Курайш не відповідав умовам таляб ун-нусра

Відповіді Аміра
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

від Гайс Гайс

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху, дорогий шейх! У мене питання наступного змісту: відомо, що Пророк (с.а.с.) звертався з таляб ун-нусрою (пошук допомоги) до різних племен,але чи входив Курайш в число цих племен? Нехай винагородить Вас Аллах за відповідь.

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху. Таляб ун-нусра був звернений тільки до тих «людей сили і захисту», які прийняли Іслам і, отож, могли надати допомогу і підтримку Ісламу, а також встановити правління згідно тому, що ниспослав Аллах. Ці дві умови обов’язково повинні бути присутніми у тих, до кого звертаються з таляб ун-нусрою. Якщо ж хтось не прийняв Іслам або не мав «сили і захисту» і, відповідно,не був здатен здійснити зміни, покладаючись на свої сили або разом з народом, тоді він не буде вважатись із ахлю-нусра (здатним надати нусру). У курайшитів до завоювання мусульманами Мекки і не було цих умов.

Люди сили і захисту із числа курайшитів, які могли б здійснити зміни, не прийняли Іслам. Тому Посланець Аллаха (с.а.с.) не звертався до них з таляб ун-нусрою. Він (с.а.с.) закликав жителів Мекки до Ісламу, але на його заклик відповідали тільки слабкі. А якщо навіть Іслам прийняли деякі сильні люди, то їх не підтримали племена, і вони не могли здійснити зміни (наприклад, Умар і Хамза). Через відсутність двох вищезгаданих умов до курайшитів не звертались з таляб ун-нусрою. Замість цього в Мецці тривав заклик до Ісламу. Але люди сили і захисту, здатні здійснити зміни в цьому народі, так і не відповіли на заклик. А по спливанню деякого часу Мекка була завойована мусульманами.

Посланець Аллаха (с.а.с.) звертався до племен, які володіли достатньою силою і здатних захистити, спочатку закликаючи їх до Ісламу, а потім роблячи таляб ун-нусру, якщо вони приймали Іслам. Наведемо деякі приклади із сіри Пророка (с.а.с.):

Із книги «Сіра» Ібн Хішама:

1 — Таляб ун-нусра у племені Сакіф. Ібн Ісхак писав: «Після смерті Абу Таліба курайшити наважились на такі гоніння, які не могли робити при його житті. Посланець Аллаха (с.а.с.) вирушив в Таіф у пошуках у племені Сакіф нусри і захисту від власного народу. Пророк (с.а.с.) пропонував їм прийняти те, з чим він прийшов від Аллаха. Він вирушив до цього племені в одиночку».

Ібн Ісхак писав: «Розповів мені Язід ібн Зіяд зі слів Мухаммада ібн Кааба аль-Куразі, що коли Пророк (с.а.с.) прийшов в Таіф, він звернувся до групи людей із племені Сакіф,які були тоді господами і знатними людьми племені. Це було три брати: Абду Йа Ляйль ібн Амр ібн Умайр, Масуд ібн Амр ібн Умайр, Хубаййіб ібн Амр ібн Умайр ібн Укда ібн Гіяра ібн Ауф ібн Сакіф. Один із них був одружений на курайшитці із племен Джумах. Посланець Аллаха (с.а.с.) підсів до них, закликав їх до Аллаху, поговорив з ними про мету свого приходу: щоб вони надали йому підтримку у поширенні Ісламу і проти тих людей із його народу, які протидіють йому.

Один із них сказав: «Я розірву покривало Кааби, якщо саме Аллах послав тебе». Інший сказав: «Хіба Аллах не знайшов нікого іншого, окрім тебе, щоб послати?». Третій сказав: «Їй-богу, я з тобою у жодному разі не буду розмовляти. Якщо ти — Посланець від Аллаха, як ти говориш, то ти дуже небезпечна людина, щоб я з тобою розмовляв. А якщо ти брешеш на Аллаха, то я не повинен з тобою розмовляти». Потім Посланець Аллаха (с.а.с.) встав і покинув їх, розчарувавшись в племені Сакіф».

2 — Таляб ун-нусра у Бану Амір. Ібн Ісхак писав: «Аз-Зухрі повідомив, що Пророк (с.а.с.) вирушив до племені Амір ібн Сасаа, закликав їх увірувати в Аллаха і Його Посланця, і один із них на ім’я Байхара ібн Фірас сказав: «Клянусь Аллахом, якщо б я взяв цього юнака від курайшитів, то підготував би арабів за його допомогою». Потім він додав: «Що ти скажеш:якщо ми послідуємо твоїй справі, а потім Аллах допоможе тобі перемогти тих, хто тобі протидіє, чи буде влада нашою після тебе?». Посланець Аллаха (с.а.с.) відповів йому: «Влада повністю належить Аллаху, кому хоче — тому дає». Той сказав: «Ми підставимо свої шиї під мечі арабів через тебе, а коли Аллах дасть тобі перемогу, ми нічого не отримаємо?! Ми не має потреби в твоїй пропозиції». Так вони відмовили Пророку (с.а.с.)».

