27 квітня 2019г. майбутній президент України В.Зеленський зробив заяву відносно ініціативи РФ видавати російські паспорти громадянам України.
Його заява містила наступні строки:
«...Але відмінність України, зокрема, полягає у тому, що ми, українці, маємо у своїй країні свободу слова, і свободу ЗМІ, і Інтернет. Тому ми чудово розуміємо, що насправді представляє собою російський паспорт. Це право бути заарештованим за мирний протест. Це право не мати вільних та конкурентних виборів. Це право взагалі забути про наявність природних прав і свобод людини …. Не варто говорити з Україною та українцями на мові погроз, військового та економічного тиску …. З нашого боку ми готові обговорювати нові умови співіснування України і Росії. З розумінням того, що справжня нормалізація відбудеться лише після повної де окупації. Як Донбасу, так і Криму. Україна не здається!...»
На протязі усієї президентської гонки передвиборча риторика нинішнього президента України П.Порошенко та його прибічників будувалась на тому, що його поразка на президентських виборах буде означати поразку європейського курсу України і капітуляцію перед РФ. У відстоюванні російських інтересів були звинувачені усі основні конкуренти Порошенко — Ю.Тимошенко та В.Зеленський.
Тим не менш, по результатам другого туру голосування, який пройшов 21 квітня, руйнівну перемогу над діючим президентом України одержав шоумен В.Зеленський. За нього проголосували 73,22% (проти 24,45% - за Порошенко) виборців, які взяли участь у другому турі.
Говорячи про очевидні причини такої вражаючої перемоги Зеленського варто відзначити наступне:
1. На настроях виборців, звичайно ж відбився комедійний серіал «Слуга народу» (2015р.), де Зеленський зіграв роль людини, яка раптово стає президентом України і починає боротьбу з олігархами. Перемога реального Зеленського на президентських виборах нібито списана з цього комедійного серіалу.
2. Команда Зеленського провела хитру, і як наслідок, успішну передвиборчу кампанію по переманюванню електорату у своїх основних і другорядних суперників, будь то Порошенко, Тимошенко або інші. Зеленський навмисно уникав відповідей по багатьом питанням внутрішньої і зовнішньої політики України, віддаючи перевагу записувати короткі відео-звернення у соцмережах, які були переповнені загальними словами і фразами. Так, зокрема, уникаючи конкретних відповідей на питання про майбутні відносини України з Росією, а, також, остерігаючись різких висловлювань на адресу РФ, він зміг заручитись підтримкою російськомовного та проросійського електорату.
3. Вже після перемоги у першому турі, коли стало очевидним, що проросійські сили отже будуть голосувати за нього, а не за Порошенко, у другому Зеленський почав міняти свою риторику у бік різких висловлювань на адресу РФ, що дозволило йому заручитись іще більшою підтримкою у західних областях України, які традиційно виступають проти Росії.
При розгляді більш глибоких причин раптової перемоги Зеленського, треба відзначити, що у нинішній президентській гонці в Україні запанували тенденції, якими на протязі вже декількох років охоплена більшість європейських країн і навіть США.
Перемога Трампа на виборах президента у США, ситуація з Brexit у Великобританії, позиції популістських партій у Німеччині, Болгарії, Польщі, Чехії, Угорщині, Італії, Словенії та інших країнах Європи, явно вказують на те, що Західний світ хворий на популізм.
Згідно дослідженню, проведеному за ініціативою газети The Guardian, більше 25% жителів європейських країн підтримують представників популістських партій.
Основним критерієм для ідентифікації популізму є підтримка сукупності ідей про те, що суспільство по суті розділено на дві однорідні та антагоністичні групи: одна із них – це "чистий народ", а друга – "корумпована еліта ".
Саме ця ідея є основною суттю серіалу «Слуга Народу» і передвиборчої кампанії В.Зеленського.
