Етап, через який сьогодні проходить революція Шаму, є одним із ключових. Або народ Шаму проходить цей етап благополучно, або маховик революції зупиняється; або відбудеться корінне перетворення, або усього лише латання дир.
Факти того, що відбувається у Шамі сьогодні, вказують на те, що досягнення ворогів революції були з самого початку закладені в основу американського проекту 2015 р.
Нагадаємо, що за реалізацію цього проекту проголосувала Радбез ООН. Так в резолюції 2254 (2015) говориться, що Радбез «просить Генерального секретаря скликати — шляхом надання своїх добрих послуг і через свого Спеціального посланця по Сирії — представників сирійського уряду та опозиції для участі у формальних переговорах по політичному перехідному процесу у невідкладному порядку з тим, щоб такі переговори можна було почати на початку січня 2016 року».
У 2015 р. панування над територією було сприятливою для революції Шаму, і це незважаючи на розбіжності між революціонерами, що виникли завдяки прибічникам Америки. Тоді під контролем «Вільної сирійської армії» та інших ісламських воєнізованих загонів знаходилось понад 75% від усієї території Шаму. Тому на тлі цього і підтримки з боку народу жоден західний політичний проект не міг бути реалізований. Звідси і почалась діяльність по реалізації узгодженого плану у виді створення так званих «зон деескалації». У травні 2017 р. держави-гіганти (Росія, Іран і Туреччина) на переговорах «Астана-4» підписали меморандум про чотири зони безпеки у Шамі строком на шість місяців з можливим продовженням.
Найбільш небезпечними для революції пунктами меморандуму були ті, які гласили про створення зон деескалації нібито з метою негайного припинення вогню, покращення гуманітарної ситуації і створення належних умов для просунення політичного врегулювання конфлікту у Шамі.
Таким чином, був запущений перший етап по скороченню кількості озброєних угрупувань, щоб добитися реалізації угоди 2015 р., яке передбачало політичне врегулювання конфлікту у Шамі.
У лютому 2018 р. була запущена кампанія по припиненню вогню у Гуті, а через два місяці — кампанія по припиненню ознак революції у північній частині провінції Хомс; її завершальний етап повинен був прийти на липень 2018 р. Також була поставлена задача покласти край революційним проявам у м. Дера, яке і стало відправною точкою сирійської революції у 2011р. З урахуванням запланованого пункт про негайне припинення вогню у Сирії був благословен Росією на конференції у Тегерані, яка пройшла у кінці 2018 р.
Таким чином,угода буде готова до реалізації після того, як буде скорочена кількість озброєних угрупувань, і після того, як зімкнеться кільце навколо останнього оплоту революції в Ідлібі.
Згідно своєму плану покінчити з революцією Америка заявила, що ідлібське досьє передбачає виключно політичне рішення. Тоді як Росія з самого початку свого втягнення у Сирію рішуче і відчайдушно намагається вирішити сирійське питання військовим шляхом. Після конференції у Тегеране Росія розв’язала варварську кампанію у бік південно-східної частини Ідліба, чому Америка швидко знайшла рішення на конференції у Сочі, яка відбулась практично одразу ж після Тегеранської конференції. Усе це було проведено заради втягнення Росії у новий план, прийнятий для Ідліба.
Останній етап американського сценарію, закладеного у 2015 р., почався з поступового завершення сирійського досьє, щоб уникнути негативних наслідків з боку народних мас. Перше, що було зроблено, це зменшення кількості озброєних груп шляхом їх поглинання. Ця роль після втручання Туреччини була відведена угрупуванню «Хайят Тахрір аш-Шам». Так «Хайят Тахрір аш-Шам» поглинула усі озброєні угрупування на півночі. Це означало, що рішення про реалізацію плану на місці перейшло у руки одного суб’єкта, який поруч з державами почав виконувати роль того, хто намагається приручити народ і підготувати його до прийняття американського плану. Це стало другим етапом на шляху реалізації Сочинських угод.
Таким чином, положення тих, хто прагне звільнити Шам від правлячого режиму, окрім тиску з боку «Хайят Тахрір аш-Шам», іще супроводжувалось бомбардуванням з боку ворога, переселенням людей із їх районів і труднощам умов життя. Усе це робилось з однією метою: зморити народ і підштовхнути його до прийняття того політичного рішення, яке йому запропонують.
Питання, яке спадає на думку багатьом, хто бажає звільнити Шам від правлячого режиму, полягає у наступному: у чому суть Сочинських угод у процесі реалізації американського плану?
Відповідь не пов’язана з питанням відкриття трас М4 (Алеппо – Латакія) і М5 (Алеппо – Хама) і не пов’язане з питанням ділення звільнених територій на зони деескалації. Відповідь пов’язана з питанням збереження суверенітету сирійської держави, під чим підписались державі-гіганти. Цей аспект більше небезпечний, аніж те, що було реалізовано раніше, оскільки кінцевим пунктом у справі революції стає збереження правлячого режиму незалежно від того, хто буде при владі — сам Асад чи хто-небудь інший. Таким чином, усі жертви революції будуть пущені під укіс.
Отож, формування Конституційного комітету, перехідного уряду, проведення дострокових виборів — усе це суцільний обман, який не відповідає сподіванням народу Шаму і його революції.
Після викладеного вище стає очевидним, що можливість повернутись на правильний шлях для революції Шаму іще залишається. Адже або ми скидаємо кожного, хто на боці ворога, маючи правильне розуміння того, що відбувається; маючи політичний проект і курс до порятунку, або ми повертаємось до гегемонії злочинного, світського режиму з тією різницею, що тіло Умми поранене, виснажене і позбавлене можливості вести діяльність по відродженню.
Газета «Ар-Рая»
Абду ад-Далі (Абу аль-Мунзір)
20 Рамадана 1441 р.х.
13.05.2020 р.