З миті своєї появи Хізб ут-Тахрір вдався до виправлення того, що Захід скоїв у мусульманських країнах на рівні ідеї та доктрини , як і зайнявся він рішенням викликаних ним лих та проблем, що впали на Умму.
Поруч із цим, Хізб вступив у протистояння з західною колоніальною присутністю у мусульманських країнах,яке стало головним елементом політичної боротьби партії та її методу діяльності . Метою усього цього стало звільнення Умми з-під нинішньої залежності і кінець усіх видів західної гегемонії над нею, визволення Умми з пазурів безбожних колонізаторів, зла, яке вони завдали, оман та занепадницьких ідей, які вони нав’язали, а також із їх фальшивої ненависної культури. Але мета Хізба не закінчується на цьому,адже йому іще доведеться здійснити в Уммі глобальний підйом та позбавити її від усього того, що потягло за собою відокремлення великого Ісламу та ісламського Шаріату від правління у мусульманських країнах та «усічення» релігії так, що вона перетворилась у головах мусульман на формальні обряди — не більше, аніж індивідуальні поклоніння та мораль . Ясно, що відокремлення релігії та політики — це головне лихо, джерело усіх проблем та усіх хвороб, що звалились на Умму.
أَفَحُكۡمَ ٱلۡجَٰهِلِيَّةِ يَبۡغُونَۚ وَمَنۡ أَحۡسَنُ مِنَ ٱللَّهِ حُكۡمٗا لِّقَوۡمٖ يُوقِنُونَ
«Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).
Наріжним каменем політичної боротьби Хізбу стало протистояння злісному секуляризму — дітищу Заходу, викриття його колоніальних планів та того, що творять його агенти та прибічники, які осіли в усіх землях Умми з тих пір, як її спіткала катастрофа через віддалення Ісламу від правлення, а саме — після руйнування держави Халіфат. Проте адже вона тримала усіх мусульман разом та забезпечувала їх недоторканість. Мусульмани ж, втративши її на початку минулого сторіччя, уперше в історії , будучи на своїй землі, опинились під правлінням своїх ворогів. Чи бувають лиха гірші за це?
Коли було вже зовсім пізно і Халіфат зник, мусульмани (принаймні , у своїй більшості) зрозуміли, що сталося велике нещастя, а за ним послідують іще більші небезпека та лиха, і почали здаватися питанням: як отримати свободу і як повернути Іслам до реалій життя? Проте цього разу мукам та лихам належало лише рости , а проблемам — ставати складніше у тисячі разів, адже у мусульман вже нема своєї держави! Вже нема межі зростаючим підступам невірних колонізаторів, які для того, щоб увіковічити стан приниження та покори Умми, що стався, перейшли на новий етап — встановлення правителів-агентів,зокрема, після того, як колонізатори побачили перші дивіденди від такого плану у багатьох мусульманських територіях , починаючи з агента-правителя Єгипту Мухаммада Алі після походу туди Наполеона Бонапарта, коли держава Османів була послабленою.
Це стало ключовим способом колонізаторів, а потім цей спосіб набув нових масштабів, коли колоніальна Америка після Другої світової війни вступила у відчайдушну боротьбу з європейцями за «свій шматок здобичі», тобто за багатств мусульманських країн, які стали на ту мить зі своїм населенням, надрами та територіями абсолютно беззахисними перед будь-яким грабіжником. Не випадково США «відібрали» у Великобританії Єгипет, організувавши тут військовий переворот 1952 року, з яким послідували і інші країни. Не дивно, що трохи раніше у 1948 році, нібито кинджал, пронизав Умму, з’явилось огидне єврейське утворення при сприянні та визнанні «міжнародної спільноти», включаючи державоподібні структури, створені самим же колонізатором на усіх мусульманських територіях. Усе це було зроблено для того, щоб гегемонія та тотальний контроль колонізаторів на наших землях були незворотними, а їх перемога над Ісламською Уммою «затрималась навічно».