Подібні тенденції у Західних країнах вказують на ідеологічний занепад у цих суспільствах, на ситуацію, коли люди підтримують не конкретні ідеї, програми, реформи і, як наслідок, традиційні партії, але підтримують нові обличчя, які говорять суспільству прості, але часто недосяжні речі про боротьбу з «вічною нерівністю і корумпованими елітами».
В Україні вплив популізму на нинішню президентську гонку виявився іще більш згубним з причини відсутності сильних ідеологічних партій та ефективних механізмів спадкоємності влади. У цьому сенсі Україна підтвердила прихильність сучасним європейським цінностям і тенденціям.
Варто також відзначити, що важливе значення у поширенні популістських настроїв грають сучасні ЗМІ і соціальні мережі. Медіа-платформи, які десятиріччями служили правлячим елітам і традиційним партіям для контролю суспільств у межах своїх інтересів, у тому числі у роздуванні ісламофобії та ісламської загрози, для виправдання своєї економічної та військової інтервенції в Ісламський світ, сьогодні стали головною зброєю у руках популістів проти самих правлячих еліт. Таким чином, чаклунство обернулось проти чаклуна.
Говорячи про те, яким буде курс України при президентстві Зеленського, варто відзначити, що Росію чекає розчарування подіне тому, яке спіткало її після обрання Трампа. Росія очікувала потепління відносин з США після обрання Трампа, але вони розбились вщент у перші ж місяці його правління.
Звинувачення Зеленського у тому, що є він ставлеником Росії, було значною складовою передвиборчої кампанії діючого президента П.Порошенко. Цьому підігрувало мовчання самого Зеленського у питанні майбутніх україно-російських відносин.
Що стосується Росії, то вона, будучи навченою гірким досвідом відкритої підтримки Дональда Трампа, проявляла обережність в оцінці Зеленського, проте, тим не менш, нотки підтримки проскакували як з боку провладних каналів, так і з боку біглих українських політиків, на кшталт колишнього прем’єр-міністра України Н.Азарова.
Проте, змінення у риториці Зеленського між двома турами виборів, а також заяви, які він робить після перемоги у другому, вказують на те, що його політика у цьому питанні практично нічим не буде відрізнятись від політики П. Порошенко.
Саме тому глашатай президента Путіна в українському конфлікті Віктор Медведчук одразу після другого туру заявив, що Зеленський не іде на умови Росії по врегулюванню ситуації на сході України.
І ось 27-го квітня обраний президент України озвучив свою позицію відносно ініціативи РФ видавати російські паспорти громадянам України.
Хтось може сказати, що це пил у вічі, яку кидає Зеленський, щоб приспати пильність українського народу. Проте суть того, що відбувається, полягає у тому, що хто б не одержав перемогу на виборах президента в Україні, у нього немає ніякої альтернативи, окрім як продовжити європейський курс країни. Адже усім, і у тому числі Зеленському та силам, які за ним стоять, відомо, чим закінчилась дружба Януковича та його команди з Росією. У нинішніх реаліях суспільство і політичні сили не дозволять і найменшого крену у бік Росії.
У то же час необхідно розуміти, що якщо Зеленський піде на переговори і поступки перед РФ, то це буде не воля самого Зеленського або олігархів, які стоять за ним, навпаки, це буде воля Заходу, і зокрема США. Такий хід подій буде свідчити про те, що США вирішили врегулювати українську кризу саме таким шляхом. У цьому сенсі Україна, її народ і ресурси є заручниками в американсько-російському суперництві.
Таким є найбільш ймовірним сценарій розвитку подій в Україні після обрання нового президента, і час підтвердить чи спростує ці припущення.
На завершення, повертаючись до питання популізму як ознаці ідейного занепаду у західних країнах, варто відзначити, що сьогодні ми є свідками ідеологічного послаблення Європи і навіть США, що створює сприятливе підґрунтя для Ісламської Умми, яка прагне повернутись на світову арену у якості впливової і навіть головуючої держави.
Фазил Амзаєв
28.04.2019