Існуюча між Америкою і Англією боротьба настілки напружилась, що легко можна було помітити її, дивлячись на агентів і інструментарії цих двох наддержав.
Усі плани і змови, однаково, чи мали вони зв’язок до геополітичної схватки між ними чи до війни проти Умми, її релігії і святинь, були покладені на цих прозахідних агентів. Найбільш яскравим проамериканським агентом у регіоні виступав Абдель Насер. І нам варто переконатись у ступені прив’язаності і залежності Єгипту від Америки після перевороту і революції «Свобідних офіцерів». Адже, незважаючи на яскраву проамериканську вираженість Гамаля Абдель Насера і самої єгипетської революції, тим не менш, для надання допомоги проамериканської ролі Насера не лише в Єгипті, але й в усьому арабському регіоні, метою якої є ліквідація англійського впливу на Близькому Сході, було прийнято рішення провести масштабну інформаційну кампанію з виставленням Насера в образі борця проти імперіалізму, колоніалізму і залежності. Він висунув арабські націоналістичні гасла для того, щоб скинути деякі режими правління під приводом арабської єдності, як і сепаратизм своїми безглуздими діями після того, як зміцнився американський вплив і були вбиті деякі старі лідери. Тому правильно буде сказати, що дане питання не має нічого спільного з єдністю, а швидше, пов’язане зі зміненням геополітичного вектору. Але, всупереч цьому, проведена масштабна пропаганда зробила своє, і люди не бажали навіть слухати про те, що Абдель Насер є американським агентом, і засуджували кожного, хто смів говорити про це. Гірше того, ситуація дійшла до того, що деякі люди почали застосовувати фізичну силу проти активістів Хізб ут-Тахрір і писати доноси службам безпеки країни проти останніх. Адже Хізб ут-Тахрір був єдиною партією, яка викривала Абдель Насера у проамериканській лояльності, за що піддавалась засудженням, нападкам і фізичним розправам з боку тих, Уммы. Прихильники Хізб ут-Тахрір перенесли серйозні і тяжкі випробування в епоху правління Абдель Насера за те, що усіма силами продовжували протистояти цьому проамериканському агенту і твердо відстоювали свою думку, незважаючи на те, що будь-які розмови про нього обертались вбивством, побиттям чи арештом. Потім, з часом, пішли визнання, статі і публікації відносно проамериканської лояльності Насера, тобто почалось розкриватись те, що з самого початку вважалось відкритим. Для пояснення проамериканської лояльності Абдель Насера і його ролі вістря наконечника американського списа у ліквідації старого політичного впливу, зокрема — Британії, згадаємо уривки із визнань і іще раз зазначимо першість Хізб ут-Тахрір у політичному розкритті цього агента і ступені шкоди, завданого Уммі внаслідок довіри цьому «громадському ідолу» і прийняття його у якості и вождя!
1 — Відомий публіцист Фатхі Ридван, який працював з Абдель Насером і був одним із його наближених, відкрито заявив про те, що успіх військового перевороту в Єгипті, який привів до скинення короля Фарука і родини Мухаммада Алі, насправді був перемогою Америки над Британією у їх геополітичній схватці за Близький Схід після Другої світової війни, після якої британці виявились слабкими перед новою сильною Америкою.
У свої книзі «72 місяця з Абдель Насером» Фатхі Рідван написав, що за скиненням короля Фарука стояли американці, і вони зробили це по низці причин. Наприклад, король не міг, а точніше — відмовився визнавати «Ізраїль», як це було записано у протоколі його зустрічі з послом США Діном Ачесоном, який відмовився допомогти Фаруку під час державного перевороту,який закінчився його скиненням. Більше того, інший американський посол — Джон Фостер Даллас — наніс істотний удар по рейтингу Фарука, відкрито виступивши проти монархії, що значно підвищило рейтинг Абдель Насера.
У свої книзі «72 місяця з Абдель Насером» Фатхі Рідван пише: «Військовий колоніальний табір уособлюється Британією, яка зі своїми озброєними силами знаходилась в Єгипті під час революції при скиненні короля. Британія дуже сильно розходилась зі Сполученими Штатами по багатьом питанням, найважливішим із яких була доля короля Фарука і єгипетської монархії. Ця суперечка триває місяцями. І монархія залишалась у силі до липня 1953 року, тобто до дня, коли чаша вагів американської політики перевісила і вирішила скинути монархію з подальшим проголошенням республіки».
2 — Журналіст і письменник Мухаммад Джалял Кішк видав дві важливі книги відносно цього. Першу книгу він назвав «Моє звернення до простаків», а другу — «Липнева американська революція або зв’язок Абдель Насера з ЦРУ США». У своїх публікаціях Мухаммад Кішк підтверджує зв’язок між Абдель Насером і посольством США задовго до липня 1952 р. По його словам, військові перевороти з самого початку служили американським інструментом проти неугодних США режимів правління.
3 — Абдель Насер погодився з проектом Палестинської держави (ініціативою Роджерса), який був запущений адміністрацією США під приводом виконання резолюції № 242 Ради Безпеки ООН і розісланий держсекретарем США Уільямом Роджерсом по адресам міністрів закордонних справ Єгипту, Йорданії та «Ізраїлю». Держсекретар Роджерс заявив 25 липня 1970 року, що його уряд запустив нову політичну ініціативу на Близькому Сході, скеровану на спонукання арабських країн та «Ізраїлю» до припинення вогню і початку мирних переговорів під керівництвом спеціального представника Генерального секретаря ООН по виконанню 242-ої резолюції Ради Безпеки ООН, д-ра Гуннара Ярринга. Гамаль Абдель Насер погодився з американським проектом, незважаючи на те, що раніше він заявляв про необхідність опору, правах палестинців і неприйняття імперіалізму! Так прийняття Насером цього проекту є доказом його залежності від Америки та її проекту.
4 — Визнання деяких воєначальників — активних учасників липневої революції — у зв’язках з ЦРУ США через американське посольство в Єгипті. Це зробили такі люди, як, наприклад, Мухаммад Нагіб, Халед Мухейдин, Ахмед Хамруш та інші.
5 — Суецька криза (відома в арабському світі як Потрійна агресія), коли Британія, Франція та «Ізраїль» виступили проти революції, а також намагались усунути організаторів революції і підірвати позицію США і активність СРСР. Незважаючи на це, Америка не стала втручатись у конфлікт, і вона зірвала тим самим Потрійну агресію. Вони звинуватила в усьому Радянський Союз, хоча вона сама була зачинщиком цієї кризи.
Одна із найбільш популярних книг в усьому світі, «TheGameofNations» (на рос. яз. «Гра націй»), автором якої є американський розвідник Майлз Коупленд, увібрала у себе найтонкіше подробиці декількох зустрічей між ним, йог колегою Кермітом Рузвельтом і керівниками американської розвідки, з одного боку, і з Абдель Насером і керівниками «Свобідних офіцерів» — з іншого, на яких мова йшла про підготовку до перевороту.
Це і є низка фактів, які свідчать про проамериканську лояльність Насера і його залежності від інтересів США, у тому числі — про загрозу старому британському впливу і військовій базі англійців в Йорданії з тим, щоб примусити останніх прийняти американський проект палестинської держави у обмін на єврейську державу.
Далі буде …
Професор аль-Мутасим БіЛлях Абу Даджана
Газета «Ар-Рая»
25 Шабана 1440 р.х.
01.05.2019 р.