Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що учасники зустрічі щодо Сирії у Відні погодилися на тому, щоб з метою координації зусиль Йорданія склала список терористичних груп у Сирії.
У кулуарах «Великої двадцятки» в турецькій провінції Анталья Лавров заявив журналістам, що «буде проведена координація роботи по Сирії з метою завершення списку терористичних груп, а завдання координації цих дій візьме на себе Йорданія». Уряд Йорданії підтвердив свою згоду взяти участь у цій справі. Державний міністр у справах ЗМІ та комунікацій, прес-секретар уряду доктор Мухаммад аль-Момані заявив, що «Йорданію попросили взяти на себе цю роль, і вона дала своє згоду». Нам необхідно спробувати з'ясувати причини такого вибору Йорданії. І з'ясувати, чому саме їй призначена ця роль? Спочатку ця задача - дуже важка і складна, вона абсолютно не видається легкою з таких міркувань:
1 - Не існує єдиного і конкретного визначення поняття «тероризм», враховуючи різні стандарти між країнами і різні бачення навколо нього. Так, термін «насильство і застосування сили» - поняття відносні, що виконують певну задачу, мають певне застосування, обставини та навколишнє середовище. А тому кожна країна почала давати своє визначення згідно зі своїми бажаннями, тому що вона буде покладати на термін «тероризм» політичні завдання у відповідності зі своїми інтересами, щоб за допомогою нього бити того, кого забажає, окупувати, вбивати і втручатися у справи інших країн так, як забажає. Таким чином, термін «тероризм» став засобом та інструментом у зовнішній політиці. З іншого боку, є різні визначення поняття «тероризм» між Європою, Росією та Америкою, так яка ж з трактувань буде прийнята і на якій основі ті чи інші рухи будуть класифікуватися як «терористичні» чи «не терористичні»?
2 - Деякі сили в Шамі користуються підтримкою міжнародних і регіональних сторін. У такому випадку чи дозволять ці сторони внести «свої» рухи у рамки поняття «тероризм»? Небезпека криється в тому, що ця класифікація не є науковою, навпаки, на її основі будуть побудовані військові та політичні операції. А тому будь-який рух, яке буде класифікуватися як терористичний - йому не буде дозволено мати підтримку, фінансування, притулок або присутність у будь-якій країні. Більше того, він буде підданий атаці, бомбардуванню і вигнанню - звідси і стає очевидною небезпека для революції Шама, народу Шама і революціонерів. А складність у підготовці цих списків виходить з протиріч, наявних усередині Шама і за його межами. І за допомогою цього аналізу ми можемо зрозуміти довірену Йорданії роль. Таким чином, її роль - це роль класифікатора і координатора, як сказав про це прес-секретар уряду. Іншими словами, Йорданія буде виступати лише як секретар, а не в якості того, хто приймає рішення, як і не є її роль центральною або життєво важливою. Навпаки, вона буде лише займатися підготовкою таких списків у координації зі всіма країнами-учасницями на сирійській арені, щоб випробувати уніфікований список після згоди по ньому усіх сторін. Тобто її роль - це функціональна роль обслуговування сил невіри у намаганні покласти край революції, зрадивши цю Умму, тому ця структура (йорданський режим) не утворювалася ні для чого іншого, крім служіння інтересам безпеки євреїв і сил невіри, а також для запобігання поверненню цієї Умми до того, якою вона була в минулі століття - гордовитою, сильною та розвинутою. А тому даний список буде остаточним і обов'язковим тільки після того, як буде узгоджений зі всіма сторонами, а особливо - з володарем головного слова в питанні Шама - США.
Однак чому ця роль була покладена саме на Йорданію, і не на когось іншого? Рупори режиму намагалися поширити інформацію про те, що це - нібито визнання всім світом ролі Йорданії, її положення і значущості ... Але все це не так, тому що присвоєння цій ролі Йорданії відбулося з деяких причин і цілей, і з них хотілося б відзначити наступні:
По-перше, Йорданія має тісні зв'язки з Сирією через своє місцезнаходження, близькість, історичний взаємозв'язок з сирійськими кланами, особливо - південними, а також через історичний зв'язок між сирійським і йорданським режимами в інтервенції та придбанні агентів, підтримці деяких сторін всередині країни, наявність просирійської партії Баас, створеної у Йорданії, а також втеча деяких індивідів і рухів, які бігли від гніту режиму в Йорданію, - усе це допомогло Йорданії зберегти істотну інформацію про Шам, його жителів, режим і сили, партії, клани і течії які чинять йому опір. І це не кажучи вже про раннє втручання Йорданії в революцію і про її підтримку деяких сил, їх навчання, фінансування, про їх зв'язок з її розвідкою, про коригування повстанських рухів і їх активність. Усе це зробило Йорданію сховищем і стратегічним складом пізнання суті цих сил, їх членів та зв'язків, як і знання їх ідей, впливових лідерів і керівників - це саме та інформація, якої потребує світ і яку Йорданія все ще зберігає, і вона також має там свої руки (важливих людей), особливо на півдні. У звіті «Аль-Джазіри» наводиться: «Спостерігачі вважають, що органи безпеки Йорданії мають хороший досвід роботи з різними ісламськими групами, на який спираються великі держави для покладання на Амман підготовку списку «терористичних» груп у Сирії, згідно з тим, що оголосила Росія, посилаючись на країн-учасниць на нещодавній нараді у Відні». Фахд Хайтао - політичний аналітик, який добре знає дії Йорданії в сирійському питанні в області політики і безпеки, - сказав: «Ми не повинні забувати, що розвідувальний досвід, яким володіє Йорданія, а також її прекрасне знання бойовиків і усвідомлення деталей подій на сирійській арені кваліфікують її як придатну для виконання важливої ролі на високому рівні професіоналізму».
