Збирання Корану у часи правління Абу Бакра

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

від Sawt Altahrir

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.

Моє питання пов’язане зі збиранням Корану у часи Абу Бакра: чи було це переписуванням чи збиранням тих предметів, на яких були написані аяти Корану? Я знаю, що у якості табанні є те, що згадано у книзі «Ісламська особистість», у Вашій відповіді на питання відносно цього і у Вашій книзі «Полегшення у досягнення основ». В них говориться, що під збиранням мається на увазі збирання тих предметів, на яких були написані аяти Корану. Проте я читав і інші тексти, де говориться, що під цим мається на увазі переписування, а не збирання воєдино цих записів. У якості прикладу наведу наступне:

У книзі «Аль-Муршід аль-ваджізіляулюмітатааллякубі аль-кітабі аль-азіз», автор Шіхаб уд-Дін Абдур-Рахман ібн Ісмаіль ібн Ібрахім (Абу Шама аль-Макдісі), помер у 665 р.х., говориться, що під збиранням мається на увазі переписування з тих предметів, на яких були записані аяти у присутності Посланця Аллаха (с.а.с.). Мені здається, що це суперечить згаданому у книзі «Ісламська особистість» і Вашій відповіді на питання. Як я знаю, ми заперечуємо переписування, а говоримо про те, що під збиранням мається на увазі збирання тих предметів, на яких були написані аяти Корану, оскільки на це є докази.

Яким чином можна узгодити ці моменти? Нехай благословить Вас Аллах!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

1) Про збирання Корану ми детально роз’яснили у нашій книзі, що у часи Абу Бакра збирались воєдино шматки шкіри, пальмові листки і кераміка, на яких у присутності Посланця (с.а.с.) були записані аяти Корану. Зібрані воєдино записи спочатку зберігались у Абу Бакра, після його смерті — вже у Умара ібн аль-Хаттаба, а після його смерті почали зберігатись у Хафси, доньки Умара … У часи правління Усмана виникла гостра необхідність зняти з записів копії, тому він послав до Хафси за ними. Після чого була знята низка копій у вигляді мусхафів, і вони відправлені у різні регіони Ісламської Держави. Одна із таких копій під назвою «Аль-Мусхафу аль-імам» залишилась у Усмана … І моменти ми розкрили досить детально.

2) Ви праві, є версії, які вказують на те, що у часи Абу Бакра у присутності сподвижників відбувалось саме переписування з зібраних воєдино предметів, на яких були записані аяти Корану. Але при цьому є також версії про те, що мова іде про переписування лише частини Корану.

3) У даному випадку варто керуватись версіями Бухарі, інші ж версії треба брати лише у тому випадку, якщо вони узгоджуються з його версіями.

4) При вивченні даного питання стає очевидним:

а) У «Сахіх» Бухари є дві версії під номерами 4311 і 6654:

4311: «Нам розповів Абу аль-Яман: «Нам повідомив Шуайба от аз-Захрі: «Мені повідомив Ібн Саббак, що Зайд ібн Сабіт аль-Ансарі (р.а.), який був серед тих, хто записував Одкровення, сказав наступне: «Абу Бакр відправив за мною (людей) щодо вбитих у битві при Ямамі. У цей час з ним (Абу Бакром) знаходився Умар. Абу Бакр сказав: «Умар прийшов до мене і сказав: «У день Ямами загинуло немало людей. Я побоююсь, що якщо продовжиться загибель читців Корану у різних місцях, то багато чого із Корану буде втрачено, якщо ви не зберете його. Я вважаю, що саме ти повинен зібрати його». Далее Абу Бакр сказав: «Я відповів Умару: «Як як можу зробити те, чого не зробив Посланець Аллаха (с.а.с.)?», — але Умар сказав: «Клянусь Аллахом, це буде у благо!». Умар продовжував мене умовляти, поки Аллах не розкрив мої груди для сприйняття істинності усього цього, і як угледів у цій справі те ж, що і Умар». Зайд сказав: «(Поки Абу Бакр говорив) Умар сидів мовчки».

Абу Бакр сказав мені: «Ти молодий, розумний чоловік. Нам немає у чому тебе винити. Ти записував Одкровення від я Посланця Аллаха (с.а.с.), так вивчи Коран і збери його!».Зайд сказав: «Клянусь Аллахом, якщо б він доручив мені перенести яку-небудь гору, то це не було б для мене таким важким, як виконати його наказ зібрати Коран. Тоді я сказав: «Як ви можете зробити те, чого не робив Посланець Аллаха (с.а.с.)?».

