Взаємодія з «ісламськими» банками

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: Ассаляму алейкум! Чи діють ісламські банки в Тулькармі і провінціях Західного берега в згідно з Шаріатом? Чи дозволено вкладати в них гроші, або це просто назва для прикриття лихварського бізнесу?

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

По-перше, ми вже декілька разів відповідали на подібне питання і писали:

«Питання договорів детально розглянуто в Ісламі:

1 — Говорячи про торгівлю варто зазначити, що торговець спочатку повинен стати володарем товару, а потім виставити його на продаж, щоб покупець міг його бачити. І якщо покупець згоден купити товар, тоді угода вважається укладеною. У протилежному випадку товар залишається у свого володаря. Згідно Ісламу, неможна продавати товар, не ставши його володарем. На це вказують наступні докази:

Повідомляється від Хакіма ібн Хізама наступне:

قُلْتُ: يَا رَسُولَ اللَّهِ يَأْتِينِي الرَّجُلُ يَسْأَلُنِي الْبَيْعَ لَيْسَ عِنْدِي مَا أَبِيعُهُ مِنْهُ، ثُمَّ أَبِيعُهُ مِنْ السُّوقِ فَقَالَ: لَا تَبِعْ مَا لَيْسَ عِنْدَكَ

«Я спитав: «О, Посланець Аллаха! До мене приходить чоловік і просить продати те, чого у мене немає, і я продаю йому це з ринку. У відповідь на це Посланець Аллаха сказав: «Не продавай те, чого у тебе немає» (Ахмад). Повідомляється від Амра ібн Шуайба, від його батька, далі — від діда, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

لَا يَحِلُّ سَلَفٌ وَبَيْعٌ، وَلَا شَرْطَانِ فِي بَيْعٍ، وَلَا رِبْحُ مَا لَمْ تَضْمَنْ، وَلَا بَيْعُ مَا لَيْسَ عِنْدَكَ

«Не дозволяється об’єднання продажу з даванням в борг, а також дві умови при продажу:отримання прибутку від того, що чоловік повинен відшкодувати у випадку втрати або пошкодження, і продаж того, чого у чоловіка немає» (Абу Давуд).

2 — Так само ж, якщо халіф побажає розділити громадську власність між людьми або роздати їм продукти харчування із власності держави, де кожен буде знати свою частку,то нікому не дозволяється продавати свою частку заздалегідь, перш ніж він отримає її від держави. Такого правила дотримуватись сподвижники:

• Навів Малік від Нафіа, що Хакім ібн Хізам закупив продукти, які Умар ібн аль-Хаттаб наказав роздати людям, і Хакім перепродав продукти до того, як отримав їх в руки. Це дійшло до Умара,і він скасував продаж і сказав: «Не продавай продукти, які закупаєш, поки не отримаєш їх в руки».

• Повідомляється від Маліка, що він чув, як у часи правління Марвана ібн аль-Хакама люди отримували розписки на продукти з ринку в аль-Джаре. Люди купували і продавали розписки між собою до того, як отримали продукти. Зайд ібн Сабіт і один із сподвижників Посланця Аллаха (с.а.с.) пішли до Марвану ібн аль-Хакаму і сказали: «Марван! Ви зробили лихварство дозволеним?». Він відповів: «Нехай убереже Аллах! Що це ви говорите?». Вони сказали: «Ми говоримо про розписки, які люди купують і продають перш, ніж вони отримали продукти». Потім Марван послав охорону, щоб знати розписки і повернути їх володарям.

