Революція у Сирії продовжує стикатися з різноманітного роду перешкодами на своєму шляху. Багато чому із того, що коїться з нею,ми стали свідками, доки революціонери не увійшли у протиріччя між собою і розкололись, чого і бажали добитися їх недруги.
У той же час усе,що сталося, не повинно слугувати виправданням для революційного руху у тому, що він по сей день іде без належного усвідомлення та політичного проекту, здатного поставити перед революцією правильні цілі та шляхи їх досягнення. З іншого боку, відсутність свідомості та політичного проекту серед революціонерів є приводом для нападок на них тих, хто працює над збереженням старого режиму у Сирії, здійснюваних під приводом того, що неможливо відокремлюватись від міжнародної спільноти. Мовляв, ми повинні враховувати волю цієї міжнародної спільноти, яку, як ми бачили у самій Сирії, так і за її межами дивиться на прагнення мусульман у Сирії сугубо під кутом своїх інтересів. Ми вже бачили прибічників цієї думки, що стверджують про неможливість ігнорувати міжнародну спільноту.
Ми бачили, як вони добивались прихильності Заходу за допомогою відкриття центрів по боротьбі з «екстремізмом та радикалізмом», нібито наша революція виникла з метою позбавлення від цього явища, що сьогодні іменується «релігійним екстремізмом та радикалізмом». Варто було б, звичайно, відзначити, що подібні явища неможливо виключити із життя суспільства за допомогою утворення різноманітних центрів, адже позбавити від них може лише Ісламська Держава. А у силу того, що Ісламська Держава відсутня, нерозсудливо у цьому бачити рішення проблеми подібними способами.
Що стосується інших груп, які почали вважати, що можуть скористатись Заходом за допомогою формування «уряду національного порятунку», що допоможе їм приховатись за його спиною,то вони розкрили себе і показали, що готові піти на поступки в обмін на кинуті їм Заходом подачки. Хіба вони не бачили попередні рухи, такі як «ХАМАС» у Палестині, який відмовився від усіх своїх вимог і більше того — уклав перемир’я зі злочинцем ас-Сісі та розвісив його портрети на площах Гази?! Усе це — нікчемні приклади співпраці з Заходом та міжнародною спільнотою, в основі яких лежить принцип відокремлення релігії від життя. Це примушує нам замислитись про цілі революції у Сирії та розкрити реальність міжнародного режиму, який змовився проти її народу.
Тут ми не бажаємо розглядати недуги, про які усі знають, а також причини, які привели революцію у глухий кут. Були деякі спроби обійти ці труднощі за допомогою різноманітних рухів, вважаючи, що це допоможе припиненню боротьби між істиною та оманою. Вирішення цієї проблеми, роз’яснення фальшивості та розуміння дійсного положення війни у Сирії буде неминучим. Що стосується ствердження про те, що люди не можуть вже терпіти, що нам необхідно прийняти умови Заходу і що усе це не суперечить Ісламу — усе це є найбільшим лихом, яке спіткало революцію. Захід чудово знає та розуміє Іслам, він знає його метод і працює над тим, щоб викривити його через наших синів.
Робота Заходу полягає у наступному: по-перше, є ті, хто відкрито закликає до демократії згідно з поглядом Заходу; по-друге, є ті, хто не розуміє Іслам на необхідному рівні, а потім проголошують «Халіфат», паплюжачи цим Іслам та несучи шкоду проекту Умми, її розвитку та величі. Ці дві групи мусульман не вивчали Іслам згідно з його методом та тим, яким чином Іслам вирішує проблеми, що стоять на шляху розвитку Умми. Вони є перешкодою для Умми та її революції.
Іслам — це система для життя, ниспослана Аллахом Своїм рабам. Іслам містить в собі рішення усіх проблем, з якими стикається людина у своєму житті. Тому, перш ніж ми приступимо до рішення даної проблеми революції, нам необхідно знати, з якого боку підійти до даного питання. Якщо ми заведемо у глухий кут революціонерів, як цього хоче Захід, а потім скажемо їм: «Неможливо зробити понад того, що вже зроблено», — то це і буде називатись реакційним мисленням, яке б’є по основам усвідомлення Умми,внаслідок чого у рішенні своїх проблем вона погоджується прийняти пропозиції Заходу. Більше того, Захід зробив реакційне мислення основою для тлумачення Ісламу.
