О суботі 10 жовтня 2015 року російські війська за підтримки ВВС Росії вступили у запеклі зіткнення з озброєною опозицією у північно-західному регіоні Сирії. Це перша широкомасштабна суходольно-повітряна атака з початку кремлівської військової кампанії у Сирії 30 вересня. Бойові дії зосереджені у двох провінціях – Хама та Ідліб – на півночі країни, які займає озброєна опозиція, не кажучи вже про «Джабхат ан-Нусра» (див. газета «Аль-Ватан» за 10.10.2015). У той самий час повідомляється, що сирійські урядові війська за підтримки російської авіації почали наземну операцію проти опозиціонерів у стратегічному районі аль-Габ поблизу Хами (див. «BBC Arabic» за 08.10.2015). Незадовго до цього військові кораблі ВМС Росії на Каспійському морі запустили 26 крилатих ракет по сирійській території (див. «BBC Arabic» за 07.10.2015). Перед цим Росія здійснила авіа-удари по території Сирії 30 вересня 2015 року після того, як депутати російського парламенту одностайно схвалили резолюцію, що дозволяє проведення військових операцій ВС РФ на території Сирії. Адміністрація президента Сирії підтвердила, що відправлення ВВС Росії до Сирії відбулася за проханням сирійської держави через послання, відправлене президентом Асадом президентові Путіну, як про це повідомило Сирійське державне інформагентство (див. «BBC Arabic» за 30.09.2015).
Раніше російським атакам передували американські атаки під виглядом американської коаліції проти «ІДІЛ» у Сирії 23 вересня 2015 року. Американські відповідальні особи заявили, що винищувачі та бомбардувальники, а також ракети були застосовані для атак на сирійські землі. Сирійські активісти повідомили, що п’ять авіа-ударів були здійснені по військовому аеропорту, три – на місто Тель-Аб’яд, а також були здійснені три рейди – на Рікку та Айн Ісу. Американський президент Барак Обама доручив ВВС США здійснити повітряні нальоти у вівторок 22 вересня 2015 року. І на наступний день голова Центрального командування США віддав наказ почати авіа-удари по Сирії, як про це повідомляє кореспондент «ВВС» у Вашингтоні Пол Брейк. Сирійське телебачення з посиланням на урядове джерело повідомило, що Вашингтон доніс до відома президента Сирії про те, що метою авіа-ударів буде місто ар-Рікка (див. газету «Судан» за 23 вересня 2015 року).
Два звірячих напади – американський та російський – були здійснені під приводом боротьби з тероризмом. Як американці, так і росіяни забули (а точніше, зробили вигляд що забули) про те, що справжнім тероризмом є злочини диктатора, який винищує свій народ ракетами, бронебійними снарядами, вибуховими діжками та тортурами до смерті у підвалах та будівлях своїх агентів. Усе не так, як вони стверджують. Вони вдерлися на сирійські території з повітря, землі і навіть з моря не для того, щоб боротися з тероризмом, який є справою їх рук. Ці звірячі напади спрямовані на захист диктатора у Дамаску і на продовження його життя у якості сьогоднішнього агента, поки Америка не приготує наступного агента. Іншими словами, це – засіб тиску для підготування до політичних переговорів між владою та опозицією до того часу, коли завершиться формування нової альтернативи диктаторському режиму Башара, яка займе його місце у справі служіння американським інтересам. Це чітко простежується у їх заявах. Зовнішньополітичне відомство Росії повідомило про те, що усі кроки, вжиті Москвою у сирійському напрямі, спрямовані на сприяння політичному урегулюванню в країні (супутниковий телеканал арабською мовою «RT» за 08.10.2015). Америка готувала підґрунтя для цього, і вона нещодавно відкрито заявила те, що приховувала раніше, а саме – що бажає уходу Башара лише після переговорів, щоб забезпечити перехід влади між її агентами – від колишнього агента до нового, - щоб убезпечити свої інтереси. Держсекретар США Керрі сказав: «Ось вже півтора роки ми кажемо, що Асад повинен піти, однак умови його уходу повинні бути обговорені у межах женевського процесу», - і додав: «Це не обов’язково повинно відбутися у перший день або у перший місяць» (див. супутниковий телеканал арабською мовою «Аль-Арабія» за 19.09.2015).
