Тільки халіф має право приймати табанні в шаріатських законах

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: Ассаляму алейкум! Що означає «тільки халіф має право приймати (табанні) в шаріатських законах»?

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

Детальну відповідь на ваше питання можна знайти у книзі «Проект конституції» та інших книгах Хізб ут-Тахрір. Я наведу лише деякі строки із книги «Проект конституції. Том 1».

У статті 22 пишеться: «Що стосується четвертої основи, яка гласить про прийняття (табанні) законів, що є правом одного лише халіфа, то це утверджено одностайністю сподвижників. Із цієї одностайності були виведені наступні відомі шаріатські правила: «Наказ Імама усуває розбіжності», «Наказ Імам підлягає виконанню», «Правитель вправі виносити стільки рішень, скільки виникає проблем».

У статті 36 пишеться: «Доказом пункту «а» є одностайність сподвижників. Слово «закон» (канун) має термінологічне значення: це наказ, який видається правителем, щоб люди дотримувались його. Також слово «закон» визначається як «сукупність правил, встановлених правителем, щоб люди дотримувались їх у своїх відносинах». Тобто, коли правитель наказує слідувати певним правилам, вони стають законом, якому люди повинні підкорятись. Якщо ж правитель не наказує слідувати їм,тоді вони не будуть законом, і люди не повинні підкорятись їм.

Мусульмани слідують шаріатським правилам. Вони живуть по наказам і заборонам Аллаха, а не по наказам і заборонам правителя. Сподвижники суперечили по деяким питанням. Розуміння деякими із них шаріатських текстів відрізнялось від розуміння інших. Кожен із них слідував своєму розумінню, тому що це розуміння було для нього рішенням Аллаха. Проте в управлінні справами Умми є питання, в яких необхідно, щоб мусульмани слідували одній думці, а не кожний своєму іджтіхаду. Наприклад, Абу Бакр вважав, що треба розподіляти майно усім порівну, тому що це однакове право кожного.

Умар же вважав, що неправильно давати тому, хто бився проти Посланця Аллаха (с.а.с.), стільки же, скільки отримують ті, хто бився разом з ним, або неправильно давати порівну бідному і багатому. Але халіфом був Абу Бакр, тому він наказав, щоб розподіл відбувався згідно його думці. Тобто він прийняв (табанні) розподіл порівну. Мусульмани ж послідували цій думці. Так само його думці слідували валії і судді. Умар в тому числі підкорявся халіфу.

Коли пост халіфа зайняв Умар, він прийняв (табанні) думку, яка суперечила думці Абу Бакра. Він велів слідувати своїй думці у питанні розподілу майна, а саме — розподіляти по перевазі, а не порівну. У часи його правління майно розподілялось по принципу: хто перший увійшов в Іслам і хто більше потребує майна. І мусульмани підкорились йому. Валії і судді почали діяти згідно його думці. Тут встановилась одностайна думка сподвижників відносно того, що Імам може приймати (табанні) певні шаріатські правила, виведені правильним іджтіхадом, і може наказувати мусульманам слідувати саме цьому правилу. Мусульмани ж повинні підкорятись, навіть якщо це суперечить їх власному іджтіхаду, і повинні залишити свої думки. Ці прийняті правила називаються законом (канун). Отож, тільки халіф має право приймати табанні».

Сподіваюсь, що цієї відповіді досить.

 

Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
7 Раджаба 1442 р.х.
19.02.2021 р.