Наскільки численні спроби невірних атакувати Іслам та дурити мусульман!
У нещодавній історії ми знаходимо приклади, як ненависна до Ісламу та його послідовникам Британія вдалася до таких штучних обманів, на які мало хто здатен, і змогла з їх допомогою покласти край Османському Халіфату. Серед інших підступів Британії — піднесення свого агента єврея Мустафи Кемаля в очах мусульман та створення йому іміджу «видатного героя та великого спасителя» серед арабів, турок та інших націй, які, ідучи на його поводу, зруйнували цитадель Халіфату у Стамбулі. Мало тоді виявилоь тих мусульман, які не втратили усвідомлення і не обманулись. Іще більш витонченим вивертом британців виявилась ідея, які вони вбили у розуми людей після падіння Халіфату — ідея про те, що підйом та реформа суспільств досягаються шляхом змінення індивідів, і тепер люди не стануть думати про повернення Халіфату! Проте адже справа обстоїть зовсім інакше , як з точки зору розуму, так і Шаріату — виправлення положення, в якому опинилась Умма, можливо лише шляхом встановлення держави, яка буде піклуватись про справи усіх людей згідно законам Ісламу. Шаріатський шлях досягнення Халіфату полягає у політичному згуртуванні мусульман для його встановлення. Знов же, Англія наобіцяла арабам «незалежності від турецьких диктаторів», внаслідок чого ті сприяли падінню Османського Халіфату, що опинився у гущі Першої світової війни , та влаштували «Велике арабське повстання» у 1916 році. Це так само можна віднести до найбільш успішних диявольських вивертів до яких вдались англійці для того, щоб покінчити з Халіфатом . Серед брехні західних невірних знаходяться і фальшиві незалежності «національних держав», інші рухи реалістів, Ліга арабських держав, Всесвітня ісламська ліга, Організація Ісламської співпраці, узурпація влади родиною Саудів у Хіджазі та Наджді та інші обдурювання, яким нема рахунку.
Після Другої світової війни та приходу у регіон американського імперіалізму США вдалися до не менших вивертів та підступам у боротьбі з Ісламською Уммою, щоб підкорити її та продовжити її страждання. Організація Об’єднаних Націй — така ж вигадка, як і ідея «міжнародної спільноти» — так само,по суті, відноситься до найбільших підступів Заходу проти людства, і зокрема — проти Ісламу та мусульман. Ідея «боротьби з тероризмом»; триваюча десятиріччями уявна ворожнеча Америки проти сирійського режиму та Ірану, а також проти Росії у Сирії; її «дружба» з сирійським народом; всілякі обіцянки курдам в Іраку та Сирії — усе брехня і тільки брехня. Посланець ООН по Сирії де Містура; Ердоган зі своєю роллю, а також режимом у Туреччині; режим Сісі та тих, хто був до нього в Єгипті; режим аль-Башіра у Судані — усе це американські хитрощі та обман! Ненависна нам міжежмазхабна ворожнеча — один із головних брехливих прийомів Америки для того, щоб розколоти мусульман та підкорити їх собі, а за допомогою поставлених США правителів-агентів, тиранів та зрадників у мусульманських країнах сьогодні реалізується американський інтерес.
