Ікрах мульджі (повне примушення і заборона на жертвування серця

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

від Saleem Eshaq

Перше питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.

Одна із цілей Шаріату — збереження життя людини. Ми знаємо, що цілі Шаріату абсолютно не можуть виступати у якості ілляту для законів, але при цьому є шаріатське правило:

اَلضَّرُورَاتُ تُبِيحُ الْمَحْظُورَاتِ

«Крайня необхідність дозволяє заборонене».

Я знаю, що це відноситься до їжі і напоїв, коли на кону стоїть питання життя і смерті. Також мені відомо, що ікрахмульджі дозволяє сказати слова невір’я, коли є загроза відняття частини майна, позбавлення життя, ампутації частини тіла, загроза зґвалтування (чоловіка і жінки).

На тлі вищевикладеного виникає питання: чи дозволяється людині погодитись на пересадку серця у тому випадку, коли лікарі говорять їй про необхідність цього, оскільки з більшою ймовірністю, не зробивши так операцію, людина помре? При цьому відомо, що заборонено жертвувати серце після смерті, проте є різниця між пожертвуванням самого органу і прийняттям донорського органу.

Нехай воздасть Аллах Вам благом!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

Із Вашого питання стає зрозумілим, що Ви знайомі з цілями Шаріату, правилом про крайню необхідність, ікрахоммульджі, забороною жертвувати органами після смерті … Але при цьому Ви питаєте про закон відносно пересадки серця людині, якій лікарі на підґрунті більшої ймовірності повідомили про летальний кінець, якщо не відбудеться пересадка органу. Також Ви посилаєтесь на різницю між пожертвуванням і прийняттям донорського органу.

1) Перш ніж відповісти на Ваше питання, я хотів би навести цитату із відповіді на питання від 30.12.2018, де говориться: «Що стосується трансплантації органів, то, очевидно, Ви ознайомились з тими доказами, які забороняють це робити, у книзі «Закони Шаріату відносно клонування, трансплантації органів, аборту і смерті...». Давайте стисло згадаємо їх. Отож, у книзі відносно пересадки органів від мертвої людини до живої згадується два моменти:

Перший момент. Тіло людини після смерті не належить нікому із людей, людина одразу після смерті втрачає право на своє тіло, спадкоємці так само не володіють цим правом, і на це вказують закони Шаріату. Тому ані померлий, ані спадкоємці не володіють повноваженнями жертвувати яким-небудь органом померлого тіла, бо це не у їх володінні і не у їх владі.

2) Забороняється коїти замах на тіло померлого і завдавати йому страждання, так само ж заборонена наруга над ним. Це проходить у наступних рамках:

а) Відносно заборони на замах і завдання страждань є хадіси, які ясно вказують на те, що недоторканість мертвих подібна недоторканості живих. Тому замах на померлих і завдання їм шкоди подібно замаху на живу людину. Забороняється розпорювати живіт, рубати шию, виколювати очі або ламати кістки живій людині, і так само забороняється робити це і у відношенні мертвої. Забороняється лаяти, бити, наносити каліцтва і т.п. речі живій людині, і так само ж забороняється робити це і у відношенні мертвого. Давайте згадаємо хадіси, які забороняють подібне:

— Передається від Аіші,Посланець (с.а.с) сказав:

كَسْرُ عَظْمِ الْمَيِّتِ كَكَسْرِهِ حَيًّا

«Ламати кістки мертвих подібно ламанню кісток живого» (Ахмад, Абу Дауд, Ібн Хіббан).

— Передається від Амра ібн Хазма аль-Ансарі, який сказав: «Якось Посланець Аллаха (с.а.с), побачивши мене сидячим на могилі, сказав мені наступне:

لَا تُؤْذِ صَاحِبَ الْقَبْرِ

«Не причиняй страждань мешканцю могили» (Ахмад).

— Абу Хурайра розповідав, що Посланець Аллаха (с.а.с) сказав:

لَأَنْ يَجْلِسَ أَحَدُكُمْ عَلَى جَمْرَةٍ فَتَحْرِقَ ثِيَابَهُ حَتَّى تَصِلَ إِلَى جِلْدِهِ خَيْرٌ لَهُ مِنْ أَنْ يَجْلِسَ عَلَى قَبْرٍ

«Для будь-якого із вас краще сидіти на розпеченому вугіллі до тих пір, поки воно не пропалить його одяг і не торкнеться його шкіри, аніж сидіти на могилі» (Муслім, Ахмад).

