Близький Схід завжди становив регіональний і глобальний інтерес, оскільки Захід бажає отримати його багатства, контролювати прийняття політичних рішень і не допустити виходу з-під свого впливу.
Так в останнє десятиріччя ми стали свідками величезного руйнування країн, в яких пройшли революції, в тому числі — і в Північній Африці. Особливо ці руйнування торкнулись тих країн, де в революціях був присутній ісламський чинник. Ми бачимо масштабні операції по знищенню усього живого і неживого в країнах, які намагались звільнитись, як в Сирії, бачимо триваючі руйнування, як в Лівії і Ємені, операції по викоріненню будь-якої ісламської політичної орієнтації, як в Єгипті, і бачимо, що замислюється в Тунісі, щоб повторити там єгипетський сценарій. Ці руйнування супроводжуються вбивствами, масовими виселеннями, збіднінням, виснаженням і тривалими кризами без перспективи яких-небудь змінень. Таке положення примушує людей задаватись питаннями по важливість Близького Сходу для крупних держав і для інших регіонів.
Так, ця тема була піднята з метою показати важливість Близького Сходу в міжнародній політиці. Але є ті, хто піднімає її з метою ввести людей в оману, відволікти їх від планів Заходу, від їх політики у відношенні ісламських земель,від почуття необхідності змін, бажання звільнення від панування невір’я і прагнення до створення Ісламської Держави.
Захід робить усе можливе, щоб добитися ідеологічної і політичної перемоги над Ісламом, але поки він не може цього зробити. Серед західних політиків і дослідницьких центрів навіть почала переважати думка, що їх війна проти Ісламу не має кінця і вимагає великих витрат. Ця війна затягнулась, її плани не раз змінювались, а напрями розсіювались. Стало ясно, що це — війна проти політичного Ісламу, який, на їх думку, є екстремізмом і тероризмом. Такою є реальність і основа західної заклопотаності Близьким Сходом. Доказів тому дуже багато, будь то з точки зору їх війни проти Ісламу, або з точки зору геополітичного значення Близького Сходу, або його важливості через нафту, газ і людські ресурси. Розглянемо один приклад:
Вашингтонський інститут близькосхідної політики (WINEP) 11 січня 2021 року провів онлайн-форум з колишнім прем’єр-міністром Британії Тоні Блером як політиком, глобальним радником і генеральним директором «Інституту глобальних змінень Тоні Блера». Обговорення отримало назву «Америка, Близький Схід і світ». Інститут подав ідеї Блера яке геополітичний погляд на формування політики і стратегічний напрям на 2021 рік. Інститут задавав Блеру різноманітні питання по міжнародним проблемам, в тому числі: «Коли Ви дивитись на земну кулю, де Ви знаходите Близький Схід?», «Яке місце в глобальному порядку денному займає Близький Схід?», «Це місце конкуренції великих держав, чи регіон тепер набагато менш важливий, аніж раніше?».
Кожен політолог-стратег усвідомлює важливість Близького Сходу, який є місцем зустрічі трьох континентів, а його кордони і узбережжя виходять за багато морів і океанів, що робить його центральною точкою в логістиці і торгівлі. Ця важливість зросла після виявлення величезних запасів нафти, що зробило регіон предметом конфліктів. Потім ця важливість зросла після відкриття великих запасів нафти і газу у Східному Середземномор’ї, що знов зробило регіон глобальною метою і епіцентром боротьби. Але Блер пропустив ці причини і зв’язав важливість регіону з тим, що ісход конфлікту між західною цивілізацією і ісламською вирішується в цьому регіоні, і глобальна доля Ісламу теж вирішується тут.
Він сказав: «Щодо цього ведуться великі суперечки, але Близький Схід усе іще має значення. Він має величезне значення. Він важливий, тому що саме на Близькому Сході буде вирішуватись майбутнє Ісламу. Чи візьмуть верхи сили модернізації в Ісламі? Це важливо, тому що Іслам впливає не тільки на сам Близький Схід, але і на Північну Африку і усе іще у більшій мірі на країні Південної Сахари. Європейці дивляться, звідки прийде наступна супна хвиля міграції і екстремізму. Швидше усього,мігранти будуть вихідцями із групи країн Сахеля і Північної Африки. Тому регіон Близького Сходу і Північної Африки залишається важливим».