На це Абу Бакр сказав: «Клянусь Аллахом, це буде у благо!». Він продовжував умовляти мене, поки Аллах не розкрив мої груди для сприйняття цього так само, як Він розкрив груди Абу Бакру і Умару. І я взявся з вивчення і збирання Корану, який був записаний на шматках шкіри, плоских кістках і пальмових листках і збережений у серцях чоловіків. Я збирав його до тих пір, поки не виявив, що два останніх аяти сури «Ат-Тауба» знаходяться тільки у Хузайми аль-Ансарі і ні у кого іншого: «До вас явився Посланець із вашого оточення. Тяжко для нього те, що ви страждаєте. Він старається для вас...» (9:128,129), — і до кінця сури. Зібрані частини Корану залишались у АбуБакра, поки Аллах не відправив до нього смерть, потім вони були у Умара, а після його смерті — вже у Хафси, доньки Умара...».

6654: «Нам розповів Мухаммад ібн Убайдуллах Абу Сабіт: «Нам розповів Ібрахім ібн Саад від Ібн Шіхаба, а він — від Убайди ібн ас-Саббака, а він — від Зайда ібн Сабіта: «Абу Бакр відправив за мною (людей) щодо вбитих у битві при Ямамі. У цей час з ним (Абу Бакром) знаходився Умар. Абу Бакр сказав: «Умар прийшов до мене і сказав: «У день Ямами загинуло немало читців Корану. Я побоююсь, що якщо продовжиться загибель читців Корану у різних місцях, то багато що із Корану буде втрачено. Я вважаю, що ти повинен наказати зібрати Коран».

Далі Абу Бакр сказав: «Я відповів Умару: «Як я можу зробити те, чого не зробив Посланець Аллаха (с.а.с.)?», — але Умар сказав: «Клянусь Аллахом, це буде у благо!». Умар продовжив мене умовляти, поки Аллах не розкрив мої груди для сприйняття істинності усього цього так само, як розкрив груди Умара, і я угледів у цій справі те ж, що і Умар». Зайд сказав: «Абу Бакр сказав мне: «Ти молодий, розумний чоловік. Нам немає у чому тебе винити. Ти записував Одкровення від Посланця Аллаха (с.а.с.), так вивчи Коран і збери його!».

Зайд сказав: «Клянусь Аллахом, якщо б Він доручив мені перенести яку-небудь гору, то це не було б для мене таким важким, як зібрати Коран. Тоді я сказав: «Як ви можете зробити те, чого не робив Посланець Аллаха (с.а.с.)?». На це Абу Бакр мені сказав: «Клянусь Аллахом, це буде у благо!». Він продовжив умовляти мене, поки Аллах не розкрив мої груди для сприйняття цього так само, як Він розкрив груди Абу Бакру і Умару, і я угледів у цій справі те ж, що і вони.

І я взявся за збирання Корану, який був записаний на пальмових листках, шматках шкіри, кераміці і збережений у серцях чоловіків. Два останніх аяти сури «Ат-Тауба»: «До вас явився Посланець із вашого оточення. Тяжко для нього те, що ви страждаєте. Він старається для вас...» (9:128,129), — я знайшов тільки у Хузайми чи Абу Хузайми. Я додав їх до решти частин. Зібрані частини Корану залишались у Абу Бакра, поки Аллах не відправив до нього смерть, потім — у Умара, а після його смерті — вже у Хафси, доньки Умара...».
Мухаммад ібн Убайдуллах сказав: «Під словом «аль-ліхаф» мається на увазі кераміка».

б) Версії Бухари приходять від Зайда ібн Сабіта, і у кожній є слова Абу Бакра Зайду: «Ти молодий, розумний чоловік. Нам немає у чому тебе винити. Ти записував одкровення від Посланця Аллаха (с.а.с.), так вивчи Коран і збери його!».

в) Звідси стає ясним, що Абу Бакр вимагав від Зайда зібрати Одкровення, а не записати його. Інакше кажучи, місія Зайда полягає у тому, щоб він не переписував, а зібрав воєдино ті предмети, на яких були записані аяти у присутності Посланця Аллаха (с.а.с.).

