Всевишній сказав:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ كُتِبَ عَلَيۡكُمُ ٱلصِّيَامُ كَمَا كُتِبَ عَلَى ٱلَّذِينَ مِن قَبۡلِكُمۡ لَعَلَّكُمۡ تَتَّقُونَ
«О ті, які увірували! Вам приписаний пост, подібно тому, як він був приписаний вашим попередникам, — можливо, ви побоїтесь» (2:183).
Іслам — це акида (світогляд), із якої витікає система законів для життя. В Ісламі немає розділення між обрядами поклоніння і законами, які стосуються відносин між людьми. Усі закони закликають до поклоніння Одному Аллаху, підкоренню Його наказам і відстороненню від Його заборон. Пост у місяць Рамадан і здійснення п’ятикратного намазу є фардом, але також фардом є правління на основі Божественних законів. Тому кожен мусульманин повинен прагнути до виконання усіх законів Шаріату без винятку, щоб у повній мірі втілити підкорення Аллаху і Його Посланцю ﷺ.
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ كُتِبَ عَلَيۡكُمُ ٱلصِّيَامُ كَمَا كُتِبَ عَلَى ٱلَّذِينَ مِن قَبۡلِكُمۡ لَعَلَّكُمۡ تَتَّقُونَ
«О ті, які увірували! Вам приписаний пост, подібно тому, як він був приписаний вашим попередникам, — можливо ви побоїтесь» (2:183).
Пост — це шлях, який допомагає втілити такву (застереження від порушень заборон Аллаха). Адже присутність такви у серцях мусульман гарантує найкраще тримання посту, підкорення Аллаху, поклоніння Йому Одному. Таква — це мета, до якої прагне мусульманин. Передається від Алі ібн Абу Таліба: «Таква — це страх перед Величним, справи на основі Ниспослання (Корану), вдоволеність малим, підготовка до дню смерті».
Передається, що при роз’ясненні слів Аллаха:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ ٱتَّقُواْ ٱللَّهَ حَقَّ تُقَاتِهِۦ وَلَا تَمُوتُنَّ إِلَّا وَأَنتُم مُّسۡلِمُونَ
«О ті, які увірували! Бійтесь Аллаха належним чином і помирайте не інакше, як будучи мусульманами!» (2:102), —
Абдуллах ібн Масуд сказав наступне: «Підкорятись Аллаху і не ослухатись, поминати і не забувати, дякувати і не проявляти невір’я (куфру)».
Також передається, що при роз’яснення цього аяту Ібн Аббас сказав: «Будуть битися на шляху Аллаха належним чином, не будуть боятися засудження у виконанні приписів релігії Аллаха. А також будуть керуватись справедливістю у відношенні себе, своїх отців, дітей».
Пост — це шлях, який допомагає реалізувати такву у душі, серці, словах і справах.
Метою посту не є утримання від їжі, питва; навпаки, мета його — досягти такви (набожності), яка спонукає серця і активізує душу до щирого підкорення Всевишньому і до найкращого виконання поклоніння. Підкорення Аллаху проявляється у справах, образі життя, упорядкування справ суспільства на основі Корану і Сунни.
Рамадан — це місяць милості і благословення, місяць добра, покаяння і прощення. Рамадан — це місяць, коли мусульманин піддає себе звіту, кається за свої гріхи і помилки. І горе тому, хто не скористався приходом Рамадану. Передається від Абу Хурайри: «Посланець ﷺ сказав:
قَدْ جَاءَكُمْ شَهْرُ رَمَضَانَ شَهْرٌ مُبَارَكٌ افْتَرَضَ اللَّهُ عَلَيْكُمْ صِيَامَهُ يُفْتَحُ فِيهِ أَبْوَابُ الْجَنَّةِ وَيُغْلَقُ فِيهِ أَبْوَابُ الْجَحِيمِ وَتُغَلُّ فِيهِ الشَّيَاطِينُ فِيهِ لَيْلَةٌ خَيْرٌ مِنْ أَلْفِ شَهْرٍ مَنْ حُرِمَ خَيْرَهَا فَقَدْ حُرِمَ
«Прийшов до вас Рамадан, благословенний місяць. Аллах зобов’язав вас на протязі нього тримати пост. У цей місяць відкриваються врата Раю і зачиняються врата Пекла, а шайтанів заковують у кайдани. У ньому є така ніч, яка краще, ані тисяча місяців. Хто позбавиться її блага, той і насправді буде позбавлений багато чого» (Ахмад).
