍ عَلَيْنَا وَأَنْ لَا نُنَازِعَ الْأَمْرَ أَهْلَهُ وَأَنْ نَقُولَ بِالْحَقِّ أَيْنَمَا كُنَّا لَا نَخَافُ فِي اللَّهِ لَوْمَةَ لَائِمٍ

«Ми дали Посланцю Аллаха (с.а.с.) присягу війни, присягу на підкорення і послух у біді і радості, в тому, що нам подобається, і в тому, що нам ненависно, навіть якщо нас будуть обділяти. Ми поклялись, що не будемо оскаржувати владу у її володарів, ми будемо говорити істину, де б не знаходились, і не боятись заради Аллаха засуджування тих, хто засуджує».

Убада ібн ас-Саміт був одним із дванадцяти старійшин (накібів), які дали першу присягу при Акабі (жіночу присягу)» (кінець цитати).

5) Так завершилась друга присяга при Акабі, присяга на надання допомоги. Це трапилось після того, як Іслам поширився в Медині. Потім була Хіджра і встановлення держави. Із усього, що трапилось, стає ясно, що Пророку (с.а.с.) було наказано зверху звертатись з таляб ан-нусра, починаючи з десятого року пророцтва. Іншими словами,звертатись з таляб ан-нусра він (с.а.с.) почав за три роки до першої присяги при Акабі, адже друга присяга була на тринадцятому році пророцтва. Це означає, що відносно таляб ан-нусра йому (с.а.с.) було ниспослано Божественне одкровення.

Тому Посланець Аллаха (с.а.с.) почав шукати володарів сили серед племен і просити їх надати йому (с.а.с.) допомогу. Саме тому, коли прийшли новини із Медини від Мусаба ібн Умайра, а потім прибуло 73 чоловіка і 2 жінки для другої присяги при Акабі, Посланець (с.а.с.) зрозумів, щоМедина готова надати йому допомогу у встановленні держави, у зміцненні позицій Ісламу і мусульман. Але разом з цим, він (с.а.с.) переселився в Медину лише після того, як Всевишній Аллах показав йому місце його переселення і дозволив йому здійснити Хіджру. Наводить Бухарі:

قَالَ ابْنُ شِهَابٍ فَأَخْبَرَنِي عُرْوَةُ بْنُ الزُّبَيْرِ أَنَّ عَائِشَةَ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهَا زَوْجَ النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَتْ لَمْ أَعْقِلْ أَبَوَيَّ قَطُّ إِلَّا وَهُمَا يَدِينَانِ الدِّينَ وَلَمْ يَمُرَّ عَلَيْنَا يَوْمٌ إِلَّا يَأْتِينَا فِيهِ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ طَرَفَيِ النَّهَارِ بُكْرَةً وَعَشِيَّةً... فَقَالَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ لِلْمُسْلِمِينَ إِنِّي أُرِيتُ دَارَ هِجْرَتِكُمْ ذَاتَ نَخْلٍ بَيْنَ لَابَتَيْنِ وَهُمَا الْحَرَّتَانِ فَهَاجَرَ مَنْ هَاجَرَ قِبَلَ الْمَدِينَةِ وَرَجَعَ عَامَّةُ مَنْ كَانَ هَاجَرَ بِأَرْضِ الْحَبَشَةِ إِلَى الْمَدِينَةِ وَتَجَهَّزَ أَبُو بَكْرٍ قِبَلَ الْمَدِينَةِ فَقَالَ لَهُ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَلَى رِسْلِكَ فَإِنِّي أَرْجُو أَنْ يُؤْذَنَ لِي فَقَالَ أَبُو بَكْرٍ وَهَلْ تَرْجُو ذَلِكَ بِأَبِي أَنْتَ قَالَ نَعَمْ... قَالَ ابْنُ شِهَابٍ قَالَ عُرْوَةُ قَالَتْ عَائِشَةُ فَبَيْنَمَا نَحْنُ يَوْمًا جُلُوسٌ فِي بَيْتِ أَبِي بَكْرٍ فِي نَحْرِ الظَّهِيرَةِ قَالَ قَائِلٌ لِأَبِي بَكْرٍ هَذَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مُتَقَنِّعًا فِي سَاعَةٍ لَمْ يَكُنْ يَأْتِينَا فِيهَا فَقَالَ أَبُو بَكْرٍ فِدَاءٌ لَهُ أَبِي وَأُمِّي وَاللَّهِ مَا جَاءَ بِهِ فِي هَذِهِ السَّاعَةِ إِلَّا أَمْرٌ قَالَتْ فَجَاءَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَاسْتَأْذَنَ فَأُذِنَ لَهُ فَدَخَلَ فَقَالَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ لِأَبِي بَكْرٍ أَخْرِجْ مَنْ عِنْدَكَ فَقَالَ أَبُو بَكْرٍ إِنَّمَا هُمْ أَهْلُكَ بِأَبِي أَنْتَ يَا رَسُولَ اللَّهِ قَالَ فَإِنِّي قَدْ أُذِنَ لِي فِي الْخُرُوجِ فَقَالَ أَبُو بَكْرٍ الصَّحَابَةُ بِأَبِي أَنْتَ يَا رَسُولَ اللَّهِ قَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ نَعَمْ