б) Відносно наруги над тілом померлого варто відзначити, що виколювання очей чи розпорення живота, щоб вилучити серце, нирки, легені з метою пересадки іншому, буде вважатись наругою, а Іслам заборонив це.

— Передається від Абдуллаха ібн Зайда аль-Ансарі:

نَهَى النَّبِيُّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَنِ النُّهْبَى وَالْـمُـثْـلَةِ

«Пророк (с.а.с.) забороняв грабувати і спотворювати трупи» (Бухари).

— Передається від Сафвана ібн Ассаля: «Пророк (с.а.с.), відправляючи нас з загоном, сказав наступне:

سِيرُوا بِاسْمِ اللهِ وَفِي سَبِيلِ اللهِ قَاتِلُوا مَنْ كَفَرَ بِاللهِ وَلَا تَمْثُلُوا وَلاَ تَغْدِرُوا وَلاَ تَغُلُّوا وَلَا تَقْتُلُوا وَلِيداً

«Виступайте з іменем Аллаха, на шляху Аллаха, воюйте з тими, хто не вірить в Аллаха, не спотворюйте трупи, не вчиняйте віроломно і не вбивайте дітей» (Ахмад, Ібн Маджа, ан-Насаі)» (кінець цитати).

Також у темі «Вимушене положення» книги «Закони Шаріату відносно клонування, трансплантації органів, аборту і смерті...» говориться: «Вимушене положення — це положення, коли Аллах дозволяє гостро потребуючому, у якого немає їжі і його життю загрожує смерть, вжити у їжу те, що Шаріат заборонив,наприклад, такі речі як мертвечина, кров, свинина, і т.д. Звідси питання: чи дозволяється трансплантація органів мертвої людини, щоб врятувати того, чия життя знаходиться у небезпеці і потребує пересадки органів?

Для отримання відповіді на дане питання необхідно дізнатись закон вимушеного положення, щоб ми могли дізнатись закон про трансплантацію органів померлої людини живій, яка потребує цього.

● Що стосується вимушеного положення, то Всевишній Аллах дозволив гостро потребуючому, у якого немає їжі, і його життю загрожує смерть, вжити у їжу те, що Шаріат заборонив, оскільки це дозволить йому зберегти своє життя. Всевишній сказав:

إِنَّمَا حَرَّمَ عَلَيْكُمُ الْمَيْتَةَ وَالدَّمَ وَلَحْمَ الْخِنزِيرِ وَمَا أُهِلَّ بِهِ لِغَيْرِ اللّهِ فَمَنِ اضْطُرَّ غَيْرَ بَاغٍ وَلاَ عَادٍ فَلا إِثْمَ عَلَيْهِ

«Він заборонив вам мертвечину, кров, м’ясо свині і те, що принесено в жертву не заради Аллаха. Якщо ж хтось вимушений [піти на це], не домагаючись забороненого і не переступаючи [межі необхідного], то немає на ньому гріху. Воістину, Аллах — Прощаючий, Милосердний» (2:173).

Гостро потребуючий вживає у їжу те, що він знайде із забороненого, щоб підтримати своє життя, що дозволить зберегти його. Якщо він не з’їсть заборонене і помре, то він буде грішником і самовбивцею. Всевишній сказав:

وَلَا تَقْتُلُوا أَنْفُسَكُمْ

«І не вбивайте самих себе» (4:29).

● На підґрунті того, що було згадано про закон вимушеного положення, чи можна за допомогою киясу застосувати даний закон до трансплантації органів померлого тому, хто потребує цього, адже на кону — питання життя?

● Умовою для використання кияса у даному питанні є те, щоб іллят трансплантації органів1 мав спільність з іллятом вимушеного положення, тобто коли відсутнє харчування2, або те, що іллятом виступає одне і теж саме положення, або іллят не повинен виходити за рамки заданої тематики. Причина цього полягає у тому, що кияс — це поширення хукму основи (асля) на відгалуження (фара) за допомогою ілляту, що є в основі (аслі). Якщо іллят відгалуження не має спільності з іллятом основи ані у цілому, ані в окремому, тоді хукм основи (асля) не буде поширюватись на відгалуження (фара).

● Трансплантація органів може зачіпати органи, від яких, швидше усього, залежить порятунок життя, такі як серце, печінка, нирки, легені, або органи, від яких не залежить порятунок життя, такі як око, рука, нога, друга нирка для того, у кого одна нирка здорова і т.д.

● Положення, коли органи, від яких не залежить порятунок життя, тобто втрата яких не призводить до смерті, не мають ілляту основи (порятунок життя людини). Це означає, що закон вимушеного положення не застосовується до трансплантації подібних органів. Отож, Шаріат забороняє пересадку ока, руки, ноги, другої нирки тому, у кого одна нирка здорова, від померлої людини — тому, хто потребує їх.

