Центр стратегічних досліджень Йорданського університету провів «наукову» конференцію на тему «Пост-політичний Іслам: контексти, умови та перспективи».
Захід відбувся 2–3 травня при підтримці Фонду імені Фрідріха Еберта в Аммані, діяльність якого проходить під ідейним та фінансовим патронажем міністерства закордонних справ Німеччини і скерована на підтримання часті жінок та молоді у розвитку суспільства та формування соціальної демократії.
У ході конференції велика група дослідників із більше аніж десяти країн світу, що спеціалізуються на ісламських рухах, розглянула термін «політичний Іслам» під кутом невдач, які понесли ісламські рухи, що дістались до влади в Єгипті та Тунісі в особі «Братів-мусульман» та подібних ним організацій. Увесь фундамент, який виклали часники конференції/змови і на підґрунті якого вони побудували свої тезиси та доповіді, дійшов до того, що «політичний Іслам», який стверджує про наявність власного проекту та моделі, зазнав фіаско, і, отож, на їх думку, варто вивчити чинники, що призвели до його невдачі. Врешті решт учасники конференції знайшли ці причини та дійшли до наступного: Іслам та його рухи абсолютно позбавлені усілякого політичного проекту!
Примітивність, а швидше — безглуздість, з якою вони підійшли до питання, говорячи точніше, яку вони спробували вкласти у розуми людей, особливо — мусульман, ніяк не співвідноситься з їх науковими та академічними ступенями. Наприклад, по нібито «ісламістській» туніській «Партії відродження (ан-Нахда)» вони виміряли невдачі політичного Ісламу як проекту, що по суті є обдурюванням людей. Адже «Ан-Нахда» взагалі не має ніякого проекту, по якому можна її судити, отож, її невдачі не відносяться до політичного Ісламу, при тому, що «Ан-Нахда» ані дня не стверджувала того, що несе ісламський проект у правлінні та політиці. «Брати-мусульмани» в Єгипті жодного разу не стверджували того, що мають ідею та метод її реалізації; відповідно, судити по ним політичний Іслам та приводити які-небудь підсумки з самого початку неправильно, і те, що відбувається — зовсім не наукове або безпристрасне академічне дослідження. Невірна основа не дасть вірні результати. Яким є корінь, таким є і паросток.
Той, хто по-справжньому висуває себе носієм ідеї «політичного Ісламу, не повинен визнавати нічого, окрім Ісламу, в усьому: в економіці, соціальному устрої, внутрішній та зовнішній політиці і т.д. Той же, хто не зрозумів Іслам як всеохоплюючу та повноцінну релігію для життя з безперечними законами, нехай сидить вдома і не стверджує про себе як про представника політичного Ісламу у чому-небудь, щоб у подальшому усі його поразки не приписували Ісламу та його законам, а інші особистості не підхоплювали його невдачі і не звалювали їх на Іслам! Дивно,що ті, хто вивчає причини падіння соціалізму як політичного руху, відмовляються досліджувати їх по періоду правління Горбачьова та Єльцина, посилаючись на те, що останні не представляють ідею соціалізму. Проте ми бачимо, як вони ж, ґрунтуючись на досвіді «Ан-Нахди» у Тунісі та «Братів-мусульман» в Єгипті, приходять до бажаних ними підсумкам про нібито невдачі політичного Ісламу та його некомпетентності у вирішення проблем та криз!
Політичний Іслам — це факт, який стався, гучно та демонстративно правив світом на протязі тринадцяти сторіч, якої-небудь іншої ідеї, що протрималась і десяту частину цього часу, попросту немає. Іслам, який виявився придатним для головування на такий тривалий строк, придатний для цього і до Судного Дня. Для цього йому усього лише потрібні чоловіки, рішуче налаштовані його повернути і за нього постояти. Це — повноцінна система, здатна вирішити глобальні проблеми, на чолі яких ідуть війни та зубожіння, які світ досі не у змозі не лише вирішити, але навіть подумати над тим, як це зробити.
Так, Іслам розділив власність на категорії, викорінив бідність, заборонив концентрацію багатства у купки людей та безцільне накопичення засобів. Згідно Ісламу, задача економіки полягає не у тому, щоб збільшувати багатства, а у тому, щоб їх розподіляти, і національний прибуток сам по собі не вирішує проблему бідності, а навпаки, інколи її утворює. В Ісламі жінка — це честь, яка потребує захисту; їй заборонено використовувати у суспільстві свою жіночість та красу, а решті усіх інших справ їй дозволені. На політичній арені Іслам вніс ясність у стосунки держави з іншими країнами та народами та визначив перечень угод, які можна укладати, а які — неможна... Це і багато іншого робить Іслам великою релігією, яка ніскільки не потребує імпортування ідей ззовні,тому що закони та ідеї Ісламу дають Уммі повну самодостатність.
Ті невдачі, які уявляють собі ці учасники конференцій, те, на що вони опираються, від чого вони виходять і чому інколи вони радіють, коли рух, що видає себе за ісламський політичний рух, переглядає свої ідеї та відмовляється від того, що несе і у що вірить — зовсім не через Іслам, його ідей та суспільства. Для подібного роду рухів Іслам з його політичною складовою, м’яко виражаючись, не дійшов до їх розумів, і він представляє собою у їх очах не більше, аніж інші релігії. Інакше у чому сенс того, що вони ділять між судочинством та політикою, визнають державу світською, а Іслам — релігією без політичного устрою? Усе це вказує на те, що вони ані дня не представляли політичний Іслам, щоб потім хтось бив у дзвони і радісно плескав у долоні, тріумфуючи через їх невдачі та «переформатування». Усі подібні рухи — усього лише інший образ секуляристів з різноманітними назвами … То держава у їх розумінні — лише світська, то демократія для них — ісламська Шура, і так без кінця та краю.
Нарешті, ми звертаємось до цих учасників конференції/змови: проект політичного Ісламу несе виключно Хізб ут-Тахрір, і з ним треба вести дискусії з цього приводу, якщо ви так цього бажаєте. Хізб здатен постояти за ідею, якщо ви бажаєте її оскаржити. Інакше ви боретесь з «паперовим тигром», який пав без бою, що ви захоплено проголошуєте «перемогою». Якщо ви бажаєте діяти як гідні академіки та дослідники, то вам варто запросити людей, які присвятили себе з початку п’ятдесятих років справжній війні ідей, а не тих, хто кинув поле бою, визнавши поразку іще до початку битви.
Вам варто викликати Хізб ут-Тахрір на цю дуель, а інакше це буде грою в одні ворота, у якій переможець — не ви, і той, хто програв — не політичний Іслам. Висновок про невдачу політичного Ісламу та про вашу перемогу над ним можна зробити лише після того, як Іслам прийде до влади, реалізується у державі, яка не стане імпортувати чужі ідеї нібито товар, буде поклонятись Аллаху, дванадцять місяців на рік чинити справедливість та поширювати високі цінності у різноманітних куточках землі. Ось тоді дуель буде чесною: з одного боку — Іслам, ідеї якого втілені у державі, а з іншого — його вороги, якщо такі залишаться. Ось тоді можна буде зрозуміти, чому ви радієте і чому тріумфуєте!
فَتَرَبَّصُوا إِنَّا مَعَكُمْ مُتَرَبِّصُونَ
«Чекайте, і ми зачекаємо разом з вами» (9:52).
Газета «Ар-Рая»
Абу аль-Муътаз біллях аль-Ашкъар
30.05.2018