Америка опинилася у безвихідному становищі на землях Шаму. Вона вважала, що їй вдасться з легкістю змінити керівних персон Сирії, як це вийшло у неї у Єгипті, коли їй вдалося загнуздати єгипетську революцію та приборкати народ так званими «поміркованими ісламістами». Але після повного провалу вона викинула їх подібно до того, як спочатку посадила їх у владу. А потім Америка привела до влади у найбільш огидному та жахливому вигляді свою стару гвардію, яка настільки нічим не гребує, що навіть вдалася до маніпуляції релігійними промовами під приводом оновлення (джадідизм).
Такими були припущення Америки. Але її припущення накликали нещастя на неї, а її коаліція впала на очах. Америка готувала її у якості заміни Асаду, але вона не змогла заручитися підтримкою для неї всередині Сирії. Навпаки, ця коаліція опинилася у вигнанні за межами Сирії, віддаючи хвалу Америці за її втручання у внутрішні справи країни. Однак як коаліція, яка викрикує гасла секуляризму (відокремлення релігії від життя), зможе знайти собі місце у народі, який скандує: «Ця революція належить Аллаху»?!
أَلَا سَآءَ مَا يَحۡكُمُونَ ٥٩
«Воістину, погані їх рішення» (16:59).
Америка думала і готувалася, боячись падіння режиму до того, як достигне її зловісна коаліція. Вона допомогла режиму найманцями з Ірану і його партії у Лівані, які поправили його справи, але всього лише на час, поки й у них не зникла земля –під ніг. І коли залишилася лише одна десята частина землі Сирії під владою Асада, яка нагадує більше подобу влади, то Америка перейшла до способу «перемир’я» на шість місяців, щоб дозволити режиму відновити дихання. Але загроза революції душила режим з усіх боків. І ось тут з’явилося нещастя. Америка демонструє свою солідарність з повстанцями, адже неможливо боротися з ними відкрито. Адже день у день вони руйнують режим, а американська альтернатива Асаду ще не достигла. Це штовхнуло Америку на гру з вогнем, а саме – покласти цю брудну задачу на Росію, роль якої полягає у прилюдній підтримці режиму і у відкритій боротьбі проти повстанців, яких вона вважає терористами. До того ж, сирійський режим готовий покликати Росію на допомогу за наказом Америки, що і сталося у дійсності. Росія, у свою чергу, погодилася зіграти у цю злісну бридку роль у Сирії, підіграючи інтересам Америки. Поза всіляким сумнівом, вона розуміє, що родина Асада – батько і син – є проамериканськими агентами, а також те, що Америка одноосібно контролює Сирію і припиняє будь-який вплив іншої наддержави, користуючись зневажливим ставленням Умми. Якщо б Америка не побажала цього, Росія нічого не отримала б, навіть помилково. Якщо Башар, захищаючи якого воюють росіяни, відчує зміцнення своїх позицій, він вижене їх із Сирії аналогічно до того, як вчинив Садат з радянськими військами у Єгипті. Путін вважає, що надана їм послуга Америці у Сирії зніме з нього проблеми південних кордонів Росії з Україною. Однак сирійське питання – це одна тема, а російсько-українська проблема – інша. Спускання Росії до боротьби з мусульманами обернеться для неї катастрофічними наслідками (у поєднанні з українськими проблемами) у безодні люті розгніваних на неї мусульман. Воістину, завтра для того, хто дивиться наперед – це скоро!
Мусульмани!