г) Дана точка зору підтверджується іще і тим, що Зайд зміг знайти останні аяти сури «Ат-Тауба» тільки у Хузайми аль-Ансарі. Зайд не брав їх, поки не підтвердилось, що вони були записані у присутності Посланця (с.а.с.). І це, незважаючи на те, що сподвижники знали ці аяти напам’ять за допомогою таватура. Сподвижники взяли для себе за правило не приймати той чи інший запис з аятами, поки не засвідчать двоє, що запис був зроблений у присутності Посланця (с.а.с.). І це, незважаючи на те, що сподвижники знали їх напам’ять. Для свідчення про запис останніх двох аятів сури «Ат-Тауба», окрім самого Хузайми, не вистачало іще однієї людини. Незабаром прийшло полегшення від Всевишнього, адже сподвижники підтвердили, що свідчення Хузайми рівняється свідченню двох праведних чоловіків.

д) Те, що свідчення Хузайми прирівнюється свідченню двох праведних чоловіків, наводиться у Ахмада і Абу Дауда. Ахмад пише: «Нам розповів Абу аль-Ямама: «Нам розповів Шуайб, а той — від аз-Зухрі: «Мені розповів Умар ібн Хузайма аль-Ансарі, що його дядька по матері (він був сподвижником) розповів йому, що Пророк (с.а.с.) купив коня у бедуїна. Пророк (с.а.с.) повів його (бедуїна) з собою, щоб завершити угоду оплатою.

Він (с.а.с.) пішов швидким кроком, а бедуїн — повільним. Чоловіки обступили бедуїна і почали пропонувати йому продати коня, не знаючи, що Пророк (с.а.с.) вже купив коня, так, що деякі із них запропонували бедуїну більшу суму, аніж Пророк (с.а.с.), який вже купив його. Тоді бедуїн звернувся до Пророку (с.а.с.) і сказав йому: «Якщо хочеш купити цього коня, то купуй, а ні, тоді я його вже продав (іншим))!». Як тільки Пророк (с.а.с.)почув звернення бедуїна, то зупинився і спитав: «Хіба я вже не купив його у тебе ?». Бедуїн сказав: «Ні, клянусь Аллахом, не продав я його тобі!». Пророк (с.а.с.) сказав: «Навпаки, як купив його у тебе!».

Люди почали стікатись до Пророку (с.а.с.) і бедуїну, коли ті повторювали свої заяви. Тоді бедуїн почав говорити: «Приведи свідка, що я продав його тобі». Ті, хто підійшов із числа мусульман, сказали йому: «Горе тобі! Пророк (с.а.с.) ніколи не говорив нічого, окрім правди!». Потім прийшов Хузайма і почав дослухатись до слів Пророка (с.а.с.) і бедуїна. Бедуїн продовжив: «Приведи свідка,що я продав його тобі». Тоді Хузайма сказав: «Я свідчу, що ти продав його!». Пророк (с.а.с.) підійшов до Хузайми і сказав: «На підґрунті чого ти свідчиш?». Він сказав: «На підґрунті твоєї правдивості, о Посланець Аллаха!». Після цього Пророк (с.а.с.) прирівняв свідчення Хузайми до свідченню двох чоловіків».

Також цей хадіс вивів аль-Хакім у книзі «Мустадрак» згідно умовам Бухарі і Мусліма, сказавши: «Цей хадіс сахіх у своєму існаді (ланцюжку передавачів). На думку Бухарі і Мусліма його передавачі гідні довіри, але при цьому вони не згадали у себе цей хадіс».

е) Усе це підтверджує, що сподвижником, у якого був знайдений запис з аятами «Ат-Тауба», був Хузайма, а не Абу Хузайма, як згадується у деяких версіях. Адже аят був прийнятий з урахуванням свідчення того, чиє свідчення прирівнювалось до свідченню двох. Дана якість є лише у Хузайми, а не у Абу Хузайми. По-видимому, у передавачів трапилась плутанина між іменами Хузайма і Абу Хузайма. Таке іноді трапляється. Як би там не було, у даному випадку мова йде про Хузайму ібн Сабіта аль-Ансарі.

ё) Після того, як Зайд знайшов у Хузайми записи, він не став брати їх, поки сподвижники не засвідчили, що свідчення Хузайми прирівнюється до свідченню двох. Це згідно хадісу, який ми згадали раніше. Після чого серце Зайда заспокоїлось, він взяв записи Хузайми і додав до інших записів Корану.

