Акида наших армій — великий Іслам, і тут не має місця сліпій національній прихильності

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

بسم الله الرحمن الرحيم

В доісламську епоху (часи джахілії) араби були прихильниками родоплемінного зв’язку. Він служив основою усього, чому вони були вірні, і була основою їх приналежності, основою розподілу прав і обов’язків і основою проголошення війни і проголошення миру.

Політика того часу будувалась на етнічних і родоплемінних поняттях.

Посланець Аллаха ﷺ прийшов і об’єднав арабів і неарабів на основі ісламської акиди і скасував родоплемінний зв’язок, замінивши його на погляди, притаманні людині як людині. Він ﷺ організував революцію у погляді людини на життя і систему життя, замінив вірність невігластву на вірність Аллаху і Його Посланцю ﷺ, як і замінив приналежність до племен на приналежність до Ісламу, Уммі і віруючим. Він ﷺ зробив підкорення правителю Ісламу правом і обов’язком усіх людей. Він ﷺ визначив концепцію війни і миру згідно з законами джихаду на шляху заклику людей до Ісламу.

На протязі сторіч мусульманські армії головували в організованості і силі. Армія Османського Халіфату буда найпотужнішою армією у світі на протязі більше трьох сторіч, з 1447 по 1771 рік, а потім — третьою по величині армією у світі до 1871 року, і на протязі більше 150 років між 1517–1683 роками її сила була рівні силі усіх армій у світі разом взятих.

Американський історик Майкл Орен говорить: «В Першій світовій війні, в 1917 році, Османська армія до останньої своєї миті залишалась далекою від поразки». В Першій світовій війні, незважаючи на свій послаблений стан, османська армія буда здатна вести війну одночасно з п’яти сторін, володіючи чисельністю в 2900000 солдатів. На думку британського історика Джеймса Морріса, найпринизливішою капітуляцією в історії Британії був випадок, коли 13000 британських солдатів здались османам. Османський Халіфат був дійсно непереможним, він був зруйнований зсередини зрадництвом світських, націоналістичних і масонських тюркських партій.

Коли інтелектуальна і політична слабкість мусульман проявилась в середині тринадцятого сторіччя хіджри, що відповідає дев’ятнадцятому сторіччю, і з’явились ознаки європейського відродження, західний колоніалізм почав проникати в ряди мусульман як інтелектуально, так і політично. Захід використовував християн Шаму, таких як Насіф аль-Язіджі і Бутрус Бустані, для просунення ідей національного об’єднання і ідеї сучасної національної держави як альтернатива ісламському об’єднанню і Ісламській Державі; тобто альтернатива ісламській акиді, приналежності до Ісламу і вірності Османському Халіфату, який є Ісламською Державою для усіх мусульман у світі.

Після руйнування Османського Халіфату під час Першої світової війни утворилися держави-колонії. Британія і Франція в процесі асиміляції мусульманських народів, особливо в арабському регіоні, зосередилась на національних і патріотичних зв’язках, скерованих на знищення мусульманської ідентичності, змінення схильностей і мислення мусульман. Вони здійснювали це, ґрунтуючись на західній культурі, використовували для цього учбові програми, інститути і релігійних діячів з метою забезпечення стабільності колоніального політичного розділення, що було основою угоди Сайкс-Піко. Колоніальні країни отримали те, чого добивались, приблизно через два покоління на початку п’ятдесятих років минулого сторіччя. Мусульмани почали приймати ці зв’язки так само ж, як і визвольні рухи від західного колоніалізму.

Вони почали опиратись на ці зв’язки і навіть боротись за них, що призвело до консолідації національних і патріотичних зв’язків в обмін на послаблення ісламських зв’язків серед мусульман, і навіть мусульманські армії не врятувались від цього проклятого плану. Більше того, ця злобна ідея національних і патріотичних зв’язків стала їх доктриною замість великого Ісламу. Комуністична партія Судану і «Об’єднання профспілок» об’явили про свою згоду реформувати регулярні війська і підготувати їх згідно до націоналістичної доктрини, заявляючи, що це, безумовно, невідкладна задача, і демократичний перехід не може бути завершений без цього. Вони звернулись до єдиної регулярної армії, підкореної громадянській владі, для спільної роботи, встановивши пріоритет координації між усіма силами революції в тому, що приведе до розширенню бази для захисту громадянського демократичного переходу.

8 березня 2020 року газета «Al-Sharq al-Awsat» повідомила: «Голова перехідної суверенної ради Судану Абдель Фаттах аль-Бурхан об’явив про структуризацію і підготовку регулярних військ згідно з вимогами перехідного періоду для виконання своїх національних задач по захисту країни».

Так, колонізатор пішов зі своїм спорядженням і оснащенням, але він залишив своїх вірних агентів і своїх представників для здійснення його планів. Ми говоримо невірному Заходу і його найманим агентам, що ці армії належать Уммі, що вони були виховані на основі законів і принципів Ісламу, що вони вірять в Іслам. Вони вшанувались честі, захищаючи Іслам і жертвуючи на його шляху услід за своїми пращурами, такими як Халід ібн аль-Валід, Тарік ібн Зіяд, Муса ібн Нусаір, Укба ібн Нафі, аль-Каъка ібн Амр, Салахуддін аль-Аюбі, Сайфуддін Кутуз, Мухаммад аль-Фатіх і Сухайб ар-Румі. Цих великих людей спонукало до військової служби бажання досягти перемоги Аллаха або пасти шахідами. Ніяка сила на землі не зможе відвернути наші армії від їх віри і віри їх чистих пращурів.

Вони поклялись захищати цю релігію, атакуючи ідею злощасного, огидного патріотизму, як колись їх пращури-мусульмани боролись за піднесення слова Аллаха, незважаючи на злобну незгоду свого народу і батьківщини. Пліч-о-пліч бились ефіоп і перс, курайшит і візантієць. Салахуддін аль-Аюбі аль-Курді повернув Єрусалим в лоно Ісламської Умми. О, мусульманські армії! Послідуйте же прикладу цих героїв, які завойовували країни і поширювали Іслам по усьому світу закликом і джихадом з метою вивести заблудше людство від поклоніння рабам до поклонінню Господу цих рабів. Сьогодні це можливо тільки при правлінні Другого Праведного Халіфату, заснованого на методі пророцтва, який запроваджує закони істинного Шаріату. Будьте тими, хто принесе перемогу цій релігії, і ви отримаєте нагороду цього і Наступного світу.

 

Газета «Ар-Рая»
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абдульхалік Абдун Алі
Судан
10.11.2021