Суцільна гріховність триває вже чверть сторіч з миті підписання злощасної угоди в Осло

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

13 вересня 1993 р. у присутності найбільших злочинців того часу була підписана угода в Осло.

Ця угода представляла собою результат усіх зусиль Заходу та його колоніальної експансії з метою утвердити єврейське утворення, надати йому законність, адаптувати його у регіоні та одночасно знищити колишню особливість благословенної землі Палестини, відокремивши її від ісламської основи.

Угода в Осло не була результатом боротьби та опору, як про це заявляють ідейні прибічники «Національного проекту». Ця угода стала лише продовженням компромісів, на які знов і знов йшла ОЗП, а також частина старого плану переведення проблеми Палестини з ісламської проблеми на національну, арабську проблему з куди більш слабкими позиціями. Після цього проблема Палестини була вирішена остаточно, і реальність, у якій ми живемо сьогодні, — кращий тому доказ.

Чи виявилась поразка угоди в Осло по спливанню 25 років? Якими є її наслідки на сьогоднішній день? І до чого прийшла врешті решт палестинська проблема? Те, що з самого початку угода в Осло не була об’явлена брехливою, стало заставою досягнення нею її цілей. Ті, хто зверхньо дивився на це питання, вважали, що істинні цілі угоди були викладені на папері, тобто усі цілі угоди були офіційно заявлені. Але насправді істинними цілями угоди були ті, які побажали міжнародні сили, які стояли за нею.

Мета зусиль західного світу — з миті розгортання проблеми Палестини — складалась у тому, щоб зміцнити єврейське утворення на благословенній землі, узаконити цю окупацію та адаптувати «Ізраїль» як дещо природне всередині ісламського регіону, щоб він став передовою базою колонізаторів та отруйним кинджалом, встромленим у тіло Ісламської Умми, який буде кожного разу перешкоджати її об’єднанню, встановленню Ісламської Держави та поверненню Умми як впливової сили міжнародного рівня.

У цьому контексті конкуруючі між собою сили європейців та американців опікувались єврейським утворенням у всіляких переговорах та угодах, прагнучи випрацювати рішення по забезпеченню безпеки для цього утворення і захистити його.

Якщо хтось вірить у те, що дана угода враховує права палестинців, то він вважається повним політичним невігласом, тому що права палестинців (і взагалі усіх мусульман) на благословенну землю не потребують того, щоб їх запевняли на брехливих угодах, як і не потребують у визнанні колонізаторських держав . А якщо хтось визнає цю угоду з причини прописаних у ній деяких прав палестинців, то тим самим він погоджується зі змовою та зрадництвом, тому що ця угода у майбутньому дозволила оскаржувати у палестинців їх права. Це подібно тому, як якщо б сонце потребувало визнання свого сходу зі сходу!

Угода в Осло набула успіху у розбазарюванні Палестини, в узаконенні окупації. Прийняття угоди дозволило правителям сусідніх країн на законному рівні налагодити відносини з окупантом так, що співробітництво дійшло до ступені торгівлі зброєю між державами та надання йому військової допомоги!

Угода дозволила цим країнам розпочати ганебне зближення з єврейським утворенням та забезпечити «священну» координацію безпеки разом з ним. Ця координація стала безперервною та постійною, куди б і як би не дув вітер політики!

Ця угода також набула успіху у нехтування жертвами палестинців, які віддали у боротьбі проти окупанта усе найдорожче та цінне, аби тільки звільнити Палестину та її святині. ОЗП зробила із цих жертв дробину, по якій піднялась до західних колонізаторських рішень, раніше цілком неприйнятних для пересічних палестинців, тому що у ті часи якщо хтось заявляв про примирення з євреями та визнання «Ізраїлю», то вважався ганебним зрадником, що продав і землю, і честь!

Угода в Осло набула успіху у створенні «нового палестинця», вихованого американськими офіцерами. Палестинця, який не бачить більше нічого ганебного у тому, щоб кидати у в’язницю тих, з ким іще учора пліч-о-пліч бився проти окупації. Палестинця, який не соромиться охороняти безпеку окупантів та злочинних єврейських поселенців, утискати своїх же палестинців та оберігати розпусту та пороки!

Угода в Осло забезпечила політичне прикриття побудови усіх нових єврейських поселень, і ось тепер по спливанню чверті сторіччя від землі т.з. «Палестинської держави», яку нам обіцяли, не залишилось нічого, окрім дрібних анклавів, які окупант відокремив один від другого своїми базами та поселеннями, прихованими за високими стінами!

До числу катастрофічних наслідків угоди в Осло відноситься те, що вона відкрила двері для наступних переговорів з окупантом, тобто підготувала підґрунтя для нових відступлень від прав та святинь під гаслом реалізму (realpolitik) та пошуку компромісів. Те, до чого прийшла Палестина сьогодні, є прямим результатом минулого потурання та змови з ворогом так, що сьогодні приходить Трамп і відкрито замахується на право мусульман володіти Єрусалимом. Він відмовляється визнавати право палестинців повернутись на батьківщину і одночасно легалізує нову хвилю переселень євреїв у Палестину. Усе це було оформлено у форматі «угоди сторіччя», злочинні цілі якої поки іще не були об’явлені офіційно. Істина полягає у тому, що «угода сторіччя» є результатом угоди, досягнутої раніше в Осло, завершальним етапом для початку розгортання ідеї установлення взаєморозуміння з тими, хто учора спорудив державу на черепах палестинців, а також остаточним діагнозом для тих, хто обрав Америку суддею та посередником. «Угода сторіччя» є природним результатом угоди в Осло, а хто припускав, що у майбутньому угода в Осло приведе до звільнення Палестини та перемоги, той є повним невігласом у політиці, якщо не зрадником, що змовився з ворогами.

Поразка угоди в Осло — це результат обіцянок ОЗП палестинцям, це іще один наочний доказ того, що дана проблема повинна вирішуватись не переговорами, не міжнародними резолюціями і не пошуками компромісів, а лише боротьбою за звільнення. Усе, що окрім цього, лиш продовжує окупацію. Ісламська Умма, бачачи, як зрадники грають землею піднесення Пророка (с.а.с.), повинна скерувати свої війська та усі дійові сили на те, щоб вирвати з корінням раз і назавжди єврейське утворення. Вони б ніколи не встояло у Палестині, якщо б не зашморг, який на нас накинули колонізатори,і якщо б не правителі мусульман, які змовились з ними. Умма повинна вирвати це утворення одним сильним ривком та повернути благословенну землю собі назад, зробивши її своєю короною та своїм центром.


Газета «Ар-Рая»
Аля Абу Саліх
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Палестині
9 Мухаррама 1440 р.х.
19.09.2018 р.