У місяць Рамадан мусульманин як би оновлює свій заповіт з Аллахом, оновлює присягу Посланцю ﷺ. Адже саме такий заповіт і присягу він ﷺ взяв з мухаджирів і ансарів. Сьогодні заповіт і присяга лежать на нас, і ми повинні їх втілити у життя, ми повинні виконувати усе, у чому вони (заповіт і присяга) втілюються:
— збереження і захист Ісламу,
— запровадження у життя законів Шаріату,
— поширення Ісламу,
— захист і збереження Умми,
— встановлення Другого Праведного Халіфату, де справи суспільства будуть вестись на основі Корану і Сунни.
Кожен із нас повинен розуміти, що друга присяга, яку дали ансари при Акабі, напряму стосується нас. У той час ансари сказали: «Візьми і вимагай для себе і для свого Господа, що побажаєш, о, Посланець Аллаха». І після прочитання низки аятів і заклику до Ісламу він ﷺ сказав наступне:
أُبَايِعُكُمْ عَلَى أَنْ تَمْنَعُونِي مِمَّا تَمْنَعُونَ مِنْهُ نِسَاءَكُمْ وَأَبْنَاءَكُمْ
«Я укладаю з вами угоду щодо того, що ви будете захищати мене так само, як захищаєте своїх дружин і дітей».
Ансари спитали: «О, Посланець Аллаха ﷺ, що нас чекає, якщо ми будемо вірні своїй обіцянці?». На що він ﷺ відповів:
اَلْجَنَّةُ
«Рай!».
Вони сказали: «Клянемося Аллахом ми дамо цю присягу, і не порушимо її!». Потім вони простягнули свої руки Посланцю ﷺ і дали йому присягу.
А як обстоять справи сьогодні? Ми вчиняємо так само, як мухаджіри і ансари? Чи ми із числа тих, хто скандує гучні гасла? Сьогодні наші країни не живуть під затишком законів Шаріату. Звідси виникають раціональні питання: де наш іман (віра), наша щирість? Як може людина заявляти про щирість іману, про праведні справи, про прагнення до вдоволення Аллаха і при цьому не правити на основі Його законів? Невже ми із числа тих, кому злодіяння представлені чудовими і які живуть заради мирських насолод? Як мусульманин може жити і не думати про діяльність по відновленню ісламського образу життя під затишком Другого Праведного Халіфату?
Що стосується правителів і тих, хто слідує за ними (проповідники, вчені, шейхи), то невже вони стали як Бану Ісраіль, які не виконували свої заповіти, обіцянки, продавали ниспослане Аллахом за жалюгідну ціну, огортали брехню у вбрання істини, а істину — у вбрання брехні? Невже вони хочуть переконати мусульман, що їх життя наповнене добром, у той час як вони піддаються приниженню, стражданням, скитанням по чужинам, тиранії, коли відсутнє правління Ісламу у житті людей, коли вони роз’єднані і розколоті?
Всевишній сказав:
وَآمِنُوا بِمَا أَنزَلْتُ مُصَدِّقًا لِّمَا مَعَكُمْ وَلَا تَكُونُوا أَوَّلَ كَافِرٍ بِهِ ۖ وَلَا تَشْتَرُوا بِآيَاتِي ثَمَنًا قَلِيلًا وَإِيَّايَ فَاتَّقُونِ ٤١ وَلَا تَلۡبِسُواْ ٱلۡحَقَّ بِٱلۡبَٰطِلِ وَتَكۡتُمُواْ ٱلۡحَقَّ وَأَنتُمۡ تَعۡلَمُونَ
«Увіруйте у те, що Я ниспослав у підтвердження того, що є у вас, і не ставайте першими, хто відмовився увірувати у це. Не продавайте Мої знамення за жалюгідну ціну і Мене одного бійтесь. Не обгортайте істину у брехню і не приховуйте істину, тоді як ви знаєте її» (2;41,42),
إِنَّ ٱلَّذِينَ يَكۡتُمُونَ مَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ مِنَ ٱلۡكِتَٰبِ وَيَشۡتَرُونَ بِهِۦ ثَمَنٗا قَلِيلًا أُوْلَٰٓئِكَ مَا يَأۡكُلُونَ فِي بُطُونِهِمۡ إِلَّا ٱلنَّارَ وَلَا يُكَلِّمُهُمُ ٱللَّهُ يَوۡمَ ٱلۡقِيَٰمَةِ وَلَا يُزَكِّيهِمۡ وَلَهُمۡ عَذَابٌ أَلِيمٌ ١٧٤ أُوْلَٰٓئِكَ ٱلَّذِينَ ٱشۡتَرَوُاْ ٱلضَّلَٰلَةَ بِٱلۡهُدَىٰ وَٱلۡعَذَابَ بِٱلۡمَغۡفِرَةِۚ فَمَآ أَصۡبَرَهُمۡ عَلَى ٱلنَّارِ
«Воістину, ті, які приховують ниспослане Аллахом у Писанні і купують за це малу ціну, наповнюють свої животи вогнем. Аллах не стане говорити з ними у День воскресіння і не очистить їх. Їм уготовані тяжкі страждання. Вони купили оману за вірне керівництво і муки — за прощення. Наскільки ж вони готові терпіти Вогонь!» (2:174,175).
