В Іраку як і раніше бушують масові антиурядові демонстрації, як спалахнули на початку жовтня і стали безпрецедентними з миті американської окупації країни у 2003 році.
Протести проходять у Багдаді та у центральних і південних мухафазах настільки масово, що прибуваючим демонстрантам не вистачає місця на сидячих забастовках. Люди виступають проти корумпованого уряду, партій і військових, що узурпували владу у країні і незаконно наживають багатство на багатствах іракського народу, віднявши його у людей. Політика, яка проводиться, стала головною причиною поширення бідності, соціально-економічної відсталості і хвороб серед народу, а також розколола суспільство по мазхабним ознакам, релігійній та етнічній приналежності згідно з системою виборчих квот.
Ірак продовжує відучувати величезні економічні проблеми, при цьому будучи однією із найбільш багатих нафтових країн у світі і всупереч великим прибуткам від його експорту, які аніскільки не позначились на скороченні бідності, розвитку інфраструктури чи створення робочих місць. За даними Економічного комітету парламенту Іраку, на вересень 2019 року кількість безробітних з вищою освітою дійшло до 5 мільйонів людей. Більше молодь вже не у змозі витримати («Аль-Джазіра»).
Неможна не помітити тверду стійкість і настирливість демонстрантів на необхідності скинути уряд з усіма його інститутами і провальним парламентом, їх вимоги внести поправки у конституцію, прийняти справедливі закони для проведення виборів і створити по-справжньому незалежний орган, який надасть молоді можливості здійснити фундаментальні змінення, підняти країну і розвинути її інфраструктуру, що врешті решт дозволить Іраку зайняти своє гідне місце у регіоні та у світі.
Як результат урядові партії, відчуваючи, що ось-ось втратять нажите, у якості останнього бастіону вимушено пішли двома чіткими лініями: перша — овертайм (додатковий період у грі для визначення переможця при закінченні основного часу з нічийним рахунком — ред.) під приводом законодавчих реформ під вимоги вулиці і друга — використання деспотичності і надмірної сили проти демонстрантів: вбивства, тортури, залякування і викрадення.
Усе це супроводжувалось мовчанням (згодою) влади, що говорило про відсутність рішучих заходів по запобіганню цієї насильницької практики у відношенні протестуючих, незважаючи на присутність сил правопорядку на місцях. Тому число жертв збільшилось до 500 людей, а більше 20 тисяч демонстрантів отримали травми, у тому числі є ті, хто залишився інвалідом. Як заявила організація «Міжнародна амністія», іракська влада не змогла покласти край арештам журналістів і демонстрантів, що вказує на поблажливість уряду до цих злочинів. Тим не менш, ці жорсткі дії зазнали поразки і лише додали настирливості протестуючим. Навпаки, площі протесту переповнились знов прибулими.
На тлі усіх цих волаючих подій на нас навалюється купа політиків, які не знають нічого, окрім провальної демократії, просувають її напрацювання у якості рішення наших проблем, які, по суті,
كَسَرَابٍ بِقِيعَةٍ يَحْسَبُهُ الظَّمْآنُ مَاءً
«марево у пустелі,який спраглий приймає за воду» (24:39);
Також є і ті, хто повністю покладаються на допомогу міжнародної спільноти у нашому порятунку, не замислюючись про те, що їх руками трапилось те, що трапилось з усією Ісламською Уммою. Так Британія, Франція і Німеччина обмежились усього лише засудженням нападок на мирних демонстрантів в Іраку і направили суворе попередження відставному прем’єр-міністру Аділю Абдуль-Махді з вимогою прибрати бойовиків «Сил народної мобілізації» від місць протесту, а той не поворухнув і пальцем!
Новий посол Євросоюзу в Іраку Мартін Хут прокоментував події, як відбулись на площі аль-Хілані і на мосту Санак у центральній частині Багдаду і супроводжувались підпаленням наметів демонстрантів, у результаті яких загинуло біля 25 людей і біля 120 людей отримали вогнепальні поранення, виразивши свій «гнів і глибокий сум у зв’язку з вбивствами». «Хто ж справжні вандали?», — озадачився Хут у своєму «Твіттері».
Що стосується голови невір’я — Америки, — то вона знехтувала виконанням своїх зобов’язань за угодою про безпеку з Іраком і вдовольнялась зверненням до іракської влади з закликом провести довгострокові вибори і виборчі реформи, а також покласти край насильству проти демонстрантів, внаслідок якого загинуло сотні людей, а також виразила свою занепокоєність. «Глибоку» занепокоєність! Палата представників США вже прийняла закон з підтримкою більшості, який забороняє дестабілізацію безпеки, політичної та економічної ситуації в Іраку і закликає президента Трампа ввести санкції проти усіх, хто намагається ззовні втрутитись у ситуацію у країні. Чи стало людям від цього закону безпечніше?! Таким чином, не існує такого поняття,як міжнародна спільнота, коли у країні відбувається криза, за винятком тих випадків, коли втручання відповідає інтересам конкретної держави.
Що стосується уряду Аділя Абдуль-Махді, який пішов у відставку, то він став тимчасовим урядом до формування нового. А останній, сформувавшись, однозначно отримає підтримку парламенту. На засіданнях парламенту усе іще продовжують обговорюватись поправки до нового закону про вибори згідно з вимогами вулиця, що чинить опір, і за нього проголосують у наступному місяці, а політичні ж блоки як і раніше б’ються між громадським тиском і власною волею. 5 грудня був одностайно схвалений закон про створення незалежної вищої виборчої комісії; як пояснив спікер парламенту Мухаммад аль-Хальбусі: «Нові члени виборчої комісії будуть обрані серед суддів по жеребкуванню» («Аль-Хадас»). З іншого боку, уряд, раніше скинутий розгніваними масами, швидше усього відкине цей закон.
На завершення ми вважаємо, що шлях до здійснення народних вимог очікується довгий і непростий, а зречення, ось так просто, наскрізь корумпованого прошарку, що просидів на шиї народу 16 років, не уявляється можливим. Усе з причини відсутності народного свідомого керівництва, спроб затятих прихильників лібералізму застосувати демократичні рішення, що суперечать акиді і законам Ісламу, який сповідують іракці; і це не увесь список причин.
Ми просимо Аллаха, СубханахуваТааля, дарувати Уммі Його Пророка ﷺ щастя у Дунья та в Ахіра за допомогою втілення Його Шаріату — джерела блага, величі і пошани.
Газета «Ар-Рая»
Абдуррахман аль-Васік (Ірак)
18.12.2019