ж) Усе це підтверджує, що місія Зайда полягала у збиранні Корану, а не в переписуванні. Зайд не тільки зібрав ті предмети, на яких були записані аяти, але і розташував їх так, як вони повинні бути. Повторюсь іще раз, у відношенні кожного запису як мінімум дві людини повинні були засвідчити, що вона була зроблена у присутності Посланця (с.а.с.). Винятком стали останні два аяти сури «Ат-Тауба», але свідчення Хузайми було досить, бо на це вказав сам Посланець Аллаха (с.а.с.). Прав був Всевишній Аллах, коли сказав:

إِنَّا نَحْنُ نَزَّلْنَا الذِّكْرَ وَإِنَّا لَهُ لَحَافِظُونَ

«Воістину, Ми ниспослали Нагадування, і Ми оберігаємо його» (15:9).

з) Отож, згадувані Вами версії про те, що Зайд переписував аяти Корану, а не збирав їх, суперечить версіям Бухарі. Це означає, що ті версії, які суперечать версіям Бухарі, відкидаються або з причини свого змістового протиріччя (діраятан), навіть якщо існади достовірні, або з причини своєї слабкості.

6) На завершення, враховуючи, що у книгах «Ісламська особистість», 1 том, і «Полегшення у досягненні основ» Ви прочитали тему про збирання Корану у часи Абу Бакра, то я не бачу необхідності наводити із них усі цитати. Єдине, я хотів би тут навести дві невеликі цитати із цих книг:

а) «Ісламська особистість»: «Отож, Абу Бакр не наказував записати Коран в одну книгу, а наказав зібрати в одному місці те, на чому у присутності Посланця Аллаха (с.а.с.) були записані аяти. Він бажав упевнитись у тому, що це були саме ті записи, засвідчуючи це свідченням двох людей, які свідчать про те, що вони були зроблені у присутності Пророка (с.а.с.), а також тим, що вони записані сподвижниками і вивчені ними напам’ять. При житті Абу Бакра дані записи зберігались у нього, потім — у Умара. А після смерті Умара вони, згідно його заповіту, зберігались у матері правовірних Хафси, тобто його доньки … Таким чином те, що зробив Усман, не було збиранням Корану, а було точним переписуванням Корану таким, яким він передався від Посланця Аллаха (с.а.с.).

Окрім переписування Усман нічого не робив. Усман зробив сім копій з оригінала, який зберігався у Хафси, матері правовірних. Так Усман зміг об’єднати усіх людей за допомогою зробленої і примноженої копії Корану, але у той же час він заборонив використовувати інші записи. Так Коран залишився у тій формі, в якій він був написаний у присутності Пророка (с.а.с.). Примножена копія Корану відповідає саме тому оригіналу, який був зібраний Абу Бакром. Потім мусульмани почали переписувати Коран виключно з цих копій, і тільки. Згодом не залишилось інших варіантів Корану, окрім копій Усмана. Коли з’явились типографії, Коран почали передруковувати з копій Усмана по тій же формі» (кінець цитати).

б) «Полегшення у досягненні основ»: «Аллах взяв на себе відповідальність зберегти Священний Коран, Він обіцяв, що брехня не підбереться до ньому ані спереду, ані ззаду, що ніхто не зможе змінити у ньому навіть букву:

إِنَّا نَحْنُ نَزَّلْنَا الذِّكْرَ وَإِنَّا لَهُ لَحَافِظُونَ

«Воістину, Ми ниспослали Нагадування, і Ми оберігаємо його» (15:09),

إِنَّ عَلَيْنَا جَمْعَهُ وَقُرْآنَهُ

«Нам належить зібрати його і прочитати» (75:17),

وَلَوْ كَانَ مِنْ عِندِ غَيْرِ اللَّهِ لَوَجَدُوا فِيهِ اخْتِلَافًا كَثِيرًا

«… Адже якщо б він був не від Аллаха, то вони знайшли б у ньому багато протиріч» (4:82),

لَا يَأْتِيهِ الْبَاطِلُ مِن بَيْنِ يَدَيْهِ وَلَا مِنْ خَلْفِهِ تَنزِيلٌ مِّنْ حَكِيمٍ حَمِيدٍ

«Брехня не підбереться до нього ані спереду, ані ззаду. Воно ниспослано від Мудрого, Достохвального» (41:42).

Аллах зберіг Коран і відправив тих, хто зібрав його, зберіг від підміни і спотворень. Сподвижники, нехай буде задоволений ними Аллах, передали нам його шляхом таватура, передали точнісінько Одкровення, яке зійшло, і те, що наказав записати Посланець (с.а.с.). Коран залишиться збереженим аж до Судного дня» (кінець цитати).

 

30 Рабі ус-сані 1442 р.х.
15.12.2020 р.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»