Дар уль-Іслям і Дар уль-куфр — шаріатські постанови та стійкі політичні концепції
Дар уль-Іслям — це територія, на якій запроваджуються закони Шаріату в усіх аспектах життя і в правлінні. Також безпека даної території забезпечується Ісламом, навіть якщо більшість жителів є немусульманами.
Дар уль-куфр — це територія, на якій запроваджуються закони невір’я і безпека якої забезпечується куфром (невір’я), навіть якщо більшість жителів є мусульманами. Визначальним чинником для території Дар уль-Іслям чи Дар уль-куфр є два чинники — запроваджувані закони і безпека, релігія жителів не має до них відношення.
Щоб територія вважалась Дар уль-Іслям, вона повинна відповідати двом критеріям: перший — правління по законам Ісламу згідно словам Всевишнього Аллаха:
فَاحْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنزلَ اللَّهُ وَلا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ عَمَّا جَاءَكَ مِنَ الْحَقِّ
«Суди ж їх згідно тому, що ниспослав Аллах, і не потурай їх бажанням, ухиляючись від істини, яка явилась до тебе» (5:48).
Другий — безпека повинна забезпечуватись виключно мусульманами. Таким чином, правління відбувається на основі Ісламу, внутрішня і зовнішня безпека забезпечується мусульманами, тобто владою Ісламу. Сказав Всевишній Аллах:
وَلَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلاً
«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).
Якщо влада і безпека знаходяться в руках невіруючих, то це становить найбільшу небезпеку для мусульман, і таке положення Аллах заборонив для нас.
Посланець Аллаха ﷺ, наставляючи командуючого військом, сказав:
ادْعُهُمْ إِلَى الْإِسْلَامِ فَإِنْ أَجَابُوكَ فَاقْبَلْ مِنْهُمْ، وَكُفَّ عَنْهُمْ ثُمَّ ادْعُهُمْ إِلَى التَّحَوُّلِ مِنْ دَارِهِمْ إِلَى دَارِ الْمُهَاجِرِينَ فَإِنْ أَجَابُوكَ فَاقْبَلْ مِنْهُمْ، وَأَخْبِرْهُمْ أَنَّهُمْ إِنْ فَعَلُوا أَنَّ لَهُمْ مَا لِلْمُهَاجِرِينَ وَعَلَيْهِمْ مَا عَلَى الْمُهَاجِرِينَ
«Заклич їх до Ісламу, і якщо вони дадуть відповідь на твій заклик,погодься з їх вибором. Потім заклич їх перебратись із їх земель в землі переселенців (мухаджирів) (тобто в Медину) і повідом їм, що у випадку їх згоди у них будуть такі ж права і обов’язки, як і у (перших)) мухаджирів» (Муслім).
Зміст слів Пророка ﷺ полягає в тому, що якщо ті люди не переселяться, то їх права і обов’язки будуть відрізнятись від тих, хто переселився. Тобто закони відрізняються для тих, хто переселився, і тих, хто залишився на своєму колишньому місці . Земля мухаджирів (Медина) у часи Пророка ﷺ була землею Дар уль-Іслям, оскільки в ній були присутніми ці дві умови — запроваджувались закони Ісламу і безпека забезпечувалась мусульманами, а решта усіх інших територій, де відсутня хоча б одна із цих умов, є Дар аль-куфр.
Зі встановленням Ісламської Держави в сонцесяйні Медині світ розділився на дві частини — Дар уль-Іслям і Дар уль-куфр. В мединському документі (Конституція Ісламської Держави), написаному Пророком ﷺ, згадується:
هَذَا كِتَابٌ مِنْ مُحَمّدٍ النّبِيّ، بَيْنَ الْمُؤْمِنِينَ وَالْمُسْلِمِينَ مِنْ قُرَيْشٍ وَيَثْرِبَ، وَمَنْ تَبِعَهُمْ فَلَحِقَ بِهِمْ وَجَاهَدَ مَعَهُمْ، أنّهُمْ أُمّةٌ وَاحِدَةٌ مِنْ دُونِ النّاسِ
«Це договір від Пророка Мухаммада між віруючими із числа курайшитів, Ясріба і тими, хто послідував і примкнув до них і бився разом з ними, що вони — єдина Умма окрім решти людей». Посланець Аллаха ﷺ поставив усіх мусульман по одну сторону, описавши їх як єдину Умму. І усі, хто послідує і буде битись разом з ними, прираховуються до цієї Умми. А решту Посланець Аллаха ﷺ поставив по іншу сторону — Дар уль-куфр чи Дар уль-харб.
Важливість роз’яснення того, що є Дар уль-Іслям, а що — Дар уль-куфр, відноситься до шаріатської постанови, і це стале політичне поняття. В книзі «Проект Конституції», підготовленої Хізб ут-Тахрір, в статті 29 говориться: «Відносно країни або декількох країн, які приносять халіфу присягу на заключення, є наступні умови:
1. Влада в цій країні повинна бути суверенною, такою, що опирається виключно на мусульман, а не на яку-небудь кяфірську (невірну) державу.
2. Внутрішня і зовнішня безпека мусульман в цій країні повинна забезпечуватись безпекою Ісламу, а не безпекою куфра (невір’я). Що стосується присяги на підкорення від інших країн, то їх ці умови не стосуються».
Мухаммад Саліх
12 Мухаррама 1444 р.х.
10 серпня 2022 р.