Лівійській революції вісім років, але вона іще не досягла своєї мети. Як тільки вдалось скинути режим Каддафі та його оточення, одразу наступила пауза.
Тут же сили, які виступають проти революції, отримали можливість перегрупуватись, вийти із положення того, хто програв, врятувати свої угоди та відновити мережу контактів з зовнішніми силами. Потім почались локальні конфлікти, що розривають тіло революції, і країна залишилась як і раніше розірвана.
Хафтар домінує над більшою частиною східного регіону, за винятком міста Дерна, де зміцнились повстанці і який повністю осаджується ополченням генерала Хафтара при підтримці єгипетських та еміратських літаків, які обстрілюють місто та його жителів. Внаслідок цього триває руйнування міста та вбивство цивільного населення, дітей, жінок та старих при мовчанні Америки та її прихованій підтримці прямо або через своїх агентів.
На заході уряд Сараджа контролює деякі райони, включаючи столицю, по домовленості з частиною ополчення.
Трагічна ситуація на півдні країни, де більше двох років щоденно кояться озброєні конфлікти та вбивства, де змішуються та стикаються прагнення та проекти у кровопролитній та виснажливій війні. Америка за допомогою свого агента Хафтара підтримує плем’я Ауляд Сулейман зброєю та людьми у руйнівній боротьбі проти племені тубу, за яким стоїть Франція, використовуючи його у якості інструменту управління Чадом на чолі з Ідрісом Дебі. Франція робить це у відчайдушній спробі взяти під контроль південь Лівії. Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів ЛеДріан б’є у барабани через війну на півдні Лівії і закликає до «дій, доки не стало занадто запізно», намагаючись використати міжнародну спільноту у цьому напрямку під приводом боротьбі з «тероризмом».
В інтерв’ю журналу «Du Dimanche» голова МЗС Франції заявив: «Південь Лівії став «оплотом терористів»… Там приховуються Бельмухтар, один із лідерів «Аль-Каїди» в арабському Магрибі, та ІядАг Галі, лідер руху «Ансар ад-Дін»… Я переконаний що лівійське питання предстане перед нами у новому році … Африканський союз, ООН та сусідні країни повинні вирішити цю проблему». Це — спроба Франції підштовхнути країни Сахеля та Сахари до того, щоб вимагати від ООН та міжнародної спільноти втрутитись у ситуацію на півдні Лівії під приводом боротьби з «екстремізмом» та «тероризмом», над створенням яких працює Франція, з одного боку, і Америка — з іншого, щоб створити привід для втручання на південь країни під егідою ООН та міжнародної спільноти.
Щоб нав’язати розділення та гегемонію, Франція на конференції голів африканських держав на «Всесвітньому форумі з питань миру та безпеки в Африці», проведеному у Дакарі, столиці Сенегалу, мобілізувала африканських лідерів, щоб виступити проти загрози, що створюється ситуацією на півдні Лівії, для забезпечення безпеки та стабільності в Африці. Також Франція штовхала учасників саміту у Нуакшоте роздувати загрозу, яку становить південь Лівії для безпеки та стабільності у країнах Сахеля та Сахари. «Південь Лівії є джерелом хаосу», — сказав президент Малі Ібрагім Кейта та закликав ООН діяти, щоб «знищити осине гніздо». «Тепер Лівія є живильним середовищем для «тероризму» та усіх видів злочинців», — сказав президент Чада Ідріс Дебі та додав: «НАТО повинна завершити те. що почала у Лівії».
«Сахель платить ціну політичного хаосу, який послідував за військовою операцією НАТО у Лівії, що призвела до ліквідації Каддафі, і Захід повинен вжити негайних дій, щоб покласти край цій ситуації», — сказав президент Нігера Махамаду Іссуфу.