О мусульмани Сирії! Слідування методу нашого Пророка Мухаммада ﷺ зобов’язує нас детально вивчити його,а саме — те, яким чином Пророк ﷺ змінив реальність, тому що реальність, в якій жив Пророк ﷺ, сильно схожа на нашу реальність. Закони Шаріату, які необхідно втілювати, неможливо втілити без розгляду реальності, на яку вони були ниспослані. Коли ми дивимось на реальність народу Сирії, проти якої воюють цілі держави, ми бачимо його стійкість та терпіння, і також ми спостерігаємо це у житті Пророка ﷺ та йог сподвижників. Якщо розглянути детально, то ми бачимо, що Посланець Аллаха ﷺ розумів, що він не у змозі захистити мусульман без держави, яка втілювала б їх релігію та захищала їх честь та свободу. Ця держава не схожа на інші.
Пророк ﷺ зробив певні кроки та встановив її після переселення у Медину, і ця держава проіснувала аж до XX сторіччя, а потім руками невірних колоніалістів вона була зруйнована. Перед обличчям цієї реальності нам необхідно відмовитись від нав’язаних нам думок та замість цього прийняти ісламську думку, адже встановлення влади у декількох місцях не є методом Пророка ﷺ. Також дружба з невірними та прийняття їх поглядів не є його ﷺ методом. Що стосується дій нашого благородного Пророка ﷺ, то він відмовився від пропозицій курайшитів, незважаючи на свій тяжкий стан. Його ﷺ сподвижники відчували страждання у Мецці, деякі із них переселились в Ефіопію, але, незважаючи на усе це, Пророк ﷺ не прийняв пропозицію тиранів Мекки. Більше того, він ﷺ не прийняв допомоги племені Бану Амір ібн Саса та Бану Шайбан через висунуті ними умови.
У книгах по життєпису Пророка ﷺ передається, що представники племені Бану Амір ібн Саса відповіли Пророку ﷺ на його прохання умовою, що після його смерті влада перейде до них. Аналогічний приклад був з племенем Бану Шайбан: вони поставили умову, що не будуть воювати з персами через угоду з ними. Звичайно і тут Пророк ﷺ не погодився на їх умови, незважаючи на те, що він сильно потребував захисту та підтримки. Але сьогодні ми бачимо, як наш народ жадає допомоги від ворогів, щоб отримати «свободу». Деякі і взагалі з самого початку революції погодились на умови Заходу. О мусульмани, що з вами коїться?!
Революція у Сирії рухається від одного етапу до другого, базуючись на основі, яка суперечить Ісламу. О мусульмани, хіба не настав час відмовитись від проектів Заходу та обрати метод нашого Пророка ﷺ? Невже ви думаєте, що Хмеймим та Сочи будуть останньою угодою невірних? Вороги революції плетуть підступи проти нас, вони пропонують «рішення», і якщо ми приймаємо їх, то відмовляємося від частини Ісламу, а потім ми переходимо до другої пропозиції Заходу, і так — доти, доки ми повністю не втратимо свою релігію. І усе це відбувається під приводом «припинення бомбардувань та вбивств». Хіба кяфіри вірні своїм договорам?! Всевишній Аллах повідомив нам про їх зрадництво:
لَا يَرْقُبُونَ فِي مُؤْمِنٍ إِلًّا وَلَا ذِمَّةً وَأُولَٰئِكَ هُمُ الْمُعْتَدُونَ
«Вони не дотримуються по відношенню до віруючих ані родинних, ані договірних зобов’язань. Вони — злочинці!» (9:10).
О мусульмани, хіба ви не бажаєте бути тими, про кого сказав Аллах:
إِنَّمَا الْمُؤْمِنُونَ الَّذِينَ إِذَا ذُكِرَ اللَّهُ وَجِلَتْ قُلُوبُهُمْ وَإِذَا تُلِيَتْ عَلَيْهِمْ آيَاتُهُ زَادَتْهُمْ إِيمَانًا وَعَلَى رَبِّهِمْ يَتَوَكَّلُونَ
«Віруючими є лише ті, серця яких відчувають страх при згадуванні Аллаха, віра яких підсилюється, коли їм читають Його аяти, які уповають на свого Господа» (8:2)
О мусульмани! О народ Сирії! Уповайте на Аллаха та стережіться тих, хто бажає залишити вас без допомоги Аллаха, прикрашаючи вам дружбу з невіруючими. Насправді, це — ганьба у цьому житті та муки у Наступному. Всевишній Аллах сказав:
فَأَذَاقَهُمُ اللَّهُ الْخِزْيَ فِي الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَلَعَذَابُ الآخِرَةِ أَكْبَرُ لَوْ كَانُوا يَعْلَمُونَ
«Аллах дав їм вкусити ганьбу у мирському житті. А мук в Останньому житті, безперечно, буде іще більше якщо б вони тільки знали!» (39:26).
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Муаз
19 Сафара 1439 р.х.
08.11.2017 р.