Європейські візити до Туреччини та їх відношення до змов проти сирійського народу

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

Канцлер Німеччини Ангела Меркель прибула з візитом до Туреччини 02.02.2017, щоб зустрітись з президентом Ердоганом та прем’єр-міністром Біналі Йилдиримом за день до того, як відбудеться саміт Європейського Союзу на Мальті.

Меркель хотіла у якості представника Європейського Союзу ствердити угоду по скороченню в’їзду біженців із Туреччини до Європи, підписану 18.03.2016, і запевнити держави Європейського Союзу у тому, що дана угода має силу і що можна не боятись її порушення Туреччиною. Європейський Союз стурбований цією справою: під загрозу поставлена цілісність ЄС, адже питання політики біженців викликало великі протиріччі між його країнами. Німеччина, Франція та до них подібні послідкували політиці прийняття біженців, у першу чергу, через політичні мотиви, щоб у Європейського Союзу був міжнародний вплив, на відміну від країн, таких як Угорщина, Чехія, Словаччина та Польща, які почали противитися цій політиці, оскільки вони не думають про свій вплив, бо самі перебувають під американським впливом. При цьому варто відзначити, що турецько-європейські відносини стали напруженими через те, що Європа приховано підтримала спробу державного перевороту і критикувала Туреччину, яка веде масовану кампанію проти тих, кого звинувачують у спробі перевороту. Проблема біженців стала дуже важливими питанням для ЄС, тим більше, коли президент США Трамп веде нападки на Європу, і зокрема — на Меркель, по питанню біженців. Трамп підтримав позицію країн, які противляться цій політиці, підтримав європейські націоналістичні партії та закликав їх вжити заходи проти європейської політики, яка вважається поміркованою, що скерована на збереження Союзу та відкидає сепаратистську національну політику, як проводиться Трампом. Це може змінити ситуацію в Європі. Меркель запевнила Трампа: «Європа сама буде вирішувати свою долю, і я вважаю, наскільки чітко ми будемо бачити свою роль у світі, настільки добре зможемо регулювати наші стосунки через трансатлантичну співпрацю». Канцлер Австрії Крістіан Керн став критикувати Америку, і, поклавши на неї відповідальність на кризу у Сирії, він сказав: «Трамп не може давати уроки європейцям, і, безперечно, Америка частково несе відповідальність за потік біженців через своє військове втручання».

Європа хотіла ствердити угоду з Туреччиною за допомогою візиту Меркель після тієї напруженості, яка виникла між двома боками після нещодавньої спроби перевороту у Туреччині, і тим самим Європа хотіла перейти до розглядання питання, пов’язаного з потоком біженців. Президент Європейської ради Дональд Туск напередодні саміту у Мальті заявив: «Настав час зачинити шлях, який тягнеться із Лівії в Італію». Проблема біженців стала деструктивним чинником в ЄС, який став іще більше знаходитись під загрозою розпаду після референдуму Британії та її бажання вийти з ЄС. Прихід Трампа до влади став для Європи іще одним деструктивним чинником, яким хоче скористатись Америка для її руйнування, щоб у Європи не залишилось міжнародного впливу і щоб вона не могла конкурувати з Америкою на міжнародній арені, а також щоб Європа оберталась лише в орбіті Америки. Туск відповів на заяви Трампа 31.01.2017, говорячи: «Повинно бути вкрай ясно, що розпад ЄС не приверед до відновлення повного суверенітету та панування держав-членів. Навпаки, це приведе до реальної залежності від крупних держав,таких як США, Росія та Китай».

Саме тому Меркель під час свого візиту до Туреччини працювала над відновленням стосунків для збереження тієї важливої угоди та уникала критики політики Туреччини. Відповідаючи на питання про конституційні реформи Ердогана, вона сказала: «Народ захищав демократію після спроби перевороту». З питання про о «Робочу партію Курдистану» Меркель сказала: «Обидві країни здатні співпрацювати у боротьбі з нею». Вона також заявила, що «Німеччина підтримує Туреччину у проведенні сирійсько-сирійських переговорів» (між продажним режимом та продажною опозицією). Ердоган заявив, що «Сирія та Ірак були найбільш обговорюваними регіональними темами з Меркель… Ми обговорили те, що ми можемо зробити у боротьбі з терором». Йилдирим похвалив внесок Німеччини у боротьбі проти «ІДІЛ». Він сказав: «Безпека Європи проходить через два напрямки: імміграція та тероризм». Як видно із цих заяв, Меркель добилася успіху у послабленні напруженості між Туреччиною та Європою та у ствердженні угоди про біженців. І вона прагнула підкреслити роль Європи у Сирії та регіоні для ствердження своєї міжнародної ролі.

Що стосується візиту прем’єр-міністра Великобританії Терези Мей до Туреччини 28.01.2017, то він був запланований після її телефонної розмови з 07.01.2017, незадовго до відновлення переговорів по Кіпру у Женеві 09.01.2017, через побоювання Британії за свою долю там. Британія має важливі військові та розвідувальні бази на Кіпрі, а Америка хоче зайняти її місце, тим більше у той час, коли переговори почали рухатись у бік скасування угоди держав-гарантів безпеки Кіпру, що відкриває шлях для припинення британської військової присутності та виводу британських військових баз з території Кіпру. Прес-секретар Терези Мей підкреслив до прибуття у Туреччину, що «кіпрське питання буде включене до порядку денного програми прем’єр-міністра». Він сказав: «Наше уряд бажає захистити нещодавні кіпрські переговори по досягненню миру». Одна із цілей візиту Терези Мей у Туреччину — це прагнення Британії грати певну роль у Сирії та у регіоні, і було вказано, що переговори будуть торкатись боротьби з тероризмом, безпеки та оборони!

Туреччина зацікавлена у збереженні стосунків з Європою, незважаючи на нещодавні позиції останньої у відношенні неї. Туреччина прагне стати частиною Європи через ті причини, які ми вже згадували. І оскільки 60% турецької торгівлі відбувається з Європою, Туреччина не хоче, щоб ці стосунки погіршувались. Всупереч усьому, вона прагне покращити їх, навіть обертаючись в орбіті Америки і повністю здійснюючи її політику. Туреччина дійшла навіть до того, що влаштувала змову проти сирійського народу та зрадила повстанців, здавши Алеппо та інші регіони сирійському режиму. Вона привела зрадників в Астану для зустрічі з представниками режиму, щоб останні дали їм право на усі злочини. Потім вона потягла їх у Женеву, щоб вони здалися цьому злочинному режиму та брали участь у ньому під назвою «спільний національний уряд».

Світська Туреччина, як і інші режими ісламського світу, небезпечна. Вона готова продати усіх повстанців на рикну рабів заради своїх інтересів. Той, хто сподівається на неї — програє. Політику Туреччини можна змінити, лише зробивши її — як було до проголошення Туреччини республікою — частиною Праведного Халіфату за методом пророцтва,об’єднавши її разом з рештою держав в особі однієї великої держави, яка буде нести благо і наставляти на шлях істинний народи Європи та решти світу з волі Аллаха.


Газета «Ар-Рая»
Асъад Мансур
11 Джумада аль-уля 1438р.х.
08.02.2017 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая

Головне меню