Шостий рік сирійської революції закінчується річками крові. Ворогам здається, що це кінець революції. Вони задоволені своїми досягненнями, злорадствуючи над тими, хто жертвував усі ці роки і вважаючи,що вони непереможні.
Вони не знають, що це — встановлення Аллаха перед змінами, і ти не знайдеш змінення у встановленні Аллаха. Від Фараона нічого не залишилось окрім уроку для тих, хто вилучає уроки, а Муса (а.с.) був обрадуваний перемогою від Аллаха та закарбований у Корані.
Сьогодні революція стогне від ран у Гуті, яка є найближчою точкою до оплоту режиму — Дамаску. Після низки принизливих перемир’їв, за допомогою яких була знята осада Дамаска, ворог вирішили покінчити з останнім оплотом цієї осади. Після виводу жителів Дарайї, потім — Забадані та Мадая по «Угоді про чотири міста», потім виводу селищ Ваді-Барада Східна Гута залишилась кісткою поперек горлянки для режиму Асада.
Під брехливими приводами, щоб переконати міжнародну спільноту, вбивця - Росія, а за ній — і Америка, використовуючи свого агента Асада, вирішили винищити народ Гути, віддалити його від режиму у Дамаску і почати свою кампанію під приводом боротьби з «тероризмом». Рада Безпеки ООН 24 лютого одностайно ухвалила резолюцію, яка дає зелене світло Росії, щоб вона продовжила свою кампанію у Гуті, оскільки на засідання РБ ООН було прийнято рішення про припинення вогню строком на 30 днів, за винятком районів де, на їх думку, приховуються «терористи».
З іншого боку, рішення жителів Гути не змінилось;це — революція і те, що вона вимагає, щоб захистити себе та свою землю. Тепер вони показують усьому світу неперевершену стійкість, що витікає із їх віри у свого Господа,хоча серед них усе іще є ті, хто прислухається до рішень ворогів, надає значення їх класифікації на «поміркованих» та «терористів» і виводить своїх братів, називаючи їх «терористами». Але ворог усе одно не припинив і не припинить масові вбивства (навіть якщо він ставить пріоритети у вбивствах), тому що у його очах кожен, хто повстав проти режиму Асада, є «терористом».
Жителів Гути не засмучує напад режиму при підтримці Росії та інших, тому що від них нічого іншого і не очікувалось, проте їх засмучує малодушність тих, хто бере участь з ними у цій революції. Бойові фронти з режимом Асада стали схожі на застиглі фронти на Голанах є єврейським утворенням, яким вже більше сорока років. У Дарайа повстанці зайняли позицію стороннього глядача після того, як їх руки були зв’язані політичними грошима. На півночі Гути деякі райони Каламуна усе іще осаджені, і вони чекають своєї участі через залежність від рішень «друзів Сирії».
Таким же чином осаджена провінція Хомс. Після виводу жителів міста Хомс три роки назад, а потім — жителів кварталу аль-Ваер біля року назад, північна частина провінції підкорилась рішенню про перемир’я, яке постійно порушується з боку режиму Асада. Повстанці цього району не розуміють, що вони будуть жалкувати про своє мовчання у той день, коли жалкувати буде пізно — у той день вони скажуть: «Ми були з’їдені тоді, коли з’їли білого бика».
Що стосується найбільших районів, які знаходяться під контролем повстанців — провінція Ідліб та західний Алеппо, — вони повністю стали залежати від «друзів». Навіть після того, як режим взяв під контроль обширні райони до півдня від Ідлібу, це не підштовхнуло їх до того, щоб об’єднати свої ряди та відмовитись від цих «друзів ». Замість надання допомоги Гуті повстанці були зайняті міжусобицями після того, як Туреччина зосередила свої контрольні пункти на фронтах режиму. У той час як Гуту руйнують різноманітними видами зброї, північні повстанські загони чергують контроль над звільненими районами.
Частина бійців впустила турок, щоб вони зміцнили контрольні пункти, а друга частина приєдналась до турецької армії в операції «Оливкова гілка», метою якої є місто Афрін та його околиці під приводом забезпечення національної безпеки Туреччини. Вони забувають про роль Туреччини у скасуванні революції у партнерстві з Америкою, що підтримує сили «SDF», які взяли під свій контроль схід Сирії після витіснення звідти організації «ІДІЛ». Цією операцією та участю у встановленні контрольних пунктів, узгоджених в Астані, Туреччина хоче оволодіти революцією після виснаження повстанців різноманітними битвами, прокладаючи шлях для політичного рішення США.
При розгляді реальності революції прояснюється, що і Росія і Туреччина рухаються до здійснення американського політичного рішення, запропонованого на конференції «Женева-1», метою якого є прагнення покласти край революції через створення єдиного уряду, що включає світську опозицію та представників режиму, будь то після уходу Асада або збереження його при владі. Росія використовує свої злочини, щоб зломити волю народу Шаму та віддалити небезпеку від режиму Асада. Туреччина використовує свої гроші для підкупу совісті деяких повстанців, щоб навмисно створити міжусобиці та передавати цілі райони злочинному режиму.
Під свистом куль та серед руїн, що залишились після злочинів БашараАсада, усе іще чути крики народу Шаму, що відкидає усю цю змову. Народ Шаму залишається щирим та вірним своїй революції, прагнучи скинути режим. Жителі Гути довели злочинному режиму, Росії та Америці, що вони не підкоряться і не покладуть свої голови на плаху. На півночі Сирії багато районів відмовились від міжусобиць, відійшовши від угрупувальних порядків, а також виразили своє бажання виконати обов’язок та надати підтримку жителям Гути, відкривши фронти на узбережжі.
Тому жителі Шаму будуть непокірно стояти проти змови ворогів, доки дотримуються наказу свого Господа. Аллах обов’язково надасть їм обіцяну підтримку. Всевишній Аллаха говорить:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِنْ تَنْصُرُوا اللَّهَ يَنْصُرْكُمْ
«О ті, які увірували! Якщо ви допоможете Аллаху, то і він допоможе вам» (47:7).
Допомога від Аллаха прийде лише після надання допомоги Його релігії, прийнявши її як політичний проект в обмін злочинного режиму Асада та вручивши керівництво революцією свідомій групі, яка несе цей великий проект та прагне здійснити його у реальному житті. Це — проект Халіфату за методом пророцтва, який дозволить мусульманам жити щасливо та врятувати людство від труднощів життя під несправедливим капіталізмом.
Газета «Ар-Рая»
Мунір Насир
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Сирії
14.03.2018