Правлячий режим в Алжирі збожеволів через те, що його партія в особі «Фронту національного визволення» (ФНВ) зазнала розгромної поразки від «Ісламського фронту порятунку» (ІФП) на муніципальних виборах у 1990 році.
Тоді пройшли арешт деяких впливових представників ІФП і були внесені поправки у виборче законодавство. Але, незважаючи на переслідування ІФП, на виборах у законодавчі органи (парламент) у 1991р. він зміг роздобути 188 місць із 232. На цих же виборах ФНВ отримав лише 12 місць. Після такого безумство також оволоділо західними силами, зокрема — Францією. Тоді президент Франсуа Міттеран заявив: «Якщо фундаменталісти набудуть успіху і будуть правити в Алжирі, то я буду вимушений ввести війська, як це зробив Буш у Панамі». Потім трапилось вручання алжирської армії у те, що відбувається, під намовлянням і у співпраці з Заходом, зокрема — з Францією. Результат виборів був скасований, а ІФП був об’явлений забороненою організацією, а потім проти ісламських проповідників та їх прибічників була об’явлена війна. Найбруднішим у цій війні було те, що правлячий режим при співпраці з французькими військовими проводив вбивства і зачистки від імені мусульманських активістів, зокрема — від ІФП,хоча численні факти, відомі простим людям, вказували на те, що подібне робили не мусульмани, а режим. Були випадки, коли офіцери партії публічно розповідали про злочини режиму, найбільш відомим серед них став Хабіб Сувайдія (HabibSweidieh), який написав книгу «Брудна війна», де розповідав про звірства режиму.
Змови проти революцій, будь то в Алжирі або в інших мусульманських країнах, — загальновідома річ. Що стосується революцій, які були в ім’я звільнення Алжира із лап французького окупанта на початку і в середині XX сторіччя, то вони природним чином носили ісламський характер. А їх бойовий дух був ісламським духом, який штовхав мусульман до джихаду, смерті шахіда, протистоянню невірним, звільненню мусульманських земель. Після того, як Алжир був звільнений від присутності Франції, французи за допомогою так званих «керівників революції» вдалися до хитрощів, щоб чаша вагів переважила на їх користь, щоб результати, добуті кров’ю шахідів, перейшли їм у руки. Врешті решт французи змогли добитися запровадження західних законів в Алжирі.
Сьогодні колонізатор також намагається, щоб чаша вагів переважила на його сторону, він знов плете змови проти бушуючої революції, яка відкидає усе, що пов’язано з колоніалізмом і партіями, які йому прислужують. Хто стежить за діяльністю уряду і світських партій, бачить, як уряд, бажаючи виключити політичний Іслам і ті групи, які призивають до нього, вдається до наступних дій:
1) У ЗМІ мусуються розповіді про патріотичні рухи, зокрема — про правлячу партію ФНВ. Поруч з цим проводяться кампанії по скасуванню ісламських партій та їх лідерів, незважаючи на те, що вони мають широку народну підтримку. Причина цього полягає у тому, що вони несуть ісламський політичний проект.
2) Поширюються публікації про ті ісламські партії, які вимагають демократичних свобод і поміркованості, які ідуть по шляху туніської «Партії відродження». І усе це проводиться з метою стерти з обличчя землі ісламські партії, щирих проповідників і вчених.
3) Політичний Іслам таврують тероризмом, заявляючи, що саме такий Іслам накликав на Алжир чорні дні. Тому у ЗМІ лунають вирази: «Ми не хочемо повернення чорних днів знов і знов». Усе це робиться з метою утримати неминуче перетворення у межах секуляризму під керівництвом Заходу і правлячої партії в Алжирі.
4) Відбувається ігнорування реальних причин корупції в Алжирі, людей відволікають за допомогою проведення нових і нових виборів, у яких не будуть брати участь «екстремістські» партії і представники поличного Ісламу. Причина тому — ненависть Заходу, адже політичний Іслам ізолює Алжир від впливу міжнародної спільноти.
5) Мусуються теми про попередніх учасників майбутніх виборів, про введення деяких партій у склад уряду за допомогою нових виборів. Тим самим в Алжирі повторюється єгипетський сценарій, але у більш широкому змісті. Армія продовжує зберігати контроль над політикою, як і зберігаються корні порочності у державі. Навіть якщо усе заспокоїться, влада поступово поверне політичну ситуацію на свою користь, як це трапилось у Тунісі.
І наприкінці ми б хотіли сказати , що правильне перетворення, будь то в Алжирі, Єгипті, Тунісі або інших країнах, не відбувається:
— з причини партнерства з нікчемними правителями,
— з причини головування озброєних сил над політикою і безпекою,
— з причини наявності світської конституції,
— з причини участі у виборах під егідою прозахідних агентів.
Перетворення починається з усунення причин порочності і несправедливості. Цими причинами є:
— світські політичні рухи, зрощені колонізатором,
— огидні світські конституції, які у корні суперечать Ісламу.
Необхідно встановлення ісламської конституції. Проте це усе потребує згуртування мусульман навколо щирих синів Умми, які ведуть діяльність по встановленню влади Ісламу. Також необхідно усунути агентів і прозахідні політичні сили.
Ми, використовуючи цей мінбар (газета «Ар-Рая»), хочемо звернутись до нашого народу і братам в Алжирі: «Не погоджуйтесь на заміну Ісламу чим-небудь іншим, будь то співучасть у правлінні, отримання яких-небудь квот і т.п. Ви не повинні погоджуватись з присутністю нікчемних правителів та їх прибічників, які сидять у вас на шиї, будь то у політичних , цивільних чи військових відомствах. Не мовчіть, дійте по скасуванню світських конституцій , по усуненню методу обрання у владу, адже такий метод був прийнятий у 1991 р. руками тих, хто хоче усунути політичний Іслам із життя суспільства. Дійте заради вдоволення Всевишнього, заради втілення Його законів. Вилучіть уроки і користь із революцій у минулому. Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
لَا يُلْدَغُ الْمُؤْمِنُ مِنْ جُحْرٍ وَاحِدٍ مَرَّتَيْنِ
«Мусульманин не буде вкушений двічі із однієї нори (тобто не буде обманюватись двічі)»(Бухарі)».
Ми просимо Аллаха, щоб Він вшанував мусульман в Алжирі та інших країнах через усунення порочності та її причин і встановив правління Ісламу на землі!
Хамд Табіб — Єрусалим
27 Раджаба 1440 р.х.
03.04.2019 р.