Після розгляду американсько-британської боротьби у регіоні та рішучих американських спроб витіснити Британію із регіону під приводом стратегічного вакууму у цій частині ми обговоримо найбільш важливі та злободенні області боротьби шляхом розгляду позиції наддержав та ролі їх агентів.
Поза усіляких сумнівів, найбільш актуальною на небезпечною проблемою є палестинська проблема і насадження сіоністського утворення, яке служить вістрям списа та колоніальною базою того, хто тримає регіон під контролем.
Одним із найбільш гострих кутів американсько-британської боротьби у той час було рішення палестинської проблеми через складність процесу врегулювання палестино - «ізраїльського» конфлікту, а точніше, неможливості врегулювання його у силу з’єднання цього регіону з віровченням Ісламської Умми, а також іудейських зазіхань на історичне право та будівництво уявного храму Соломона. Цю проблему можна вирішити лише шляхом повної ліквідації однієї сторони. Для того, що обґрунтувати ці вхідні, а саме — британський проект врегулювання та американський проект врегулювання, необхідно розглянути наступні питання:
Англійський проект врегулювання «Палестинської проблеми»
За роки свого правління Палестиною британський уряд видав біля чотирьох білих книг, адресованих палестинським арабам. Першою стала «Біла книга Черчилля» від 3 червня 1922 року, у якому британський уряд прагнув зняти занепокоєність арабів з приводу декларації Бальфура. Друга «Біла книга» була видана британським урядом 19 листопада 1928 року для закріплення за мусульманами права власності на стіну аль-Бурак в Єрусалимі і надання іудеям певних прав на використанні цієї стіни для здійснення релігійних потреб.
Потім, у жовтні 1930 року, послідувала третя книга «Біла книга Пасфілда» після публікації звіту комісії Джона Хоп-Сімпсона на підтримку прав палестинських арабів, у якому говорилось, що «британський уряд не має наміру відходити від проведення політики, яка передбачає забезпечення інтересів усіх жителів Палестини — євреїв та арабів — у повній відповідності зі встановленими мандатом зобов’язаннями. Араби, зокрема — палестинці, назвали її «Чорною книгою».
Четверта біла книга була випущена британським урядом 27 травня 1939 року. Міністр британських колоній Малькольм Макдональд прийняв її і на полягав на виданні цієї книги. Важливість цієї книги полягає у тому, що вона була офіційною політикою британського уряду з миті його обнародування і на протязі багатьох років. Вона виражала погляд англійців на довгострокове врегулювання проблеми. Проте з часом цей погляд остаточно зник з політичної арени, а також на рівні держав і діючих політичних партій, особливо після того, як Британія погодилась і прийняла проект врегулювання шляхом встановлення двох держав і заморозила або покінчила з проектом врегулювання шляхом встановлення однієї держави. Ця книга є документом, який британський уряд офіційно видав і зобов’язався виконувати зі свого боку. У ній говориться: «Даний процес буде здійснений, незалежно від того, чи скористались обидві сторони, араби та євреї, цим шансом». Основним принципом, що визначає політику книги, є створення демократичної палестинської держави, яка буде включати у себе усі перебуваючі під британським мандатом землі Палестини до заходу від ріки Йордан та усіх жителів — арабів та євреїв, на основі пропорційного представництва.
Багато делегацій та дослідницьких комісій почало давати різноманітні звіти та рекомендації британському уряду відносно стану справ та результатів проводимої політики. Після вивчення цих звітів, зокрема — звіту Королівської комісії за 1937 рік, у якому рекомендувалось розділити Палестину на арабську та єврейську держави, і після прояву невпевненості британських політиків в успіху ідеї такого розділу — після усього цього уряд Британії вирішив запропонувати альтернативну політику. Британський уряд закликав до проведення конференції, на якій палестинські араби та євреї-сіоністи, а також представники урядів Іраку, Саудівської Аравії, Єгипту та Йорданії розглянули спеціальний підготовлений для цього проект. Конференція проходила у Лондоне на протязі сорока днів у палаці Сент-Джеймсс 7 лютого по 16 березня 1939 року. Перший етап дослідження був присвячений вивченню листування між Хусейном та Мак Магоном за 1915 рік за проханням арабських делегацій. Варто відзначити, що це листування трималось у секреті доти, доки не була офіційно опублікована у 1937 році у додатках до доповіді Комісії Піля, офіційно відомої як Палестинська Королівська комісія по розслідуванню. Потім з’явилась книга Джорджа Ентоні «Пробудження арабів», видана у Лондоні у 938 році.
Міністр колоній британського уряду Малькольм Макдональд, який прийняв змінення у британській політиці і пов’язав «Білу книгу» зі своїм ім’ям, повідомив арабським сторонам, зокрема — палестинським арабським, що британський уряд не може зробити більшого, аніж зробив,оскільки «хмари згустилися» і британський уряд потребує допомоги американського уряду у випадку спалахування конфлікту. Малькольм сказав: «Британський уряд має намір заморозити сіоністську політику з тим, щоб зберегти державне утворення і права палестинських арабів. Британська Палата общин готова ухвалити досягнуті нами домовленості. Це нелегко при будь-яких обставинах».
І 27 травня 1939 року британський уряд видав «Білу книгу» після того, як Палата общин Британії ухвалила її 22 травня 1939 року з переважною більшістю голосів —268 голосами проти 178. У силу того, що британський уряд черпав легітимність свого режиму управління Палестиною на підґрунті мандату Ліги Націй,очікувалось, що книга буде представлена Лізі націй для ствердження. Проте мандатна комісія після розгляду цієї книги відкинула її: чотири члена комісії виразились проти і лише три — за. Тим не менш, до запланованої дати засідання Ради Ліги Націй 15 вересня 1939 року почалась Друга світова війна після того, як Британія напала на Німеччину. З причини цього не відбулось засідання Ради Ліги Націй, а після завершення Другої світової війни у 1945 році Ліга Націй розпалась, і її місце зайняла ООН.
Далі буде …
Професор аль-Муътасим БіЛлях Абу Даджана
Газета «Ар-Рая»
06.02.2019 р.
01 Джумада ас-сані 1440 р.х.