Здається, що Франція готується здійснити величезну роботу на півдні Лівії, щоб оволодіти ним під різними приводами, починаючи з інциденту «Шарлі Ебдо» у Парижі 11 січня, намагаючись зробити із цієї події «американське 11 вересня», яке послужило приводом для знищення держави талібів та окупації Іраку. Америка досі використовує цю подію як виправдання своїй злочинній діяльності у Сирії, Сомалі Лівії та Ємені. Під цими приводами Франція працює над тим, щоб забезпечити себе міжнародною політичною підтримкою для виконання політичних та військових дій на півдні Лівії, щоб реалізувати свій новий проект. Саме це спонукало деяких порівняти інцидент «Шарлі Ебдо» і удар мухобійкою по французькому консулу в Алжирі у 1828 році Пьєру Девалю, що послужило приводом для окупації Алжиру Францією.
Це повертає нас до того, що було опубліковано у газеті «AlgerianPress» 12 серпня 2015 року, і до викликаних цим реакцій. Газета процитувала офіційні лівійські джерела, написавши, що у Лівії існує французький план, який здійснюється по домовленості з однією державою Перської затоки, назва якої не згадується. Ця держава надала притулок багатьом лідерам колишнього режиму та супротивникам революції у Лівії та забезпечила їм зустрічі з деякими старійшинами південних племен, таких як туарегі та тубу, деякими співробітниками спецслужб безпеки та військовими на засіданнях та діалогах під гаслом «Зусилля по об’єднанню півдня Лівії» у якості кроку в по вирішенню лівійської кризи. Насправді, це — французький проект захоплення півдня держави з подальшою схемою розділення країни на дрібні країни, розподіливши їх лояльність між державами Заходу та зберігаючи стан конфлікту між ними, як між «державами» туарегів та тубу. Потім район Барка та Тріполі стануть результатом усього цього, продовжуючи конфлікт між своїми утвореннями.
На такі цілі французів вказує їх діяльність по розпалюванню у країні расового конфлікту між тими, хто має африканське походження та тими, хто має арабське походження. Примітно, що Алжир стурбований тим, що відбувається на півдні, та тим, що робить Франція у цьому контексті, як і тим, що роблять ОАЕ, які збирають людей із колишнього режиму, таких як Іса Дуду, людину Ахмада Каддафа ад-Дама, та людей Баркі із числа старійшин племені Тубу. Ось чому Алжир поквапився організувати зустріч Алі Зідана, колишнього прем’єр-міністра Лівії та близького до колишнього режиму та до Франції, зі старійшинами племені тубу та старійшинами туарегів. Здається, ця зустріч проходила для ознайомлення зі ступенем просунення французького проекту у спробі запобігти його успіху, якщо він загрожує Алжиру. Можливо, це необхідно для того, щоб підтримати його під контролем, оскільки цей проект рухається у напрямку, який не причиняє шкоди і не впливає на положення всередині Алжиру.
Відповідальність за виконання цього плану несе лівійський народ та живі сили у ньому. Лише лівійський народ з його живими силами зможе зірвати цей проект та обернути ворожі сили у втечу, якщо швидко проведе об’єднання своїх рядів, залишить розділення та ухопиться за вервь Аллаха. Франція або інші досягнуть успіху у нашій країні, тільки якщо затримається це об’єднання. Тоді ворожа Франція здійснить свій проект за рахунок своїх агентів та невігласів із нашого числа. І ми волаємо до них і говоримо, що відповідь на тиск французьких або інших ворожих сил — це те ж саме вбивство та загибель, від якого застеріг Всевишній Аллах:
وَلَا تَرْكَنُوا إِلَى الَّذِينَ ظَلَمُوا فَتَمَسَّكُمُ النَّارُ
«Не схиляйтесь на бік беззаконників, щоб вас не торкнувся Вогонь» (11:113),
وَلَا تُلْقُوا بِأَيْدِيكُمْ إِلَى التَّهْلُكَة
«Не прирікайте себе на загибель» (2:195).
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Мухаззаб
11.04.2018р.
