Здійснюючи політику шантажу над державами та народами світу, США уявили собі, що їм не вдасться нанести поразку Ісламській Уммі та примусити її викинути білий прапор, змиряючись та зустрічаючи мовчанням ягнят їх колонізаторську силу, скеровану проти великої релігії цієї Умми.
Вони сподіваються розпоряджатись справами цієї Умми у теперішньому та вершити її долі у майбутньому, розкрадаючи та поглинаючи її ресурси та надбання, нав’язуючи їй свої проекти та погляди. Можливо, вони сподіваються руками своїх маріонеток із числа правителів мусульман забезпечити панування над мусульманськими країнами, відміривши початок цьому на Близькому Сході у силу його стратегічного розташування у точці розлому трьох континентів світу — Африки, Європи та Азії, — що займає визначальне місце у розв’язці важливіших шляхів сполучення і є природною відправною точкою для Ісламу, який становить найбільшу загрозу їх інтересам; США іменують Іслам злоякісною пухлиною, а мусульман — раковими клітинами, які треба видалити. А також Америка прагне до цього тому, що Близький Схід становить для неї інтерес з точки зору його колосальних сировинних ресурсів, де лише нафтові джерела містять в собі більше половини розвіданих запасів світу.
Надія підігріла американський порив іще сильніше, коли Америка відчула зміцнення своєї влади над цим регіоном, виражене у наступних пунктах:
1) сходження лояльних до неї людей та слуг у родині Саудітів до олімпу влади у країні Двох Святинь;
2) незмінне курсування іранського режиму в американській орбіті, усе більше наближуючись до неї у своєму служінні;
3) оволодіння повнотою влади у Туреччині її розпіареним агентом — Ердоганом;
4) стабілізація влади її агента в Єгипті за допомогою політики вогню та меча, що досягли крайності;
5) порятунок злочинного режиму у Сирії та збереження влади її агента у Дамаску для нужд поточного моменту.
Усе це зміцнило Америку у думці, що вона здатна роздобути повне панування над регіоном і схилити мусульман перед собою у земному поклоні за допомогою віроломного послуху одних правителів та поневолення інших, за допомогою погроз та залякувань.
Можливо, Америка сподівається, що Мухаммад ібн Сальман з його батьком, як і інші її слуги та раби, посприяють цим планам, як до того вони вже допомогли укоротити нігті Англії (Катар) і паралізувати пропаганду та дезорганізуючу діяльність, що виходять із англійської кухні (Йорданія), за допомогою припинення фінансової допомоги та усипляння брехливими інвестиційними проектами та проектами розвитку, а також відтягуванням саудійських прикордонних сил від напруженої ділянки саудійсько-йорданського кордону. Або подібно тому, як вона набула успіху у знесилюванні деяких англійських маріонеток у країні Двох Святинь із числа амірів родини Саудітів.
Або, може бути, Америка плекає думку про те, що Ісламська Умма стане для неї легкою наживою, як проанглійські маріонетки у регіоні, і що до поразки та капітуляції Умми вже рукою подати. Проте Америка не уловлює тієї суттєвої обставини, що Ісламська Умма у якості Умми ніколи не терпіла поразок і ніколи їх не потерпить, і не існує такої сили на Землі, якою б не була її міць, яка була б здатна привести Умму до капітуляції. Вже минули дні, коли над Ісламською Уммою панували сили зла та несправедливості, рівні або навіть такі, що перевершували Америку своїми злочинами, злобою та ворожістю, але вона не здалась. Навпаки, якщо вони наносили поразку одній частині Умми, то їх розбивала інша її частина, захищаючи та підносячи її Послання.
Той факт, що Америка прикормила Мухаммада ібн Сальмана, не врятує її від неминучої поразки та краху, з волі Аллаха. Ісламська Умма вже стикалась з низкою зрадників, і вони були вже змиті у стічну яму історії, а Умма залишилась незломленою. Над нею уже правили американські маріонетки, іще більше досвідчені, владні та такі, що вкоренилися в агентурній діяльності, аніж Мухаммад ібн Сальман, але Умма не забула угоду з Аллахом і залишилась на арені подій непідкореною, незважаючи на колосальний прес та багато нанесених їй глибоких ран.
Америці незабаром стане ясно, як і не повинно це бути прихованим від мусульман, що правителі мусульман не представляють Умму Ісламу ані у найменшій мірі, що їх капітуляція не означає капітуляції мусульман, і що раболіпство не виражає позицію Умми, а навпаки, суперечить їй. Їх схвалення проектів та рішень Америки по Палестині, Сирії та регіону у цілому не представляє Умму ані на волосок і не спонукає її ані до чого,окрім відштовхування усіх цих проектів та їх поразки, борючись проти американської колоніальної гегемонії, щоб скинути усі силою нав’язані уряди, що є ляльками на американсько-європейському мотузочку, та країни мусульман, які уступають їх сваволі. Ці насильно прищеплені уряди ненависні та відкидаються з боку Умми, вона проклинає їх, а вони — її.
Вони не користуються ані найменшою повагою, ані дружнім ставленням з боку Умми. Один із прикладів цього роду — правителі країни Двох Святинь,які зрадили Умму іще підчас зародження їх банди, яка підтримувалась та фінансувалась Британією та повстала проти держави Османського Халіфату, поширюючи на землі нечестя до становлення правителями країни Двох Святинь. Вони проливають кров мусульман і беруть їх змором в Ємені та Сирії, вони постійні у своїх давніх та стабільно оновлюваних змовах проти аль-Кудса, мечеті аль-Акса та усієї Палестини, своїм пораженством та триваючими інтригами разом з невірним колонізатором проти Умми та її проблем. Вони коять грабування нафти — суспільного надбання Умми — і практикують свою традицію різанини та геноциду мусульман. Вони надають багатства Умми ворогу Ісламу та мусульман — Америці. Вони зробились головою її чергової смертоносної війни проти мусульман, засобом в арсеналі її засобів досягнення повного панування над регіоном та в атаці на нашу релігію єдинобожжя — Іслам.
Проте Америка схибила та прорахувалась у своїх підступах, як і програли її агенти та слуги,адже Ісламська умма, на відміну від решти інших спільнот, приховує в собі чинники несподіванки, що перегортають ситуацію з ніг на голову на користь Ісламу та мусульман… Те, чого недорозуміють і Америка, і її прибічники і раби — що протистояння з Ісламською Уммою предрешено на користь Ісламу та мусульман, що воно увінчається, з волі Аллаха, Праведним Халіфатом за методом пророцтва, як повідомив про це радісну звістку Посланець Аллахаﷺ:
ثُمَّتَكُونُخِلَافَةٌعَلَىمِنْهَاجِالنُّبُوَّةِ
«Потім, буде Халіфат за методом Пророцтва …».
إِنَّالَّذِينَكَفَرُوايُنفِقُونَأَمْوَالَهُمْلِيَصُدُّواعَنسَبِيلِاللَّهِفَسَيُنفِقُونَهَاثُمَّتَكُونُعَلَيْهِمْحَسْرَةًثُمَّيُغْلَبُونَوَالَّذِينَكَفَرُواإِلَىجَهَنَّمَيُحْشَرُونَ
«Воістину, невірні витрачають своє майно, щоб збити зі шляху Аллаха. Вони будуть витрачати його, доки не спікає їх збиток, а потім вони будуть переможені. Ті, які не увірували,будуть зібрані у Пеклі» (8:36).
Газета «Ар-Рая»
Мамдух Катішат
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Йорданії
25 Рабі уль-авваль 1439 р.х.
13.12.2017