3 — Проте сьогодні в мусульманських країнах з’явились заклади, які почали вдаватись до хитрощів відносно Шаріату і почали називати себе «ісламськими», як, наприклад, «ісламські банки». Вони не мають справи з лихварством,як це роблять інші банки, а вибирають інші заборонені види діяльності, наприклад:

а) Якщо ви підете у звичайний банк і захочете отримати кредит, він вкаже вам певний відсоток. А якщо ви підете у так званий «ісламський банк» і захочете отримати кредит,він теж дасть вам грошей тільки з однією метою — отримати прибуток, тому що це банк, а не благодійний заклад. Але він не бере цей прибуток безпосередньо через відсотки, як це робить звичайний банк, адже він називається «ісламським» і не має відношення до відсотків, заборонність яких широко відома серед суспільства! Цей «ісламський банк» говорить: «Навіщо вам кредит?». Ви відповідаєте: «Хочу купити машину (або інший товар), але не маю можливості». Банк говорить: «Добре. Ми купимо для вас машину, але продамо вам в розстрочку по іншій ціні». До того, як банк купить машину, він укладає з вами договір про те, що ви купите цей товар в розстрочку. Ви укладаєте договір, і він вступає в силу до того, як банк купив машину. Таким чином, ви повинні купити машину в розстрочку після того, як банк купить її.

Договір купівлі-продажу був укладений до того, як машина опинилась у власності банку. Правильним було б, якщо б банк спочатку купив машину, а потім запропонував вам по такій же ціні або вже іншій. Але в нашому випадку ви не можете відмовитись від покупки машини, оскільки з самого початку вона була куплена для вас, а не для банка. Саме цей вид продажу вважається забороненим по Шаріату, оскільки відбувається продаж товару до отримання його в руки. Але якщо б у банка був свій автосалон, і він виставляв би на вітрині куплені машини і продавав людям в розстрочку, тоді діяльність була б правильною. Проте банк — це не продавець в традиційному розумінні цього слова, і він хоче отримувати прибуток з грошей, які надає людям. Але замість того, щоб брати відсотки, оскільки це не відповідає назві «ісламський банк», він шукає інші заборонені шляхи отримання прибутку з грошей і починає продавати товар до того,як сам купить його.

б) Ці «ісламські банки» називають свою діяльність «мурабаха», хоча їх вид діяльності не вважається мурабаха по Шаріату. Мурабаха — це коли ти володієш товаром і виставляєш його на продаж. Покупець приходить і торгується з тобою про ціну, а ти бажаєш отримати прибуток понад того, що ти витратив на покупку товару. Покупець погоджується після того, як ти запропонуєш йому ціну, яка влаштовує його. Так він дає тобі гроші за товар і понад дає твій прибуток, який ми оговорили. Як видно, товар повинен бути придбаний продавцем і тільки потім виставлений на продаж. І очевидно, що так звані «ісламські банки» або подібні заклади працюють не по такому принципу.

в) Іноді банк називає цей договір «обіцянкою», а не фактичною торгівлею. Але це обман, оскільки обіцянка чи уговор не примушує по закону до покупки. А договір, укладений між клієнтом і «ісламським банком», по закону примушує клієнта купити оговорений товар, і цей договір укладається до того, як банк купить товар. Тобто після того, як банк купить для клієнта машину, клієнт не може відмовитись від цієї покупки. Така функція відсутня в діяльності банку, оскільки договір з клієнтом вже був укладений заздалегідь. Отож, цей договір вважається зобов’язуючим по закону, а не просто обіцянкою. Що стосується обіцянки купити, то вона не зобов’язує чоловіка по закону купувати.

Просто обіцянка не примушує ні до чого, а договір, під яким стоїть підпис на згоду, зобов’язує чоловіка по закону виконати умови. До того, як банк купив оговорену машину, він укладає з клієнтом саме договір, який зобов’язує клієнта купити машину. Інакше кажучи, купівля-продаж між клієнтом і банком здійснилась іще до того, як банк оволодів машиною. Підтвердженням нашого розуміння виступає те, що після покупки банком машини клієнт не може відмовитись від неї. Це ж суперечить шаріатським законам, які ясно показують те, як повинна здійснюватись торгівля.