«Ібн Шіхаб сказав: «Мені розповів Урва ібн аз-Зубайр, що Аіша, дружина Посланця (с.а.с.), сказала: «Скільки я пам’ятаю своїх батьків, вони завжди сповідували цю релігію, і не було такого дня, коли Посланець Аллаха (с.а.с.) не заходив би до нас вранці і ввечері … Він (с.а.с.) звернувся до мусульман: «Мені було показано місце вашого переселення — це пальмові сади між двох каменистих схилів». Тобто між двох каменистих місцевостей вулканічного походження. Врешті решт переселився в Медину той, хто переселився. Більшість із тих, хто переселявся в Ефіопію, переселились в Медину у тому числі. Абу Бакр також приготувався до переселення в Медину,але Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав йому: «Зачекай, я прошу, щоб мені було дозволено». Абу Бакр сказав: «Нехай буде мій батько викупом за тебе, ти дійсно чекаєш цього?». Він сказав: «Так»…».

Ібн Шіхаб продовжив: «Урва розповів, що Аіша сказала наступне: «У той день ми сиділи в домі Абу Бакра у спекотний полудень, і хтось сказав Абу Бакру: «Посланець Аллаха (с.а.с.) іде, прикривши своє обличчя». Він (с.а.с.) йшов у час, в який він раніше ніколи до нас не приходив. Абу Бакр сказав: «Нехай будуть мій батько і мати викупом за нього, іде він у цей час тільки по справі!». Вона продовжила: «Посланець Аллаха (с.а.с.) попросив дозволу, і йому дозволили увійти ». Він (с.а.с.) сказав Абу Бакру:«Виведи усіх, хто у тебе». Абу Бакр сказав: «Нехай буде мій батько викупом за тебе, тут тільки твоя родина, о, Посланець Аллаха!». Він сказав: «Мені дозволено поїхати». Абу Бакр сказав: «Нехай буде викупом за тебе мій батько, о,Посланець Аллаха, (чи мені дозволено) супроводжувати?». Він відповів: «Так» …».

Підбиваючи підсумки:

  •  Посланець Аллаха (с.а.с.) почав звертатись з начал таляб ан-нусра тільки після того, як Аллах дав йому на це дозвіл, тобто після Одкровення.
  •  Спочатку він (с.а.с.) закликав невіруючих прийняти Іслам, і тільки після прийняття Ісламу звертався до них з таляб ан-нусра.
  • Він (с.а.с.) звертався з таляб ан-нусра тільки до володарів сили, тому він (с.а.с.) звертався до численних, сильних племен, а не до нечисленних. Він (с.а.с.) звертався з таляб ан-нусра до крупних і сильних міст, а не до маленьких поселень арабів-бедуїнів. Одним словом, він (с.а.с.) шукав тих, на кого міг опертися, хто міг надати йому підтримку у встановленні головування законів Аллаха та у веденні джихаду. Цей аспект добре був зрозумілий тим, до кого він (с.а.с.) звертався по допомогу, тому одні ставили умови у вигляді отримання влади після нього (с.а.с.), інші у вигляді того, що будуть битися з арабами, але не з персами, і т.д.

Я сподіваюсь, що цією відповіддю зміг внести достатню ясність в усі три питання, і усе ж таки, Аллах знає краще!

 

22 Мухаррама 1441 р.х.
21.09.2019 р.

 

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»