Із книги «Аль-Бідая ван-Ніхая» Ібн Касіра ад-Дімашкі, який наводить розповідь Алі: «Потім ми вирушили на зібрання, де панував спокій і серйозність, де сиділи шановні старійшини. Абу Бакр висунувся уперед і привітав їх. Він завжди випереджав нас в благих справах. Абу Бакр спитав: «Із якого ви племені?». Йому відповіли: «Бану Шайбан ібн Саляба». Абу Бакр повернувся до Посланцю Аллаха (с.а.с.) і сказав: «О, Посланець Аллаха! Це дуже благородний народ» (в іншій версії він сказав: «Перед ними ніхто не устоїть» чи «Вони — із кращих арабів»). На зібранні знаходились такі люди, як Мафрук ібн Амр, Хані ібн Кабіса, аль-Мусанна ібн Харіса, ан-Нуман ібн Шарік. Найближчим по родословній до Абу Бакру виявився Мафрук ібн Амр, який був найбільш красномовним із сидячих, і у нього були дві заплетені коси, які звисали на його груди.

Абу Бакр спитав: «Яка ваша чисельність?». Йому відповіли: «Нас більше тисячі, а тисячу не здолати меншою силою». Абу Бакр спитав: «Наскільки ви вмієте тримати оборону?». Вони відповіли: «Із усіх сил, але, звичайно ж, якщо нам сприяє вдача як і кожному народу». Абу Бакр спитав: «Як проходять ваші війни з ворогами?». Вони відповіли: «Ми поводимо себе з ними наскільки можливо суворо. Ми віддаємо перевагу скакунам перед своїми дітьми, а зброї — перед нашими дійними верблюдицями, а перемога — від Аллаха. Іноді вдача на нашому, а іноді — на їхньому боці. Здається, що ти із курайшитів?». Абу Бакр сказав: «Мабуть, до вас дійшла звістка про Посланця Аллаха (с.а.с.), ось це він перед вами». Вони відповіли: «Так, до нас дійшло те, що він себе так називає».

І, повернувшись до Посланцю Аллаха (с.а.с.), вони спитали: «До чого ти закликаєш, о, брат із племені Курайш?». Посланець Аллаха (с.а.с.) виступив уперед і присів, Абу Бакр же встав і закрив його від сонця своїм одягом. Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав: «Я закликаю вас до свідчення, що немає божества, окрім Аллаха Єдиного, у Якого немає співтовариша, і що я — Посланець Аллаха. Закликаю вас також надати мені підтримку, захищати мене і допомагати мені у справі виконання місії, покладеної на мене Всевишнім Аллахом. Курайшити вже об’єднались проти місії Аллаха і звинуватили в брехні Його Посланця, порахували достатнім слідування омані всупереч істині, але лише Аллах Самодостатній і Достохвальний». Вони відповіли: «Ось це аль-Мусанна, старійшина і ватажок війська». Потім аль-Мусанна сказав: «Я чув твої промови, і мені сподобались твої слова, о, брат курайшит. І мене здивувало те, про що ти говорив. Моєю відповіддю буде відповідь Хані ібн Кабіси. Ми адже розселяємось між двох джерел води: одне із них — в Ямамі, а друге — в Самаві».

Посланець Аллаха (с.а.с.) спитав: «Що це за джерела води?». Йому відповіли: «Перше із них є територією арабських земель, друге ж — територією персів і річка Хосрова. Коли ми поселялись там, то дали Хосрову слово, що ми самі не станемо зачинщиками пригод, не надамо допомогу зачинщикам. І, здається, ця місія, до якої ти нас закликаєш, із того роду, що не подобається царям. Що стосується територій арабів — то там прощають гріхи і приймають вибачення. Що ж стосується території персів — то там гріхів не прощають і вибачень і приймають. І якщо ти хочеш, щоб ми допомогли тобі на землях арабів — то ми допоможемо тобі тільки там». Посланець Аллаха (с.а.с.) відповів: «Ваша відповідь не була поганою, тому що ви сказали чисту правду. Але установити релігію Аллаха зможе лише той, хто оберігає її з усіх боків».

Після цього пройшла зустріч з племенами Аус і Хазрадж, перша і друга присяга у Акаби, хіджра і встановлення держави. Таким чином, на протязі перших років заклику Посланця Аллаха (с.а.с.) в Мецці Іслам не утвердився серед людей сили і захисту, так що вони не були готові надати нусру релігії Аллаха. Тому Посланець Аллаха (с.а.с.) не просив у них допомоги для встановлення держави в Мецці. Замість цього він (с.а.с.) шукав підтримки у тих, хто прийняв Іслам і володів силою і захистом, міг надати допомогу. Ансари стали тими, хто надав нусру і набув великий прожиток у цьому і Наступному світах. Після цього Мекка була завойована ісламськими військами.

 

Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
6 Сафара 1443 р.х.
13.09.2021 р.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»