Так, ці аяти хоча і були ниспослані про положення євреїв та про їх покарання за огидні діяння, проте вони несуть загальний зміст, тому причина ниспослання не обмежує зміст аятів лише євреями. Євреї закликали до добру, але самі не робили його, закликали до прямого шляху, але самі не йшли по ньому. І хто із мусульман піде по їх стопам, на того чекає покарання у Судний День. Такі мусульмани є проповідниками фітини (смути), яким ножицями із вогню будуть різати губи. Приводиться від Анаса ібн Маліка, що Посланець ﷺ сказав:
رَأَيْتُ لَيْلَةَ أُسْرِيَ بِي رِجَالًا تُقْرَضُ شِفَاهُهُمْ بِمَقَارِيضَ مِنْ نَارٍ فَقُلْتُ مَنْ هَؤُلَاءِ يَا جِبْرِيلُ فَقَالَ خُطَبَاءُ أُمَّتِكَ الَّذِينَ يَأْمُرونَ النَّاسَ بِالْبِرِّ وَيَنْسَوْنَ أَنْفُسَهُمْ وَهُمْ يَتْلُونَ الْكِتَابَ أَفَلَا يَعْقِلُونَ
«У ніч піднесення я побачив чоловіків, губи яких різали ножицями із вогню. Я спитав: «О Джібріль, хто ці люди?», — на що він відповів: «Це проповідники твоєї общини, які велять людям дотримуватись благочестя і забувають про себе, незважаючи на те, що читають Писання» (Ахмад).
Ось таким є опис проповідників фітни (смути), яких бачив Посланець ﷺ у ніч Ісра та Мірадж (нічна подорож і піднесення). Саме вони виправдовують тиранів та їх злочини, перетворюють релігію Аллаха в інструмент на службі забаганок людей. Вони не закликають до того, щоб люди підкорили свої пристрасті Шаріату Аллаха, вони вигадують лише аргументи для відмови від Божественної методології.
Передається від Усами ібн Зайда: «Я чув, як Посланец Аллаха ﷺ говорив наступне:
يُجَاءُ بِالرَّجُلِ يَوْمَ الْقِيَامَةِ فَيُلْقَى فِي النَّارِ فَتَنْدَلِقُ أَقْتَابُهُ فَيَدُورُ بِهَا كَمَا يَدُورُ الْحِمَارُ بِرَحَاهُ فَيَفْزَعُ لَهُ أَهْلُ النَّارِ فَيَجْتَمِعُونَ لَهُ فَيَقُولُونَ لَهُ يَا فُلَانُ مَا لَقِيتَ أَلَمْ تَكُنْ تَأْمُرُ بِالْمَعْرُوفِ وَتَنْهَى عَنِ الْمُنْكَرِ قَالَ بَلَى كُنْتُ آمُرُ بِالْمَعْرُوفِ وَلَا آتِيهِ وَأَنْهَى عَنِ الْمُنْكَرِ وَلَا أَنْتَهِي
«У Судний день приведуть чоловіка і кинуть у Вогонь. Його кишки виваляться звідти, і він буде крутитись як віслюк, який обертає жорна млина. Мешканці Пекла зберуться навколо нього і спитають: «О такий-то, що з тобою? Хіба ти не закликав нас до здійснення схвалюваного і не забороняв нам гріховне?». На що він відповість: «Так, я закликав вас до здійснення схвалюваного, але сам не робив цього, я забороняв вам гріховне, але сам робив його».
О Аллах, ми свідчимо, що Ти — Аллах, і немає нікого гідного поклоніння, окрім Тебе, і що Мухаммад — Твій раб і Твій Посланець. О Аллах, допоможи нам у триманні посту у місяць Рамадан, прийми наші намази у цей місяць, прийми наші покаяння, адже Ти приймаєш покаяння у великій кількості! О Аллах, ми просимо у Тебе прощення, просимо вести нас прямим шляхом, каємось перед Тобою, віримо в тебе, уповаємо на Тебе Одного. О Аллах, ми просимо тебе про Рай і про те, що наближає до нього із слів і діянь. Ми просимо Тебе про захист від Пекла і від того, що наближає до нього із слів і діянь.
О Аллах, позбав нас, наших батьків, наших дітей, наших дружин від покарання у Пеклі. І уся хвала належить Тобі — Господу світів.
Газета «Ар-Рая»
Ібрахім Саляма
17 Рамадану 1440 р.х.
22.05.2019 р.