Російські повітряні нальоти з повітря та моря, а також – з російських військових баз на суші, як і робота російських радників – усе це здійснюється у суворій координації з Америкою. Більше за те, Росія воює за неї і по її команді. Про це свідчать навіть самі американці. Британська газета «The Guardian» цитує наступну заяву американського сенатора Джона Маккейна: «США та Росія проводять непряму війну у Сирії» (див. «Аль-Джазіра» за 05.10.2015). Не виключається, що рішення США про згортання ракетної системи ПВО «Patriot», яка була розташована на турецькому південному кордоні, спрямована на те, щоб дати можливість Росії здійснювати повітряні нальоти без усілякого перешкоджання з боку ракет «Patriot». Супутниковий телеканал арабською мовою «RT» за 02.10.2015 на своєму порталі публікує: «Через два роки після розміщення ракет «Patriot», міністерство оборони США вирішило вивести ракети «Patriot», з Туреччини з метою їх захисту від можливих ракетних ударів з боку Сирії. На протязі поточного місяцю, як і припускалося, почнеться вивіз ракет, розташованих влітку 2013 року, не дивлячись на останні події у Сирії». Існує ще одне підтвердження сказаному вище, а саме – кожна свідома людина розуміє, що політ військових літаків двох держав повітряними територіями одне одного можливий або за узгодженням одного з одним як друзі (партнери), або у стані війни між ними, як супротивники. Якщо розглядати останній варіант, то вони повинні були б зіштовхнутися та обстріляти одне одного, як на будь-якій війні. У протилежному випадку, вони є друзями, які координують польоти своєї авіації для здійснення однієї мети, а не для двох. І заяви представників обох сторін підтверджують сказане. МЗС Росії на своєму офіційному сайті оприлюднило наступне повідомлення: «Відповідно до доручення президентів В.В. Путіна та Б. Обами за підсумками їх зустрічі «на полях» сесії Генасамблеї ООН голови зовнішньополітичних відомств продовжили обговорення шляхів урегулювання ситуації у Сирії, у тому числі – під кутом необхідності уникання інцидентів у повітряному просторі над САР, у координації дій у боротьбі з «Ісламською державою» та іншими терористичними угрупуваннями, у просуванні процесу політичного урегулювання відповідно до Женевського коммюніке від 30 червня 2012 року», – а також додав: «Розглядався хід виконання Мінських домовленостей по Україні від 12 лютого цього року з урахуванням підсумків саміту у «нормандському форматі» у Парижі 2 жовтня цього року, а також деякі питання російсько-американського порядку денного».
Це не все: Америка наказала Туреччині заплющити очі на атаки російських літаків у її кордонів. І, не дивлячись на те, що вони перетнули повітряний простір Туреччини, армія не вжила нічого, а офіційні особи мовчки відреагували на це, несміливо промурмотівши щось собі під носа, щоб зберегти обличчя. Турки зробили заяву, що не будуть мовчати наступного разу, але пішли інші і треті нальоти, а вони мовчали і мовчали, тому що Америка хоче, щоб Росія здійснювала свої повітряні нальоти без усілякої перешкоди для її літаків. І ця мовчанка з боку турецьких військових на перетинання турецького повітряного простору російськими літаками не було чимось прихованим, навпаки, усе це відбувається відкрито та офіційно. Туреччина повідомила, що російські винищувачі порушили повітряний простір країни поблизу сирійського кордону у минулі суботу і неділю. Генштаб Туреччини заявив, що «нерозпізнаний МіГ-29 взяв на мушку вісім турецьких винищувачів, які патрулювали кордон з Сирією. Вісім турецьких літаків F-16 здійснювали розвідувальні польоти над турецько-сирійським кордоном, і під час цієї місії наші літаки виявилися захоплені радаром наведення невідомого літака МіГ-29 на протязі чотирьох хвилин і тридцяти секунд» (див. газету «Аль-Хаят» за 7 жовтня 2015 року). Не дивлячись на це, Туреччина не вжила жодних серйозних та дієвих заходів, а обмежилася тільки викликом російського посла для пояснень, як і обмежилася застереженням про можливий розрив російсько-турецької дружби. Зі свого боку, турецький президент попередив Росію про те, що вона позбавиться багато чого, якщо втратить дружбу з Анкарою, і заявив, що Туреччина не буде терпіти порушення повітряного простору з боку російських військових літаків, а потім викликав російського посла в Анкарі удруге на протязі двох днів, щоб висловити ноту протесту після того, як російські винищувачі знову порушили повітряний простір поблизу сирійського кордону, як про це повідомив офіційний представник МЗС Туреччини (див. газету «Дустур» за середу 07.10.2015).
Мусульмани!