По-друге, режим Йорданії намагається знайти собі місце в міжнародному альянсі, щоб переконати Захід у необхідності продовження свого існування. Так, сьогодні немає політичної боротьби проти режиму з метою його викорінення, що пов'язано з безпекою євреїв, проте він усе ж усвідомлює кінець регіональних режимів, роль яких завершилася, і не відповідає збереженню західних інтересів. Захід викинув їх у прірву. Король Йорданії бачив кінець убитого Каддафі, вигнаного Зін аль-Абідіна Бен Алі, Мубарака, якого переносили на кушетці, переможеного Алі Абдуллаха Салеха, - він чудово розуміє це. А тому він взявся нести проект двох держав більше, ніж самі США; він відправляє синів своєї країни в усі країни у служіння невірним колонізаторам і повідомляє утворенню про загрозу тероризму - Ісламу - і про небезпеку відродження Умми. І тому йому і потрібно було переконати Захід у необхідності його існування та прийняття брудної низької послужливої ролі. У той же час йорданський режим намагається показати жителям Йорданії, що він захищає образ Ісламу, помірності і терпимості на Заході, хоча сам бореться проти Ісламу серед білого дня.
По-третє, це робиться з метою втягнути Йорданію в сирійську кризу у військовому відношенні, - і це розуміють деякі політики та журналісти, тому в словах деяких авторів прозвучали ці побоювання, як, наприклад, у письменника та аналітика Мухаммада Абу Руммана, який висловив місцеві думки про те, що «процес покладання цієї ролі на Йорданію є пасткою для неї, тому призведе до збільшення її ворогів і позначиться тяжким тягарем на безпеки і стабільності в країні». У той же час політичний аналітик Фахд Хайтао у статті щоденної газети «Al Ghad» (www.alghad.com) висловив свою переконаність у тому, що «дане покладене на Йорданію завдання є особливо проблематичним, а наслідки його- величезні, і вони можуть привести до розбіжностей з багатьма міжнародними і регіональними сторонами щодо запропонованої класифікації».
Говорячи ж про позицію українського народу, у нас немає жодних сумнівів у тому, що цей народ - мусульмани, і вони є частиною країн Шама. Їх об'єднує, по-перше, ісламська доктрина - і цього об'єднуючого фактору цілком достатньо. Потім їх об'єднує родинний і кровний зв'язок, який був перерваний між ними угодою Сайкс - Піко. А тому вони завжди були разом з Шамом серцем і територією, розумом і тілом, словом і позицією. Вони прекрасно усвідомлюють розмір міжнародної змови і роль їх режиму в ньому, проте вони скуті, а їх положення - таке ж, як і положення інших ісламських країн. У них виробилися деякі страхи щодо того, що сталося в інших країнах, як вбивства, руїна і знищення. І якби не ці страхи разом з природою послужливої ролі режиму в Йорданії, який був створений заради цього - тобто заради захисту єврейського утворення і турботи про його безпеку, а також захисту самих євреїв і всіх міжнародних учасників цього режиму ... Якби він не виконував цю роль, то у нього і народу було б зовсім інше положення ... Однак це положення не буде зберігатися таким, оскільки Умма стала прокидатися від сплячки, і більше вона не залишиться заручницею втручання Заходу і його інструментів. Навпаки, вона повернеться до того, якою вона була - кращою з громад, виведеною серед людей, наказуючи схвалюване, утримуючи від засуджуваного і мобілізуючи армії для звеличення слова Аллаха - у затінку єдиної держави, одного прапора і одного халіфа. І, воістину, завтрашній день близько.
Хальдун Атоуллах
Газета «Ар-Рая»
13 Сафара 1437 х.
25.11.2015 р.