г) Іноді банк називає цей процес просто купівлею, а не торгівлею, як нібито клієнт велить банку: «Купи для мене цю машину». І це теж обман, тому що у такому випадку процес буде називатись представництвом (вікаля). Тобто чоловік надає повноваження конторі, щоб та купила для нього машину по конкретній ціні в обмін на певну плату за послугу представництва. Але у випадку з «ісламським банком» усе обстоїть інакше. Машина реєструється на ім’я банка, оскільки він фактично купує машину із автосалону, щоб потім продати її у розстрочку клієнту. І ця машина числиться на балансі банка до тих пір, поки клієнт не виплатить усю суму розстрочки.

Тобто машина з самого початку не купується від імені клієнта, а контора не виступає у якості представника, який бере плату за послугу. Ані з жодної сторони цей процес неможна назвати представництвом. І якщо б чоловік мав фінансову можливість купити машину, то не вдавався би до послуг банку, щоб той за певну плату виконав функцію представництва. Коли чоловік сам купує машину, він буде більш упевненим у покупці і понесе менше фінансових втрат.

Виходячи із усього вищесказаного, подібна угода заборонена по Шаріату

Я наштовхнувся на один коментар відносно «ісламського банку», де автор пише, що звичайні банки приваблюють гроші людей, які не бояться мати справу з лихварством, але є ж і релігійні люди, які відмовляються мати справу з лихварством. Їх гроші не надходять у звичайний банк. І тут з’являється так званий «ісламський банк» як мисливець за грошима релігійних людей. Цей банк приваблює їх гроші не через загальновідомі заборонені лихварські операції, а через інші операції, заборонність яких маловідома людей. Він легко переконує людей в дозволеності таких операцій, вигадуючи для них ісламські назви, як мурабаха. Подібний вид операції, як ми сказали, маловідомий серед людей, і багато релігійних людей навіть не знають про нього, тому вважають його дозволеним».

По-друге, що стосується вкладання грошей в «ісламські банки», то ми відповідали на це питання наступним чином:

«Те, що веде до забороненому, само є забороненим. І це правило можна застосувати до усіх дій людини, будь то дія окремої людини або дія, в якій присутні дві сторони, як договір. Різниця полягає лише в тому, що коли дію, що веде до забороненому, робиш ти, тоді ти сам несеш відповідальність, а коли ти є стороною контракту, то відповідальність за гріх лягає на сторону, яка пішла по цьому шляху, і якщо обидві сторони пішли по цьому шляху, то гріх лягає на обидві сторони.

Говорячи про вкладання грошей у банк без отримання відсоткового прибутку, треба звернути увагу: якщо ти вважаєш, що банк використовує твої грошові засоби у відсоткових операціях, тоді неможна вкладати гроші у цей банк. Банки проводять відмінність між вкладами з відсотковим прибутком і вкладами без відсоткового прибутку. Що стосується першого, то без сумніву, банк використовує ці гроші у відсоткових операціях, а що стосується другого, то банк може використовувати гроші у відсоткових операціях, а може і не використовувати, а тримати на поточному рахунку клієнта, оскільки поточний рахунок припускає те, що клієнт може забрати гроші у будь-яку мить.

Таке положення схоже на те, що ти віддаєш гроші на зберігання нечестивцю. Якщо ти вимушений це зробити, то на тобі немає гріху. Гріх ляже на нього, якщо він порушить умови договору. Але на тобі не буде гріха, якщо ти не знав про його заборонені дії. Таким чином, якщо ти знав, що твій поточний рахунок буде використаний у відсоткових операціях, тоді вкладати гроші у цій банк заборонено.

Краще не вкладати гроші у банк, як краще і не віддавати на зберігання нечестивцю.

Усе це стосується того випадку, якщо банк знаходиться у володінні приватної особи, держави чи ісламської компанії. Проте це не стосується того випадку, коли банк є акціонерним суспільством, яке заборонене по Ісламу. Взаємодія з таким банком категорично заборонена».

 

Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
1 Мухааррама 1443 р.х.
09.08.2021 р.