Термін «глибока держава» чи «держава у державі» вважається сучасним терміном, який став відомий у кінці XX сторіччя, а публічно про нього було заявлено на початку XXI.
Особливо цей термін почали використовувати після так званої «Арабської весни». Проте цей термін по своїй сутності не новий, він і раніше мав місце, але у більш спрощеній формі.
На чолі кожного режиму стоїть свій лідер, навколо якого згуртовується свита,вона ж зв’язує свої інтереси з перебуванням цього лідера при владі. Коли режим відчуває небезпеку свого існування чи своїх інтересів, то ця свита приходить до руху. Особливо люди режиму приходять до руху, коли з’являються прибічники корінних перетворень. У цю мить у гру вступають диявольські ідеї, які націлені на відволікання чи бажання відмовити прибічників перетворення від їх мети, або, як мінімум, встановити перешкоди на їх шляху. Режим починає звинувачувати прибічників перетворення у порочності, безумстві, чаклунстві і т.п. речах.
Коран повідомив нам у якості приклада про сутність таких людей. Наприклад ті, хто звернувся до фараона зі словами:
أَتَذَرُ مُوسَىٰ وَقَوْمَهُ لِيُفْسِدُوا فِي الْأَرْضِ وَيَذَرَكَ وَآلِهَتَكَ
«Невже ти дозволиш Мусі та його народу поширювати на землі нечестя і зректись від тебе і твоїх богів?» (7:127).
Або ті, хто вирішив посягнути на Саліха. Аллах сказав:
وَكَانَ فِي الْمَدِينَةِ تِسْعَةُ رَهْطٍ يُفْسِدُونَ فِي الْأَرْضِ وَلَا يُصْلِحُونَ ٤٨ قَالُوا تَقَاسَمُوا بِاللَّهِ لَنُبَيِّتَنَّهُ وَأَهْلَهُ ثُمَّ لَنَقُولَنَّ لِوَلِيِّهِ مَا شَهِدْنَا مَهْلِكَ أَهْلِهِ وَإِنَّا لَصَادِقُونَ
«У місті було дев’ять людей, які поширювали на землі нечестя і нічого не покращували. Вони сказали: «Покляніться один одному Аллахом, що вночі ми обов’язково нападемо на Саліха і його родину, а потім скажемо його близькому родичу, що ми не були присутніми при вбивстві його родини і що ми говоримо правду» (27:48,49).
Є і інші аяти про подібну категорію людей, проте я обмежусь лише згадуванням історії про самаритянина, яка яскраво показує, наскільки шкідливі і небезпечні представники колишнього режиму. Адже буде треба повністю відмовитись від прийняття решток колишнього режиму, навіть якщо ці рештки жалюгідно малі. Треба розуміти, що вони ніби хробак будуть точити зсередини, і у результаті уся структура та її основи обрушаться.
Самаритянин був чоловіком із Бану Ісраіль, але наближеним до фараона. Коли на горизонті замаячив кінець влади фараона, самаритянин, надягнувши маску лицемірства, приєднався до Муси (а.с.) і Бану Ісраіль. Так він опинився серед тих, хто врятувався разом з Мусою (а.с.). Цей чоловік не показував своє нутро, поки не прийшов момент, коли Мусі (а.с.) треба було вирушити до гори Тур, і тоді настав час зіграти самаритянину свою роль. Роль самаритянина можна порівняти з телеканалом, який несе негатив і порочність у маси. Самаритянин виліпив золотого тельці і об’явив, що це — божество Бану Ісраіль, у результаті йому вдалось збити Бану Ісраіль зі шляху Аллаха. Він зміг зруйнувати створену структуру, спокусити народ і ввести людей в оману. Коли ж повернувся Муса (а.с.), то він поклав край цьому відхиленню від шляху Всевишнього, і тоді прийшов кінець ролі самаритянина.
Що стосується виліпленого їм тельця, то він був спалений, а його рештки були розсіяні по морю, щоб любов до ідолу назавжди покинула серця одноплемінників Муси (а.с.). Саме так був покладений кінець хитрості самаритянина, а правильна ідея повернулась до людей в усій її чистоті. У цій історії — урок для нас, адже Всевишній сказав:
فَاقْصُصِ الْقَصَصَ لَعَلَّهُمْ يَتَفَكَّرُونَ
«Розповідай ці історії, — можливо, вони замисляться» (7:176).
Якщо ж ми обернемось до революцій Умми, які почались у Тунісі, Лівії,Ємені і Шамі, то знайдемо, що вони були вкрадені, а «глибока держава» (група осіб) під приводом надання рішень і красивої брехні змогла обійти вимоги протестуючих, змогла повернути їх під владу порочного режиму. Таким чином, жертви на шляху революцій були пущені по вітру, народи повернулись до занепаду, надія на перетворення була втрачена. Їх положення стало схожим на тих, про кого Всевишній сказав:
وَقَالَت طَّائِفَةٌ مِّنْ أَهْلِ الْكِتَابِ آمِنُوا بِالَّذِي أُنزِلَ عَلَى الَّذِينَ آمَنُوا وَجْهَ النَّهَارِ وَاكْفُرُوا آخِرَهُ لَعَلَّهُمْ يَرْجِعُونَ
«Частина людей Писання говорить: «Увіруйте у те, що ниспослано віруючим, на початку дня і перестаньте вірити у кінці його. Можливо, вони повернуться назад» (3:72).
Революціям не вдалось уникнути великого обману, навіть революції у Шамі. Отож, на початку шляху повинні бути ясні цілі революції — це дозволить їй набути імунітет від проникнення зрадників, колаборантів і тих, хто діє у своїх інтересах. Імунітет не дозволить обійти режиму вимоги революції. Саме для цього Хізб ут-Тахрір розробив і заклав основу для революцій Умми, зокрема — революції у Шамі: усунення режиму під корінь.
Хізб пояснив, що неприпустимо приймати ту частину, яка пов’язана з колишнім режимом. Інакше усі жертви на шляху революції будуть марні, а злочинний режим знов повернеться до влади, або у тому ж обличчі, або змінивши свій вигляд на новий. І не дай Аллах, але Умму може спіткати невдача у Шамі, який поки іще продовжує вселяти надію на перетворення.
Таким чином, народ Шаму повинен зберегти свою революцію, повинен невідступно слідувати цілі, а саме — усуненню режиму під корінь, повинен усвідомити, що турецький режим обдурив його, а саме — коли Ердоган купив лідерів в озброєних групах. Турецький режим — це режим, який несе за собою смерть і несправедливість. Народ Шаму повинен скеруватись до скинення злочинного режиму Асада, встановлення влади Ісламу, обранню для себе правильного, політичного керівництва. Адже як сказав один із поетів:
لاَ يَصْلُحُ النَّاسُ فَوْضَى لَا سَرَاةَ لَهُمْ
وَلَا سَرَاةَ إِذَا جُهَّالُهُمْ سَادُوا
Люди не виправлять хаос, якщо ними не будуть керувати гідні,
Але гідних керівників не буде, поки ними правлять невігласи із їх числа.
Отож, якщо люди не зупинять невігласів, поклавши край їх безчинству, тоді вони врятуються самі і врятують решту інших.
Газета «Ар-Рая»
Амір ас-Салім
9 Раджаба 1441 р.х.
04.03.2020р.