В минулій частині ми говорили про злочини «Ізраїля», серед яких — приховання ісламської постаті аль-Кудса і того, що навколо неї.
В цій частині ми продовжуємо говорити про його злочини в лиці євреїзації благословенної мечеті аль-Акса і приховання ісламської постаті того, що навколо неї. Спроби сіоністів разом з усім світом хрестоносців і мусульманськими правителями в справі євреїзації аль-Акси та її контролю були надані багатьма діями після окупації аль-Акси в 1967 р. Ці дії ідуть паралельно з євреїзацією міста аль-Кудс. Серед цих дій:
1) Прийняття міжнародних резолюцій відносно аль-Кудса і релігійних об’єктів у місті, включаючи аль-Аксу. Так 29.11.1947 була прийнята перша резолюція ООН, яка рекомендувала створити в Палестині дві держави — єврейську і арабську — і виділити аль-Кудс в особливу міжнародну зону. Резолюція зображалась як шлях до припинення британського мандату і передачі Палестини її народу: «Незалежна арабська і єврейська держави і спеціальний міжнародний режим міста Єрусалим, як це вказано в частині III цього плану, повинні бути створені в Палестині через два місяці після завершення евакуації озброєних сил країни-мандатарія, але у жодному разі не пізніше 1 жовтня 1948 р.». Це рішення, окрім визнання права євреїв на Палестину,скеровано на знищення ідентичності аль-Кудса та його ісламських місць, і це лише прелюдія до його повної євреїзації у майбутньому. До релігійних місць чи святих місць, згаданих в резолюції, відносяться як аль-Акса, так і площа аль-Бурак (Стіна Плачу).
2) Встановлення контролю над частиною аль-Акси під брехливим приводом, що це — релігійне місце для євреїв. Цією частиною стала стіна аль-Бурак (Стена Плачу) з західної сторони мечеті, поруч зі зруйнованим кварталом Муграбі (Марокканським кварталом). В дійсності євреї не мають ніякого релігійного права на цю стіну, хоча вона і заявляють про це, адже вона є невід’ємною частиною благословенної мечеті аль-Акса. Після окупації сіоністами цієї стіни та її євреїзації, в 1929 р. трапилось «Велике повстання», яке у той час називалось повстанням «Бурак». Це повстання поширилось на усю Палестину. 14.01.1930 Ліга Націй створює міжнародний комітет. Рішення, прийняте цим комітетом, служило прелюдією до євреїзації стіни аль-Бурак; в цьому рішенні рекомендувалось дотримуватись права євреїв здійснювати молитву біля стіни аль-Бурак в будь-який час, при цьому вони повинні були дотримуватись певних умов, хоча, по суті, вони не мали ніякої важливості.
3) Після війни 1967 р. євреї взяли під свій контроль усю стіну аль-Бурак, квартал Муграбі був зруйнований, а його жителі повністю витіснені. 10.06.1967, тобто одразу після війни, в цьому кварталі проживало біля 150 родин. У свій час ці родини прибули із Магріба для звільнення аль-Кудса в 1187 р. разом з Салах ад-Діном. Салах ад-Дін вшанував ці родини за внесок в джихад проти хрестоносців через дозвіл поселитись їм поруч з аль-Аксою з західного боку, який примикає до площі аль-Бурак. І ось після окупації даний квартал був повністю знесений бульдозерами «Ізраїля». Під час зносу кварталу деякі родини відмовились покидати свої дома, в результаті вони були поховані під звалами. Число покинувших тоді цей квартал оцінювалось приблизно в 700 людей. В даному кварталі було чотири мечеті, в тому числі — мечеть аль-Бурак. Один із засновників «Ізраїля» Давид Бен-Гуріон віддав наказ знести квартал Муграбі і депортувати його жителів, також наказавши розширити простір для площі аль-Бурак, відведений для молитов євреїв. Варто зазначити, що сіоністи проігнорували усі попередні міжнародні резолюції, особливо резолюцію, видану Лігою Націй в 1930 р., і змінили усі риси площі аль-Бурак і сусіднього кварталу Муграбі.
