Халіф виступає у владі і у виконанні Шаріату від імені Умми
Коли Іслам звертається з вимогою до чоловіку як індивіду, то чоловік повинен виконати цю вимогу. Але коли Іслам звертається з вимогою до мусульман як до Умми в цілому, то і виконання закону повинно відбуватись з боку Умми, а не окремих особистостей. Всевишній Аллах сказав:
وَالسَّارِقُ وَالسَّارِقَةُ فَاقْطَعُوا أَيْدِيَهُمَا جَزَاءً بِمَا كَسَبَا نَكَالا مِنَ اللَّهِ وَاللَّهُ عَزِيزٌ حَكِيمٌ
«Крадію і крадійці відсікайте руки у відплату за те, що вони скоїли. Таким є покарання від Аллаха, адже Аллах — Могутній, Мудрий» (5:38).
Це звернення до усіх мусульманам, і вони несуть відповідальність за виконання цього закону. Так само, коли мова звернута до Посланця ﷺ у якості голови держави, командуючого армією або лідера, який піклується про справи Умми, то, у першу чергу, це звернення скеровано до усіх мусульманам як до Умми. Таким же чином треба ставитись і до решти законів: правління, політики, економіки, соціальної сфери, турботи про справи народу, системи покарання і т.п. За невиконання цих законів гріх лягає на усіх мусульман, які не зайняті їх запровадженням.
Запровадження законів Шаріату вимагається від усієї Умми, але сама Умма нездатна їх виконати. Тому Всевишній Аллах зобов’язав, щоб Умма призначала халіфа від свого імені, який буде запроваджувати ці закони в життя. Таким чином, халіф управляє Уммою, піклується про її справи, захищає недоторканість Ісламу, встановлює і оберігає кордони, несе послання Ісламу усьому світу і встановлює відносини з іншими державами згідно з законами Ісламу.
Форма наділення влади визначена Шаріатом в державі Халіфат, яка очолює мусульман усього світу, вона встановлює закони Шаріату і несе послання Ісламу усьому світу. Халіф є заступником Умми у владі. Влада Умми передається за допомогою присяги на вірність.
Не говориться, що халіф — це намісник Аллаха, тому що держава Халіфат не є теократичною. Так само халіф не є намісником Посланця Аллаха ﷺ в пророцтві, тому що Мухаммад ﷺ — печать пророків, і після його смерті одкровення припинилось. Так само халіф не є заступником попереднього халіфа, тому що у нього немає повноважень передавати владу наступному правителю. Звідси слідує, що халіф — це заступник Умми в правлінні і турботі про її справи.
Халіф не є найманим робітником, адже припинення оплати його праці не може перервати його діяльність. Халіф не є вакілем (представником), оскільки уповноважуючий вправі коректувати /змінювати договір про представництво (вікаля). Умма не має права зміщати халіфа або змінювати зміст присяги, так само неприпустимо Уммі бунтувати проти халіфа, окрім як у тому випадку, якщо невір’я відкрито проявиться в ньому. Убада ібн Саміт розповів:
دَعَانَا رَسُولُ اللَّهِ ﷺ، فَبَايَعْنَاهُ، فَكَانَ فِيمَا أَخَذَ عَلَيْنَا أَنْ بَايَعَنَا عَلَى السَّمْعِ وَالطَّاعَةِ فِي مَنْشَطِنَا وَمَكْرَهِنَا، وَعُسْرِنَا وَيُسْرِنَا، وَأَثَرَةٍ عَلَيْنَا، وَأَنْ لَا نُنَازِعَ الْأَمْرَ أَهْلَهُ، قَالَ: إِلَّا أَنْ تَرَوْا كُفْراً بَوَاحاً عِنْدَكُمْ مِنَ اللَّهِ فِيهِ بُرْهَانٌ
«Одного разу Пророк ﷺ покликав нас до себе, і ми дали йому присягу. Він уклав з нами договір в тому, що ми будемо слухатись і підкорятись, раді ми тому будемо чи ні, в тяжкість нам це чи ні; навіть якщо ми позбавимось своїх прав, ми не будемо оскаржувати владу тих, кому вона буде належати, і він сказав: «Якщо тільки не побачимо проявів відкритого невір’я, на яке у нас є від Аллаха категоричний довід (бурхан)» (Муслім).
Якщо присяга на вірність халіфу була заключена згідно з Шаріатом, то він не може бути зміщений з посади, поки не буде порушена одна із семи умов перебування його при владі: чоловік, мусульманин, повнолітній, при здоровому глузді, справедливий, свобідний, здатний нести тягар Халіфату. Халіф зміщається тільки по рішенню Махкамат уль-мазалім, і не важливо, зміщення повинно відбуватись негайно або вимагається розгляд.
В книзі «Проект Конституції», підготовленої Хізб ут-Тахрір, в статті 24 говориться: «Халіф виступає у владі і у виконанні Шаріату від імені Умми»
Мухаммад Саліх
28 Зуль-хіджа 1443 р.х.
27 липня 2022 р.