Ми не можемо тут не спитати: до яких пір Захід зможе дурити мусульман? У чому секрет того, що серед мусульман завжди знаходиться той, хто допоможе Заходу та виконає його плани та інтереси за рахунок Умми та свого народу , і це робиться всупереч тому, що злочини колонізаторів очевидні та явні? Аллах говорить:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ لَا تَتَّخِذُواْ ٱلۡيَهُودَ وَٱلنَّصَٰرَىٰٓ أَوۡلِيَآءَۘ بَعۡضُهُمۡ أَوۡلِيَآءُ بَعۡضٖۚ وَمَن يَتَوَلَّهُم مِّنكُمۡ فَإِنَّهُۥ مِنۡهُمۡۗ إِنَّ ٱللَّهَ لَا يَهۡدِي ٱلۡقَوۡمَ ٱلظَّٰلِمِينَ
«О ті, які увірували! Не вважайте іудеїв та християн своїми помічниками та друзями, оскільки вони допомагають один одному . Якщо ж хто-небудь із вас вважає їх своїми помічниками та друзями, то він сам є одним із них. Воістину, Аллах не веде прямим шляхом несправедливих людей» (05:51),
إِنَّمَا يَنۡهَىٰكُمُ ٱللَّهُ عَنِ ٱلَّذِينَ قَٰتَلُوكُمۡ فِي ٱلدِّينِ وَأَخۡرَجُوكُم مِّن دِيَٰرِكُمۡ وَظَٰهَرُواْ عَلَىٰٓ إِخۡرَاجِكُمۡ أَن تَوَلَّوۡهُمۡۚ وَمَن يَتَوَلَّهُمۡ فَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلظَّٰلِمُونَ
«Аллах забороняє вам дружити з тими, хто бився з вами через релігію, виганяв вас із ваших осель та сприяв вашому вигнанню . А ті, які беруть їх собі у помічники та друзі, є беззаконниками» (60:09).
Безперечно, відповідь на це питання полягає у тому, що у мусульман нема своєї фортеці — держави Халіфат, — а причиною цьому стало відсутність політичної свідомості в Уммі через те, що вона віддалилась від своєї релігії та ідеології. Тим самим Британії та європейським країнам випала слушна нагода скоїти усі ці жахливі злочини.
Западу вдалося ввести нас, мусульман, у багату кількість оман, проте найгіршою із них, навіть із тих, як перелічені вище, є обман про те, що правителі наших країн, яких спокусив, купив та поневолив Захід, і які відстоюють його інтереси за рахунок мусульман, — що вони із нас, із нашого народу! Захід також вселив в нас наївну надію на те, що для порятунку та виправлення Умми, покращення її справ та повернення колишньої слави нам необхідно підкорятись цим правителям, допомагати їм заради «миру, безпеки та стабільності на батьківщині», а також не виступати проти них і не скидати їх.
Правда полягає у тому, що колоніальний та невірний Захід сам створив цих правителів з самого початку підготувавши їх для цих ролей — правити ісламськими народами та тримати їх у клітках із штучних національних утворень, ним же створених на руїнах Халіфату! Не варто упускати із виду, що обман навколо правителів-агентів так само повністю відповідає і брехні навколо «кишенькових» вчених — «народжених» в урядових «лабораторіях», де в них «загрузили» потрібні функції. Після цього не є дивним, що Умма на протязі десятиріч , живучи під владою цих горе-правителів та їх прихильників, відчуває невпинні злочини по відношенню до себе.
Ці агенти стоять на службі Заходу, усіма думками та настроями знаходяться у стані ворога Умми , приховано та публічно здійснюючи своє зрадництво. Судячи по їх міцній прив’язаності до своїх західних хазяїв , неможливо чекати від них, що вони приведуть Умму до ісламського правління та втілення Шаріату . Відповідно, з точки зору Шаріату , нічого не залишається, окрім як скинути їх шляхом політичного згуртування мусульман по методу Пророка ﷺ і згідно з наказом Аллаха, а саме — через створення групи в Уммі, надання допомоги (нусри) її синами та встановлення того, хто поверне релігії її місце — халіфа мусульман.
Такими є вони, прислужники ворогів Ісламу; хіба можна чекати від них блага для Ісламської Умми, коли усі вони — агенти та прихильники невірного Заходу та щиро задоволені тим, що він для них приготував? Тепер, розуміючи це,чи не буде розцінюватись пасивність мусульман як зрадництво та рабство, або це — надмірна наївність та жахлива деградація?
Газета «Ар-Рая»
Саліх Абдуррахім
17 Зуль-каъда 1438 р.х.
09.08.2017р.