Боляче бачити, що мусульманські країни перетворилися на плацдарм для винищувачів, бомбардувальників та флотилій ворогів. І це не все. Найгірше – те, що вперше за всю історію Ісламської Умми ворог нападає на неї, а йому аплодують, хвалять та запрошують його. Така поведінка завжди вважалася зрадою у відношенні Аллаха, Його Посланця ﷺ та віруючих. Ісламська Умма завжди билася з ворогом, програвала та перемагала, але вона ніколи не хвалила його агресію проти мусульман і ніколи не прохала здійснювати повітряні нальоти на ісламські землі. Сьогодні ми чуємо і бачимо, як деякі хвалять американську коаліцію у її агресії. Гірше за те, дехто сварить її, якщо вона здійснює малу кількість нальотів за добу. З іншого боку, ми чуємо та бачимо, як деякі схвалюють російську агресію та вважають її повітряні нальоти благородним та героїчним подвигом. Воістину, це один з тяжких злочинів (великих гріхів). Ще нещодавно агенти соромилися говорити відкрито про те, що є агентами безбожних колонізаторів, що вони приховано слугують їх інтересам, не кажучи вже про відкриту заяву про свою підтримку їх агресії проти мусульманських країн. Сьогодні ж Америка утворила альянс з кількох держав для війни з мусульманами під приводом боротьби з тероризмом. Росія разом з Іраном утворила альянс, якому підкоряються Багдад та Дамаск, так само під приводом боротьби з тероризмом. Але вони і є головним джерелом тероризму! Звірячі злодійства супроводжують їх, де б вони не з’явилися. Вони одностайно зійшлися у боротьбі проти Ісламу і його прибічників, як це прийнято у них. Можливо, вони мають розбіжності між собою з деяких питань, але проти Ісламу вони одностайні.
هُمُ ٱلۡعَدُوُّ فَٱحۡذَرۡهُمۡۚ قَٰتَلَهُمُ ٱللَّهُۖ أَنَّىٰ يُؤۡفَكُونَ
«Вони є ворогами – стережися ж їх. Хай згубить їх Аллах! До чого ж вони відвернені від істини!» (63:4).
Америка є командуючим військових агресій проти мусульманських країн. Вона б’ється з нами у Шамі не лише напряму, але і з використанням різноманітних засобів на місцевому, регіональному та глобальному (міжнародному) рівнях. Спочатку вона використала тирана Шаму і його помічників. Коли ж вона помітила, що він ось-ось паде, то підтримала його на регіональному рівні через Іран, його партію в Лівані та його прибічників в Іраку. Коли вона помітила, що це не приносить користі, то уклала підступну угоду на міжнародному рівні, зробивши Росію торпедою, яка воює за неї у програшній угоді. На додаток до цього є ще і Європа, яка будує проти нас підступи і ходить навколо Америки, повторюючи її слова у надії на отримання хоча б якоїсь долі.
Мусульмани!
Рішення нашого сьогоднішнього стану відоме всім, і воно – не приховане. Успіх цього рішення однозначний, поза усіляким сумнівом. Про цей успіх свідчать події печери Хіра, переселення Пророка Мухаммада ﷺ і Праведний Халіфат Абу Бакра, Умара, Усмана та Алі (р.а.), а також Укба – підкорювач узбережжя Атлантичного океану, Тарік – завойовник Андалузії, поклик Харуна, відповідь Мутасіма, битва при Хаттині під командуванням Салахуддіна аль-Айюбі – визволителя аль-Акси, який завдав поразки хрестоносцям, битва при Айн-Джалуті під командуванням аміра Кутуза, міць Бейбарса – нищителя монголо-татар, а в кінці – чудовий очільник війська – завойовник Константинополю. Це підтверджується фактами того, що Франція прохала допомоги у халіфа аль-Кануні, щоб врятувати свого короля з полону, що Америка виплачувала борг Ісламській Держави за свої суди у Середземному морі. Згадайте, як султан Абдульхамід ІІ заповідав нам не втрачати Халіфат, а інакше ми будемо позбавлені Палестини. Він сказав тоді іудеям: «Лише якщо ви зруйнуєте Халіфат, то тоді ви зможете забрати у нас Палестину даром, а поки він живий…», - що і сталося у подальшому. Палестина була відібрана у нас, а наші країни перетворилися на плацдарм для всілякої ворожої агресії. Це рішення полягає у поверненні до неприступної цитаделі – Праведного Халіфату – який несе славу в обох світах. Це – незабутнє рішення, приписане у Книзі Аллаха і Сунні Його Посланця ﷺ. Це – світле рішення, про яке кажуть сторінки історії Ісламу і всього людства.
إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَذِكۡرَىٰ لِمَن كَانَ لَهُۥ قَلۡبٌ أَوۡ أَلۡقَى ٱلسَّمۡعَ وَهُوَ شَهِيدٞ ٣٧
«Воістину, у цьому виключене нагадування для тих, хто має серце, хто дослухається і присутній при цьому» (50:37).
Хізб ут-Тахрір
27 Зуль-хіджа 1436
11.10.2015