6 грудня 2018 р. У Берліні у присутності великої кількості представників різноманітних країн була підписана «попередня угода» між урядом Судану, «Рухом за справедливості рівність» та «Визвольним рухом Судану» (угрупуванням Мінаві) щодо продовження переговорів у столиці Катару — Досі.
Голова урядової делегації по мирним переговорам Амін Хасан Умар заявив про те, що підписання стало результатом декількох етапів переговорів та неофіційних нарад, що відбулись у Берліні при посередництві спеціального посланця ООН, Африканського союзу, представників уряду Німеччини, а також при курируванні та допомозі міжнародних посланців заради досягнення миру у Судані. Церемонія підписання проходила у присутності міжнародних посланців із урядів США, Великобританії, Франції і Норвегії, а також німецького фонду «Barcoff» («sudantribune.net», 06.12.2018).
Раніше президент Судану Умар аль-Башир заявляв, що 2016 рік ознаменується завершенням заколоту і проблем по безпеці у провінціях Блакитний Нил, Дарфур і Південний Кордофан, а також у регіоні Дарфур, додавши: «Там не буде ані Найвашської угоди, ані якої-небудь іншої. Будь-якого, хто прийде з миром, ми привітаємо, але якщо ні, то уразимо на місці». Він сказав: «Заколот у Дарфурі закінчився. Можна бачити лише рештки рухів на території Південного Судану. Ми спостерігаємо за їх діями, якщо вони прийдуть знов, то покажемо їм новий бій у Гоз-Данго».
У Гоз-Данго у квітні 2015 року трапилось бойове зіткнення, у якому так званими «Силами оперативної підтримки» були розгромлені сили Абдула Вахіда («sudantribune.net», 21.08.2015). Колишній помічник аль-Башира Ібрагім Махмуд заявив у своєму виступі перед Молодіжним Національним форумом у провінції Південний Кордофан 18.11.2016: «Повстання у Кадуглі та Південному Кордофані закінчились, як це було до того у Дарфурі». Суданська армія підтвердила у заяві представника армії бригадного генерала Халіфа аш-Шамі 12.04.2016, що у регіоні Дарфур немає заколотів та озброєних рухів після зміцнення контролю суданських сил над «Сарронгом», останнім оплотом повстанців «Визвольного руху Судану» на чолі з Абдулом Вахідом Мухаммадом аль-Нуром в Джебель-Марре. Генерал заявив: «Ми об’являємо про кінець повстанських та найманських рухів в усіх п’яти провінціях Дарфуру у результаті цієї вирішальної битви». Аль-Башир заявив декілька днів назад у Дарфурі: «Жителі Дарфуру вигнали Шайтана» (по даним різноманітних газет Хартума за 11.11.2018).
Питання:якщо заколот був придушений, а ситуація стабілізувалась лише у деяких районах, то чому уся підроблена увага приділяється новим переговорам, турам, квотам і компенсаціям за рахунок бідних та потребуючих жителів країни? Чому режим аль-Башира вшановує усіх, хто носить зброю, і заохочує їх шляхом призначення на високі посади ?! Хіба це не вказує на те, що аль-Башир слідує американському плану по роздробленню Судану на декілька країн?! Аль-Башир визнав це у своєму інтерв’ю, опублікованому на сайті «Sputnik» 25.11.2017: «Проблеми Дарфуру і Південного Судану знайшли підтримку і опору з боку Америки. Під тиском Південний Судан розколовся». Аль-Башир додав: «Тепер у нас є інформація, що Америка прагне розділити Судан на п’ять країн, якщо ми не зможемо забезпечити себе захистом і безпекою. Розділення Судану трапилось під американським тиском і змовою, і план полягає у тому, щоб знищити Судан, розділивши його на п’ять країн».
Міністр закордонних справ ад-Дардірі заявив каналу «France 24» 21.11.2018: «Ми допомогли Америці вирішити найбільшу дилему у регіоні — проблему Південного Судану». Під час прес-конференції зі своїм американським колегою Рексом Тіллерсоном російський міністр закордонних справ заявив 12.04.2017: «Адміністрація Обами попросила уряд Умара аль-Башира погодитись розділити Судан на дві частини, щоб вирішити проблему в обмін на те, що аль-Башир не предстане перед Міжнародним кримінальним судом». Він сказав: «Відокремлення півдня країни було американським проектом адміністрації Обами». Це підтвердив міністр закордонних справ Судану Гандур, заявивши 13.04.2017: «Відокремлення Південного Судану в основі реалізовувалось змовою, з якою ми погодились».
Уряд аль-Башира коїть серйозний злочин проти Судану і його народу. Цей злочин побудований на двох головних аспектах. Перший — надання повноважень деяких провінціям країни для їх незалежності (федералізації). Другий — надання міжнародного характеру проблемі і розширення можливостей для розграбування багатств і розв’язування рук колонізаторам у країні у питання виключення Ісламу із влади і політики, а також в утисканні носіїв ісламського заклику під приводом «боротьби з тероризмом». Надання повноважень (децентралізація) означає підкорення регіонів самоуправлінню або так званому «федеральному правлінню, як це було у Південному Судані. Англія доклала усіх зусиль до надання Південному регіону Судану особливого статусу, який врешті решт привів його до відокремлення від Судану. Ту ж саму процедуру по розколу країни застосовує режим аль-Башира у Дарфурі. Режим прагне надати особливого статусу районам в Нубійських горах, Блакитному Нилі і району Абьєй, що неминуче підготує сприятливе підґрунтя для відокремлення цих районів, не дай Аллах.
Дані злочини з боку режиму режима аль-Башира, а також опозиції, яка заручилась підтримкою Заходу (будь то Америки чи Європи) для початку своїх політичних дій, безперечно, розширює їх можливості і прокладає шлях до влади невіруючих на мусульманських землях. А це є харамом. Аллах говорить:
وَلَن يَجۡعَلَ ٱللَّهُ لِلۡكَٰفِرِينَ عَلَى ٱلۡمُؤۡمِنِينَ سَبِيلًا
«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).
Немає сумнівів у тому, що той, хто надає ворогам важелі правління своєю країною і справи своєї країни — зрадник, і він не має права брати на себе відповідальність за справи людей і керівництво ними. Проте це у точності робиться сьогодні хартумським режимом, який не виступає на захист ані земель, ані честі. Він надає вбивцям керівні посади. І режим, і опозиція схожі у своїх діях, які у точності слідують сценарію колонізаторів по руйнуванню Судану через автономію і федералізм. Ці факти розкривають істинну сутність штучних переговорів.
Таким чином, ані уряд, ані опозиція, що пов’язана з колонізатором, не мають права говорити від імені народу Судану. Судан є мусульманською країною, і його народ любить Іслам. Рішення їх проблем полягає в Ісламі через встановлення держави Халіфат за методом пророцтва. Тому, о народ Судану, треба розпочати свою діяльність по зміненню положення на своїй території, ґрунтуючись на Ісламі, щоб скинути ці маріонеткові режими і колонізатора у глибоку прірву і встановити правління Аллаха у виді Праведного Халіфату за методом пророцтва. Це обіцянка Аллаха і блага звістка Посланця Аллаха ﷺ. Він ﷺ сказав:
ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةً عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ ثُمَّ سَكَتَ
«А потім знов буде Халіфат за методом пророцтва» — а потім він замовчав» (Ахмад та інші).
Газета «Ар-Райя»
Мухаммад Джамі (Абу Айман)
Помічник офіційного представника Хізб ут-Тахрір у Судані