● Що стосується органів, від яких, швидше усього, залежить порятунок життя, то тут існує два положення:

1) Іллят (порятунку життя і її збереження) не має місця у питанні трансплантації подібних органів, на відміну від питання вимушеного положення. Причина цього полягає у тому, що вживання у їжу заборонених Аллахом речей однозначно веде до порятунку життя, у той час як пересадка серця, печінки, нирок може привести, а може і не привести до порятунку життя. Випадків із життя, які підтверджують це, предосить. Це означає, що іллят у питанні трансплантації органів — неповноцінний.

2) Тут мова йде про іншу умову відгалуження (фара). Відгалуження не повинно мати переважаючого протиріччя. Це полягає у тому, що переважаюче протиріччя вимагає протилежного тому, що вимагає кияс від ілляту. Наприклад у випадку трансплантації органів є явний текст, який суперечить тому, що вимагає кияс. Оскільки мова йде про тексти, які забороняють замахуватись на тіло померлого, завдавати йому шкоди і страждання, спотворювати. Дані тексти ясні і зрозумілі, і вони забороняють робити те, що вимагає робити іллят трансплантації органів.

● Таким чином, згадані два положення забороняють пересадку органів, від яких, швидше усього, залежить порятунок життя, такі як серце, печінка, легені померлої людини. Причина цього полягає у тому, що померлий захищений від усілякого замаху, ким би він не був — мусульманином, зіммієм, муахідом, мустаміном» (кінець цитати).

Другий момент. Із усього вищевикладеного ми розуміємо, що Шаріат забороняє пересадку серця померлого живій людині, навіть якщо мова йде про порятунок життя. Це означає, що заповідати чи жертвувати серце іншій людині заборонено. Що стосується прийняття донорського серця, то це також заборонено, адже коли говориться про заборону на пересадку серця, то не мається на увазі лише заборона і жертвування ним, сюди також входить і його прийняття.

Причина цього полягає у тому, що до замаху на тіло мертвої людини також відноситься і прийняття її серця. Інакше кажучи, замах на тіло померлого відбувається під час вилучення у нього серця і під час пересадки цього серця живій людині. Тому у положенні, коли серце було вилучено із тіла померлого, є ваджибом захоронити його, а не використовувати його для лікування іншої людини. Наводить Абу Дауд від Аіші (р.а.), що Посланець (с.а.с) сказав:

كَسْرُ عَظْمِ الْمَيِّتِ كَكَسْرِهِ حَيًّا

«Ламати кістки мертвих подібно ламанню кісток живого».

У книзі «Авну аль-мабудаляшархісунані Абу Дауд» наводиться: «Пояснюючи причину хадісу, імам ас-Суюті сказав, що Джабір (р.а.) передав наступне: «Ми увійшли разом з Посланцем Аллаха (с.а.с.) на джаназа (заупокійну молитву). (Коли ми були поруч з могилою) Посланець (с.а.с.) сів на краю могили, і ми сіли разом з ним. Коли ж могильщик витягнув стару кістку чи передпліччя і почав ламати її, він (с.а.с.) сказав:

لَا تَكْسِرْهَا فَإِنَّ كَسْرَكَ إِيَّاهُ مَيِّتاً كَكَسْرِكَ إِيَّاهُ حَيّاً وَلَكِنْ دُسَّهُ فِي جَانِبِ الْقَبْرِ

«Не ламай її! Зламати її мертвою — те ж саме, що зламати її живою. Закопай її поруч з могилою».

Згідно цьому хадісу, необхідно заново закопати кістку померлого. Із цього розуміється, що частина тіла людини повинна бути похована

Підбиваючи підсумки: заборонено приймати орган, від якого залежить питання життя і смерті, наприклад, серце. Але також заборонено пожертвувати його іншому, навіть якщо мова іде про порятунок життя. Заборонено заповідати його після смерті, адже людина одразу після смерті втрачає право на своє тіло, спадкоємці так само не володіють цим правом, і на це вказують закони Шаріату. Єдине, на що претендують спадкоємці — це частка із його майна. Отож, спадкоємці не можуть пожертвувати якоюсь частиною тіла померлого, бо це буде вважатись замахом на тіло, що по Шаріату — харам.

Я сподіваюсь, що цього роз’яснення досить, але Аллах знає краще.

 

11 Джумада аль-уля 1442 р.х.
26.12.2020 р.

 

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці «Фейсбук» на тему «Фікх»