4) Євреї взяли під свій контроль усі ворота аль-Акси і поставили підсилену охорону на час входу і виходу мусульман із мечеті. Такий стан речей скерований на досягнення декількох цілей, серед яких:
а) обмеження кількості мусульман всередині мечеті;
б) надання ордам євреїв можливості увійти в мечеть, при цьому встановивши заборону для ЗМІ озвучувати стан, який склався, щоб євреї безперешкодно могли здійснювати там свої молитви і щоб була можливість запобігати будь-яким нападам на них з боку мусульман;
в) проінформувати мусульман як всередині, так і за межами Палестини, що контроль над мечеттю належить єврейській армії, а не якій-небудь внутрішній чи зовнішній організації. У євреїв є і інші плани на майбутнє: розділення відвідування мечеті по часу як прелюдія до її розділенню по площі. «Ізраїль» дозволив своїй армії вештатись вдень і вночі по дворам мечеті — навіть під час намазів — під приводом збереження безпеки і захисту стіни аль-Бурак. Євреї утискали і продовжують утискати багатьох чоловіків і жінок, проводять обшуки як всередині, так і ззовні мечеті під приводом забезпечення безпеки, ніби мечеть аль-Акса — це святе місце для євреїв, а не для мусульман!
5) Окупаційний уряд прийняв декілька рішень, які дозволяють євреям молитись у дворах мечеті аль-Акса. Це служило прелюдією до розділенню аль-Акси по часу і простору. Серед цих рішень було судове рішення від 28.01.1976, коли єрусалимський суд найнижчої інстанції на чолі з суддею Рут Ор постановив, що євреї мають право молитись на території аль-Акси. Так 21.08.1985 «ізраїльська» поліція дозволила десяти євреям-радикалам здійснювати ритуали в мечеті аль-Акса. 09.08.1989 «ізраїльська» поліція уперше офіційно дозволила релігійним євреям здійснювати молитви біля воріт аль-Акси. 11.03.1997 видається рішення, яке дозволяє євреям молитись в мечеті аль-Акса, але тільки після узгодження своїх дій з поліцією. 21.07.1999 Верховний суд «Ізраїля» виніс рішення, яке дозволяє членам руху «Верні Храмовій горі і Ерец-Ісраель (Землі Ізраїля)» входити на територію аль-Акси. Ці та інші рішення є передвісниками євреїзації благословенної мечеті аль-Акса, її майбутнього розділення і встановлення контролю над частиною її дворів. Подібне вже трапилось на площі аль-Бурак в місті аль-Кудс і в мечеті Ібрахімі в місті ель-Халіль (Хеврон).
6) Сіоністи, офіційно і неофіційно, здійснюють теракти і знущання над мусульманами, обмежують їх пересування всередині і ззовні мечеті, щоб встановити ліміт на її відвідування, щоб вселити страх в серця людей і відбити у них бажання відвідувати мечеть. І усе це — прелюдія, як ми вже говорили, до євреїзації мечеті та її розділу. Серед найбільш яскравих терористичних актів, скоєних євреями, був підпал мечеті аль-Акса 21.08.1969 Денисом Майклом Роханом. В ході пожежі згорів мінбар Салах ад-Діна і частина мечеті. Також було багато нападів і вбивств мусульман всередині мечеті, і найбільш відомим із них була різанина в 1990 р. Після того, як уряд «Ізраїлю» дозволив руху «Вірні Храмовій горі і Ерец-Ісраель (Землі Ізраїля)» увійти в мечеть, вони спробували закласти перший камінь для фундаменту свого оманливого храму. Після цього мусульмани виступили проти них, що призвело до різанини у дворах аль-Акси. В ході різанини було вбито 21 мусульманина, біля 200 мусульман отримали поранення. Серед подібних злочинів була спроба зруйнувати мечеть аль-Акса прямо на спини молящихся мусульман в п’ятницю в 1984 р. Тоді члени банди «Ліфта» в ніч з четверга на п’ятницю перелізли через паркан з великою кількістю вибухівки, щоб закласти її всередині мечеті.
7) Серед дій сіоністів у межах проекту євреїзації мечеті було створення вже згаданого нами сіоністського радикального руху під назвою «Вірні Храмовій горі та Ерец-Ісраель (Землі Ізраїля)».
Ми перерахували лише деякі із злочинів, які скоїли сіоністи, щоб євреїзувати благословенну мечеть аль-Акса. Так яким є обов’язок Умми по відношенню до цьому злочину (євреїзації) і цьому великому злу? Про це, з дозволу Аллаха, ми поговоримо у наступній частині.
Газета «Ар-Рая»
Хамд Табіб
Єрусалим
15 Раджаба 1443 р.х.
16.02.2022 р.