Блер рішуче вказує, що Близький Схід має безмежне значення, тому що саме там визначається майбутнє Ісламу. Він говорить, що варто приділити особливу увагу усуненню політичного Ісламу і добитися перемоги західних ідей і цінностей, прибічників яких на Близькому Сході усе більше. Він зазначає, що ці люди мріють жити по західному зразку, і, отож, їх треба підтримувати. На його думку, треба розбити ісламський рух, скерований на застосування Ісламу і перетворення його в норму відносин в суспільстві.
Він сказав: «Ви повинні дивитись на регіон як на одну велику боротьбу, яка є прагненням молодого покоління. Вони розуміють, що, врешті решт, єдине майбутнє для Близького Сходу — це об’єднання зі світом, і частина цього зв’язку — бути релігійно терплячим і відкритим по відношенню до представників різноманітних віросповідань і культур». Потім Блер додав: «На Близькому Сході іде боротьба, але це не боротьба великих держав, не боротьба між шиїтами і сунітами і не боротьба за владу. Це боротьба за цінності, і ці цінності перегукуються з нашими власними. Важливо визнати, що Близький Схід як і раніше має значення і має фундаментальне значення. Є люди, яких ми повинні підтримувати в регіоні, і є люди, проти яких ми повинні боротись».
Як він зазначив, «Арабська весна» становила небезпеку, і вона полягає в тому, що по різним причинам багато людей збираються разом, щоб позбутися від статусу-кво. Отож, після «Арабської весни» відбулась величезна битва між модерністськими, екстремістськими, ісламістськими елементами і так далі. Але я вірю, що з плином часу усе більше і більше з’являється нове покоління, яке прийшло після «Арабської весни», яке дивиться на ситуацію по-новому і набагато більш позитивно. Питання прав людини і демократії як і раніше є серйозними проблемами для західних урядів, тому що вони є частиною наших систем цінностей і того, у що ми віримо».
Із конфліктів в регіоні Блер надає значення тільки конфлікту між тими, хто дотримується політичної ісламської ідеології, і тими, хто не дотримується їх думки. Він сказав: «Це боротьба між тими людьми, які говорять, що релігія повинна домінувати і перетворитись в політичну ідеологію, і тими, хто не дотримується їх думки. Важливо усвідомлювати це, тому що в протилежному випадку ви можете неправильно зрозуміти процес змінень, які відбуваються на Близькому Сході, і врешті решт подумати, що було б краще не втручатись туди взагалі, що згідно моєї думки, було б великою помилкою». Блер намагається переконати Байдена, що Америка грає глобальну головуючу роль в досягнення перемоги над політичним Ісламом, говорячи: «Я би сказав Байдену, що союзники Америки відчувають величезне бажання, щоб США забезпечили своє стратегічне лідерство на світовій арені. Європейці і Британія захочуть працювати з США, незважаючи на потенційні тертя».
Ця заяви Блера підтверджують, що іде глобальна війна проти Ісламу. Вони також підтверджують одержимість Заходу бажанням перемогти або підкорити собі Іслам. Таким чином, ми бачимо одну із ознак того, що війна з Ісламом є для Заходу необхідністю і знаходиться в пріоритеті його стратегії. Але скільки б вони не плели підступи, перемога Ісламу близька. Аллах говорить:
إِنَّهُمْ يَكِيدُونَ كَيْداً ، وَأَكِيدُ كَيْداً ، فَمَهِّلِ الْكَافِرِينَ أَمْهِلْهُمْ رُوَيْدَاً
«Вони замислюють підступи, і Я замислюю підступи. Надай же невіруючим відстрочку, забарися з ними недовго!» (86:15–17).
Газета «Ар-Рая»
Махмуд Абдульхаді
4 Зуль-хіджа 1442 р.х.
14.07.2021 р.